Суд окончательно вернул Киеву больше 100 га земли в Пирогово

Высший хозяйственный суд Украины 15 ноября оставил без изменений решение судов первой и апелляционной инстанций, которые признали незаконным выделение 102 га земли  в зоне охраняемого ландшафта Национального музея архитектуры и быта Украины в Пирогово.

Таким образом, суд удовлетворил иск Генеральной прокуратуры к Киевскому горсовету, ОКЖК “Педагог” и другим ответчикам о признании недействительными решений, договора аренды, государственных актов и свидетельств, и отсутствии прав коммерческих структур на указанные земельные участки, передает БизнесЦензор со ссылкой на пресс-службу ГПУ.

Согласно сообщению, на территории Киева была реализована схема незаконного присвоения земли, расположенной в пределах исторического ареала города, зоны охраняемого ландшафта Национального музея архитектуры и быта Украины.

С этой целью создавались жилищно-строительные кооперативы, в том числе обслуживающий кооператив жилищного кооператива (ОКЖК) “Педагог”, которые в силу закона имели право бесплатно получить в собственность земельные участки для строительства жилья и обеспечения им членов кооператива.

В то же время установлено, что упомянутый кооператив создан с нарушением требований законодательства, поскольку его основатели не нуждались в улучшении жилищных условий и не планировали их улучшать за счет строительства дома

“Несмотря на указанные требования законодательства, в 2007 году Киевским городским советом безвозмездно предоставлены в собственность этого кооператива земельные участки историко-культурного назначения общей площадью более 102 га стоимостью почти 266 млн грн, которые в соответствии с требованиями ст. 83 Земельного кодекса Украины не могут передаваться в частную собственность”, – напомнили в ГПУ.

https://biz.censor.net.ua/events/3036139/sud_okonchatelno_vernul_kievu_bolshe_100_ga_zemli_v_pirogovo


«Чернігів, який ми втрачаємо» — на виставці «Вічність у пензлі»

«Чернігів, який ми втрачаємо» — на виставці під назвою «Вічність у пензлі», що відкрилась 16 листопада у Чернігівському колегіумі. Роботи художників минулого століття зображають пам’ятки архітектури Сіверщини. Багато з цих пам’яток, на жаль, тепер можна побачити лише на полотнах.

Багатство Чернігівського краю — це багато в чому пам’ятки історії та архітектури. Утім, час, люди і погодні умови часто нещадні до них, особливо якщо йдеться про архітектурні пам’ятки. Зберегти цю красу, хай навіть на полотнах, намагались чернігівські художники «Вічністю в пензлі» — виставка їх робіт відкрилась у Чернігівському колегіумі.

Юрій Соболь, генеральний директор архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»: «Ці художники творили у 50-х роках минулого століття, а тому багато з того, що вони зарисували, на превеликий жаль, не збереглося: пам’ятки архітектури, палаци, церкви…»

До виставки долучились представники обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури. Зокрема, вони надали роботи видатного аквареліста Леоніда Могучова. Картини цього художника – справжній урок історії, або ж навіть посібник для реконструкції, адже зображають пам’ятки архітектури у реальному (на той час) їх вигляді.

Віктор Величко, член обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури: «Роботи, які тут представлені, доносять і красу і руйнування. Зокрема, ось руїни Чернігівської духовної консисторії. Зараз ця пам’ятка у ще гіршому стані»

Виставка є одним із заключних заходів до відзначення п’ятдесятиліття «Чернігова стародавнього». Неофіційно її називають «Чернігів, який ми втрачаємо» — багато споруд, які тут зображені, уже втрачено.

Наталія Шумська, співробітник обласного художнього музею: «Наш Чернігів, це одни із найстаріших пам’яток культури, архітектури, і наші нащадки мають знати, який був Чернігів у минулому, щоб робити його кращим у майбутньому».

За інформацією Філії Національної телекомпанії України «Чернігівська регіональна дирекція».

https://www.youtube.com/watch?v=PhbOWZOAhIQ
https://oldchernihiv.com/chernigiv-yakyj-my-vtrachayemo-na-vystavtsi-vichnist-u-penzli/

Туалети на місці кабінету Грушевського: чим може завершитися псевдо-“реставрація” Київського будинку вчителя

Я не можу зрозуміти, чому саме в рік, коли Україна відзначає 100-річчя Української революції 1917-1921 років комусь дуже припекло зірвати будь-які відзначення такої неймовірно важливої для нашої національної історичної пам’яті дати саме у цьому історичному будинку, де, власне, і розпочинався наш шлях до Незалежності у ХХ столітті.

Спитаєте – що, знову “зрада”? Відповім – я аж ніяк не належу до панікерів. Але факти вперто вибудовуються у логічну лінію.

Навесні–влітку цього року на різних державних рівнях обговорювалася чудова ідея – провести урочисте засідання сучасного українського парламенту Верховної Ради України, присвячене 100-річчю створення Української Центральної Ради – в історичному приміщенні, де саме й працював цей перший український парламент, один із найбільших символів Української революції 1917-1921 роках.

Але тоді на усіх нагнали страху – мовляв, Будинок учителя є в критичному й небезпечному фізичному стані, й існує загроза, що на голови людям у залі впаде дах. І таки переконали наших урядовців не проводити це пам’ятне засідання в колишньому будинку Центральної Ради.

Але дах так і не впав! Більше того, у серпні цього року в ніби “аварійному” Будинку вчителя відбулися зйомки чергової частини серіалу “Слуга народу” за участю “Кварталу-95″! Протягом чотирьох днів тут були сотні людей, тонни техніки! За гроші, звісно.

От і виходить: проводити урочисте засідання Верховної Ради України не можна, бо будинок аварійний. А зйомки “Квартал-95″ – можна, і ніякої небезпеки для людей це не становить!

Більше того, в середині листопада цього року в великій залі Будинку вчителя заплановано проведення конференції одного з найбільших київських університетів! І все нормально з безпекою?!

Як це пояснити з позицій здорового глузду?!

Тепер знову відбувається хвиля нагнітання обстановки й чиниться тиск на суспільну думку щодо “аварійності” Будинку вчителя і його негайного закриття для відвідування, в тому числі й екстреного вивезення звідти експозиції Музею Української революції 1917–1921 років.

У тому числі з’являються якісь акти незрозумілих з точки зору фахових експертиз організацій про ніби катастрофічний стан будинку колишньої Центральної Ради. Чому раптом знову така істерика?

Усе дуже просто – Україна є на порозі відзначення 100-річчя вікопомних Третього Універсалу Української Центральної ради – державно-правового акту, що проголосив створення Української Народної Республіки (прийнятий 7 (20 за н. с.) листопада 1917 р.) та Четвертого Універсалу Української Центральної ради, яким було проголошено незалежність УНР від Росії (прийнятий 9 (22) січня 1918 р.).

І виглядає, що комусь дуже вже залежить, щоб саме в ювілейні річниці цих доленосних рішень Центральної Ради Будинок учителя був повністю виключений з пам’ятних заходів!

Та верхом брутальної насмішки над українською національною пам’яттю має стати заплановане проектом псевдо-“реставрації” Будинку вчителя – колишнього будинку Центральної Ради розміщення туалетів (“вбиралень”, за документами розробників) на тому самому місці, де в часи УЦР розташовувався кабінет голови УЦР Михайла Грушевського!

І доказом цьому є фрагмент плану проведення реконструкції внутрішніх приміщень Будинку вчителя, виставленого публічно і перезнятого 7 листопада цього року. І на плані чітко видно, що впритул до сучасної кімнати Музею Української революції 1917–1921 років планується розмістити “вбиральню”.

Фрагмент плану проведення реконструкції внутрішніх приміщень Будинку вчителя

Але за історичними і сучасними планами, це – кімнати! І за даними експертів, – саме в цих кімнатах розташовувалися кабінети голови Центральної Ради Михайла Грушевського та голови першого українського уряду Генерального секретаріату Володимира Винниченка!

Зокрема, кабінет М. Грушевського був на 2 поверсі – зараз це к. 202, а кабінет В. Винниченка – к. 201. Сучасна експозиція музею Української революції 1917–1921 років – к. 203.

Тож може статися нечуване блюзнірство!

Нагадаю, що указом Президента України від 22 січня 2016 року “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років” доручено забезпечити “дальший розвиток Музею Української революції 1917 – 1921 років Національного музею історії України, зокрема щодо розширення сучасної експозиції та можливого відтворення меморіальних кабінетів Голови Центральної Ради Української Народної Республіки М. Грушевського та першого голови уряду Української Народної Республіки В. Винниченка в історичній будівлі Української Центральної Ради (м. Київ, вул. Володимирська, 57)”.

Це питання внесено до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 777-р “Про затвердження плану заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років та вшанування пам’яті її учасників на період до 2021 року.

Зокрема, там зазначається: “5) розширення сучасної експозиції Музею Української революції 1917 – 1921 років Національного музею історії України та відтворення меморіальних кабінетів Голови Української Центральної Ради Української Народної Республіки М. Грушевського та першого голови уряду Української Народної Республіки В. Винниченка в історичній будівлі Української Центральної Ради (м. Київ, вул. Володимирська, 57)”.

Відповідальними визначено Мінкультури, Київська міська держадміністрація, Укрдержархів, Український інститут національної пам’яті, НАН України (за згодою).

 План 2 поверху Педагогічного музею 1910 року. Для збільшення натисніть тут.

Виникає логічне запитання: а де всі ці відповідальні організації зараз, коли навколо Будинку вчителя відбуваються незрозумілі і скандальні процеси?

Я офіційно стверджую, що жоден проект так званої “реставрації” Будинку вчителя як пам’ятки культури національного значення не погоджений в установленому порядку. Зокрема, він має пройти експертизу в Міністерстві культури України і в тому числі – через обговорення на Науково-методичній раді з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури.

Відомо, що жорсткого контролю за станом і долею пам’ятки, публічного обговорення проекту реставрації та експертизи врахування у ньому усіх наявних історико-архітектурних та історичних даних вимагає спільне рішення колегії Правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури України та Київської міської організації УТОПІК.

Початок будь-яких робіт на пам’ятці національно значення, а тим більше такій як будинок Центральної Ради в Києві, може відбуватися лише після повної процедури всіх необхідних погоджень.

Усе інше – дії, які підпадають під кримінальну відповідальність. І я вже закликаю Генеральну прокуратуру України втрутитися в ситуацію й доручити Прокуратурі міста Києва видати відповідні приписи щодо припинення будь-яких робіт по Будинку вчителя до завершення процедури погоджень проекту реставрації, поки ще не є пізно!

І треба зробити все можливе, щоб провести в історичній будівлі відповідні урочистості на державному рівні з нагоди 100-ліття Третього та Четвертого Універсалів Української Центральної Ради!

Сергій Кот

Кандидат історичних наук, фахівець з питань повернення та реституції культурних цінностей


ГОСТИНЫЙ ДВОР И КОНТРАКТОВАЯ ПЛОЩАДЬ: ВМЕСТО СОЗИДАНИЯ – НЕПРОФЕССИОНАЛИЗМ И КОРРУПЦИЯ

Контрактовая площадь – одно из древнейших уникальных мест, с которых начинался Киев. Проект здания Гостиного двора в центре площади был разработан для Киева главным архитектором Санкт- Петербурга Луиджи Руска  примерно в 1806 г., а полностью реализован – украинским архитектором – реставратором Валентиной Шевченко почти через 180 лет – в конце ХХ в. Это редкий случай в истории архитектуры. Площадь и Гостиный двор украинским законодательством признаны памятниками архитектуры и градостроительства. И от этого не уйти.

Во второй половине ХХ в. киевская и центральная (Госстрой Украины) власти совместно с архитекторами планировали превратить площадь с Гостиным двором в туристический центр столицы и успели многое сделать в этом направлении. В.Шевченко была разработана концепция воссоздания площади на исторической основе, которая последовательно осуществлялась.
Сегодня, когда Гостиный двор уже почти 4 года стоит в руинах, а площадь реконструируется по проекту, выбранному жюри из четырех человек закрытого блиц-конкурса, проведенного бывшим главным архитектором Киева С.Целовальником летом 2015 г., я хочу напомнить о необходимости профессионального подхода к проблеме возращения Контрактовой площади ее исторической сути.

ЧТО БЫЛО ЗАДУМАНО СОВЕТСКИМИ АРХИТЕКТОРАМИ, УЧЕНЫМИ И ОБЩЕСТВЕННОСТЬЮ?

В 1976 г. Украинским научно-исследовательским и производственным управлением по заказу властей был разработан проект реконструкции площади на исторической основе (арх. В.Шевченко). Он был одобрен общественностью, получил положительные рецензии доктора искусствоведения Г.Логвина, доктора архитектуры Ю.Асеева, доктора исторических наук К.Стецюка, согласован ученым советом Госстроя Украины, утвержден исполкомом.

На протяжении многих лет по этому проекту были воссозданы Гостиный двор, фонтан «Самсон» с ротондой, церковь Богородицы Пирогощей, колокольня Греческого монастыря, отреставрирован Староакадемический корпус Киево-Могилянской академии, Контрактовый дом. В 1991 г. после обретения Украиной независимости проект перестали финансировать, невыполненными остались работы по восстановлению Магистрата, завершению ансамбля общественного центра Уильяма Гесте и благоустройству площади.
Уже в наше время, летом 2009 г. киевская власть вернулась к идеям, заложенным в проекте В.Шевченко.  К концу 2009 г. институтом «УкрНИИпроектреставрация» была разработана концепция реставрации, ремонта застройки, реконструкции территории, инженерных сетей и благоустройства территории Андреевского спуска, ул. Сагайдачного и Контрактовой площади. Концепцией предусматривалось воссоздание здания Магистрата и комплекса У.Гесте (около 20 тыс. кв. м площади), частью которого является здание Контрактового дома (то, что успели построить в 1815-17 гг.). На разработку этого проекта были потрачены значительные средства из киевского бюджета.

В 2010 г. архитектором Ю.Лосицким был разработан эскизный проект комплекса У.Гесте (с использованием сохранившихся чертежей автора проекта – архитектора Гесте), который был одобрен коллегией Украинского общества охраны памятников истории и архитектуры.

Валентина Петровна Шевченко рассказывала мне о планах возвращения площади ее исторической основы и ауры. Мечтала о том, что рядом с Киево-Могилянской академией появится памятник Галшке Гулевичивне (1577-1642 гг.).  Эта выдающаяся личность 15 октября 1615 г., подарив собственный двор с землей и всем добром монастырю и школе для детей как шляхты, так и из народа, положила начало созданию Киевской братской школы, на основе которой потом была создана Академия. Гулевичивну поддержали киевляне, выдающиеся ученые и деятели культуры того времени. Со временем Киево-Могилянская академия стала центром просвещения, культуры и христианского благочестия, приобрела международное значение.
Еще об одном памятнике на Контрактовой площади говорила Валентина Петровна – архитектору Ивану Григоровичу-Барскому (1713 – 1785 гг.), профессиональная деятельность которого была тесно связана с Подолом. И похоронен он был рядом с церковью Богородицы Пирогощей на Контрактовой площади. Его произведения, которые существуют и сегодня на Подоле: ротонда с фонтаном «Самсон» на Контрактовой площади (воссозданная по проекту В.Шевченко), Покровская церковь, церковь Николы Набережного, корпус Бурсы для учеников Академии и др.

РЕКВИЕМ ПО КОНТРАКТОВОЙ ПЛОЩАДИ

Осенью 2017 г. древнюю Контрактовую площадь, превращенную киевской властью за годы независимости в хаотичную и неприглядную автостоянку с комплексом малых сооружений из разных материалов, начали активно прихорашивать. Проведенный летом 2015 г. наспех в течение недели бывшим главным архитектором Киева С.Целовальником закрытый блиц-конкурс на реконструкцию Контрактовой площади неожиданно дал результаты. Другие проекты, над которыми годами (с 1976г.) трудились опытные архитекторы – реставраторы, изучавшие историю площади и осторожно ее формировавшие, сегодня в расчет не берутся. Многолетний опыт профессионалов чиновникам ни к чему.
На Контрактовой площади убрали киоски и палаточное кафе, поменяли покрытие и посадили деревья. Осуществляется проект, получивший первое место в закрытом блиц-конкурсе «Студии ландшафтной архитектуры Максима Коцюбы» – «Киевская гостиная». Максим Коцюба не имеет специального образования, он окончил Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины (аграрный менеджмент). Но в наше время такие мелочи как образование не имеют значения. Наверное, знает, какие деревья и где нужно высаживать. Думаю, он никогда не видел и не вникал в проект В.Шевченко.
Как писала газета «День» в 2015 г. проекты (их было всего 14) оценивали главный архитектор Киева Сергей Целовальник, директор Департамента культуры КГГА Диана Попова, преподаватель Киево-Могилянской академии и культуролог Владислава Осьмак, представительница сообщества «Подоляночка» Ольга Закревская. Правда, в статье был назван другой автор проекта. Но, какая разница?  Сегодня журнал «Хмарочос» называет автором проекта М.Коцюбу.  Историческая площадь превращается в заурядный сквер, каких много может быть в новых районах Киева.
И еще: у меня нет сомнений (такова уж киевская власть!), что на реконструкцию площади чиновников подвигла коммерческая составляющая проекта. От владельцев старых киосков избавились, теперь новые коммерческие сооружения (для своих) будут потихоньку вписываться в пространство площади. У меня также есть большие сомнения в том, что будет создаваться подземный археологический музей (т.н. «Серце Русі»). Два археологических музея (на Почтовой и Контрактовой площадях) – это перебор для чиновников. Быстрее всего, это место зарезервировано под подземный паркинг с учетом завершения реконструкции Гостиного двора под торговый центр ПАО «Укрреставрация», которое терпеливо (4 года) ждет свой звездный час, имея со времен Януковича коррупционные связи во всех структурах нынешней власти – Фонде госимущества, Верховной раде, КГГА и судах.

РЕШЕНИЕ СОВЕТА МИНКУЛЬТУРЫ ПРОИГНОРИРОВАЛИ

Я уже писала о том, что с инициативами и решениями Научно-методического совета (НМС) Минкультуры никто из чиновников не считается. Но в 2015 г. у членов совета еще была надежда на изменение ситуации к лучшему. Совет жил под впечатлением от его реорганизации в 2014 г. (первый приход Е.Нищука на должность министра) – он имел право проявлять инициативу (сегодня – уже нет).
На решение жюри блиц-конкурса по реконструкции Контрактовой площади НМС отреагировал 23 июня 2015 г.
Были приняты решения:
По Гостиному двору:
– для исключения варианта продолжения реконструкции здания под торговый центр (ТЦ)  рекомендовать Министерству культуры отменить согласование проекта реконструкции и приспособления Гостиного двора под торговый центр (автор проекта – А.Миргородский) и рассмотреть его на заседании НМС на предмет соответствия законодательству Украины по охране культурного наследия.
По блиц-конкурсу:
– учитывая, что Контрактовая площадь является памятником градостроительства и архитектуры (Приказ министра культуры №1566 от 21 декабря 2012 г., охр. №947-Кв), уникальным градостроительным и архитектурно-пространственным комплексом, который определяет историческое лицо Подола, рассмотреть предложенный по результатам блиц-конкурса проект благоустройства Контрактовой площади на заседании Научно-методического совета Минкультуры. (Специалисты хотели увидеть проект! – авт.)
Члены Научно-методического совета обратились к КГГА
По Гостиному двору:
– аннулировать договор аренды с ПАО «Укрреставрация» на земельный участок, на котором расположен памятник архитектуры и градостроительства Гостиный двор в соответствии с решением Киевсовета от 3 июля 2014 г.;
– обеспечить проведение до начала осенне-зимнего периода на здании неотложных консервационных работ в соответствии с разработанным проектом;
– организовать поиск инвестора для реставрации Гостиного двора и его приспособления в соответствии с требованиями сохранения памятника архитектуры.
По Контрактовой площади:
– не давать разрешение на начало рабочего проектирования благоустройства Контрактовой площади по результатам конкурса до рассмотрения его концепции НМС и разработке соответствующих рекомендаций;
– при проведении работ по благоустройству Контрактовой площади принять за основу решения проекта регенерации Контрактовой площади на исторической основе, утвержденного в установленном порядке в 1976г., чтобы сохранить преемственность проведения таких работ (автор проекта – архитектор В.Шевченко).
На решение совета не последовало реакции как руководства министерства, так и Департамента культуры КГГА. Это лишний раз подтверждает, что Научно-методическому совету Минкультуры отведена роль органа, используемого как бесплатная рабочая сила при рассмотрении Историко-архитектурных опорных планов исторических городов Украины и для прикрытия действий чиновников (в этом случае специально поставленный председатель совета занимается манипуляциями в пользу застройщиков). Всерьез к деятельности совета никто не относится, а инициативой пренебрегают.

ГОСТИНЫЙ ДВОР

Уже во время проведения конкурса у общественности возникал вопрос: как можно заниматься благоустройством площади, имея в ее центре огражденные забором руины центрального сооружения – Гостиного двора. Но чиновников это не волновало и сейчас не волнует. Хотя в августе этого года киевский градоначальник сделал заявление о том, что столичная власть намерена вернуть в коммунальную собственность Гостиный двор и привести его в надлежащий вид. Но это решение Киевсовет принял еще в 2014 г. Было и намерение разместить в здании Музей истории Киева. Скоро отметим четырехлетие этих намерений власти.
Гостиный двор – боль и надежда киевлян. Я думаю, что никто из участников выступления против превращения Гостиного двора в ТЦ, не забыл события конца мая (День Киева) 2012 г. – кровавого «разгрома» протестующих «Беркутом» 18 февраля 2013 г. Я хочу напомнить об этом. Как-то все быстро забылось. Но ПАО «Укрреставрация» до сих пор в здании.
В ФБ был выставлен ролик на эту тему.

Почти 4 года Гостиный двор брошен на разрушение. В декабре 2015 г. Фонд госимущества, в чьей собственности находится здание, обещал разорвать договор аренды с ПАО «Укрреставрация». Уже 2 года не получается. Арендатор всеми способами тянет время, суды способствуют этому, используя малейшие «зацепки». Способствуют и чиновники всех уровней и депутаты, связанные дружескими (а возможно, и коррупционными) связями с реконструктором. Иначе этот вялотекущий процесс нельзя объяснить.

В мае текущего года я написала статью «Гостиный двор в Киеве превращают в руину: суд требует доказательств»  Достаточно посмотреть на состояние здания, чтобы понять, что оно разрушается. Тем более, что специалистами от профессиональной общественности было дано заключение. Какие нужны доказательства? Но судья Хозяйственного суда г. Киева  К.Головина в конце сентября 2016 г. решила иначе – она отказала ФГИ в разрыве договора аренды с ПАО «Укрреставрация». В декабре 2016 г. Киевским апелляционным судом было принято решение о проведении судебной строительно-технической экспертизы КНИИСЭ (Киевский научно-исследовательский институт судебной экспертизы) и приостановлено рассмотрение дела до получения результатов экспертизы. В конце апреля 2017 г. Киевским апелляционным судом получено ходатайство эксперта КНИИСЭ о предоставлении материалов, необходимых для проведения экспертизы. Рассмотрение ходатайства было назначено на 10 мая.
Месяц назад я отправила запрос в КНИИСЭ. Полученный оттуда ответ  немного озадачил – оказывается, никому нельзя знать о том, как проходит экспертиза, на каком она этапе и когда завершится. Что именно суд должен был передать экспертам, но долго придерживал? Речь ведь идет об экспертизе состояния конструкций здания. Или о чем-то другом? Насколько я поняла, мне ответили в порядке исключения. Весь процесс и его результаты – большая тайна. 

Недавно я позвонила исполнителю ответа на запрос. Он пообещал, что окончательные результаты, возможно, будут к концу этого года.

Пройдет еще одна зима без консервации конструкций Гостиного двора. Похоже, что у ПАО «Укрреставрация» и его пособников из всех органов власти получается разрушить здание или вынудить чиновников создать условия для завершения реконструкции Гостиного двора под ТЦ.
ПАО «Укрреставрация» не теряет надежд построить торговый центр. Об этом свидетельствует его реклама в издании «Комментарии» в июле 2017 г. Много чего обещает… и пишет неправду. В 2011 г. Гостиный двор находился в хорошем состоянии и нуждался только в частичной реставрации и ремонте, а не глобальной перестройке с надстройкой, застройкой внутреннего двора и полным остеклением галерей, созданием дополнительного глубокого подвала над линией метро, что увеличивало его общую площадь в 3 раза и требовало создания паркинга на 390 машин. Все вместе полностью разрушало исторической образ здания и делало невозможным реконструкцию древней площади на исторической основе.
Что же ожидает Контрактовую площадь и Гостиный двор в ближайшие годы при нынешней власти?!

Ирина Карманова, для “Ні корупції!”


ICOM ВИСЛОВИВ ПІДТРИМКУ ЗУСИЛЛЯМ УКРАЇНИ ЩОДО ЗАХИСТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ АР КРИМ

 

На численні звернення Міністерства культури України до ІСОМ  щодо порушень РФ  норм міжнародного та українського законодавства на тимчасово окупованій території АР Крим, Міжнародна рада музеїв поінформувала, що з огляду на міжнародний контекстICOM в даний час співпрацює з означеного питання з міжурядовими організаціями, такими як ЮНЕСКО, стосовно потенційного порушення зазначених положень міжнародних конвенцій.«Більш того, відповідно до етичних стандартів професійної діяльності ми працюємо з нашими партнерськими організаціями, серед яких Blue Shield (“Блакитний щит”), ICOMOS, Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ та інші, щоб оцінити ситуацію та визначити можливість прийняття спільного рішення, оскільки це є основною причиною для занепокоєння спільноти всесвітньої спадщини.

ICOM та її партнери використовують усі можливості для наголошення на необхідності дотримання норм міжнародного права та міжнародних стандартів щодо збереження культурної спадщини як у мирний час, так і під час військових дій. ICOM рішуче закликає всі сторони утриматися від будь-яких навмисних дій щодо музеїв та археологічних пам’яток, які можуть завдати прямої чи опосередкованої шкоди культурним цінностям, що знаходяться в Криму, і безповоротної втрати відомостей про походження культурних цінностей.

Кожний музей та музейний співробітник повинен поважати Кодекс професійної етики ICOM, затверджений Рекомендацією ЮНЕСКО щодо сприяння та захисту музеїв і музейних колекцій, їхнього різноманіття та ролі у суспільстві 2015 року. Вона була одноголосно погоджена всіма країнами-членами ЮНЕСКО» –  йдеться в листі ICOM.

 

Міжнародна рада музеїв також рекомендує музеям у всьому світі не приймати виставкові експонати від установ, розташованих в Криму, до тих пір, поки не буде вирішено правовий статус регіону.

«За будь-яких обставин, ICOM рішуче наполягає на необхідності поважати незалежність музеїв та цілісність музейних колекцій. Я користуюся цією можливістю, щоб ще раз висловити підтримку з боку ICOM зусиллям України щодо захисту культурної спадщини в рамках чинного національного і міжнародного права та відповідно до етичних норм і практичних інструментів, розроблених ICOM, таких як Кодекс професійної етики ICOM та Червоні списки культурних об’єктів, що знаходяться в небезпеці» – говориться в листі за підписом Президента Міжнародного комітету ради музеїв.


Музей монументальної пропаганди СРСР: першим буде пам’ятник Щорсу

630_360_1510069964-6352Київ спільно з Міністерством культури та Інститутом національної пам’яті збирає монументи часів тоталітаризму в музеї під відкритим небом. Першим експонатом буде київський пам’ятник Миколі Щорсу.

Про це повідомляє прес-служба Київради.

“Ставлячи амбітну ціль створити у Києві місце, яке увійде в топ-10 пам’яток столиці, впродовж півроку команда працювала над візією та підходами до реалізації цього важливого освітнього проекту. На сьогодні ми маємо майданчик та концепцію, що може бути реалізована за підтримки ширшої коаліції партнерів”, – розповів ініціатор проекту, заступник міського голови – секретар Київської міської ради Володимир Прокопів.

Для того, щоб перемістити у новостворюваний у Києві музей під відкритим небом знакові зразки комуністичної монументальної пропаганди, необхідною є співпраця між місцевими громадами, музейниками та державною владою. До такого висновку прийшли ініціатори проекту в процесі роботи над концепцією Музею монументальної пропаганди СРСР.

За словами керівника проекту Максим Бахматова, “концепція музею розроблялася командою проекту за участі провідного міжнародного експерта з музейної справи Міхаеля Фера, і сьогодні ми передаємо наші напрацювання Київській міській раді, Міністерству культури та Інституту національної пам’яті для продовження роботи”.

Як міністр культури Євген Нищук, долучаючись партнером у створенні Музею монументальної пропаганди СРСР, Мінкультури “вбачає можливість реалізувати завдання зі збереження пам’яток мистецтва радянської доби та водночас виконати вимоги декомунізації з очищення громадського простору від тоталітарних символів. Ці високі цілі музею, гадаю, варті того, щоб інституція в майбутньому розраховувала на статус національної”.

Міністерство культури сприятиме музею у залученні до експозиції об’єктів зі всієї території України.

“Очікується, що перший експонат надасть громада міста Києва. Це буде пам’ятник Миколі Щорсу, щодо переміщення якого вже розроблені відповідні проекти демонтажу та монтажу на території музею”, – сказав Прокопів.

Читайте також: Український культурний фонд “поселиться” у Мистецькому Арсеналі

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович пояснив, що “ідея створення такого роду музейних установ належить європейським спільнотам, котрі пройшли подібний до нашого шлях долання наслідків тоталітарного минулого. Парк Грутас в Литві та Парк Мементо в Угорщині мають насамперед освітню місію. Але Україна в цьому ряду може запропонувати глибше розуміння тоталітарної пропаганди”.

Відтак Інститут національної пам’яті готовий розпочати консультації щодо концепції музею в рамках Європейської платформи пам’яті та сумління, учасники якої мають вагомий досвід у цій сфері.

Як відомо, з травня 2017 року в Києві розпочалося створення Музею монументальної пропаганди СРСР. Він створюється на території Національного комплексу “Експоцентр України”. Це — проект-дослідження, мета якого — сприяти осмисленню суспільством радянського минулого через збереження, документацію та вивчення об’єктів пропагандистського мистецтва комуністичного режиму на території України.

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2339505-muzej-monumentalnoi-propagandi-srsr-persim-bude-pamatnik-sorsu.html


Нове дослідження про досягнення та актуальні проблеми українського прикладного пам’яткознавства і музеєзнавства презентували 26 жовтня 2017 р. у Бібліотеці Заболотного (dnabb.org) автори Олена Титова і Сергій Зозуля.

IMG_20171026_182754_BURST7 (1)IMG_20171026_185824_BURST4IMG_20171026_190135_BURST4

https://www.facebook.com/dnabb.org/


У КИЄВІ РЕСТАВРУЮТЬ ПЕРЛИНУ АРХІТЕКТУРНИХ ПАМ’ЯТОК МІСТА “БУДИНОК ЗІ ЗМІЯМИ ТА КАШТАНАМИ”

image002

Сьогодні, 26 жовтня у приміщенні пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний номер316-Кв) – «Будинок зі зміями та каштанами», відбувся захід під час якого повідомили про рішення компанії B&H film distribution виступити меценатом та інвестором проекту реставрації.
До участі у прес-заході були запрошені заступник Міністра культури України Тамара Мазур, представники фахового управління Київської міської влади, архітектор і куратори проекту реставрації, а також представники громадських організацій, які опікуються пам’яткоохоронною діяльністю міста.

Генеральний директор компанії B&H film distribution Богдан Батрух подякував усім присутнім за висловлене бажання налагодження ефективного діалогу, як з боку Міністерства культури України і Київської міської влади, так і представників громадських об’єднань міста, думка яких є важливою для ухвалення таких важливих рішень щодо реставрації, відновлення та збереження архітектурних пам’яток столиці.
«Рішення – чи буде відреставрований «Будинок зі зміями та каштанами», – буде залежати від усіх присутніх», – наголосив під час свого виступу Богдан Батрух.

«Я вивчав багато інформації про цю пам’ятку, ходив цією вулицею, бачив цей будинок і він викликав у мене сильні емоції та захват, а також бажання повернути його до життя, віднайти та відновити його унікальну красу».

Він також повідомив, що це його перший досвід, пов’язаний з пам’ятками архітектури та об’єктами культурної спадщини, що знаходяться під охороною держави, тому передбачають чітко окреслені умови відновлювального процесу даної будівлі: «Будинок є пам’яткою архітектури, це означає що держава має до нього чітко сформовані вимоги щодо проведення реставраційних робіт – фасаду, внутрішньої ліпнини, конструкції будинку, елементів декору».

Богдан Батрух представив передпроектні ескізи, у тому числі запропоновану кольорову гаму, варіанти покриття підлоги, стелі, скла, покрівлі тощо.
«Ми хочемо і можемо це зробити, в Україні є багато митців, яким це абсолютно під силу буде це зробити. Для цього ми маємо чітко розуміти, чого від нас очікують. Переговорні процеси з Міністерством культури та міською владою активно тривають, але в Україні дуже розвинена громадська діяльність, і думка громадських організацій з пам’яткоохоронних питань для нас є дуже важливою. Тому ми відкриті та готові до діалогу на всіх етапах реалізації проекту реставрації», – додав він.

Заступник Міністра культури України Тамара Мазур поділилася проведеним обсягом робіт щодо підготовки проекту реставрації «Будинку зі зміями та каштанами» та зазначила, що цей проект – один із прикладів здійснення правильної інвестиції в Україні.

«Сьогоднішня прес-конференція – один з прикладів, коли говорячи про архітектуру Києва, ми говоримо не про руйнацію і втрату пам’яток, а навпаки – про інвестиції у відновлення нашої історії. На щастя, нашого мецената не злякав обсяг роботи, а надто – він зі щирим серцем намагається відновити все прекрасне, що є в цій будівлі. На даний момент вже було зроблено фотофіксацію ліпнини і внутрішніх інтер’єрів, зроблено дописи про відновлення декору та використання спеціальних технологій. Проводиться дійсно ґрунтовна і якісна наукова робота. Це прилад правильних інвестицій в нашій державі, правильний підхід до розуміння нашої спадщини та історії», – сказала Тамара Мазур.

Вероніка Лисенкова, головний архітектор та куратор проекту реставрації повідомила про стан будинку та зазначила, що на даний момент у будинку проводяться попередні комплексні наукові дослідження.

«Проект можна охарактеризувати, як ремонтно-реставраційний. На даному етапі ми досліджуємо та збираємо інформацію про будинок, у подальшому ж продовжимо реставраційні роботи з максимальним відновленням того, що було втрачене», – сказала Вероніка Лисенкова.

Свою думку про реставраційні роботи «Будинку зі зміями та каштанами» висловили також присутні представники громадськості.
«Збереження цієї пам’ятки – це велика відповідальність перед майбутніми поколіннями, тож ми будемо уважно слідкувати за процесом її відновлення. Я думаю, що «B&H film distribution» увійде в історію, як компанія, яка врятувала перлину старовинного Києва», – сказала одна із учасниць заходу.

Під час заходу також відбулася ознайомча екскурсія локацією у супроводі куратора проекту.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245296616&cat_id=244913751


До 150-річчя від дня народження видатного Українця, археолога, мистецтвознавця, етнолога, архівіста, музейника, пам’яткознавця, громадського діяча Миколи Федотовича Біляшівського

bilyash5ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури” та Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК відзначаючи разом з усією українською громадою 150-річчя від дня народження видатного Українця, археолога, мистецтвознавця, етнолога, архівіста, музейника, пам’яткознавця, громадського діяча Миколи Федотовича Біляшівського, уклінно вклоняються його славетним справам і шляхетним звершенням.

 Микола Федотович зробив значний внесок у розвиток музейної справи, вивчення, збереження та охорону пам`яток культурної спадщини. Він був одним із фундаторів та директором Київського міського художньо-промислового музею (нині Національний художній музей України), колекції якого лягли в основу зібрань Національного музею українського народно-декоративного мистецтва, Національного музею історії України, Національного музею Т.Г. Шевченка. Сприяв формуванню в Києві російської Картинної галереї, музею західного та східного мистецтва.
Завдяки йому врятовано від знищення коштовні мистецькі колекції київських меценатів Терещенків, Ханенків. Велику роботу провів Микола Федотович щодо будівництва та організації роботи Полтавського,  Чернігівського, інших музеїв, а також відкриття відділів українського мистецтва та етнографії як в українських музеях, так і в Москві та Петербурзі. Був фундатором  історико-краєзнавчого музею Волині в місті Городок Рівненської області. Микола Федотович включав до своїх обов’язків організацію виставок, поїздки в експедиції, участь у роботі численних товариств, листування з багатьма вченими і діячами культури.

Величезний доробок Миколи Федотовича у вивченні та інтерпретації пам’яток археології України – досліджував  ранньослов’янські могильники на Волині, дюнні стоянки вздовж Дніпра, пам’ятки первісності, давньоруського часу на горі Кисилівка, Верхня Юрковиця у Києві, на Княжій горі у Каневі, трипільської культури поблизу села Колодисте на Уманщині та села Борисівка на Київщині. Оприлюднював та популяризував археологічну спадщину в якості члена редакції журналу «Киевская старина», головного редактора додатку до нього «Археологическая летопись Южной России».

М.Ф.Біляшівський – один із засновників Київського товариства охорони пам`яток старовини та мистецтва. Засновник та керівник Київського кустарного товариства. Був депутатом першої Державної думи Росії, в якій став одним із ініціаторів створення “Українського клубу”; членом Центральної Ради; комісаром з охорони пам`яток Київської губернії, керівником відділу музеїв і охорони пам`яток Генерального секретаріату, дійсним членом Комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини при народному комісаріаті освіти УРСР. Працював у Кабінеті українського мистецтва, Етнографічній комісії АН УРСР, Етнографічному товаристві України тощо. Був обраний почесним членом Української академії мистецтв, одним із перших дійсних членів кафедри археології Академії наук УРСР.

Микола Федотович розробляв засади державної системи охорони культурної спадщини, ставши автором проекту першого закону України про охорону пам`яток історії, культури і мистецтва, склав програму створення національних і регіональних музеїв, музейної реформи в Україні на наукових засадах. Обстежив та провів фотофіксацію пам`яток багатьох регіонів, брав участь у роботі комісії по виданню альбомів українських старожитностей, віддав багато зусиль для збереження архітектурних пам’яток. Брав активну участь в організації дренажних робіт навколо Андріївської церкви, створив комісію у справах дослідження та реставрації Софіївського та Військово – Микільського соборів, обстежував пам`ятки культової архітектури Києва.

Життя та діяльність Миколи Федотовича Біляшівського є правдивим прикладом самовідданого служіння Батьківщині, відданості обраній справі. Теоретичні і практичні досягнення М.Ф.Біляшівського необхідні для нинішніх громадян України і прийдешніх поколінь.

Голова ГО «Українського товариства пам’яткознавства охорони пам’яток історії та культури», кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України 

Бур’янова М.І.    

Директор Центру НАН України і УТОПІК, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України

Титова О.М.

 


РЕКОМЕНДАЦІЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО МУЗЕЙНОГО ФОРУМУ

3–5 липня 2017 р. у м. Переяславі-Хмельницькому відбувся Всеукраїнський музейний форум, присвячений 1110-річчю міста. Його організаторами виступили Переяслав-Хмельницька міська рада, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» та Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. У Переяславі-Хмельницькому зібралися понад 150 музейників, науковців, освітян, мистецтвознавців та представників органів державної влади. Учасники Форуму обговорили актуальні питання розвитку музейної галузі в Україні. Вони відзначили високий рівень організації та проведення Форуму, підтримали ініціативу міського голови міста Тараса Костіна щодо проведення Всеукраїнського музейного форуму кожних два роки. Учасники Форуму наголосили на зростаючій суспільній місії музеїв, їх ролі у збереженні національного культурного надбання, відродженні історичної пам’яті українського народу, формуванні суспільної свідомості.

Під час обговорень були вироблені наступні рекомендації органам державної влади щодо ефективного розвитку музейної галузі:

  1. Звернутися до Міністерства культури України про необхідність розробити і затвердити Державну цільову програму розвитку музеїв України на 10 років, в якій передбачити:

1.1. фінансову стратегію розвитку музейної галузі;

1.2. мораторій на закриття музеїв та виселення їх з приміщень, в яких вони перебувають, закріплення за музеями земельних ділянок і територій, на яких музеї знаходяться;

1.3. підняття престижу професії музейного працівника, встановивши (окрім національних державних музеїв) доплати до посадових окладів у розмірі 50% –  як це вирішено в державі для працівників бібліотек України;

1.4. баланс оплати праці працівників державних і комунальних національних музеїв, поширивши на комунальні національні музеї встановлення додаткового коефіцієнту підвищення посадових окладів, які застосовуються для державних національних музеїв;

1.5. удосконалення номенклатури через затвердження типового штатного розпису музеїв усіх форм власності та налагодження системи підвищення кваліфікації працівників музеїв на базі Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв;

1.6. В рамках законів про декомунізацію здійснювати переформатування музейних експозицій з тематики Другої світової війни з урахуванням збереження фондів вказаного періоду; на державному рівні вирішити питання захисту і збереження пам’яток фортифікаційних споруд України.

  1. Підтримати ініціативу Асоціації музеїв космонавтики України про надання Музею космонавтики ім. С. П. Корольова (м. Житомир) статусу Національного як базового музею космонавтики України.
  2. Створити Всеукраїнський науково-дослідний музеєзнавчий центр для координації діяльності музейних закладів різного підпорядкування, освітніх установ та громадських організацій, розробки і реалізації музейних проектів.
  3. Організувати при Міністерстві культури України Центр управління Музейним фондом України для створення Державного реєстру національного культурного надбання, контролю за порядком обліку Музейного фонду України, його охороною і збереженням.
  4. Звернутись до Міністерства культури України, Верховної Ради України та профільного комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності з пропозицією обговорити з фахівцями музейної справи та внести зміни до чинної Інструкції з музейно-фондової роботи, затвердженої у вересні 2016 року.
  5. Створити національний інформаційно-комунікаційний центр для комп’ютеризації та автоматизації обліку музейних експонатів, оцифрування найбільш цінних пам’яток культури і мистецтва, формування Музейної інтернет-мережі України із загальною базою даних культурного надбання країни, Національної інтерактивної карти музеїв України, використання та запровадження новітніх технологій у музейній роботі, інформування міжнародної спільноти про культурні надбання України. Розробити та впровадити національні стандарти із обліку та збереження Музейного фонду України (електронного реєстру).
  6. Порушити перед Міністерством освіти і науки України питання про підпорядкування музеїв у вищих навчальних закладах відомчому Міністерству.
  7. Вважати надмірними існуючі тенденції розважально-комерційної переорієнтації музеїв, перетворення їх на беззмістовні торговельно-розважальні заклади – поряд із відсутністю достатнього державного фінансування для дотримання музеями належного змістовного рівня виконання своїх основних функцій.

ЮНЕСКО ПРОДОВЖИТЬ МОНІТОРИНГ СИТУАЦІЇ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ АР КРИМ

Заступник Міністра культури України Тамара Мазур бере участь у роботі 202-ї сесії Виконавчої ради ЮНЕСКО, яка відбувається у Парижі (Французька Республіка). У рамках  цієї сесії вчергове розглядалося питання ситуації в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Зокрема, щодо  численних грубих порушень прав українців та кримських татар у галузі освіти, культури, забезпечення свободи ЗМІ та безпеки журналістів, проведення руйнівної політики окупаційної влади щодо пам’яток культурної спадщини всесвітнього значення.

За результатами розгляду доповіді Генерального директора ЮНЕСКО «Моніторинг ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)» Комісія з питань програми та зовнішніх зносин ухвалила рішення продовжити моніторинг ситуації в окупованій АР Крим (Україна).

Згідно з прийнятим рішенням Генеральний директор ЮНЕСКО має представити чергову доповідь зі згаданого питання на 204-й сесії Виконавчої ради у квітні 2018 року.

Нагадаємо, Мінкультури неодноразово інформувало ЮНЕСКО про численні порушення окупаційною владою чинного законодавства України та міжнародних норм в питаннях захисту культурних цінностей та культурної спадщини на території АР Крим та закликало запровадити механізми прямого моніторингу ситуації на тимчасово окупованих територіях.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245289562&cat_id=244913751

 


До 90-річчя від дня народження відомого пам’яткознавця Андрія Антоновича Карнабеда

14 жовтня виповнилося 90 років від дня народження Андрія Карнабеда, невтомного захисника старовини, архітектора і художника, одного із засновників фондових колекцій чернігівського архітектурно-історичного заповідника.

Нині його немає поряд з нами… Андрій Антонович помер 29 березня 2005 року, майже 12 років тому. Але, його памяткоохоронна діяльність і досі є прикладом для багатьох чернігівців. Про жертовність та любов до старовини Андрія Карнабіди згадують доволі часто.

На жаль, ще й досі його ім’я не увіковічено у вулицях стародавнього Чернігова. Немає і пам’ятної дошки, яка б нагадувала нам про добрі справи пам’яткоохоронця.

Але, його справу не забули колеги, друзі, дослідники. Зокрема, кілька років тому у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» започаткована наукова конференція «Карнабідівські читання». Вона покликана привернути увагу до пам’яткоохоронної та краєзнавчої діяльності на Чернігівщині у ХІХ — на поч. ХХІ століть, а також питань збереження старожитностей Чернігова, відновлення пам’яток архітектури та історії Чернігово-Сіверського краю.

У червні 2017 року за результатами читань надруковано збірник наукових праць «Карнабідівські читання». Це спільне видання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» та Центру пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток та культури.

А зовсім недавно, 28 вересня, презентовано науково-популярне видання «Чернігівське узороччя: краса, що зникає». Проект створений за ініціативи Громадської організації «Чернігів європейський» та підтримки міжнародної організації Великобританії із культурних відносин та освіти «Британська Рада». Партнери видання: Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», Чернігівський обласний художній музей ім. Г. Галагана, Чернігівська дитяча художня школа, Музей історії Лісковиці.

Це своєрідний фотоальбом на зразок тих, що є у кожній родині, куди збирають кращі фотографії рідних та друзів. Тут є не лише світлини стареньких будиночків із дерев’яним різьбленням, а також вірші, малюнки, розповіді про мешканців осель, ілюстрований словник архітектурних термінів, а також статті про чарівне мереживо — красу, що зникає…

У книзі-фотоальбомі автори пишуть і про охоронця архітектурної спадщини міста Чернігова — Андрія Карнабіда.

Наступного тижня у приміщенні Колегіуму відкриється виставка «Архітектура Чернігівщини у творчості художників» приурочена до річниці народження Андрія Антоновича. Це спільний проект Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» і Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

https://oldchernihiv.com/pam-yatkoohoronna-diyalnist-andriya-karnabidy-ne-zabuta/


ill1


Міжнародна наукова конференція «Дослідження старожитностей Чернігово-Сіверського краю»

У рамках відзначення 50-річчя Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» 5-6 жовтня 2017 року відбулася Міжнародна наукова конференція «Дослідження старожитностей Чернігово-Сіверського краю».

У конференції взяли участь дослідники з Києва, Мюнхена, Чернігова, Чигирина, Одеси, Чугуєва (Харківська область), Ніжина та Батурина.

Одною з головних тем було питання збереження пам’яток. Зокрема, цій проблемі приділила увагу науковців заступник директора з музейної справи Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» Ірина Пироженко у доповіді «Проблеми збереження Замкової гори м. Києва — пам’ятки національного значення України».

Із цікавістю учасники конференції заслухали, зокрема, доповіді про історичні дослідження: «Пам’яткознавчі аспекти дослідження ансамблю Соборної площі в Ніжині» (Сергій Зозуля — старший науковий співробітник відділу історичного пам’яткознавства, керівник Північно-Східного регіонального відділення Центру пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури); «Документи з історії дослідження А. Праховим старожитностей Чернігова у фондах Національного заповідника «Софія Київська» (В’ячеслав Корнієнко — доктор історичних наук, старший науковий співробітник, заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Софія Київська»); «Чернігів та його фортеця у ХVI ст.» (Олександр Бондар — старший науковий співробітник  Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського); «Смерть Святослава Ярославича 1076 р.: внаслідок хвороби чи таємне вбивство?» (Олег Васюта — заступник завідувача відділу наукових досліджень печер та пам’яток археології Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»).

Не менш цікавими були і доповіді, присвячені археологічним дослідженням: «До питання про хронологію використання цегли-пальчатки у мурованому будівництві Чернігова» (Олена Черненко — кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та археології України Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка); «Дослідження В.П. Коваленка 1979 р. у районі Красного мосту» (Юрій Ситий — старший науковий співробітник Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка); «Оздоблення церков Антонієвих печер у ХІХ ст.» (Володимир Руденок — завідувач відділу наукових досліджень печер та пам’яток археології Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»).

Низка доповідачів розповіли про дослідження церковної історії, зокрема, Андрій Глухенький (молодший науковий співробітник відділу музейної та науково-фондової діяльності Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній») — «Борисоглібський собор як кафедральний храм Чернігівської єпархії УАПЦ у 20-х роках ХХ ст.»Федір Юхно (аспірант кафедри історії України Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка) — «Священик Седлер Петро Іванович та Радянська влада».

Мистецькому напрямку присвятили увагу науковці: Анатолій Адруг(кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри етнології та краєзнавчо-туристичної роботи Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка) — «Мистецтво Чернігова др. пол. ХVІІ ст.  поч. ХVІІІ ст.»; Сергій Павленко (шеф-редактор журналу «Сіверянський літопис») — «Імовірне зображення гетьмана І. Мазепи та його дружини на іконі «Деісус» з іконостасу Вознесенської церкви (смт. Березна Чернігівської області)»Алла Гаркуша  (завідувач науково-просвітницького відділу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній») — «Монументальний живопис першої чверті ХІХ ст. Спасо-Преображенського собору у Чернігові, як об’єкт досліджень і охорони».

 За результатами конференції «Дослідження старожитностей Чернігово-Сіверського краю» планується у 2018 році видати збірник наукових праць «Чернігівські старожитності».

Організатори Міжнародної наукової конференції: Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток та культури.

Фото Сергія Чернякова, «Чернігів стародавній».


Відзначення 50-ої річниці від часу поновлення діяльності Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»

22089896_1514520501949113_5822103278646247066_n

ГО “Українське товариство охорони пам’яток історії та культури” і  Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і УТОПІК вже протягом кількох років має честь співпрацювати з Національним історико-архітектурним музеєм «Київська фортеця»: співробітники наших установ обопільно брали участь у наукових форумах, круглих столах, конференціях, організованих Вашим музеєм і нашими організаціями.

22042107_1514526031948560_157992118830297216_o

Віримо, що й надалі наша співпраця буде не менш продуктивною і взаємокорисною, спрямованою на укріплення позицій українського наукового пам’яткознавства, а також на вирішення практичних пам’яткоохоронних проблем.

Щиро вдячі за Ваше запрощення на урочисту подію, яка пройшла у теплій та дружній обстановці!

22008147_1514522291948934_7602520711034564903_n


Ухвала

Науково-практичної конференції «Проблеми вивчення та збереження культурних ландшафтів України»

6.10.2017 р.

Зважаючи на те, що Рада Безпеки ООН 24.03.2017 р. одностайно ухвалила Резолюцію 2347  про захист культурної спадщини, а Єврокомісія та ЮНЕСКО  оголосили 2018 рік роком  культурної спадщини, учасники науково-практичної конференції «Проблеми вивчення та збереження культурних ландшафтів України»  прийшли до наступного:

  • нація формується на основі природних та культурних ландшафтів;
  • сила і різноманіття ландшафтів – багатство нації;
  • нація повинна свої ландшафти знати і берегти.

Українські ландшафти, як об’єкти природної та культурної спадщини, українська нація і українська держава повинні мати узагальнене бачення проблеми втрати своїх ландшафтів і виробити спільний механізм їх комплексного вивчення, охорони та збереження.

Сьогодні в усьому світі існує проблема комплексного територіального  підходу щодо збереження культурної і природної спадщини, в тому числі і культурних ландшафтів. Свідченням тому є документи ЮНЕСКО щодо охорони всесвітньої культурної та природної спадщини (1972), Севільська конвенція з ландшафтів (1992), що підписані і ратифіковані Україною.

  Заслухавши наукові доповіді щодо розглянутої проблематики, учасники науково-практичної конференції наголошують на необхідності введення  поняття «культурний ландшафт», що відповідає сучасній європейській ідеології охорони культурної спадщини, як специфічної категорії культурної спадщини, до українського пам’яткоохоронного законодавства. Культурні ландшафти в цьому контексті потрібно розглядати як результат взаємодії між природою та людиною.

Учасники конференції, обговоривши нагальні проблеми вивчення та охорони культурних ландшафтів, виходять із наступними пропозиціями:

  1. Звернутися до Уряду України з проханням прийняти постанову щодо відновлення з 2018 р. Міжвідомчої Координаційної Ради з питань охорони культурної спадщини при Кабінеті Міністрів України.
  2. Просити Кабінет Міністрів України створити при Міжвідомчій Координаційній Раді групу (Міністерство культури України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Національна академія наук України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру) з розробки Програми виявлення, ідентифікації, охорони та збереження культурних ландшафтів України як об’єктів національної спадщини.
  3. Просити Міністерство регіонального будівництва України долучити науковців та громадськість до розробки містобудівних базових нормативів та планувальних норм, а також до розробки містобудівної документації державного, регіонального та місцевого рівнів.
  4. Запропонувати Міністерству культури України, Міністерству екології та природних ресурсів України разом з громадськими організаціями провести протягом 2018 року комунікативні заходи (круглі столи, семінари, конференції) щодо розробки механізмів спільної охорони природної та культурної спадщини.
  5. Просити Інститут культурної спадщини Міністерства культури України (Пламенецька О.А.) разом з фахівцями УТОПІК розробити детальний план заповідної території в Китаєві Голосіївського району м.Києва (в тому числі з ур. Самбурки та Буряківщина) з метою створення на базі об’єктів культурної та природної спадщини культурного резервату як структурного підрозділу заповідника «Стародавній Київ» та затвердити на сесії Київської міської ради.
  6. Просити УТОПІК об’єднати зусилля пам’яткоохоронної громадськості щодо проведення парламентських слухань в сесійній залі Верховної ради України  з обговорення нової стратегії охорони природної та культурної спадщини України.
  7. Просити Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (Титова О.М.) включити до наукового плану роботи на 2018 рік тему: «Аналіз та моніторинг культурних ландшафтів України».
  8. Звернутися до Київської міської державної адміністрації з проханням вирішити питання щодо заборони скидати стічні води в струмок Стратівка на території пам’ятки-парку садово-паркового мистецтва жіночому Свято-Пантелеймонівському монастирю (м. Київ, вул. Лебедєва).
  9. Просити УТОПІК більш активно залучати до пам’яткоохоронної діяльності релігійні установи та організації. Вивчити питання щодо можливості відновлення діяльності Церковно-історичного товариства.
  10. Просити адміністрацію Чорнобильської зони разом з громадськістю вивчити питання щодо створення державної установи – «Чернобильський культурний та природний резерват», як складової біосферного радіаційного заповідника.
  11. Просити Міністерство екології та природних ресурсів України включити акваторію р. Нивка (права притока Ірпеня) до складу НПП «Голосіївський».

Прес-реліз

DSC_3374

6 жовтня 2017 року в  рамках акції, присвяченої збереженню об’єктів культурної та природної  спадщини  в міському урочищі Китаєве, в ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» (УТОПІК) відбулась науково-практична конференція «Проблеми вивчення та збереження культурних ландшафтів в Україні».

Учасниками комунікативного заходу були представники  органів виконавчої влади, громадських організацій, музейних, бібліотечних установ, заповідників і національних парків, науково-дослідних  інститутів у сфері екології та культури.

DSC_3394

Метою конференції стало обговорення сучасних потреб і можливостей вивчення, охорони та збереження культурних ландшафтів в Україні.

У вступному слові Марина Бур’янова, голова ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури», наголосила на унікальності культурного ландшафту в Китаєві і на необхідності його охорони та збереження для нащадків.

У доповіді «Культурні ландшафти як об’єкт культурної спадщини» начальник управління культури та релігій Київської облдержадміністрації, в.о. голови Київської  обласної організації УТОПІК Ігор Подолянець порушив  основні проблеми вивчення та збереження культурних ландшафтів в Україні, акцентував увагу на необхідності імплементації цього поняття в пам’яткоохоронне законодавство України, створення належної системи ідентифікації, обліку, паспортизації та збереження основних видів культурного ландшафту відповідно до європейських конвенцій, підписаних та ратифікованих Україною.

У доповідях Анни Звіряки (к. і. н., генеральний директор ПОГ «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської ради з охорони культурної спадщини України) та Валерії Ієвлевої (к. арх., старший науковий співробітник Інституту дизайну і ландшафтного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Мінкультури України) проаналізовано вітчизняний та міжнародний досвід охорони та використання   ландшафтних об’єктів культурної спадщини.

Генеральний директор Незалежного інтелектуального центру Сергій Корецький підкреслив, що одним з пріоритетних завдань, які стоять перед українською державою, є збереження національних ландшафтів. Реалізація цього статусу має відбуватися через постійно діючу програму «Національні ландшафти України», виконання якої належить до компетенції Кабінету Міністрів України, а контроль – до компетенції Ради національної безпеки України.

Голова Київської спілки Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Олена Сердюк в презентації «Китаєве – Керняве: історичні долі та майбутнє» запропонувала модель створення на базі об’єктів культурної і природної спадщини в Китаєві культурного резервату за зразком музеєфікованих об’єктів давньої столиці Литви – Керняве, що позитивно було сприйнято учасниками конференції.

Старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Всеволод Івакін ознайомив присутніх із результатами розвідкових робіт на посаді Китаївського археологічного комплексу у 2017 році та необхідності його наукового дослідження на постійній основі.

Доповідь доктора географічних наук Юліана Тютюнника та кандидата біологічних наук  Раїси Матящук (відділ дендрології та паркознавства Інституту еволюційної екології НАН України) була присвячена проблемам охорони і збереження парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Феофанія», підкреслено загрозу її знищення.

Володимир Гнера (к.і.н., науковий співробітник Інституту археології НАН України) продемонстрував присутнім можливості фіксації стану пам’яток та оточуючого середовища за допомогою сучасних електронних пристроїв, що, безперечно, увійде до методичного арсеналу засобів сучасної пам’яткоохоронної роботи.

Насамкінець, Алла Бартош (старший науковий співробітник Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника) у своїй доповіді  акцентувала увагу на таких елементах монастирського культурного ландшафту Києво-Печерської Лаври як малі форми архітектури, зокрема чавунного ливарства.

У ході роботи конференції було обговорено ряд питань: щодо можливості створення меморіального скансену в зоні відчудження, необхідності зближення позицій між екологами та спеціалістами у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, створення загальної платформи для обговорення спільних проблем, форми залучення представників релігійних  культів для участі у виробленні важливих рішень з охорони культурної та природної спадщини, вдосконалення законодавства в умовах проведення реформи децентралізації.

DSC_3357

За результатами роботи конференції підготовлено пропозиції щодо вивчення та збереження культурних ландшафтів в Україні, напрямів розвитку пам’яткоохоронної справи.

7 жовтня 2017 року учасники конференції відвідали урочище Китаєве, де вони ознайомились з пам’ятками археології (екскурсію проводив заступник голови Київської обласної організації УТОПІК Олег Сєров), історії (екскурсовод – член Спілки екскурсоводів Києва Олена Кухарська) та природи (заступник директора НПП «Голосіївський» Олег Годуна). Після екскурсії учасники конференції взяли участь у місцевому фестивалі «Китаївська фортеця», присвяченому збереженню  урочища і довкілля від забудови.

 Підготував Олег Сєров

 


СУДЬБА ПЕТИЦИИ О СОХРАНЕНИИ КИЕВСКИХ ПАМЯТНИКОВ И ИСТОРИЧЕСКОЙ СРЕДЫ

На сегодняшний момент существует 3 петиции от киевлян к Киевсовету и КГГА, касающиеся культурного наследия столицы, набравшие необходимое количество голосов (10000). Первая – «Унеможливлення знищення історичних памяток в Києві», инициированная Арсением Финбергом и опубликованная 8 октября 2015 г., набрала 10628 голосов. 
Вторая – «Повернути історичний вигляд Андріївського узвозу, який є загальним спадком всього українського народу. Знести новий фасад театру, та зобовязати повернути історичний вигляд будинку» была инициирована Виктором Назаренко, опубликована 29.11.2016 г., набрала 10416 голосов. 
Третья петиция – «Просимо врятувати безцінні історичні артефакти та археологічні розкопки на Поштовій площі», была инициирована Акимом Галимовым, опубликована 26.04.2017 г., набрала 13284 голосов. 

Нужно отметить, что голоса для петиций (даже крайне необходимых для Киева) собираются сложно. В этом процессе принимает участие большое количество неравнодушных к определенной проблеме горожан. Тем важнее власти правильно отреагировать на проявленную инициативу членов киевской общины, интересы которой она обязана представлять и защищать. Но на деле все происходит не так, как хотелось бы. В каждой ссылке на петицию внизу есть тексты с реакцией власти (мэра). Это хорошо – не нужно долго искать. Но информация запаздывает, не отвечает на прямые вопросы, а то и обрывается на событии двухгодичной давности (первая петиция). Чиновникам не мешало бы по петициям работать тщательнее, быстрее и доводить дело до логического завершения. Сегодня речь пойдет о первой петиции.

Что происходит с памятниками архитектуры и исторической средой?

Петиция 1. На первую петицию о сохранении памятников архитектуры В.Кличко ответил лично 18 апреля 2016 г. – через полгода с момента ее вступления в силу (см. ссылку на петицию). В тексте было много обещаний, в частности, создать отдельный Департамент охраны культурного наследия КГГА. Это очень важно, так как специализированное Управление охраны культурного наследия входит в состав Департамента культуры, возглавляется непрофессионалом в этой области – и.о. А.Никоряком, и все решения по этому управлению подписываются также непрофессионалом – руководителем Департамента культуры Д.Поповой.

По петиции 1 реакция власти на нее формально (в тексте петиции) завершилась 7 декабря 2015 протоколом о создании некой Рабочей группы. Как выполнялись обещания, данные мэром, в петиции уже 2 года сообщений нет. Нужно сказать, что в то время еще были надежды на результативность деятельности Рабочих групп. Позже выяснилось, что составы Рабочих групп подбираются таким образом, чтобы большинство составляли чиновники, поэтому все решения заранее предопределены – в пользу киевской власти (так, как она это понимала). Сегодня можно сказать, что Департамент по охране культурного наследия не создан, а значит, структура этого подразделения не реформирована, и эффективность его работы сомнительна. Чем занималась 2 года Рабочая группа неизвестно.
Но 20 декабря 2016 г. (год назад и черед год после подписания петиции) в СМИ появилась информация о том, что Киевсоветом принято решение создать единую информационную базу памятников культурного наследия. База должна содержать данные о форме собственности и техническом состоянии памятников. Также там будут указаны охранные договоры, которые заключались с владельцем, разрешения на размещение рекламных средств на памятниках, сведения об имеющихся судебных спорах о нарушении законодательства по вопросам охраны культурного наследия.

Кроме того, будут публиковаться данные о мерах реконструкции и музеефикации памятника, где обязательно будут указаны полный перечень мероприятий и даты выполнения работ. Администратором базы будет Управление информационно-коммуникационных систем и защиты информации аппарата исполнительного органа Киевсовета (КГГА).
В июле 2017 г. появилась информация о том, что был проведен конкурс на создание программного модуля «Информационная база памятников культурного наследия города Киева», на внедрение которого отводится 105 рабочих дней.

После этого, уже в сентябре 2017 г. Департамент культуры проведет совещание по созданию и функционирования такой базы.  Не слишком ли долго (2 года после выхода петиции!) рассматривается проблема создания единого реестра?! Пока все это имеет вид обещаний. Между тем памятники архитектуры Киева (всего их около 3500), примерно о 100 из них – самых красивых и полуразрушенных, СМИ пишут постоянно. Но они продолжают оставаться бесхозными и разрушаются дальше.

Усадьбы Мурашко и Сикорского: когда восстановят и кто ответит за разрушение?

Судьба двух памятников архитектуры, истории и культуры – усадьбы украинского художника с мировым именем А.Мурашко (ул. М.Житомирская, 14, 14 а) и семьи (родительский дом) выдающегося авиконструктора с мировым именем И.Сикорского (ул. Ярославов вал, 15 б) складывалась и продолжает складываться очень сложно. Обе усадьбы доведены властью до крайней степени разрушения. А ведь КПИ сегодня называется: Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского»! Когда дойдет очередь так отметить заслуги Александра Мурашко (1875-1919)? Художественная школа (или институт) им. Александра Мурашко в здании усадьбы!
Их разрушали, потому что они расположены в центре столицы – в лакомых местах для застройщиков и обслуживающих их чиновников. Что только не делалось, чтобы снести эти здания! Пожары стали обычным делом. Но строили эти дома качественно, надолго, и окончательно их уничтожить так и не удалось. Еще очень мешали протесты киевлян.
Усадьба А.Мурашко. Власть заигрывала с горожанами. Многие годы чиновники сообщали, что выделены деньги на реставрацию, однако их почему-то не успевали «освоить» до конца года, и они «пропадали». Все надеялись, что дома рухнут. В ноябре 2013 г. в «Ні корупції» вышла статья «Усадьбу художника Мурашко планомерно доводят до разрушения». В ней я привожу текст разговора с тогда и.о. начальника Управления охраны культурного наследия КГГА Я.Дихтярем (ныне – главным архитектором НЗ «Киево-Печерская лавра», видимо, назначен за особые заслуги) о судьбе усадьбы. Ее суть: деньги выделили, но «освоить» нет возможности.
В этом году в очередной раз появилась информация о выделении средств и продолжении начатых в прошлом году работ по консервации конструкций. 29 августа этого года заместитель Кличко Анна Старостенко сообщила изданию «Сегодня», что на усадьбе в этом году были проведены незначительные работы по консервации здания (а в прошлом году что, еще незначительнее?). На них ушло 418 тыс грн.(!). В этом году всего выделено 4,8 млн грн, был объявлен конкурс на выбор подрядчика, но он провалился, объявили второй конкурс, но нет гарантии, что он состоится, а впереди холода, дожди и снег. Похоже, что планы «освоить деньги» к 15 декабря могут не осуществиться. Неужели все-таки дождутся, когда окончательно дома рухнут сами?! Там по соседству на М.Житомирской, 12, еще один дом-памятник архитектуры разрушается. Недавно отвалилось бетонное ограждение балкона – могла быть беда. А что с ним?
И еще один вопрос: кто тот собственник, который довел все эти здания до разрушения, чтобы сегодня, за счет средств налогоплательшиков чиновники могли «играться» деньгами, выделяемыми на их восстановление?! Почему никому не приходит в голову мысль взыскать хотя бы часть денег с разрушителя? Или разрушали вместе?

Усадьба И.Сикорского. Об этом трехэтажном доме во дворе на ул.Ярославов вал, 15 б, тоже давно и много писалось в прессе. Там, во дворе, недалеко от этого исторического дома уже построена огромная элитная высотка. Хотели построить еще одну на месте дома Сикорского. Тихий двор в центре – можно хорошо заработать. В апреле 2013 г. в «Ні корупції» вышла статья «Усадьба Сикорского погибает – с этой властью диалог невозможен» . Прошло 4,5 года. Не думаю, что кому-то стало стыдно, просто сегодня украинская власть у всех на виду. Игорь Сикорский (1889 -1972) – гордость США, а родился в Киеве.
22 июня 2016 г. Военной прокуратурой был, наконец, возвращен в госсобственность дом авиаконструктора Игоря Сикорского.  Прокуратура сообщает, что в течение 15 (!) лет арендатором – «Международным благотворительным фондом «Музей истории воздухоплавания и авиации им. И.Сикорского», не проводились ремонтные работы, дом содержался с нарушением санитарных норм и правил противопожарной безопасности, что привело к аварийному состоянию. В связи с этим договор аренды расторгнут. Дом как был, так и остался на балансе у Министерства обороны Украины (он сдавался в аренду). А где наказание, компенсация за причиненный ущерб госимуществу от арендатора?! Или надеялись, что разрушить и снести дом получится вместе? Что это было?!
29 сентября этого года издание «Сегодня» опубликовало статью «Дом Сикорского в Киеве станет музеем» В ней сообщается, что Минобороны Украины создало в Киеве, наконец, общественный музейный совет, в состав которого вошли известные ученые. Деньги на создание музея есть, но возможно и привлечение меценатов (много лет назад американцы предлагали восстановить здание за свой счет!). Есть уже и предпроектные разработки. О принятии Минобороны такого решения написал и журнал «Хмарочос»  . Ну что ж, возможно, через 5-6 лет киевляне и гости столицы смогут посетить Музей Игоря Сикорского.

Приоритеты киевского мэра

Я попробовала найти ответ на вопрос: как относится Виталий Кличко к сохранению (реставрации) киевских памятников архитектуры и исторической среды. Судя по делам – не очень он их ценит и любит. Просмотрев публикации, выставленные на личном сайте киевского мэра за несколько предыдущих месяцев, я поняла, что в число его приоритетов это не входит.
Но мало того, он утверждает, что киевская власть не имеет возможности влиять на строительные процессы в Киеве (в том числе – на историческую среду).

Комментируя скандальную ситуацию вокруг высокоплотной высотной застройки территории бывшего Сенного рынка (историческая территория на границе буферной зоны Софии Киевской), Кличко признает, что «юридически столичная власть не имеет способов ограничить высотность» – ее определяют Минрегионстрой и Минкультуры (!). Но как такое может быть? В КГГА есть Департамент градостроительства и архитектуры, который выдает технические условия и ограничения по застройке, есть градсовет, есть Управление охраны культурного наследия. Чем занимаются эти структуры?! Кто управляет Киевом? Если все так печально, то Кличко можно только посочувствовать – он не имеет возможности выполнять свои обязанности.

В то же время замминистра культуры Т.Мазур, подписывая Историко-градостроительное обоснование (высотность и плотность этой застройки), объясняет, что она это делает, так как всецело доверяет Департаменту градостроительства и архитектуры КГГА, который должен хорошо разбираться в градостроительных вопросах (сама она – юрист), а он – согласовал проект. Это хаос и безумие! Или откровенная ложь и … коррупция.
А в приоритетах В.Кличко, по-прежнему – снос МАФов (длится уже 3,5 года), создание различных элементов благоустройства – скверов, парков, спортивных площадок, мостов и мостиков и, что очень обнадеживает – строительство коллектора (действительно, очень важно!).
Нашла материал о реконструкции и благоустройстве парка Владимирская горка. Насколько срочно это было необходимо делать? Думаю, можно было бы и подождать, а направить деньги на реставрацию одного из памятников архитектуры, находящегося в бедственном состоянии. Могу утверждать, что общественного обсуждения проекта не было.

Хотя в 2006 г. проект Ю.Лосицкого не воспринимался однозначно профессиональной общественностью. Знаю, что киевский ученый – гидрогеолог В.Рыбин был категорически против устройства на территории парка водных сооружений (бассейнов, фонтанов), так как парк расположен на очень слабых обводненных грунтах – во многих местах идут просадки, и утечки воды очень опасны (а они есть всегда). Опасно также сильно прореживать растительность на склонах, так как она их удерживает от сползания. Что сегодня происходит за забором, ограждающим парк, никому не известно. В ФБ видела фото новой разметки аллей, при реализации которой нужно спилить ряд деревьев. Там растут замечательные старые деревья. Не хочу даже допускать мысли об их уничтожении.

Еще в планах В.Кличко построить мостик между Владимирской горкой и парком «Хрещатий» (арка «Дружбы народов) по швейцарскому проекту  Есть планы заменить фуникулер на более современный. Насколько эти стройки (перестройки) сегодня важны для Киева?
Одинокой публикацией о памятниках архитектуры неожиданно явилось объявление мэра в августе 2017 г. о его желании перевести из госсобственности в киевскую коммунальную собственность здание Гостиного двора на Контрактовой площади, отреставрировать его и открыть в нем Музей истории Киева.
Такое решение было принято Киевсоветом еще в 2014 г. Было бы замечательно его осуществить, но для этого нужно хоть что-нибудь делать, кроме устройства пешеходной зоны на Контрактовой площади и сквера за 3 млн. грн!
На этом я пока завершаю разговор о выполнении киевской властью задач, поставленных петицией «Унеможливлення знищення історичних памяток в Києві».

Ирина Карманова, для “Ні корупції!”


Презентація часопису «Пам’ятки України» відбудеться в Художньому музеї м. Луцька

02474_resizedВ середу, 4 жовтня о 15:00 в Художньому музеї м. Луцька відбудеться презентація часопису «Пам’ятки України», який присвячений Українській Волинській державі XIV – XV століть.

В акції візьме участь Дмитро Чобіт, письменник, історик, видавець, публіцист, краєзнавець (м. Київ). До дискусій на цікаву і маловідому для багатьох тематику із вітчизняної історії запрошуються історики, краєзнавці, культурологи, студентська молодь.

http://prostir.museum/ua/post/39810


Театр на Подолі ввели в експлуатацію – ДАБІ

0def3d9-teatr-285Держархбудінспекція України прийняла в експлуатацію скандальну будівлю Театру на Подолі.

Про це “Українській правді” повідомили у прес-службі ДАБІ.

“Сьогодні комісія ДАБІ прийняла рішення, про прийняття об’єкта будівлі Театру на Подолі в експлуатацію”, – сказали у прес-службі.

Співрозмовник видання відзначила, що 27 вересня до ДАБІ прийшов позитивний висновок Української державної будівельної експертизи щодо цієї будівлі, 28 вересня туди виїжджав інспектор ДАБІ.

Як відомо, 26 вересня прес-служба корпорації Roshen повідомила, що проектна документація з реконструкції Театру на Подолі отримала позитивний висновок Української державної будівельної експертизи.

Восени 2016 року киян обурив фасад нової будівлі Київського драматичного театру, зведеного на Андріївському узвозі.

“Українській правді” стало відомо, що Архітектурно-містобудівна рада, яка розглядала проект, зробила зауваження і попросила архітектора Олега Дроздова врахувати їх. Після цього Дроздов повинен був надати проект на розгляд ради для затвердження, але він не з’явився.

Реконструювали театр коштом кондитерської корпорації “Рошен”. Компанія виділила 165 мільйонів гривень.

29 листопада 2016 року фасад нової будівлі театру відкрили.

Архітектор нової будівлі київського академічного театру на Подолі Олег Дроздов стверджує, що не отримував конструктивних пропозицій щодо змін у фасаді театру.

Водночас головний архітектор Києва Олександр Свистунов заявив, що щодо нової будівлі театру будуть громадські обговорення.

Мер Києва Віталій Кличко заявив, що без врахування думки фахівців і громадськості щодо зовнішнього вигляду будівлі, театр на Подолі не буде зданий в експлуатацію.

У грудні столична влада пообіцяла провести незалежну технічну експертизущодо можливих порушень містобудівного, пам’яткоохоронного законодавства, авторських прав при реконструкції будівлі Театру на Подолі до квітня 2017 року.

27 грудня відбулося перше публічне обговорення Театру на Подолі.

28 грудня 2016 року петиція на сайті Київради з вимогою демонтувати фасад нової будівлі Театру на Подолі набрала необхідні для розгляду 10 тисяч голосів.

29 грудня 2016 року Київрада повідомила, що прийняла до розгляду петицію щодо знесення нового фасаду театру на Андріївському узвозі.

У березні при Департаменті містобудування та архітектури КМДА створили робочу групу, яка займеться врегулюванням ситуації довкола Театру на Подолі.

9 квітня довкола скандального Театру на Подолі прибрали будівельний паркан.

20 квітня стало відомо, що архітектор Герман Волга разом з іншими архітекторами-киянами розробив альтернативний проект будівлі Театру на Подолі.

У вересні на сайті петицій до Київради зареєстрували вимогу ввести скандальну будівлю Театру на Подолі в експлуатацію. Наразі вона зібрала 4,6 тисячі підписів.

Ірина Балачук, Українська правда