Відлуння віків

15 Лис 2018

30 жовтня 2018 року відбулось засідання Колегії Головної ради Громадської організації «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури»

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

1. Про проведення чергового Пленуму Головної ради ГО «УТОПІК» :

- визначення дати проведення;

- затвердження теми основної доповіді.

Доповідала: Голова Товариства Бур’янова М.І

2. Про реставрацію пам’ятки архітектури національного значення – Покровської церкви в с. Сулимівка Бориспільського району Київської обл.

Доповідав:член Колегії Головної ради ГО«УТОПІК Юрченко С.Б.

3. Про проект змін і доповнень до Статуту ГО «УТОПІК».

Доповідає: інспектор з кадрів ГО «УТОПІК» Мазур Л.О.

4. Про результати перевірки фінансово-господарської діяльності Спеціального наукового реставраційно-виробничого управління ГО «УТОПІК» (начальник – Гарматюк П.Й.), проведеної Комісією, створеною Розпорядженням Голови Товариства від 18.01.2018р. №2.

Доповідав: Голова Комісії – Дибкалюк А. І., член Головної Ради Товариства.

5. Про досвід роботи із збереження та популяризації культурної спадщини в Рівненській обл.

Доповідав: Голова ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури в Рівненській області» Лейчук С.І.

07 Лис 2018

Перший день лекцій “Впровадження інноваційних методів дослідження та збереження культурної спадщини”

30 Жов 2018

IMG_20181030_113226

IMG_20181030_110035_HDR

IMG_20181030_165634

IMG_20181030_161731

IMG_20181030_110812

IMG_20181030_102613

IMG_20181030_103649

29 Жов 2018

Шановні колеги !

Громадська організація «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури», як національний партнер Інституту прикладної фізики НАН України, за підтримки Українського культурного фонду в рамках проекту «Впровадження інноваційних методів досліджень та збереження об’єктів культурної спадщини» проводить черговий тренінг-курс «Застосування ядерно-фізичних методів у культурній спадщині» в конференц-залі Товариства за адресою: м.Київ, вул. Лаврська, 9, корп.19.

Запрошуємо Вас, Ваших профільних співробітників та студентів взяти участь у цьому тренінзі 30-31 жовтня 2018р., початок о 10-00.

Додаток: Оголошення про проведення тренінгу.

Министр Нищук потребовал переписать все иконы и ценности в Лаврах УПЦ МП

29 Жов 2018

Министр культуры Украины Евгений Нищук приказал музейным работникам провести полную инвентаризацию всех икон и других культурно-исторических ценностей в храмах Украинской православной церкви (МП). Об этом пишут “Украинские новости”.При этом пересчет должен быть осуществлен в срок до 17.00 18 сентября (то есть это поручение уже должно было быть выполнено). Такое решение министр культуры принял в связи с обращением (№04-35/III-040918 от 04.09.2018) депутата Верховной Рады Украины Юрия-Богдана Шухевича (фракция Радикальной партии Олега Ляшко) относительно возможной угрозы незаконого вывоза культурных ценностей из религиозных сооружений УПЦ МП.В депутатском обращении говорится, в каких сооружениях инвентаризация должна пройти в первую очередь: Свято-Успенская Почаевская Лавра, Успенская Киево-Печерская Лавра. Кроме того, по мнению Шухевича, полиция должна установить круглосуточный контроль над вывозом имущества из церквей и Лавр.Во все исторические заповедники, относящиеся к сфере управления Минкультуры, была отправлена соответствующая факсограмма №18/18 за подписью заместителя начальника управления охраны культурного наследия – начальника отдела разрешительной и согласительной документации в сфере охраны культурного наследия Б. Моця.И до 17:00 18.09.2018 всех ответственных лиц попросили прислать отчет.

https://novosti-n.org/news/read/153521.html

У МІНКУЛЬТУРИ РОЗГЛЯНУЛИ СТАН ПІДГОТОВКИ ДО ХІІ ЗАСІДАННЯ ЗМІШАНОЇ УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКОЇ КОМІСІЇ З ПИТАНЬ ПОВЕРНЕННЯ ТА РЕСТИТУЦІЇ ВТРАЧЕНИХ ТА НЕЗАКОННО ПЕРЕМІЩЕНИХ ПІД ЧАС ТА ВНАСЛІДОК ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ

29 Жов 2018

Перший заступник Міністра культури України Світлана Фоменко, співголова Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей провела зустріч із Послом з особливих доручень Федерального міністерства закордонних справ Німеччини Міхаелем Янсеном. У зустріч також взяв участь Надзвичайній і Повноважний Посол ФРН в Україні Ернст Райхель, представники Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні.

Під час зустрічі сторони обговорили стан справ з підготовки до ХІІ засідання Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, проведення якого заплановане у період 26-29 листопада в м. Києві.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245428284&cat_id=244913751

ВІДБУЛАСЯ 17-та ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ «АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІСТОРІЇ НАУКИ І ТЕХНІКИ»

04 Жов 2018

27–29 вересня 2018 року у м. Києві, на базі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» проходила 17-а Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні питання історії науки і техніки».

Організаторами конференції виступили: Центр пам’яткознавства НАНУ і УТОПІК, Інстиут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАНУ, Академія інженерних наук України, Академія наук вищої освіти України, Асоціація працівників музеїв технічного профілю, Державний політехнічний музей при НТУУ «КПІ» та згаданий уже Національний технічний університет.

Цьогорічна конференція була присвячена 120-річчю Київського політехнічного інституту, 120-річчю від дня народження В. В. Данилевського та 20-річчю Державного політехнічного музею.

З вітальним словом, на пленарному засіданні, до учасників конференції звернувся проректор з наукової роботи НТУУ «КПІ» доктор наук, професор, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки Михайло Юхимович Ільченко. На ньому виступили: Гріффен Л.О., д-р техн. наук, проф., провідний науковий співробітник Центру пам’яткознавства НАНУ і УТОПІК, Писаревська Н.В., директор Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ», а також зі своїми доповідями: О.Г. Луговський, В.А. Шендеровський, В.В. Татарчук, В.І. Кузнєцов, В.С. Савчук, А.І. Харук, Н.О. Рижева.

У роботі конференції взяв участь і кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, завідувач НДС «Музей М.М. Бенардоса» Віктор Миколайович Ткаченко. У своєму виступі він зазначив, що експозиція Музею яка присвячена винахіднику електрозварювання Миколі Миколайовичу Бенардосу та у якій показано досягнення науки в галузі електрозварювання має значні можливості у популяризації пам’яток науки й техніки. Адже прилади та агрегати, що демонструються є унікальними та мають неабияке значення для вивчення історії науки та розвитку технічних досягнень людства.

Усі присутні на конференції отримали збірники матеріалів конференції зі своїми повідомленнями статтями.

Підсумки V Всеукраїнського музейного фестивалю: волинські музейники знову серед кращих!

27 Вер 2018

З 18 по 24 вересня у Дніпрі на базі Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І.Яворницького проходив V Всеукраїнський музейний фестиваль «Музей та виклики часу». Волинську область на фестивалі представляли в. о. директора Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк та директор Маневицького краєзнавчого музею Петро Хомич, які презентували свої музейні проекти.

Всього ж у фестивалі взяли участь 57 музеїв та громадських організацій з 17 областей України. До Дніпра приїхало близько 140 музейників з усіх куточків України. Вони презентували 27 міні-виставок, 55 музейних видань та подали 36 заявок на промоушен.

В рамках фестивалю відбулися два круглі столи: «Музеї в Україні» та «Інноваційні динамічні технології в музеї». Пройшла лекція Вікторії Ловак «Позитивний імідж як запорука успіху музею». Музейники змогли побачити вечірню театралізовану екскурсію «Володарі степу: половці» та відвідали Токівські водоспади та Нікопольський краєзнавчий музей.

24 вересня відбулося нагородження переможців V Всеукраїнського музейногофестивалю. Волинський краєзнавчий музей в особі директора Анатолія Силюка отримав нагороду переможця за видання «Музей волинської ікони: книга-альбом. /Александрович В. С., Василевська С. І., Вигодник А. П., Єлісєєва Т. М., Карпюк Л. А., Ковальчук Є. І., Міляєва Л. С., Силюк А. М. – К.: АДЕФ-Україна, 2016. – 400 с., іл.», яке серед 55 поданих музейних видань зайняло почесне ІІ місце у номінації «Каталоги музейних колекцій».

http://prostir.museum/ua/post/41060

УКРАЇНСЬКІ ЕКСПОНАТИ СТАЛИ ПЕРШОЮ ІНОЗЕМНОЮ ЕКСПОЗИЦІЄЮ В СВІТІ, ДЛЯ ЯКОЇ МУЗЕЙ ГУГУН (ЗАБОРОНЕНЕ МІСТО) ВІДКРИВ СВОЇ ДВЕРІ

27 Вер 2018

У музейному комплексі Гугун (Заборонене Місто), найбільшому музейно-архітектурномукомплексі у світі, відкриттям виставки українських артефактів, розпочалися Дні культуриУкраїни у Китайській Народній Республіці. Це непересічна подія в культурно-мистецькомусередовищі, адже Україна стала першою державою в світі, для якої музей Гугун відкривсвої двері для експозиції. У церемонії відкриття Днів культури України у Китайській НароднійРеспубліці взяли участь Міністр культури України Євген Нищук та Міністр культури та туризму КНР Ло Шуґан.

«Не можу не пишатися, що українські реліквії представлені у найбільшому палацовомукомплексі у світі – музеї Гугун, який щиросердно відкрив свої двері для презентаціїукраїнської культури», – сказав під час виступу Міністр культури України Євген Нищук.«Впевнений, що і надалі дружба та взаєморозуміння між нашими країнамипоглиблюватимуться, сприятимуть розширенню мистецького простору, слугуватимутьпідвищенню зацікавленості пересічних громадян до творчих надбань митців української ікитайської культур. Від усього серця бажаю успіху Дням культури України у Китаї та маюнадію, що українська культура залишить незабутнє враження у серцях китайськогонароду».

Виставка репрезентує українські реліквії – коштовності, старожитності та сучасні прикрасиз бурштину – традиційного матеріалу, який з давніх-давен до сьогодення використовуєтьсядля виготовлення ювелірних виробів. Виставку доповнили сучасні графічні твориукраїнських художників другої половини ХХ – початку ХХІ ст. В сюжетах яких присутніісторичні мотиви трипільської та скіфської доби, сюжети з українського минулого ісучасності. Графічна виставка широко представляє регіональні особливості українськиххудожніх шкіл. Роботи визнаних майстрів старшого покоління і твори молодих художниківдемонструють еволюційний шлях українського образотворчого мистецтва і відображаютьйого стан на межі тисячоліть.

У рамках події в Пекіні також презентували Петриківський розпис – об’єкт нематеріальноїкультурної спадщини України, внесений до Репрезентативного списку нематеріальноїспадщини людства ЮНЕСКО. Всі охочі матимуть можливість долучитись до проведеннямайстер-класів з Петриківському розпису. У рамках Дні культури України у КитайськійНародній Республіці також відбудуться концерти всесвітньо відомого Національногозаслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки.Концерти хору пройдуть на найкращих майданчиках Піднебесної: музейному комплексіГугун (Заборонене Місто) та Міжнародному культурному ЕКСПО Шовкового Шляху та представлять палітру українського народного мистецтва з різних географічних таетнографічних регіонів нашої країни.

Довідково: Гугун або «Заборонене місто» є першим з китайських об’єктів, який бувзанесений ЮНЕСКО до списку всесвітньої спадщини людства в 1987 році. Він охоплюєцентральну частину Пекіна, від площі Тяньаньмінь, із півдня на північ, і займає площу 72гектари, містить 980 палацових споруд, а в них 8707 кімнат. Місто оточене стіноюзавдовжки 3400 м і ровом з водою, який називається «Золота вода». Майже все містозабарвлене в два кольори – жовтий і червоний. Він є одним з найбільших в світі музеїв,колекція предметів мистецтва якого налічує близько 1170000 одиниць зберігання.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245417139&cat_id=244913751

Чернігівські пам’ятки підкорюють Софію Київську

21 Вер 2018

У Національному заповіднику «Софія Київська» відкрилася виставка картин чернігівського художника, історика-археолога Олександра Терещенка «Чернігівщина: історія очима художника». В експозиції представлені акварелі із зображенням відомих архітектурних пам’яток Чернігова, Седнева, Новгород-Сіверського.

Як зазначає сам автор, ще зі шкільних років він намагався поєднувати любов до історії з любов’ю до образотворчого мистецтва. З 2013 р. Олександр Терещенко професійно займається ілюстрацією, насамперед, історичного та військово-історичного профілю. Ним створені роботи для Батуринського національного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця”, ілюстрації для науково-популярної періодики та художньої літератури.
Інший мотив творчості художника – історико-архітектурні пам’ятки Чернігово-Сіверщини. Як правило, автор виконує їх в техніці акварельного живопису. Саме акварельні роботи, створені 2015 – 2018 роках, і склали основу даної виставки.
У відкриті взяли участь: заступник голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Богдан Кожушко, перший заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» Вадим Кириленко, завідувач відділу «Музей «Будинок митрополита» Національного заповідника «Софія Київська» Ірина Абрамова, головний архітектор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Олександр Романченко, співробітнки музею, науковці.
Експозиція працюватиме в музеї «Будинок митрополита» з 20 вересня по 1 жовтня 2018 року.

Про автора:
Олександр Терещенко народився 1983 р. у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської обл. Закінчив місцеву середню школу-інтернат імені К. Д. Ушинського. 2000 р. вступив на історичний факультет Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Упродовж останніх п’ятнадцяти років займається науковою діяльністю у стінах рідного вишу. Основна сфера професійних інтересів – археологія та військова історія середньовічної Русі.

V Спаські міжнародні наукові читання

21 Вер 2018

З 12 по 14 вересня 2018 р. у містах Ніжин та Батурин проходили V Спаські міжнародні наукові читання, присвячені 100-річчю музейної діяльності І.Г. Спаського та 25-річчю створення Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Учасниками читань були представники не тільки з різних міст України, а і гості з ближнього зарубіжжя. Організаторами читань, перш за все, є Ніжинський краєзнавчий музей ім. І. Спаського, Центр пам’яткознавства НАНУ і УТОПІК України, Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».

Національний заповідник «Глухів» традиційно, починаючи з 2010 р., бере участь у цьому науковому зібранні, готуючи доповіді та публікації до фахового видання «Ніжинська старовина». Цього року вони були присвячені дослідженню нововиявленої пам’ятки історії м. Глухова – «Лікарні св. Єфросинії» (С. Жукова), виборчим кампаніям Глухівського округу у 20-х роках ХХ ст. (І. Мошик), дитячій безпритульності на Глухівщині у 20-х – 30-х роках ХХ ст. (Л. Артемова), новим археологічним знахідкам на території колишнього Глухівського повіту (Ю. Коваленко), історії Хрестовоздвиженського Трудового Братства М. Неплюєва (Н. Мірошниченко).

Під час урочистого відкриття краєзнавчого форуму в Ніжинській міськраді старший науковий співробітник Центру пам’яткознавства НАНУ і УТОПІК України Сергій Зозуля привітав присутніх та зауважив, що даний захід є дуже важливим для наукової спільноти і подякував всім, хто цього року завітав до Ніжина, аби поділитись результатами своїх досліджень подальшими планами у цій роботі.

http://nz-hlukhiv.com.ua/novini/v-spaski-mizhnarodni-naukovi-chitannya.html

«Чернігів стародавній» запрошує науковців на «Карнабідівські читання». Термін подання заявок продовжений до 24 вересня

21 Вер 2018

Наукова конференція запланована на 4-5 жовтня 2018 року. На неї вже подали заявки дослідники старовини з Києва, Мінська (Білорусія), Чернігова, Глухова, Вінниці, Пляшева (Рівненська область) та ін.

ІV Карнабідівські читання приурочені 20-річчю надання статусу національного Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику.

Тематичні напрями роботи читань:

– історіографічні та джерелознавчі дослідження історико-культурної спадщини Північного Лівобережжя;

– вивчення археологічних пам’яток;

– заходи з охорони історико-культурної спадщини;

– концептуальні підходи заповідників до збереження рухомих і нерухомих об’єктів;

– актуальні проблеми пам’яткооохоронної діяльності;

– музеєзнавство та музейна справа;

– семантичні особливості храмів.

Вимоги до оформлення:

– оформлення статей згідно з вимогами ДАК МОН України до публікацій у фахових виданнях;

– обсяг матеріалів, що подаються, — до 0,7 друк. арк. тексту, набраного на комп’ютері; шрифт Times New Roman, розмір 14, через 1,5 міжрядковий інтервал (текстовий редактор WORD 6-7, у форматі RTF або DOC); поля зліва, зверху, знизу та справа — 20 мм; абзац — 1,25 мм (в автоматичному режимі);

– посилання післятекстові з нумерацією за зростанням; у тексті вони подаються у квадратних дужках, наприклад, [2, с. 15], посилання наприкінці тексту після заголовку «Джерела та література», список літератури подається через 1 інтервал з розміром шрифту 12;

– графіка (ілюстрації, графіки, схеми тощо) подається окремим файлом, кожне зображення у форматі JPG або TIFF, розміром не менше 10×15 см, де 10 см базова (менша) сторона, підписи до ілюстрацій додаються в окремому текстовому документі;

– інформацію про автора/авторів потрібно вмістити перед заголовком без скорочень (прізвище, ім’я, по батькові повністю), науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, електронна адреса та телефон;

– обов’язковою умовою є наявність УДК, анотацій і ключових слів двома мовами: українською та англійською до 500 друк. знаків кожна та розширеної англійської (1,5-2 тис. друк. знаків).

Усі матеріали, що не відповідають зазначеним вимогам будуть відхилятися. Оргкомітет залишає за собою право відбору доповідей та статей для включення їх до збірника наукових праць «Карнабідівські читання».

Організатори читань:

Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток та культури.

Заявки на участь у читаннях та теми доповідей приймаються до 24 вересня 2018 р. за адресою: Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», вул. Преображенська, 1, м. Чернігів, Чернігівська обл., Україна, 14000 або на e-mail: oldcher@gmail.com; тел./факс (0462) 647-145 (з приміткою в темі листа «Карнабідівські читання»).

Кінцевий термін подання текстів до друку — до 30 листопада 2018 року.

Контактна особа: учений секретар Черняков Сергій Васильович, моб. тел. (050) 768-71-35.

Запрошення на читання буде надіслано додатково. Проїзд, проживання та харчування за рахунок учасників конференції.

https://oldchernihiv.com/chernigiv-starodavnij-zaproshuye-naukovtsiv-na-karnabidivski-chytannya-termin-podannya-zayavok-prodovzhenyj-do-24-veresnya/

МІНКУЛЬТУРИ ПРОВЕЛО СЕМІНАР-ПРАКТИКУМ З ПИТАНЬ ОБЛІКУ ТА ПЕРЕМІЩЕННЯ МУЗЕЙНИХ ПРЕДМЕТІВ ДЛЯ МУЗЕЙНИХ ФАХІВЦІВ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21 Вер 2018

У комунальному закладі «Покровський історичний музей» (м. Покровськ, Донецька обл.) відбувся семінар-практикум для директорів та головних зберігачів музеїв Донецької області у рамках культурного заходу «Музейна толока на Донеччині».

У семінарі взяли участь: начальник відділу з питань музейної справи Мінкультури Володимир Чорногор, головний спеціаліст відділу з питань музейної справи Мінкультури Леся Клименко, а також Оксана Янковенко – головний зберігач фондів Національного музеї історії України у Другій світовій війні, Ганна Вівчар – головний зберігач Національного художнього музею України, Владислав Піоро – голова правління ГО «Український центр розвитку музейної справи», Андрій Качуро – засновник компанії Amuseum.

Основною темою обговорення стало питання обліку та переміщення музейних предметів.

У своїх виступах доповідачі висвітлили питання діяльності Експертно-фондової комісії Мінкультури, ведення фондово-облікової документації, паперового та електронного обліку музейних предметів, звірення наявності музейних предметів з фондово-обліковою документацією, законодавчі норми переміщення музейних предметів державної частини Музейного фонду України, технічне оснащення сучасного музею тощо.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245413900&cat_id=244913751

23 Сер 2018

З національним святом українського народу –
Днем незалежності – ми щиро Вас вітаємо!
Благополуччя, щастя, радості, натхнення,
Добра, здоров’я й злагоди бажаємо.
Нехай це свято Вам наснаги додає,
В майбутнє краще доля стежку прокладе.

Колектив ГО “УТОПІК” і

Центру пам’яткознавства НАНУ і УТОПІК

Шановні археологи! Вітаємо з професійним святом!!!

15 Сер 2018

Щиро вітаємо вас з професійним святом, відзначення якого стало свідченням вашого вагомого внеску у розвиток вітчизняної археології, дослідження, збереження та популяризацію археологічної спадщини.
Завдяки вашій діяльності успішно поповнюється археологічна історія, що є однією із складових наукової і культурної палітри усієї держави.
Зичимо вам щастя й міцного здоров’я, достатку та добробуту в родині, успіхів у творчій дослідницькій справі!

СТРАСТІ НА ПОШТОВІЙ

14 Сер 2018

Моя добра знайома раптом здивувала мене повідомленням, що її просять про допомогу на підтримку активістів, які відстоюють пам’ятку на Поштовій площі в Києві. Я порадив їй утриматися, поки вона не розбереться з тим, що саме там відбувається. Але почув у відповідь, що самотужки це зробити важко – вона не спеціаліст, владі не дуже довіряє, а хто з активістів або їхніх скептиків має компетенцію в цьому питанні, не розуміє.

Тобто справа вже не в гучному розголосі, бо скандал навколо розкопок на Поштовій від самого початку був прогнозованою клоунадою. Просто ця історія набуває певного значення з точки зору суспільного розголосу – на майданчику чергують активісти, соцмережі щодня вибухають новинами, а політики – заявами. Ось і отримуєш раптом щось таке: «Мою знайому попросила NN допомогти живою силою, щоб їх хоч на ніч підмінити. Бо їсти і пити люди якось ще приносять. Але втомилися вони там дуже». Отже, ця ситуація вже є певним показником рівня цивілізованості та зорганізованості суспільства, його обізнаності та спроможності комунікувати на рівні фахівці – громадські активісти – влада.

Ретроспектива

Давайте спробуємо спокійно розібратися, що у Києві – столиці Давньої Русі, вже музеєфіковано і яке воно має значення для міста, та що ще можна або треба музеєфікувати?

Лядські ворота на Майдані незалежності. Наразі це частина кафе «Остання барикада», де древні підмурки виглядають дуже привабливо. Правда, я ніколи не чув, що це місце відвідували саме заради того, щоб на них подивитися, але це вже стосується маркетингової стратегії цього закладу, яку тут обговорювати недоречно.

Церква Богородиці Пирогощої. Після проведення археологічних досліджень ще в 70-ті роки минулого століття, виникла ідея її рештки музеєфікувати, а згори побудувати приміщення у вигляді стилізованого давньоруського храму, де розмістити музей «Слова о полку Ігоревім». Проте проект цей вже не встигли реалізувати, храм було зведено вже за часів незалежності та передано церкві. А музеєфіковані рештки можна, якщо виникне таке бажання, побачити через невелике бокове вікно. Відразу попереджаю – в темряві, окрім частини підмурків, ви натрапите на купу сміття та сучасних монет, про що невідомо ані владі, ані тим громадським активістам, які люто плекають збереження пам’яток.

Частина підмурків Михайлівського Золотоверхого монастиря. Свого часу обіцяли зберегти увесь фундамент цього храму, але зробили мезеєфікацію лише невеличкого шматка, та ще й не основної споруди. Згори там побудований склепінчастий купол з вікнами, але крізь них нічого не видно. Можна спробувати підійти з боку Варваринських келій, оминаючи різний господарчий крам, і крізь грати побачити частину національної пам’ятки давньоруської архітектури.

Частина фундаментів Княжого палацу на Десятинному провулку. Це остання музеєфікація, яку здійснили у столиці. Рештки забрані під скло, що виглядає доволі сучасно. Правда, інсталяція у вигляді сокир та інших знахідок, які там розкладені, мені здається трохи недоречною – на мій смак там би мав бути гарний інформаційний щит або стенд.

Шматок підмурків трапезної Печерського монастиря. Це зовсім невеликий об’єкт, який самотужки знайти дуже важко. Наскільки мені відомо, там музеєфікували найкраще збережений фрагмент, а більш масштабній музеєфікації завадило те, що ця територія заповідника використовується монастирем під час різних релігійних свят. Зрозуміло, що прочан цей об’єкт цікавить мало, але до нього підводять екскурсій, що дуже добре, бо, повторюся, самостійно його знайти нелегко, попри інформаційний щит.

До цього можна додати ще й умовну музеєфікацію Золотих воріт, хоча вона, на мій розсуд дуже невдала, позаяк пам’ятка, яка споконвіку була обличчям старого міста, наразі схована під громіздким саркофагом, що начебто має імітувати древню браму.

А що так і не музеєфіковано попри обіцянки? По-перше, це залишки церкви Успіння Пресвятої Богородиці (Десятинної церкви) – першого кам’яного храму Київської Русі. Свого часу, ще за часів Президента Ющенка, коли виникла ідея нових розкопок Десятнинної, усі фахівці були проти проведення цих робіт. Бо відразу було зрозуміло, що метою цих досліджень є захоплення ділянки у центрі Києва та будівництво там нового храму. Який вочевидь знищив би автентичні залишки.

Але думкою спеціалістів тоді знехтували. А кошти, які уряд виділяв на ці роботи до археологів взагалі не потрапили та зникли у невідомому напрямку. Тому керівник робіт, професор Гліб Івакін, був змушений буквально по копійках збирати гроші за рахунок своїх власних грантів та інших проектів.

По закінченні досліджень Десятинної, постало логічне питання – і що далі робити? На той момент абсурдність будівництва там храму була настільки очевидною, що про нього вже не згадували. Було очевидно – якщо підмурки не музеєфікувати, рано чи пізно до ідеї забудови повернуться знов. На музеєфікації наполягав і Інститут археології, і УТОПІК, і просто окремі фахівці, але їх ніхто не почув. І наразі ділянка Десятинної церкви виглядає приблизно так, як це було до початку останніх досліджень. Єдина різниця – абриси храму, викладені камінням, які до того були умовними, показано з урахуванням останніх висновків науковців.

З точки зору охорони пам’яток та нашого досвіду, небезпека забудови та знищення Десятинної церкви залишається високою. Якби її було музеєфіковано, та ще й з будівництвом певного музейного приміщення, де би виставлялися усі чисельні і цікаві знахідки, знайдені під час розкопок, загрозу можна було би вважати ліквідованою. Але сьогодні, особливо в контексті розмов про ймовірний Томос про автокефалію, жодних гарантій немає.

Іще один привабливий для музеєфікації об’єкт – церква, яку вже 15 років тому назад археологи відкрили на Подолі на вулиці Юрківський. Тоді там проводили дослідження під будівництво паркінгу але несподівано натрапили на рештки невідомого храму ХІІ ст. Це стало великою сенсацією, інвестор отримав компенсацію та відмовився від проекту, а тодішня київська влада пафосно запевнила, що храм обов’язково музеєфікують, хоча нічого не зробили, знахідку засипали землею, а згодом на ділянці, буквально впритул до місця де проводили дослідження, раптово виникла дерев’яна зрубна церква…

Тут я хочу вже перейти безпосередньо до знахідок на Поштовій, але мушу наголосити – стан тих пам’яток (видатних пам’яток!), які вже музеєфіковані в Києві, громадських активістів турбує не дуже сильно. Можливо тому, що серед них мало фахівців, але можливо є й інші причини… Іще одне – усе, що музеєфіковано в Києві, це споруди з камею та цегли.

Початок кінця

Історія знахідок на Поштовій площі розпочалася 2015 року, коли під час розкопок під будівництво були виявлені давньоруські об’єкти. Це стало цікавою знахідкою, бо до того вважали, що територія Поштової була в пізні часи штучно терасовано і знахідок часів Київської Русі там немає. Тим більше, що їх чомусь не виявили, коли там будували Макдональдс. Але про древній Поділ було відомо ще з 1972 року, коли були зроблені ось такі дійсно унікальні та сенсаційні знахідки.

Отже, у 2015 році зрозуміли, що межі давньоруської забудови на Подолі дещо інші, ніж вважалася раніш, що потребує більш ґрунтовних досліджень. КМДА прийняла рішення про проведення відповідного тендеру, ось тоді і почалася дуже підозріла історія.

До 2016 року археологічні дослідження на Поштовій проводило Державне підприємство «Центр археології Києва Інституту археології НАН України», яке, як зараз вже з’ясовано, насправді до Інституту археології відношення не має. Ще 10 грудня 2014 року воно уклало з містом договір № 7-П-14 на суму 2 млн. 603 тис. 913 гривень на археологічний нагляд та археологічні роботи на Поштовій площі. Ці роботи були виконані і саме тоді знайшли той давньоруський шар.

Але на тендер 2016 року це ДП заявку не подало. Виникає питання – чому?

Це дуже дивно, бо тоді, у 2016 році, ДП «Центр археології Києва Інституту археології НАН України» виграє тендер на Археологічні дослідження на території, площею 1,3 га, що підпадає під пляму реконструкції транспортного вузла на правобережних підходах до Південного мосту зі з’їздами з вул. Саперно-Слобідської на Столичне шосе у Голосіївському районі м. Києва. По наслідках цього тендеру 19 грудня 2016 року було укладено договір № 3-П-16 на суму 4 млн. 566 тис. 814 гривень 56 коп.

Дивно, але про ці археологічні дослідження не чув жоден археолог! Не існує передбаченого законом, наукового звіту, не здані на державне зберігання археологічні знахідки, невідомо навіть чи були вони взагалі!

Єдине відомо, що через п’ять днів після підписання угоди ДП «Центр археології Києва Інституту археології НАН України» уклало інший договір, де воно виступило вже у якості замовника. Тоді, 2016 року, між Центром археології Києва та ТОВ «Еннойл» було укладено договір на землерийні та інші земляні роботи під час виконання археологічних досліджень на ділянці реконструкції транспортного вузла на правобережних підходах до Південного мосту зі з’їздами з вул. Саперно-Слобідської на Столичне шосе у Голосіївському районі м. Києва. За ці робот Центр перерахував Еннойлу 455 тис. гривень. Ось і вся інформація…

Як би там не було, але 2016 року ДП «Центр археології Києва» якусь роботу здійснював, але від тендера на Поштовій відмовився.

А виграло цей тендер ТОВ «Науково-практичний центр реконструкції історичного середовища». Вже тоді виникли підозри щодо прозорості цього тендеру. Бо ТОВ «Науково-практичний центр реконструкції історичного середовища» було створено за тиждень до проведення тендеру. Його заснував дехто Костянтин Роєнко, про якого відомо, що він також є керівником ТОВ «Науково-практичний центр Віче», яке, в свою чергу, засновано ТОВ «Проектне бюро Юран» (діяльність у сфері інжинірингу) та ТОВ «Науковий центр Віче» (діяльність: будівництво житлових і нежитлових будівель).

Таким чином, тендер на розкопки Поштової виграло ТОВ «Науково-практичний центр реконструкції історичного середовища», з яким 7 жовтня 2016 року було укладено договір № 7/10-2016 на суму 17 мільйонів 807 тисяч 847 гривень 57 коп.

Але цікаво, що дозвіл на проведення археологічних розкопок отримував, тим не менш, директор ДП «Центр археології Києва»!

Тоді, після початку цього другого етапу досліджень, швидко виникла патова ситуація. Після того, як були зроблені перші знахідки дерев’яних конструкцій, директор ДП «Центр археології Києва» Михайло Сагайдак почав повсюдно публічно заявляти, що їх обов’язково треба музеєфікувати прямо там на місці, тобто in situ. Голоси спеціалістів, які це одностайно заперечували, бо для проведення консерваційних робіт деревину треба витягнути та тривалий час витримати у спеціальних реактивах, ніхто чути не хотів, біль того, цю ідею дуже швидко та агресивно підхопили всілякі громадські активісти. А знахідки дерев’яних конструкцій, які весь цей час відкривалися та розчищалися, поки складали на будмайданчику під брезентом чи-то плівкою.

Щоб остаточно з’ясувати про що йдеться, я звернувся по допомогу та консультацію до однієї дуже цікавої та відомої людини.

Наш співвітчизник, археолог, доктор історичних наук Федір Андрощук вже 20 років мешкає та працює у Швеції. А саме там існує потужна загальновідома школа консервації археологічної деревини. Цю школу було створено ще в 60-ті роки минулого століття, після того як у 1956 році було знайдено, а 1961 підняте на поверхню славнозвісний галеон Королівського флоту Швеції «Ваза». Роботи з його консервації тривали 18 років (з 1962 до 1979) і сьогодні це вважається одним з найвідоміших проектів консервації деревини.

І несподівано з’ясувалося, що просто зараз пан Андрощук бере участь у розкопках у шведському місті Енчопінг, де знаходять дуже подібні дерев’яні конструкції та предмети з деревини! Ось, що він мені відповів: «Деревину в раскопах не залишають, її можна повернути на місце лише після проведення повної консервації. На повітрі залишати не можна – вона руйнується. Всі знахідки треба зберігати у ваннах або контейнерах, наповнених звичайною чистою водою, в приміщенні, де температура трохи вище 0 градусів. Це всі рекомендації до приїзду реставраторів».

А тепер з’ясуємо – що ж такого сенсаційного знайдено на Поштовій? Якщо порівняти з тим, що було в 1972-74 роках, то зрозуміло, що нічого особливого зараз не відкрили. Більш того, ті, перші знахідки з точки зору експозиційності були на порядок вище!

Розкопки Подолу в 70-ті роки ХХ ст.

Розкопки на Поштовій 2015 р.

Безумовно, все це має неабияку наукову цінність! Але волати про винятковість, унікальність або про необхідність облаштувати задля цього спеціальний музей виключно на цьому місті, не варто.

Скажу більше – на мою думку Поштова площа це дуже невдале місце для будь-якого музею. Після реконструкції транспортної розв’язки вона перетворилося на транзитний транспортний вузол. Потік людей буде її проскакувати або в напрямку Гостинного двору, або – Річкового вокзалу та набережної. А шалений рух по Набережному шосе та сумнозвісний потік автомобілів нагору до Хрещатику або вниз, повністю нівелює саму ідею музейної привабливості Поштової площі.

Додам іще одне – оскільки вже офіційно заявлено, що ані наукових звітів, ані документів про передачу знахідок на державне зберігання не існує взагалі, мріяти по хоча би якийсь невеличкий музей там не варто. Тим більше, що вся ця метушня, навмисно чи ні, відволікає увагу від надзвичайно загрозливих тенденцій, які незабаром матимуть катастрофічні наслідки!

Перспектива

Хтось пам’ятає про Китаїв? Нагадаю – в межах сучасного Києва наразі розташований унікальний та цілком збережений археологічний комплекс!

Йдеться про укріплене давньоруське місто, його нижню частина (той самий поділ!), два курганні могильники, печери і, навіть, залишки давніх доріг.

Вчені вважають, що це літописний Пересічень, який згадує Іпатіївський літопис під 1154 та 1161 роками.

Ще 2009 року Китаївське городище було постановою Кабміну визнано пам’яткою національного значення (ох. № 260026-Н). Але виникла одна споконвічна проблема – облікова документація була ще радянська та застаріла, а на нову не вистачало коштів.

Територія Китаїва приваблювала забудовників ще в радянський період. Планувалося там, на китаївському подолі, звести житловий масив. Але тоді активістам УТОПІК вдалося відстояти пам’ятку, хоча в СРСР, повірте, це було вкрай важко і, навіть, небезпечно!

А 2014 року (яке співпадіння!) над Китаївом нависла нинішня, набагато небезпечніша загроза. З’явився новий, сучасний забудовник. З великими можливостями та зв’язками.

Вже двічі цей проект заходив до Мінкультури. Двічі міністерство відмовлялося його погоджувати, але не впевнений, що відмовить втретє.

Справа в тому що формальною підставою була відсутність нової облікової документації. І після другої відмови у співробітників Інституту археології таки замовили необхідні дослідження. Сьогодні територія пам’ятки визначена ось так:

Але коли цю оновлену документацію заслали до Мінкультури, з’ясувалося, що території нижнього граду (подолу), того що позначений на плані зеленим та синім кольором, там не існує. Документи надійшли від відповідного управління КМДА, причому абсолютно точно відомо, там добре знають про реальний план пам’ятки.

А зараз я покажу (червоний колір), що планують забудувати (а йдеться поки лише про першу та другу чергу!):

Поки Мінкультури повернуло цю документацію на доопрацювання. Чи поверне втретє, не знаю, бо відомо, що будівництво планують розпочати не пізніше наступної весни.

Отже підсумую – ми поки маємо унікальну пам’ятку. Незабудовану, збережену. Де можна досліджувати, музеєфікувати, реконструювати. Яка дуже вдало розташована, бо туди є і гарні під’їзди, і поруч музей Пирогово. Там обсяг досліджень для десятків вчених на сотні років. Ми могли би зробити величезний загальноєвропейський проект із залученням і інвесторів, і різних наукових інституцій та університетів з багатьох країн. Замість цього ризикуємо отримати ось таке:

І ніхто не влаштовує протести, ніхто не робить гучних заяв або не перекриває рух транспорту. Хоча в цьому випадку ситуація очевидна – археологічний заповідник Китаїв був би справжньою перлиною столиці. Але чомусь ніхто не збирає петиції на користь цього!

Бо паралелі між Поштовою і Китаївом невипадкові. Так саме, як і не випадкове те, що обидві історії розпочалися у 2014 році. Адже саме тоді з’явилося обґрунтування знищення древнього Китаїва. І підписала його та сама людина, яка сьогодні ґрунтує людей навколо скандалу на Поштовій та очолює весь той громадський рух! Ось вам і відповіді на всі питання…

Фото: 1 – Цензор.НЕТ, 2 – Mag.relax.ua, 13 – LB.ua, 15 – Maps.google, 17-18 – Fedir Androshchuk / SHM Arkeologerna, решта – мої та моїх колег з МКУ та ІА НАНУ, яких я щиро дякую за консультації та допомогу!

http://prostir.museum/ua/post/40944

В Інституті археології прокоментували ситуацію з артефактами на Поштовій

09 Сер 2018

Об’єкти та артефакти, знайдені під час археологічних розкопок на Поштовій площі в Києві, безперечно, мають стосунок до культурної спадщини нашого міста, але не є унікальними.

А з огляду на складнощі з консервацією знахідок та безпекою на досліджуваній ділянці їх долю повинні вирішувати не активісти, а фахівці та спеціальна комісія в порядку та на підставах, визначених законом. Таку позицію щодо ситуації з археологічними розкопками на Поштовій площі в Києві оприлюднив Інститут археології НАН України на своєму сайті.

“У зв’язку з поширенням великої кількості суперечливих повідомлень у ЗМІ, Інститут археології НАН України вважає за потрібне викласти свою позицію. Під час проведення розкопок державним підприємством «Центр археології Києва» на Поштовій площі у м. Києві у 2014–2017 рр., розкрито відрізок вулиці давнього Києва, фрагменти споруд та елементи садиби кінця ХІ–ХІІ ст. і рештки споруд, які можуть мати відношення до припортової зони Подолу ХVІІ–ХVІІІ ст. Публічні заяви, що саме з цієї ділянки Подолу відпливала до Візантії княгиня Ольга та саме тут відбувався акт Хрещення Русі, є дилетантськими і не підтверджуються ані тогочасними писемними джерелами, ані здобутими на сьогодні археологічними свідченнями. З огляду на накопичену за роки археологічного вивчення київського Подолу інформацію, виявлені розкопками ДП «Центр археології Києва» на Поштовій площі об’єкти і артефакти є інформативними, проте не унікальними, а радше, стандартними для центральної частини київського Подолу”, – йдеться в заяві Інституту.

В документі підкреслюється, що дійсно унікальним об‘єктом є фундаменти невідомого за літописами київського мурованого храму ХІІ ст., відкритого ще у 2003 р., які досі лишаються законсервованими в землі і взагалі невідомими широкій громадськості. Проте, сьогодні жодним чином не піднімається питання щодо їхньої музеєфікації.

Інститут археології НАН України також вважає, що питання організації музею на Поштовій площі напряму пов‘язане з вирішенням проблеми консервації археологічних решток, передусім деревини.

“Керівництво ДП «Центр археології Києва» публічно визнало, що не здатне здійснити консервацію знайденої на Поштовій площі деревини. Це фактично нівелює вимогу активістів-захисників Поштової площі щодо музеєфікації об‘єктів досліджень. В Україні на сьогодні відсутні методики, фахівці та реставраційні організації, які можуть виконати ці роботи. Тому, розмови про музеєфікацію «in situ» є звичайним популізмом, який вводить в оману і суспільство, і державні структури. Особливо некоректним виглядає той факт, що ця «гаряча» тема стає аргументом напередодні виборчих перегонів в Україні”, – підкреслюється в заяві.

Інститут вважає, що єдино можливим рішенням є консервація деревини, вилученої з культурного шару, та подальше її експонування у спеціальних волого-температурних умовах.

На особливу увагу заслуговує питання дотримання безпеки інженерних конструкцій на Поштовій площі. Нищівній критиці з боку громадськості піддається влаштування монолітної плити, яке насправді не завадить археологічним дослідженням ділянки, а лише частково ускладнить їх. Влаштування плити є необхідним для того, щоб запобігти виникненню аварійної ситуації на досліджуваній ділянці, а також для мінімізації можливості руйнування архітектурного ансамблю Поштової площі, зокрема церкви Різдва, а також діючого метрополітену, фунікулеру, розташованих поруч будівель.

“Це питання вкрай актуальне з огляду на наявність на цій ділянці грунтових вод, нетривкі схили Володимирської гірки, постійну вібрацію від метрополітену тощо. У цьому питанні Інститут археології НАН України покладається не на думку гуманітаріїв та активістів (при усій повазі до їхньої небайдужої позиції), а на фахові висновки проектантів, конструкторів (ІБК) та будівельників, які мають відповідні ліцензії на такі роботи”, – йдеться у заяві.

У ситуації, яка склалася на Поштовій площі, Інститут археології НАНУ у межах своєї компетенції пропонує наступне:

- Необхідною передумовою будь-яких подальших рішень та дій має бути здійснення у повному обсязі археологічних досліджень на Поштовій площі в м. Києві.

- Питання влаштування плити, яка має зв’язувати конструкції опорних колон об’єкта будівництва, повинне спиратися, передусім, на висновки фахівців (Науково-дослідний інститут будівельних конструкцій). Всі заяви співробітників ДП «Центр археології Києва» про безпеку подальших робіт без влаштування такої плити є не професійними. Тип проектних конструкцій, які гарантуватимуть безпеку, може встановити лише фахова комісія проектантів, конструкторів та будівельників у відповідності з чинним законодавством України. Проект укріплення ділянки має бути узгоджений із представниками Інституту археології НАНУ, Міністерства культури України, КМДА тощо.

https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/2514177-v-instituti-arheologii-prokomentuvali-situaciu-z-artefaktami-na-postovij.html

Шановна Олено Миколаївно!!!

18 Лип 2018

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого Дня народження!
Зичимо Вам міцного здоров’я, особистого щастя, злагоди, та чудового настрою, родинного затишку та сімейного добробуту.
Нехай завжди Вас супроводжує вдача, постійно зігріває тепло людської вдячності, а будні і свята наповнюються радістю, світлом та любов’ю рідних та близьких.
Вічної молодості Вашій душі та доброти серцю, здійснення всіх Ваших планів та сподівань!

Колектив ГО “УТОПІК” і

Центру пам’яткознавства НАНУ і УТОПІК

Музей киевских древностей на Почтовой площади: что происходит?

18 Лип 2018

Начиная с февраля 2014 г. (начала войны с Россией) ошеломленные украинцы не перестают задавать себе вопросы: кто мы такие, какова наша правдивая история, кто наши герои и кто нам Россия? За годы советской власти между Украиной и Россией сформировались тесные экономические связи, почти в каждой семье украинцев есть родственники или друзья оттуда. Находившийся долгие годы в полусне народ начал прозревать и пытаться дать новую оценку происходящему. Оказалось, что президент России Путин не может спокойно жить без Киева (Украины), которые он считает прадавней родиной россиян. Киевского Кн. Владимира он считает своим, родным. Новое значение обрели факты, связанные с историей Украины и Киева для народа, но не для властвующей вороватой, циничной и бездуховной «элиты».

Киевляне стали внимательнее присматриваться к историческому культурному наследию столицы. Совершенно уникальным событием явилось открытие Анной Гончаренко (Аннабелла Морина в ФБ) древнего русла реки Почайны и нанесение его на карту Киева в новом Историко-архитектурном опорном плане Киева (более года назад разработанном, но так и не принятом КГГА). По преданию, на месте слияния Почайны и Днепра Кн. Владимир крестил киевлян в 988 г. Никто не ожидал, что в 2018 году станцию метро «Петровка» переименуют в «Почайну». Это случилось…. потому что большой коммерческой ценности у территории, прилегающей к руслу реки, не было, а с мелкими комбинаторами от власти общественность сумела разобраться.

Но не об этом сейчас пойдет речь. А о строительстве торгового центра площадью около 10 000 кв метров (ТРЦ) под древней киевской Почтовой площадью – коммерческом проекте, задуманном Януковичами еще во времена его правления. Но именно на этой территории река Почайна когда-то вливалась в Днепр, и здесь располагалось очень важное для киевлян общественное пространство – водные ворота города. О возникновении проекта незаконного ТРЦ, его инвесторах и их пособниках от власти подробно рассказал еще в октябре 2015 г. журналист Максим Савчук (Радио Свобода): «Інвестиційна яма на Поштовій площі (розслідування)».

Экскурсия под Почтовой площадью. Почти все артефакты накрыты, и если ничего не делать, могут пропасть.

Сегодня уже нет сомнений в том, что нынешняя власть (как центральная, так и киевская) являются преемниками и продолжателями дел клана Януковичей. Именно поэтому для чиновников имеет принципиальное значение строительство под Почтовой площадью ТРЦ – они подельники и друзья инвесторов. Об этом же свидетельствует ситуация, сложившаяся с Гостиным двором на Контрактовой площади – те же действующие лица и те же подельники. И опять ТРЦ – нажитые нечестным путем деньги нужно куда-то вкладывать. А что может быть лучше ТРЦ?! На большее фантазии не хватает.

Артефакты под площадью

И должно было так случиться, что археологи (а проведение археологических исследований перед началом строительства в таких местах обязательно!) обнаружили древнюю киевскую улицу и множество артефактов. Для киевлян это стало волнующей сенсацией, а для чиновников – преградой для осуществления их коммерческого замысла. Чтобы не ссорится с общественностью, которая активно начала продвигать идею создания уникального киевского музея, подобного музеям археологических артефактов в городах Европы, чиновники начали активно врать, утверждая, что и они восхищены находками и намерены сделать все необходимое для создания Музея.

О давней ненависти чиновников к археологии (мешает новому строительству!) известный киевский ученый – археолог Михаил Сагайдак писал в статье«Уночі екскаватор зрівняв усе з землею. Залишилися тільки 4,5 тисячі фотографій». Это, в частности, о раскопках на территории торгового центра «Глобус» на Площади независимости и др.

О первых раскопках на Почтовой площади ученый рассказал в интервью«Місто під містом: що знайшли археологи під Поштовою площею?» Несмотря на значительные трудности (высокая влажность – там постоянно вода, которую нужно откачивать, чиновники раскопки то останавливают, то разрешают продолжать), за прошедшие почти 4 года специалистами была открыта древняя улица со значительным количеством деревянных фрагментов (настилов, ограждений) и других деталей, найдены части деревянной посуды, давние захоронения и множество интересных артефактов, свидетельствующих о бурной жизни киевлян на этом участке киевского Подола. Длина исследуемого участка 140 м, глубина раскопа – 5 метров, но археологи намерены опуститься еще ниже. Пока обнаружены культурные слои XV –XVIвв., XVII –XVIIIвв., и даже XI -XIII вв.

О своем разочаровании действиями КГГА и Киевсовета Михаил Сагайдак написал в письме к киевлянам. Он утверждает, что чиновники лишь имитируют бурную деятельность, на самом деле не хотят способствовать археологам в выполнении их работы. В целом создается впечатление, что властные структуры преследуют иные цели … построить ТРЦ.

Обратился Михаил Андреевич и к министру культуры Украины Е.Нищуку с жалобой на местную киевскую власть, которая создает критическую ситуацию для сохранения артефактов, периодически останавливая финансирование и проведение работ от 3 месяцев до более полугода. Тормозится выполнение программы консервации найденных фрагментов древней улицы. Археологи вынуждены сами осуществлять работы по консервации, которые не могут надежно защитить находки. Ученый просит министра привлечь к проведению мониторинга, разработке рекомендаций по срочной защите находок и подготовке плана консервационно-реставрационных работ специалистов Национального реставрационного центра при Минкультуры, которые уже имеют опыт работы с Центром археологии Киева. Ученый также просит выдать ему разрешение на доступ к памятнику археологии на его имя, которые ему уже выдавали в 2014-2017 гг.

Обращение М.Сагайдака к министру культуры Е.Нищуку

Члены общественной инициативной группы ««Музей на Поштовій площі»». Слева направо: А. Мисюра, П. Михайленко, М.Сагайдак, А.Белецкий, А.Гончаренко ( Аннабелла Морина)

Чиновники тянут время, чтобы хрупкие находки разрушились от плохих условий содержания, и тогда… ТРЦ во всей своей красе!!!

С начала первых находок под площадью прошло около 4 лет. О позиции и действиях местных киевских чиновников можно узнать из статьи,опубликованной изданием «КиевВласть» 5 июля 2018 г. под названием «Алексей Резников: “Музей на Почтовой будет. Любые иные заявления – домыслы и манипуляция”. Советую прочесть ее заключительную часть, потому что до этого идут упреки в сторону ученого – археолога Михаила Сагайдака (не сдает вовремя отчеты! Куда, кому?) и ссылки на бессмысленную переписку КГГА с Минкультуры.

Чтобы понять, почему переписка бессмысленная, достаточно прочесть ответ Минкультуры от 6 июля 2018 г. «Реагування на критику: відповідь Міністерства культури на заяву заступника голови Київської міської державної адміністрації Олексія Резнікова». Две структуры власти сбрасывают друг на друга вину за полное равнодушие к наследию и несохранение бесценных киевских артефактов. Самое замечательное в этом ответе следующее утверждение: «Водночас слід зауважити, що надання статусу “національного” розкопкам, які є процесом пізнання історичного минулого шляхом вивчення решток матеріальної культури, є неможливим з точки зору права у сфері охорони культурної спадщини, оскільки його надають виключно пам’яткам культурної спадщини». Узнаю почерк замминистра Тамары Мазур, юриста по образованию, не имеющей профильного образования в сфере охраны культурного наследия, видимо, и опыта посещения исторических городов мира, по мнению которой, раскопки и руины, например, античных и других древних городов, не относятся к объектам культурного наследия. Министр Нищук, видимо, так доверяет своему заму, что не включает критическое мышление при чтении подобных заявлений. А, может, и сам такой же.

Один из уникальных европейских подземных Музеев археологических находок (г.Лондон, Великобритания)

Но вернемся к документам, изложенным в статье-интервью Резникова. Из одного из них следует, что в октябре 2015 г. КГГА было выдано распоряжение № 1055 « О сохранении, исследовании и консервации археологических находок на участке прибрежного квартала Средневекового Киева на Почтовой площади». В 2016 г. «Дирекцией строительства путевых и транспортных сооружений» (заказчик работ) была проведена процедура открытых торгов, в результате которых появился победитель – ТОВ «Науково-практичний центр реконструкції історичного середовища» (смущает слово «реконструкції» вместо сохранения» – авт..). Правда, в договоре есть уточнение: НПЦ должен предоставлять услуги по сохранению исторических памятников и строений и должен провести комплекс исследований для создания подземного археологического музея на Почтовой площади в Киеве». Сумма договора с этой, как потом оказалось, «фейковой» организацией, на 2017 г. составила почти 18 млн грн. из бюджета Киева. И что же произошло дальше? В 2017 г. НПЦ было выполнено работ на 1, 25 млн грн. Программа работ не выполнялась, а само НПЦ исчезло из поля зрения заказчика – он его «потерял» (см. документ ниже). Заказчик начал искать другого исполнителя работ по сохранению археологических находок, но, судя по всему, не нашел до сих пор.

Так происходит в КГГА в тех случаях, когда нежелательный объект любыми способами пытаются уничтожить. Примером может служить реставрация зданий-памятников архитектуры Усадьбы художника А.Мурашко. В начале года деньги выделялись, однако к концу года не «осваивались», какие-то работы велись, но крыши зданий продолжали течь и процессы разрушения памятников продолжались. Вот такая подлая циничная схема уничтожения киевских ценностей ради наживы. Ну и попутно пропадают деньги. Куда делись 1, 25 млн. грн, вроде потраченных на выполнение заказанной работы (интересно, какой именно?) «фейковой» НПЦ? Был ли проведен аудит? И можно ли было передавать такой организации документы исследований, проведенных Центром археологии Киева и артефакты на хранение?

Как КГГА создало и как потеряло одну фейковую организацию

Тему «Музей на Почтовой площади» киевские чиновники активно используют для туристических поездок. Так, была поездка в Краков, где они посмотрели, как устроен подземный археологический музей под одной из центральных площадей города.

Поездка в Краков, на переднем плане и.о. начальника Департамента охраны культурного наследия КГГА А.Никоряк

Недавно съездили в Китай за 500 тыс грн ознакомиться с опытом сохранения артефактов. Нужное дело.

Ну, а инвестор – застройщик не дремлет – угрожает судом за расторжение инвестиционного договора. Предупреждал же Кличко, что инвестор очень потратился! Но это другая тема.

Деятельность общественности

Инициативная группа киевлян в ФБ – «Музей на Поштовій площі» – давно и упорно продвигает идею создания полноценного подземного музея археологических находок под площадью. 26 апреля 2017 г. была опубликована петиция «Просимо врятувати безцінні історичні артефакти та археологічні розкопки на Поштовій площі!», которая набрала 13284 голоса. Киевсовет ее рассмотрел. В Хронике событий 3 марта 2018 г. дается поручение тому же А.Резникову (см. выше) решить вопросы укрепления конструкций над раскопками, сохранения (консервации) находок и организовать разработку технического задания для выполнения этих работ. Резников считает, что всем этим должно заниматься Министерство культуры. Т.е. требования петиции киевской властью не выполняются.

Киевлянами проводятся многочисленные акции в поддержку создания музея. Инициативной группой на протяжении последних лет предпринимались попытки воздействовать на активность чиновников КГГА и депутатов Киевсовета. Был направлен ряд обращений к чиновникам разных ведомств и подготовлено обращение к премьер-министру Гройсману (в настоящее время собирают подписи). Члены группы пытаются активно взаимодействовать с депутатами Киевсовета и ВР. Недавно раскопки посетил министр культуры Е.Нищук и наобещал что-то смутное. Значительным достижением группа считает принятие ВР 5 июля Постанови Верховної Ради України «Про збереження історико-культурної спадщини на Поштовій площі у місті Києві».

После красивой преамбулы о значении истории Киева для Украины Верховная Рада дает Кабинету министров 4 рекомендации. Меня смущает слово рекомендует. В Украине не выполняют Законы Украины. Будут ли выполнять рекомендации?!

Текст Постановления ВР от 5 июля 2018 г.

В проекте Постановления, поданном депутатами Ю.Левченко и А.Ильенко, текст звучит более жестко, и именно такой текст поддерживала киевская общественность, но после рассмотрения текста Комитетом по культуре и духовности он существенно преобразился. В тексте инициаторов Постановления вместо слова «рекомендовать» написано: «неотложно принять меры». Есть разница? О чем говорит приведенное сравнение? Те, кто сегодня у власти, и клан Януковичей – одна команда и преследуют они одни и те же цели.

Текст Постановления ВР от киевской общественности и депутатов ВР Ю.Левченко и А.Ильенко

Будьте бдительны, товарищи!

Ирина Карманова, для “Блогерів”

РЕЗЮМЕ круглого столу «Культурна спадщина як фактор національної ідентичності та економічного розвитку»” в рамках економіко-гуманітарного форуму Ukrainian ID

17 Лип 2018

“Охорона об’єктів культурної спадщини

є одним із пріоритетних завдань органів

державної влади та органів місцевого самоврядування”

(преамбула Закону України “Про охорону культурної спадщини”)

Культурна спадщина є гордістю розвинутих країн, а ставлення до неї показує цивілізованість держави. Крім гордості за свою країну, яку відчувають мешканці успішних історичних міст усього світу, вони реально відчувають економічні переваги дбайливого ставлення до історичного середовища у вигляді постійного розвитку туризму і пов’язаних з ним галузей економіки. Сталий розвиток багатьох міст світу заснований у великій мірі на успішній роботі величезної кількості громадян, зайнятих в цій сфері. Конкуренція історичних міст і боротьба за туристичні потоки стимулює органи місцевого самоврядування постійно вдосконалювати свою діяльність у сфері охорони культурної спадщини, розробляти комплексні програми та механізми для забезпечення кваліфікованого підвищення статусу історичних територій, ансамблів та збережених об’єктів культурної спадщини.

Зміст таких комплексних програми та механізми їх реалізації відповідно до вимог національного пам’яткоохоронного законодавства, міжнародно-правових актів і зобов’язань, взятих на себе державою Україна, в тому числі зобов’язань перед ЮНЕСКО, має бути пріоритетним для всіх суб’єктів – від органів державної влади і місцевого самоврядування – до кожного громадянина.

Міжнародний центр вивчення, збереження та відновлення культурних цінностей (ICCROM) опублікував інформацію про те, що 7 грудня 2017 року на Європейському культурному форумі в Мілані 2018 рік був офіційно оголошений Європейським Роком культурної спадщини (Україна не приєдналась до цієї ініціативи). У документах форуму сказано, що 2018 рік покликаний акцентувати увагу на багатстві культурної спадщини, її ролі у формуванні почуття загальної ідентичності і у майбутньому Європи. Крім того, культурна спадщина створює зростання і робочі місця в містах і регіонах і займає центральне місце в обмінах Європи з рештою світу. Близько 7,8 млн. робочих місць в ЄС пов’язані зі спадщиною (наприклад, в сфері туризму, виробництва та безпеки). У секторі культурної спадщини ЄС зайнято більше 300.000 чоловік, а 453 зареєстрованих об’єкта ЮНЕСКО роблять Європу регіоном, на який припадає майже половина світового списку всесвітньої спадщини.

Форум збігся з випуском нового огляду Європейської комісії по культурній спадщині та її ролі в сприйнятті європейців. Відповідно до проведеного у вересні-жовтні 2017 року і опублікованого в грудні 2017 року огляду, 8 з 10 європейців вважають, що культурна спадщина не тільки важлива для них особисто, а й для їх спільноти, регіону, країни і Європейського союзу в цілому. Переважна більшість громадян пишається культурною спадщиною, незалежно від того, розташована вона в своєму регіоні або країні, або в іншій європейській країні. Понад 7 з 10 європейців також згодні з тим, що культурна спадщина може поліпшити якість життя. Дослідження також показує, що 9 з 10 вважають, що культурна спадщина має викладатися в школах. Три чверті європейців вважають, що держави-члени ЄС повинні виділяти більше ресурсів для захисту культурної спадщини.

Те, що відбувається зараз по всій Україні з пам’ятками та об’єктами культурної спадщини, є безпрецедентним знищенням нашої історії, нашої ідентичності. Бо саме архітектура, її різноманітність стилів, та результати археологічних вишукувань є найбільш наочними ознаками переживання нашим суспільством тій чи іншої історичної епохи, є свідками, що можуть розповісти нам справжню історію України, її великих синів і дочок та народностей, що заселяють її.

Ми маємо розуміти – якщо ми хочемо, щоб до нас звертались з повагою, щоб в нашу країну, міста, інвестували гроші, ми, перш за все, маємо самі поважати себе та своє культурне надбання. Адже однією з головних ознак цивілізованості суспільства є його відношення до власної історико-культурної спадщини.

Причинами ситуації, що склалась, ми бачимо:

відсутність культурної та національної ідентичності суспільства і, як наслідок, відсутність зв’язку між поколіннями та відповідальності як за спадок минулого в сьогоденні так і за країну в цілому;
невігластво по відношенню до розуміння цінності, збереження та використання об’єктів історико-культурної спадщини, при чому – на всіх рівнях суспільства;
недосконалість існуючої нормативно-правової пам’яткоохоронної бази;
міжвідомчу розподіленість в системі охорони пам’яток (цілих 7 окремих міністерств на сьогодні регулюють питання в галузі охорони пам’яток);
повністю застарілу пам’яткоохоронну структуру, що не відповідає сучасним викликам та реальному стану речей;
повну безкарність злочинів проти культурної спадщини;
відсутність підтримки з боку держави меценатів та інвесторів, що вкладаються в сферу збереження культурної спадщини.

Ми вважаємо, що для виправлення існуючої ситуації потрібні наступні дії:

Має відбуватися постійна навчальна робота – тренінги, семінари, курси, – з вивчення історії, традицій, культури України та її регіонів; з поясненням економічної складової можливості використання культурної спадщини; з елементами проектного менеджменту. Такі заходи мають проводити разом науковці, фахівці, громадські діячі та економісти.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» потребує розробки механізмів та порядків роботи Закону. І це має стати одним із найближчих і найважливіших завдань для Кабінету Міністрів та профільного Міністерства. Бо ще з 2010 року Кабінет Міністрів не затвердив порядок надання дозволів, погоджень і висновків органами охорони культурної спадщини, що, серед іншого, призвело до нашого сьогоднішнього стану, коли кожен читає і розуміє Закон таким чином, як вигідно саме йому, а не державі.

Крім того, ми маємо визнати, що знищення архітектурних, історичних, археологічних об’єктів – це результат роботи корупційних схем та взаємодії чиновників і фахівців. Якщо ми хочемо зсунути з мертвої точки роботу Закону та законодавчих, нормативних актів, присвячених питанню збереження культурної спадщини, ми маємо виключити всі «сіри зони», які є або прямим запрошенням до корупції, або завуальованою провокацією до неї.

Пропонуємо Міністерству культури створити на національному рівні робочу групу для розробки пакету реформ пам’яткоохоронної сфери України. Адже та модель, що залишилася нам як радянська спадщина, на сьогодні довела свою повну нездатність вирішувати питання збереження та використання історико-культурної спадщини, що є вагомим ресурсом для стабільного розвитку громад та держави в цілому.

На законодавчому рівні має бути затверджено порядок створення регіональних міжвідомчих комісій під керівництвом голів облдержадміністрації, до складу яких входять керівники СБУ, МВС та прокуратури, начальники профільних управлінь, представники громадських організацій – по факту скоєння злочинів проти пам’яток культурної спадщини.

В державі мають бути створені умови, сприятливі для меценатів та інвесторів. Ми наполягаємо на необхідності внесення змін до Податкового кодексу України, які будуть стимулювати та захищати інтереси законослухняних бізнесменів та меценатів, які або вкладають, або готові вкладати власні кошти в реставраційні роботи, що відповідають законодавству та виконуються висококласними фахівцями. Це може бути надання податкових пільг, податкових канікул, тощо.

Таким чином, запорукою позитивних змін у сфері охорони культурної спадщини України є наявність політичної волі перших осіб державної влади, місцевого самоврядування та об’єднані зусилля представників декількох сфер діяльності: науковців, фахівців-практиків, законотворців, правоохоронців та громадських діячів.

Вдосконалення базової документації за наявності політичної волі керівництва держави і органів місцевого самоврядування дозволить зберегти унікальну історико-культурну спадщину України для нинішнього та майбутнього поколінь, а також сприятиме розвитку туризму і пов’язаних з ним галузей економіки, що забезпечить сталий розвиток історичних міст.

Учасники -спікери круглого столу:

Володимир МЕЩЕРЯКОВ, Лауреат Державної премії України в галузі архітектури, кандидат архітектури, доцент, творча архітектурна майстерня М-СТУДІО (Одеса)

Наталія Миколаївна МОТИРЕВА, Лауреат Державної премії України в галузі архітектури, голова правління Одеської обласної організації ГО “УТОПІК”

Олена РОФЕ-БЕКЕТОВА, керівник БФ “Харків з тобою”. Ініціатор створення документального фільму “Зберегти не можна зберегти”. (Харків)

Олена ЖУКОВА, завідувачка кафедрою пам’яткознавства і музеєзнавства Харківської академії культури (Харків)

Томас БРУННЕР топ-менеджер, агро-інвестор та меценат проекту «Друг філармонії
Дніпра» (Дніпро)

Олена ТЕРЕЩЕНКО, громадська діячка, член Координаційної ради об’єднання громадських організацій «Київське Віче» (Київ)

Андрій ШЕЛЮГІН, екс-начальник управління з питань охорони об’єктів культурної спадщини Одеської міської ради, член Одеської обласної організації ГО “УТОПІК”

Дмитро ІВАНОВ, в.о. керівник Благодійного літературно-мистецького фонду Володимира Затуливітра, очільник Канівського відділення«Національного екологічного центру України»

«Національного екологічного центру України»