IMG_0856Kолектив ГО «Українське товариство охорони пам’яток та культури» та Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК з глибоким сумом сприйняв скорботну звістку про раптову передчасну смерть нашого колеги, голови Донецької обласної організації ГО «УТОПІК», завідувача Бахмутського відділення Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, відомого археолога, музеєзнавця, краєзнавця Сергія Йосиповича Татаринова.

Висока професійна майстерність Сергія Йосиповича, його життєва мудрість, організаторський талант назавжди лишаться у вдячній пам’яті українських істориків та пам’ятокзнавців високими зразками для наслідування.

Висловлюємо щирі, глибокі співчуття рідним і близьким.

Бібліографія та біблографічний покажчик наукових та науково-популярних праць Татаринова Сергія Йосиповича


У КИЄВІ ВІДКРИВСЯ ПЕРШИЙ В УКРАЇНІ ІННОВАЦІЙНИЙ МУЗЕЙ “СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ”

У Києві відкрився перший в Україні інноваційний музей історії, де минуле поєднується з сучасними технологіями. Тут представлені п’ять епох: стародавня історія (від трипільців до слов’ян); історія Русі (від княгині Ольги до короля Данила Романовича); козацька доба (від засновника традицій Запорізької Січі Байди Вишневецького до гетьмана Івана Мазепи); відродження нації і боротьба за незалежність (від УНР до героїчної оборони України в російсько-українській війні); сучасна Україна (відомі сучасники).

«Я дуже радий, що в Україні з’являються нові музеї. Цей унікальний сучасний музей, завдяки новим формам, використанню новітніх технологій дає можливість кожному відвідувачу повернутися в ту чи іншу історичну епоху. Через мультимедійні засоби кожен може відчути себе причетним до важливих історичних подій та національних героїв України, пережити незабутні емоції», – говорить Міністр культури України Євген Нищук.

До уваги відвідувачів – 100 фігур видатних українців. Над кожною фігурою працювала ціла команда вчених, скульпторів, костюмерів, дизайнерів, перукарів, візажистів, та професійних зброярів.

У музейному просторі розміщено 25 сюжетних композицій, де кожну інсталяцію супроводжує інтерактивний аудіо та відео контент, запахи, пристрої віртуальної реальності, що дає відвідувачу відчути атмосферу епохи, в якій він перебуває. Зовнішній вигляд історичних постатей, їхній вік та одяг відповідають тому часу, коли відбувалась подія, показана в сюжеті, або тому періоду, коли вони були на піку своєї слави чи в період найбільшого піднесення.

Музей також обладнаний дитячий простором – у кожній експозиції є контент, що цікаво читається та легко запам’ятовується дітьми, у кожному сюжеті museumSelfie та 24 діорамами в форматі 3D.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245502962&cat_id=244913751


Результати проведення Другого Всеукраїнського Музейного Форуму

3-5 липня 2019 року в місті Переяслав-Хмельницький в Україні відбувся Другий Всеукраїнський Музейний Форум, на якому обговорювались актуальні питання розвитку музейної справи в нашій країні. Форум організований Переяслав-Хмельницькою міською радою разом з Центром пам’яткознавства НАН України і УТОПІК та рядом інших організацій на ознаменування 1112-ї річниці міста на базі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький Державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди».

На форум з’їхалося близько 120-ти музейників, науковців, освітян, мистецтвознавців,  представники органів державної влади. На урочистому відкритті заходу, яке відбулося в актовому залі Переяслав-Хмельницького державного університету імені Григорія Сковороди присутніх привітав проректор університету з науково-педагогічної роботи, кандидат педагогічних наук, доцент Валерій Троценко, заступник міського голови Валентина Губенко, заступник директора Центру пам’яткознавства, доктор технічних наук, професор Леонід Гріффен.

Захопливу виставку своїх робіт презентували батько Дацюк Вадим Броніславович разом із сином Віктором. Проект стосується човникових рейдів стратегічної авіації союзників по антигітлерівській коаліції в 1944 році, що ввійшли в історію під назвою “Операція “Френтік”. Загальний підхід до створення композиції – ” Від архівних фото – до сюжетів діарам”.

ІІ Всеукраїнський музейний форум тривав три дні. В перерві між секційними засіданнями музейники з інших міст мали змогу побувати в найпопулярніших музеях Переяслава (а їх, на хвильку, в місті аж 24! Й ще планується відкриття нових).   Неймовірний музей Т. Шевченка, музей кобзарства, музей трипільської культури – це далеко неповний перелік музейної скарбниці Переяслава, що її змогли побачити музейники. Найбільш відважні навіть мали змогу зіграти на музичних інструментах в музеї кобзарства та загадати бажання, кинувши монетку в таємне місце музею археології Переяслава. Фінального дня форуму музейники відвідали переяславський скансен, на території якого розміщуються зразки жител, храмів та предметів матеріальної культури Середньої Наддніпрянщини з часів первісної людини й до поч. ХХ століття.

ІІ Всеукраїнський музейний форум став місцем, де музейники зі всієї України отримали спробу найти шляхи вирішення низки проблем, що стоять на шляху збереження та популяризації пам’яток минулого. Форум не був би можливим без енергійності і наполегливості корифеїв музеєзнавства і пам’яткознавства Гріффена Леоніда Олександровича, Константинова Володимира Олександровича та міської ради м. Переяслава-Хмельницького.

Першого дня форуму також відбулась цікава екскурсія-ознайомлення з творчими доробками учасників Всеукраїнського пленеру 2019 року “Червень у Переяславі”.

Близько 60 дітей міста взяли участь у майстер-класах, організованих науковцями НІЕЗ “Переяслав” та учасниками форуму.

21-300x19915-300x22512-300x2258-300x225DSC_0122-1-300x199 DSC_0128-300x199

 


Центр пам’яткознавства НАНУ і УТОПІК

Інститут досліджень науково-технічного потенціалу
та історії науки ім. Г.М. Доброва НАНУ

ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»

Академія інженерних наук України

Академія наук вищої освіти України

Асоціація працівників музеїв технічного профілю

Державний політехнічний музей при НТУУ «КПІ»

Музей історії ПрАТ «НКМЗ»

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ №1

Шановні колеги!

Запрошуємо Вас взяти участь в роботі 18-ої Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки», присвяченій 85-річчю ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод». Конференція відбудеться 26-28 вересня 2019 р. в м. Краматорську.
Розпорядок роботи конференції:
26 вересня. 9-00 – 12-00 Заїзд учасників і поселення. 11-00 – 12-00 Реєстрація учасників. 12-00 – 13-00 Екскурсія по заводу. 13-00 – 14-00 Обід. 14-00 – 17-00 Відкриття конференції. Пленарне засідання. 17-30 – 19-30 Товариська зустріч.
27 вересня. 9-00 – 12-30 Екскурсія в Святогірську Лавру. 12-30 – 13-30 Обід. Повернення до Краматорська. 14-00 – 17-00 Секційні засідання.
28 вересня. 9-00 – 12-00 Підведення підсумків. 12-00 – 15-00 Екскурсія по музеях міста. З 15-00 Від’їзд учасників.
Для своєчасного формування програми конференції і завчасного видання її матеріалів заявку на участь (форма заявки додається, ім’я файлу, напр., «Петренко. Заявка») і текст доповіді (три сторінки в редакторі Word кегель 14 через 1 інтервал, ім’я файлу, напр., «Петренко») просимо надати в Оргкомітет не пізніше 30 червня 2018 року за адресою lagrif@i.ua. Просимо не використовувати спеціальне форматування.
Запрошення на конференцію буде надіслано після отримання заявки.
Телефони для довідок: 066-800-18-83; 067-407-65-76.

З повагою

Голова Оргкомітету,
Заслужений діяч науки
і техніки України,
д.т.н., професор Гріффен Л.О.

Заявка
на участь в 18-ій Всеукраїнській конференції
«Актуальні питання історії науки і техніки»
26-28 вересня 2019 р. в м. Краматорську

1. П.І.П.

2. Вчене звання, ступінь

3. Посада

4. Місце роботи

5. Адреса

6. Телефон, факс

7. E-mail

8. Тема доповіді

9. Потреба в житлі (так, ні)


Всеукраїнська науково-практична конференція «Усипальниця гетьмана Богдана Хмельницького: історія, міфи, сучасний стан»

2KonfBohdanHmeln2019

8 липня 2019 року за участю провідних істориків, археологів, теологів, геофізиків, етнологів та музеєзнавців України відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Усипальниця гетьмана Богдана Хмельницького історія, міфи, сучасний стан». Організатори: Інститут історії України НАН України, Інститут археології НАН України, Православна Церква України, Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», Громадська організація «Фонд Великий Льох», Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК.

 


Резолюція Круглого столу, присвяченого темі «Розвиток урочищ Китаєво, Болгарське, Самбурки з погляду громади, її інтересів та перспективи розвитку міста»

Громадська організація

Спадщина КИТАЄВА

Тел. +380 050 854 36 46                     korbuddecor@gmail.com

Ми, учасники круглого столу, усвідомлюючи важливість збереження культурної, історичної, природної спадщини, якими є вищеозначені урочища. А також занепокоєні тим, що на даний час відсутня чітка державна політика щодо збереження і розвитку даної території, 

Дійшли висновків:

  1. Прискорити розробку, погодження та затвердження облікової документації на об’єкти (городище, курганні могильники, печери, а також територію посаду площею 35 га, Свято-Троїцький монастир).
  1. Ініціювати створення Робочої комісії для розроблення Програми сталого розвитку урочищ Китаєво, Болгарське, Самбурки на основі та з урахуванням історико-культурного, природного потенціалу територій та інтересів громади.

  1. Звернутись з клопотанням проти забудови до вищеозначених урочищ, поки Комісія не підготує висновки і не будуть проведені громадські обговорення.

  1. Провести загальні збори місцевих громад щодо створення Асоціації громадських організацій і об’єднань самоврядування Голосіївського району з подальшим розширенням членів.

  1. Підготувати клопотання у вигляді Додатку про сприяння римсько-католицькій громаді Києва у вирішенні справи щодо відродження храму-костьолу св. Миколая у м. Києві.

  1. Кожному з представників присутніх організацій надати свої пропозиції, а також призначити своїх представників для Робочої комісії згідно з п.2 в якості Додатків до 20.07.19р.

Прийнято 20 червня 2019 року

Учасники круглого столу:

  1. Настасенко О.Г – голова Голосіївської РДА

  1. Поживанов М.А – громадський діяч.

  1. Миколаєнко Ю.І – керівник міського штабу ПП «Сила і честь».

  1. Прокопів В.В – заступник міського голови, секретар КМР, депутат Київради VII–VIII скликань.

  1. Парцхаладзе Л.Р – заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКХ.

  1. Полуйко В.Ю – заступник міністра екології та природних ресурсів.

7.Мальований А.М – начальник управління екології та природних ресурсів.

8.Епіфанов О.В – начальник управління охорони культурної спадщини.

  1. Никоряк О.Д – директор Департаменту охорони культурної спадщини.

  1. Чабай В.П – директор Інституту археології НАН України.

11.Олейник О.П – віце-президент Національної спілки архітекторів.

  1. Муха В.В – голова Комісії КМР з питань культури, туризму та інформаційної політики.

  1. Міщенко О.Г – голова Комісії КМР з питань містобудування, архітектури і землекористування.

  1. Свістунов О.В – директор Департаменту містобудування і архітектури.

  1. Бур’янова М.А – голова ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури.

  1. Ізотов А.О – керівник відділу регіональних досліджень архітектурної та містобудівної спадщини та розвитку історичних територій «УкрНДІпроектреставрація».

  1. Чорнобров О.Ю – в.о. директора НПП «Голосіївський».

  1. Фролов А.О– голова КМЦ Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

  1. Дюжев С.А – архітектор, розробник Генплану 2020.

  1. Сердюк О.М – директор ГС «КМО Українського товариства охорони пам’яток історії та культури».

  1. Погребинський М.П – кореспондент в газеті «Сільські вісті» та Всеукраїнський журнал «Корупціонер в Україні», голова ГО «Екозагін».

  1. Хрутьба А.А – еколог.

  1. Могильний Г.- громадський діяч.

24 .Дегтярук В.І – голова ОСН «Вуличний комітет «Вулиця Ягідна (Самбурки)»

  1. Дерипапа В.В –голова ГО «Китаєве».

  1. Сєров О.В –археолог.

  1. Корженевський С.В – голова ГО «Спадщина Китаєво»

Коментарі і додатки від учасників круглого столу.

 Додаток 1

Коментарі, археологічний аспект:

Китаївське давньоруське місто являє собою досить складну поселенську структуру. Городище займає поверхню та відроги китаївської гори з ділянками пласких верхівок, оточеної з півночі та північного заходу та заходу улоговиною Китаївського струмка, з півдня та південного заходу – глибокими ярами, а зі сходу долиною р. Дніпро. Дослідники ототожнюють городище з містом Пересічен, яке згадується у літописі під 1154 та 1161 р. З півдня та південного заходу від городища знаходяться дві курганні групи поховань, які являли собою некрополь цього давньоруського міста. На початку ХVІІІ ст. навпроти городища на іншому березі струмка виникає Свято-Троїцька Китаївська пустинь, печери якої розташовані на схилі городища з його західного боку. Інша група печер знаходиться в ур. Виноградному за 0,65 км на південний захід від городища.

         Біля підніжжя городища на протилежному лівому березі струмка (зараз його перетворено на каскад ставків, що впадає у Дніпро), розташоване селище-посад. У 1960–70-х рр. експедицією Інституту археології під керівництвом І.І. Мовчана тут було закладено розвідкові шурфи, які дали можливість визначити наявність культурного шару давньоруського часу. Встановлено, що на значній площі селища-посаду товщина культурного шару сягає близько 50 см. Археологічні розвідки 2017 р. на північному-заході та заході від городища підтвердили думку про те, що саме тут розташовувався неукріплений посад давньоруського Пересічена. Досліджено залишки житлових та господарських споруд, зібрано велику колекцію артефактів давньоруського часу, в тому числі хрест-енколпіон та молівдовул. Встановлено чіткі межі розповсюдження культурного шару на поселенні.

З археологічної точки зору, вказаний посад разом з городищем та курганними могильниками є складовою частиною великого археологічного комплексу, пов’язаного с функціонуванням давньоруського міста Пересічен.

Необхідне скласти відповідну облікову документацію, яка окрім пам’ятки археології національного значення «Китаївське городище і курганний могильник» (постанова КМУ № 928 від 03.09.2009, охоронний № 260026-Н), буде включати всі археологічні пам’ятки Китаївського археологічного комплексу (городище, два курганних могильника, поселення, печерні комплекси тощо). Для цього необхідно провести масштабні археологічні розвідки по всій території, зазначеній в резолюції.

 


Градостроительное преступление: как «осваивают» деньги на строительстве мемориала Голодоморов в Киеве

Сегодня активно ведется строительство второй очереди Мемориала памяти жертв голодоморов в Парке Славы рядом с Киево-Печерской лаврой (первая очередь – Свеча памяти — там же). Специалистов и киевлян удивляет многое: нарушение законодательства об охране культурного наследия – склоны Днепра, историческая местность (охраняемая ЗУ зона); строительство ведется в буферной зоне Киево – Печерской лавры (охраняемая ЮНЕСКО зона), инженерная геология участка строительства (слабые оползнеопасные водонасыщенные грунты) и, конечно, стоимость строительства – около 1, 4 млрд грн.

Площадь сооружения 15086 кв. метров. Стоимость 1 кв. метра общей площади подземного трехэтажного здания составляет около 92,8 тыс грн. (в элитных клубных домах в центре Киева – 3,5 – 4 тыс. грн). Еще один вопрос: насколько было необходимо разворачивать дорогостоящее строительство при огромном количестве плохо обеспеченных людей в стране? Кому нужно это строительство? Создается впечатление о циничном «освоении» чиновниками денег из госбюджета.

Три этажа под землей – так будет выглядеть Мемориал жертвам голодоморов на поверхности. Для того, чтобы не раздражать ЮНЕСКО сверху крыша покрывается дерном. Вид со стороны Свечи памяти.

Задумывая строительство второй очереди Мемориала памяти жертв голодоморов, автор проекта архитектор Миргородкий вначале 2017 года сообщал о сумме 500 млн грн, но высказывал мысль о возможном увеличении стоимости из-за строительства на склонах.  21 ноября 2017 года премьер-министр Украины Владимир Гройсман в эфире телеканала «Прямой» сообщил, что стоимость второй очереди Мемориала памяти жертв голодомора обойдется в 700 миллионов гривен. В декабре 2018 г. Кабмин увеличил финансирование строительства до 1 млрд 183 млн грн. Еще 175, 5 млн было выделено на реконструкцию «Свечи памяти» (первая очередь мемориала). Сегодня уже известна сумма в 1 млрд 400 млн грн. Думаю, что это не конец.

СТРОИТЕЛЬСТВО «СВЕЧИ ПАМЯТИ» — ОПЫТ НИЧЕМУ НЕ НАУЧИЛ

Строительство Свечи памяти (первой очереди строительства Мемориала) с обширным подземным помещением (т.н. «склепом») для демонстрации фильмов сопровождалось коррупционными скандалами: в 2008 г. (начало строительства) было обнаружено повышение стоимости строительных работ и операций с бюджетными средствами на сумму 3 млн. грн.  В конце ноября 2011 г. «Обозреватель» опубликовал статью «Мемориал жертвам голодомора: ни дня без скандала».
Статья все о том же: о значительном превышении сметы, о хищениях государственных средств.
Счетная палата Украины заявила, что на строительство памятника было потрачено в 5 раз больше средств, нежели это предусматривалось проектной документацией и запланированными бюджетными ассигнованиями. Кроме воровства, увеличению стоимости строительства способствовали очень сложные геологические условия – слабые обводненные оползнеопасные грунты. Строить тяжелые массивные сооружения на склонах нельзя! Это очень дорого и опасно.

Предостережения об опасности оправдались. Сегодня Свеча памяти и подземное помещение под ней находятся в аварийном состоянии. Стены пропитаны влагой, на них развился грибок, людям находиться в помещениях нельзя. Так что выделение 175,5 млн грн на реконструкцию оправдано – другого способа сохранить памятник нет.

Свое мнение о месте строительства второй очереди Мемориала высказал в 2009 году ученый — гидрогеолог Института геологии НАН Украины Вадим Рыбин: «Особую опасность представляет участок, расположенный ниже по склону, на котором планируют возвести здание музея (вторая очередь Мемориала – авт.)  Он находится в т. н. оползневом цирке. При этом собираются вырубить удерживающие склон деревья. Я уверен, что даже комплекс гидрогеологических сооружений не сможет остановить оползневый процесс. Строить что-либо на этих склонах категорически нельзя — это чревато серьезными последствиями.
Однако все же в случае строительства здания музея на склоне ниже Свечи его придется капитально укреплять, а такие работы вполне могут потянуть на миллиард гривен без каких-либо гарантий того, что ступени лестницы не поплывут сразу же, и здание простоит долго. Правильнее было бы выбрать для сооружения музея другую, не такую сложную в оползневом отношении площадку».

Рыбин назвал предполагаемую сумму затрат только на укрепление склонов, без гарантий устойчивости склонов и самого здания при курсе доллара к гривне 7.7 — почти 130 млн долларов. Сегодня, при курсе доллара 26.1 суммы в 1 млрд 400 млн грн (54 млн долларов) явно не хватит на то, чтобы удержать здание в оползнеопасном цирке. Сегодня понятно: если мемориал построят, то затем ежегодно начнут выделять деньги из госбюджета на укрепление того, что построили.

После выхода в свет в октябре 2016 г. Постановления Кабмина № 754  о начале подготовительных работ к строительству второй очереди мемориала, киевская власть быстро откликнулась выделением Киевсоветом 22 ноября 2016 года  огромного по размерам (4,42 га) земельного участка для его строительства.

В пояснительной записке были перечислены все охранные статусы участка, но на это никто не обратил внимания. Детальный план территории отсутствовал.

Депутаты проголосовали «за».

ОТВЕТ ЮНЕСКО НЕ ОДНОЗНАЧНЫЙ

Отведенную ему роль сыграло и Министерство культуры. В ЮНЕСКО была направлена информация о планировании строительства рядом с Киево-Печерской лаврой второй очереди мемориала. Министр Нищук сообщил прессе о том, что все условия экспертов министерством выполнены. Я попросила Минкультуры прислать мне текст ответа ЮНЕСКО.

Представители ЮНЕСКО постоянно напоминают Киеву, что в охранной зоне памятника мирового наследия — Киево-Печерской лавры не следует строить сооружения, нарушающие хрупкое равновесие днепровских склонов и «конкурирующие» с сооружениями лавры в панораме города. В проекте Миргородского здание «утоплено» в ложбине, а крыша покрывается дерном – не конкурирует. Но что будет со склонами?!

Я не знаю, что именно (какие документы, чертежи) послал министр культуры в ЮНЕСКО, но ответ на послание не такой однозначный, как это представлено Нищуком. В разделе «Оценка и комментарии» текста ответа отмечается, что масштаб поданной документации не дает возможности ИКОМОС (Международный совет по сохранению памятников и достопримечательных мест) полностью и детально оценить архитектурное качество запланированного строительства (использование конструкций, материалов, систему обслуживания зеленых насаждений и др.). Было бы целесообразно иметь изображения фасадов зданий (значит, их нет – авт.) и что очень важно, вид сверху — крышу следует рассматривать как пятый фасад. Далее указывается, что наличие подземных сооружений может привести к необходимости строительства специальных объектов (труб, вытяжек и др.). Как они будут выглядеть, не ясно. В заключительной части выводов, ИКОМОС предлагает Украине до реализации проекта предоставить ИКОМОС дополнительные чертежи и технико-экономические расчеты, а местным органам власти уделить особое внимание, как самому проекту, так и его реализации. К сожалению, в документе ничего не сказано о «хрупком равновесии днепровских склонов». Но у меня есть сомнения в правильности и полноте присланного перевода.
Наши чиновники восприняли ответ ИКОМОС как одобрение и быстренько взялись за дело. Но киевские склоны могут разрушить это сооружение, как и «склеп» Свечи памяти.

НЕМНОГО ОБ ИСТОРИЧЕСКОМ ЗНАЧЕНИИ ТЕРРИТОРИИ ПАРКА СЛАВЫ

Территория Парка Славы – это место расположения древнего села Берестове, в котором располагалась загородная резиденция Князя Владимира. Историки сообщают, что князь жил в двухэтажном каменном доме. Впоследствии здесь располагались резиденции и усыпальницы многих киевских князей, в том числе основателя г. Москвы Юрия Долгорукого. Каменная Спасо-Преображенская церковь была построена в конце XI – начале XII столетия. Сегодня она называется Церковь Спаса на Берестове. Церковь — выдающееся произведение киевской архитектурно-строительной школы времен Руси и один из пяти древнейших храмов Киева.

Вся территория Парка Славы должна оставаться охраняемой ЗУ и неприкосновенной. Но, для чиновников, не ценящих историю, это место является ценным ресурсом для самопиара и «освоения» денег.

Строительство второй очереди Мемориала ведется полных ходом, но ничего не слышно об археологических раскопках. Если они были, то неужели археологи ничего не нашли?!

«Освоение» денег из бюджета (местного и государственного) на строительстве различного рода сооружений часто практикуется в Украине и является чудовищным проявлением коррупции государственных и местных органов власти.

Примером масштабного «освоения» денег госбюджета является строительство автомобильно-железнодорожного «Моста Кирпы», когда в 2004 г. под выборы для Януковича было открыто финансирование и строительство по проекту, не прошедшему госэкспертизу, что привело к возведению 7 аварийных опор. Строился (и ремонтировался) мост около 9 лет. Периодически открывался премьер-министром Азаровым. Мост до сих пор не принят госкомиссией в эксплуатацию. Стоимость его фантастическая – около 11 млрд грн (примерно 1 млрд евро), при этом его невозможно нормально эксплуатировать. Максимум, что может по нему передвигаться – это иногда 5 вагонов электрички на медленном ходу и легковые автомобили. Вопрос был всеми правительствами «замят». Журналист Денис Казанский сравнил стоимость строительства уникального Виадука Мийо во Франции, проложенного через долину реки Тарн и «Моста Кирпы». Виадук Мийо стоит 400 млн евро.

Строительство Подольско-Воскресенского моста в Киеве из этой же серии. Оно ведется уже много лет. Периодически выделяются деньги, которые «пропадают».

Недавний пример – строительство ускоренными темпами веломоста Кличко между двумя старинными парками – Владимирской горкой и Крещатым киевскими чиновниками и застройщиками из городского бюджета за 470 млн грн. Сейчас госэкспертиза пытается выяснить, откуда взялась такая сумма? В 2017 году, говоря о строительстве веломоста, чиновники сообщали о стоимости строительства в 70 – 80 млн грн. Мост не введен в эксплуатацию, но уже открыт для посетителей. Внизу на склонах под мостом остались не убранными части железобетонных конструкций с открытой арматурой. Разрушается лестница, ведущая к памятнику Крещения Руси (Магдебургскому праву).

Интересно, откуда возьмутся огромные средства на строительство (на медицину, образование, зарплаты бюджетникам и пенсии их нет), и что дальше ждет проект строительства второй очереди Музея Голодомора, который собираются открыть примерно через год – к 85 годовщине трагических событий? Поживем – увидим. Интересно будет потом прочесть выводы Счетной палаты. Жаль живописные склоны – изуродуют же. И все «для освоения» средств.

Ирина Карманова

https://dengi.informator.ua/2019/06/25/gradostroitelnoe-prestuplenie-kak-osvaivayut-dengi-na-stroitelstve-memoriala-golodomorov-v-kieve/ fbclid=IwAR16AcQFq_9jje49tJ5IWALU9fMzRJVIPlQ_j7ZaVr1nDZ-4OP2uYE1bfZs


Все про Київ, давній і сучасний: картинки з виставки

29 травня 2019 року у приміщенні Музею книги і друкарства України відкрилася виставка  “Язик до Києва доведе…Спалахи часу”  ,  яка висвітлює знакові події міста Києва з  найдавніших часів до сьогодення.

Київ – одне з найстаріших міст світу, творіння великої плеяди зодчих.

Величні храми Києва, а також видатні пам’ятки архітектури та знакові події, пов’язані  з ними, представлені на виставці багатьма  світлинами та роботами відомих  художників. Так, заслуговує на увагу відвідувачів гравюра народного художника України В.Лопати  “В’їзд Б.Хмельницького в Київ 1648 року через древні Золоті ворота”.

Про Київ, його прадавню історію згадано у віках багато. Початок виставки зустрічає відвідувачів великим банером з висловом  Оноре де Бальзака з нарису “Лист про Київ” (1847 р.): “Київ- столиця України – святе місто…Заснований раніше Москви…Побувавши у католицькому Римі, я гаряче бажав побачити Рим православний. Петербург –  місто-дитя, Москва – доросла людина, а Київ –старець, чий вік вічність.”

Структурно виставка розміщена на обмеженому просторі і складається з окремих розділів за хронологічним принципом, що відображають найбільш вражаючі віхи життя міста. Це – Київ X-XIII ст.; Київ козацької доби; Київ –губернське місто; Київ у вирі революцій 1917-1920 рр.; Київ “соціалістичний”; Київ 1941-1943 рр. та деякі замальовки про київські  мости, історію міського транспорту, пам’ятники, театри, музеї.

Серед експонатів виставки відвідувачам, на нашу думку, буде цікаво ознайомитись з мапою Києва X-XIII ст.(реконструкція 1972 р.), яка є по суті графічною моделлю стародавнього Києва, а також з  унікальними рідкісними виданнями XVI-XXст. До них, зокрема, належать: “Тератургима” ченця Києво-Печерської лаври Атанасія Кальнофойського (1638 р., перевидана у 2013 р.), де вперше була надрукована гравюра із схематичним планом Києва та Києво- Печерського монастиря.

До світових каталогів особливо цінних і рідкісних видань занесено “Києво-Печерський патерик” (1661 р.), який є першим друкованим виданням церковно-слов’янською мовою. Своєрідною енциклопедією тогочасного життя є “Требник” Петра Могили (1646 р.). Чільне місце в експозиції належить книзі Павла Щербича “Право міське магдебургське” (1581 р.). Вказане право було надане Києву 1497 року  і скасовано царським указом 1834 року.

На виставці  вперше експонується  раритетне видання дослідника історії м.Києва Максима Берлінського “Короткий опис Києва.” Автор вперше визначив та систематизував відомості з історичної топографії міста. На роботу М.Берлінського  посилались найвідоміші дослідники історії  Києва – Микола Закревський, Михайло Максимович та інші.

Зацікавити відвідувачів виставки можуть  часописи і газети, що видавались у Києві в XIX ст., зокрема, перша українська газета «Киевские губернские ведомости”  (1853 р.) , літературний альманах “Киевлянин» (1840 р.).

Експонується низка альбомів з краєвидами Києва кінця XIX – початку XX ст., виданих в друкарнях С.Кульженка,  акціонерного товариства Гранберга     (Стокгольм, 1913 р.), календарі початку XX ст., поштові листівки з видами Києва кінця XIX – XX ст.

Добі національно-визвольних змагань в експозиції присвячено низка  видань про керівників УНР, зокрема,  до 140-річчя від дня народження Симона Петлюри.

Київ 1941-1943 рр. відображений в замальовках живого свідка цих подій  відомого художника Георгія Малакова.

Серед експонатів сучасного Києва слід відзначити Національний атлас України, в якому надрукований Акт  проголошення незалежності України, а також монографію Дмитра Степовика “Володимирський собор”(2018 р.).

На виставці оригінально використані елементи декору: фриз, що прикрашає стіни зали зі збільшеними світлинами видів Києва початку XX ст., козацький одяг,  туалетний столик зі старовиною світлиною, шкатулкою, підсвічником.

Окрасою відкриття виставки був чудовий концерт (з цікавою розповіддю) народного артиста України Тараса Компаніченка та виступ відомого вченого зі світовим ім’ям Дмитра Степовика, який зазначив, що  виставка – це своєрідна ода нашій дорогій столиці – Києву, ода в фотографіях і документах.

Організатори виставки Хамаза Л.А, Зюзіна Д.І.

 


На місці усипальниці родини Скоропадських створено заповідник “Державотворці Сіверщини”

На Сумщині відтепер буде функціонувати державний історико-культурний заповідник “Державотворці Сіверщини”.

Постанову про створення заповідника, до якого увійшов комплекс пам’яток архітектури cела Гамаліївка та міста Шостки Сумської області, з віднесенням його до сфери управління Мінкультури, ухвалено на засіданні Кабінету Міністрів України напередодні, повідомляє прес-служба Сумської обласної державної адміністрації на офіційному сайті.

“Заповідник стане туристичною перлиною Сумщини та історико-культурним брендом Шосткинщини”, – зазначив, коментуючи це рішення, міський голова Шостки Микола Нога.

В свою чергу начальник відділу промоції та туризму Сумської ОДА Юрій Гладенко висловив переконання, що створення цього заповідника дасть змогу розширити на території Сумщини локацію заповідних зон, вартих уваги і збереження свого первісного стану, та привабити до них як вітчизняних, так й іноземних туристів.

Архітектурний комплекс усипальниці родини Скоропадських – Гамаліївський монастир – та інші пам’ятки архітектури, про які йдеться, мають колосальне історичне значення для України. Гамаліївський Харлампіївський монастир – пам’ятка архітектури національного значення. Це один із останніх монастирів-фортець, побудованих в Україні. Тут розміщено усипальницю двох гілок родини Скоропадських. Це єдине захоронення гетьманів в Україні.

Враховуючи виняткове історичне значення цінності усипальниці гетьманської родини Скоропадських – комплексу пам’яток архітектури національного значення «Ансамбль Гамаліївського монастиря» в с. Гамаліївка Шосткинського району та пам’яток архітектури м. Шостка було ухвалене рішення внести їх до сфери управління міністерства культури. Попереду нас чекає багато кропіткої та цікавої роботи – розробка плану організації території та ідейної концепції заповіднику, реставрація історичних об’єктів, проведення археологічних досліджень на території Гамаліївського монастиря. Глибоко переконаний: наш заповідник стане туристичною перлиною Сумщини та історико-культурним брендом Шосткинщини, пише The Sumy Post.

https://day.kyiv.ua/uk/news/200619-na-misci-usypalnyci-rodyny-skoropadskyh-stvoreno-zapovidnyk-derzhavotvorci-sivershchyny


Повноліття «Сіверщини в історії України»

   

Упродовж трьох днів, з 29 по 31 травня 2019 р., у Національному заповіднику «Глухів» було велелюдно. На чергову вісімнадцяту науково-практичну конференцію «Сіверщина в історії України» з’їхалися науковці, пам’яткознавці, музейники з 11 областей України (Львівська, Хмельницька, Вінницька, Київська, Чернігівська, Полтавська, Черкаська, Харківська, Січеславська, Одеська) і закордонні учасники (Канада (м. Торонто, Росія (м. Москва, м. Брянськ), які поділилися результатами власних історичних досліджень, обговорили проблеми охорони та збереження об’єктів культурної спадщини в історико-культурних заповідниках і історичних населених місцях, обмінялися думками з актуальних питань розвитку музейної справи.

   

Традиційно до початку роботи конференції був виданий однойменний збірник наукових праць (№ 12), включений до переліку фахових видань з історичних наук. Цього року він став ще більш об’ємним і змістовним: у ньому опублікували свої дослідження 7 докторів наук, 40 кандидатів наук, 67 працівників музейних установ та історико-культурних заповідників, аспірантів і краєзнавців. До збірника увійшло 105 авторських робіт, які стануть у нагоді всім, хто цікавиться проблемами регіональної історії та пам’яткознавства.

   

Вітали учасників наукового зібрання генеральний директор Заповідника Ірина Мошик, керуюча справами виконавчого комітету Глухівської міської ради Олена Гаврильченко, директор Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» Олена Матюк, директор Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі Сергій Тупик. Перед відкриттям пленарного засідання Сергієм Зозулею, старшим науковим співробітником відділу історичного пам’яткознавства, керівником Північно-Східного регіонального відділення Центру пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури було презентовано наукове видання, яке щойно вийшло з-під друкарського верстата – «Архів ранньомодерної Української держави» – Т. 2: Документи Ніжинського полкового суду 1736–1747 (Серія: Документи полкових та сотенних судів і канцерярій) (упорядник Іван Синяк).

   

Першу частину пленарного засідання, присвячену пам’яткоохоронним і пам’яткознавчим питанням, відкрила доповідь кандидата архітектури Віктора Вечерського, у якій був зроблений акцент на проблему комплексного збереження нерухомих пам’яток культурної спадщини та традиційного характеру середовища в історичних містах України і на наявність такого професійного інструментарію пам’яткоохоронців, як науково-проектної документації (історико-архітектурних опорних планів, визначення меж і режимів використання історичних ареалів та зон охорони пам’яток). Наступні виступи Анни Звіряки, Олександра Романченка, Ольги Вечерської, протоієрея Олександра Чурочкіна стосувалися різних аспектів збереження культових пам’яток і містобудівної спадщини. А далі слово мали історики, джерелознавці, архівісти, музейники, які упродовж двох днів ділилися з колегами своїми науковими здобутками. Важко відзначити, який із напрямків роботи конференції був представлений краще, адже за кожним дослідженням її учасників стоїть і власна біографія, і здобутки колективів, які вони представляли.

  

Культурна програма також виявилася насиченою: екскурсія Глуховом, огляд експозицій постійно діючих виставок Національного заповідника «Глухів» («Миттєвості великої війни», «З історії стрілецької зброї»), відвідування Спасо-Преображенського собору і Городка у м. Путивлі, екскурсія до Спадщанського лісу і його музейного комплексу.

   

31 травня були підведені підсумки роботи 18-ї конференції «Сіверщина в історії України», яка, за словами її учасників, цього року отримала своє повноліття. Днями проведення наступної 19-ї конференції визначені 27–29 травня 2020 р.

https://nz-hlukhiv.com.ua/novini/povnolittya-sivershhini-v-istoriyi-ukrayini.html


XVII Міжнародна наукова конференція “Церква – наука – суспільство: питання взаємодії”

61365892_880037148999097_2917479006800445440_n

НАЦІОНАЛЬНИЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ

ЦЕНТР ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА НАН УКРАЇНИ І УТОПІК

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ, м. КИЇВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ, ЕТНОЛОГІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА ім. О. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЧЕРНІГІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ” ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗАПОВІДНИК “ПЕРЕЯСЛАВ”

УНІВЕРСИТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТА ПРИРОДНИЧИХ НАУК ІМ. ЯНА ДЛУГОША В ЧЕНСТОХОВІ

ЛАБОРАТОРІЯ ГУМАНІТАРНИХ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ СТУДІЙ УНІВЕРСИТЕТУ ім. АДАМА МІЦКЕВИЧА В ПОЗНАНІ

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ДОСЛІДНИКІВ ХРИСТИЯНСЬКИХ СТАРОЖИТНОСТЕЙ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

XVII Міжнародна наукова конференція “Церква – наука – суспільство: питання взаємодії” присвячується пам’яті митрополита Євгенія (Болховітінова)

Питання до розгляду:

1. Актуальні питання історії Церкви;

2. Історіографічні, джерелознавчі та археографічні проблеми дослідження історії Церкви;

3. Особистість і Церква: історико-біографічні розвідки;

4. Археологічні дослідження пам’яток церковної старовини;

5. Проблеми вивчення та збереження християнських пам’яток;

6. Міжконфесійні відносини: історико-правовий аспект.

Конференція триватиме з 28 травня по 1 червня 2019 року.

Графік роботи та місце проведення засідань (секцій):28 травня:

  • пленарне засідання;
  • робота секцій “Християнська церква в Європі від Раннього Середньовіччя до Нового часу: інтердисциплінарні дослідження” та “Християнська церква ХІХ – початку ХХІ ст.: джерела, історія та історіографія”;

Місце проведення: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник.

  • 29 травня:
  • робота секції “Дослідження та збереження християнських пам’яток мазепинського бароко: теорія і практика”;

Місце проведення: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК

1400–1800 – робота Круглого столу “Вклади і вкладники в релігійній культурі ранньомодерної України”;

Місце проведення: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник.

  • 30 травня:

1030–1600– робота виїзної секції “Християнські храми Подніпров’я: історія, археологія, архітектура”;

Місце проведення: Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”.

  • 31 травня:

1100–1500– робота секції “Іван Мазепа і його доба в джерелах”;

Місце проведення: ЦДІАК України.

  • 1 червня:

1100–1600 – робота виїзної секції “Церковна археологія Лівобережної України”.

61279286_754910358240509_6436500198091915264_n 61720617_880609192275226_8054354072859312128_o


28 травня 2019 року відбулось засідання Колегії Головної ради Товариства

ПОРЯДОК ДЕННИЙ

  1. Про заплановані розкопки всередині пам’ятки архітектури XVII ст. – Іллінської церкви в с. Суботові Черкаської області.

Доповів: член Колегії Товариства ЮРЧЕНКО Сергій Борисович

  1. Про створення відокремленого підрозділу «Харківський міський центр захисту історико-культурної спадщини Громадської організації «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» без статусу юридичної особи та Голову відокремленого підрозділу «Харківський міський центр захисту історико-культурної спадщини Громадської організації «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури».

Доповів: Голова Товариства  БУР’ЯНОВА Марія Іванівна

  1. Про внесення змін до статуту підприємства об’єднання громадян «Науково-дослідний інститут історії архітектури та містобудування» Українського товариства охорони пам’яток історії та культури

Доповів: член Колегії Товариства ЮРЧЕНКО Сергій Борисович

  1. Інформація про Постанову Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Стан, проблеми та перспективи охорони культурної спадщини в Україні».

Доповів: заступник Голови Товариства ТИТОВА Олена Миколаївна

5. Про стан збереження пам’яток у Шевченківському національному заповіднику.

Доповів: член Колегії Товариства  ЛІХОВИЙ Ігор Дмитрович 


Прийміть сердечні вітання з професійним святом — Міжнародним днем музеїв!

Без названияМузеї та заповідники України здійснюють благородну і водночас відповідальну місію, спрямовану на дбайливе збереження та популяризацію унікальних духовних надбань нашого народу, його історико-культурних реліквій.

Високо цінуємо вашу повсякденну працю та творчі зусилля, що сприяють реалізації державної політики у галузі культури. Примноження самобутнього спадку минувшини, забезпечення широкого доступу до безцінних музейних колекцій, збагачення духовних основ суспільства — ось складові Вашої професійної діяльності. Бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя і добра, нових здобутків в ім’я України.

Колектив ГО “УТОПІК” і Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК


ПРЕС-РЕЛІЗ

Відкритий семінар в рамках Всеукраїнського фестивалю науки

АРХЕОЛОГІЯ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ТА У ЗОНАХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

16 травня, 14:00,

Археологічний музей Інституту археології НАН України (вул. Б. Хмельницького, 15) Організатори: ВГО “Спілка археологів України” та Інститут археології НАН України Інформаційна підтримка: Секція археології і давнього мистецтва ІСОМ України.

Поняття “гуманітарна катастрофа” щодо зон ведення бойових дій та окупованих територій насамперед асоціюється з трагічними поворотами людських доль. Це цілком закономірно, адже життя та здоров’я кожної людини є найвищими гуманістичними цінностями. Однак гуманітарні втрати в “гарячих точках” мають й інші виміри. Зокрема чималої шкоди завдається культурній спадщині, причому в значній кількості випадків йдеться про невідновлювані втрати.

Цей бік гуманітарної ситуації в окупованому Криму та зоні бойових дій на Донбасі практично позбавлений уваги медіа. Постійно “на слуху” хіба що перебіг судової справи щодо “скіфського золота”, арештованого у Нідерландах через претензії Росії на частину матеріалів виставки, що зберігалася у кримських музеях. Насправді ж, проблемних питань у зазначених регіонах набагато більше. Що відбувається з культурною, зокрема, археологічною спадщиною України в зоні бойових дій та на окупованих територіях сьогодні? Чи використовує Україна міжнародні механізми правового захисту культурної спадщини?

Відповіді на ці та інші питання у своїх доповідях нададуть ключові спікери семінару:

Ельміра Аблялімова, екс-генеральний директор Бахчисарайського державного історикокультурного заповідника, координатор проектів Кримського інституту стратегічних досліджень – Порушення міжнародного гуманітарного права щодо захисту культурної спадщини на території тимчасово окупованого Криму: пошук міжнародно-правових шляхів/

Сергій Теліженко (кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту археології НАНУ)

Сем Харді (PhD в галузі культурної спадщини, Norwegian Institute in Rome) – Ситуація з археологічною спадщиною в зоні проведення бойових дій (Луганська область) Сем Харді (Ph. D в галузі культурної спадщини, Norwegian Institute in Rome) – На лінії вогню: культурна спадщина в гибрідній війні – окупація, руйнація, торгівля, шпигунство та пропаганда.

Вячеслав Баранов (науковий співробітник Інституту археології НАНУ) – Кримська археологія в умовах окупації.

Олександр Малишев (кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави й права імені В. М. Корецького НАНУ) – Міжнародне право і «закривавлені старожитності»: новітні виклики та перспективи

Модератор: Яків Гершкович, Голова Спілки археологів України, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України.

Спеціальні запрошення також направлені до Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Міністерства інформаційної політики України, Комітету з питань культури та духовності Верховної Ради України, Державної прикордонної служби України.

Вхід вільний.

Контакти: Яків Гершкович 093 648 38 36. Акредитація ЗМІ: yagershko@ukr.net Археологічний музей ІА НАН України: 044 235 62 86


ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

3-5 липня 2017 року в місті Переяслав-Хмельницький вперше в Україні відбувся Всеукраїнський Музейний Форум, на якому обговорювались актуальні питання розвитку музейної справи в нашій країні. Форум був організований Переяслав-Хмельницькою міською радою разом з рядом інших організацій на ознаменування 1110-ї річниці міста на базі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький Державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди».

Учасники Форуму з задоволенням відзначали успіх заходу, що спонукало їх запропонувати регулярне (що два роки) його проведення. Пропозиція була підтримана організаторами форуму. В результаті прийняте рішення про проведення 3-5 липня 2019 року в м. Переяслав-Хмельницький Другого Всеукраїнського Музейного Форуму.

В програмі Форуму передбачаються науково-практична конференція, круглі столи та панельні сесії, присвячені основним питанням музейної справи, майстер-класи, презентації музеїв та їх виставки, екскурсії, товариські зустрічі і т. ін. Більш детальну інформацію про Форум (у тому числі матеріали Першого Форуму) можна отримати на сайті http://museum-forum.info.

Запрошуємо працівників музеїв, науковців, аматорів – усіх, кому не байдужі проблеми музеїв нашої країни, взяти участь у підготовці та проведенні Другого Всеукраїнського Музейного Форуму. В якості його учасників ви можете зареєструватись на вказаному сайті, а також там же представити матеріал свого виступу на конференції для друку та надати свої пропозиції щодо проведення інших заходів Форуму та форми вашої в них участі. Чекаємо вас на сайті Форуму!

 Оргкомітет


У селі Садове Гощанського району на Рівненщині, на малій батьківщині Анни Валентинович, лідерки і співзасновниці незалежної профспілки «Солідарність», встановили меморіальну дошку цій польській діячці.

Відкриття пам’ятної дошки, яку розмістили на приміщенні місцевої школи, відбулося 8 квітня. Це стало можливим завдяки зусиллям багатьох осіб і організацій та за підтримки Генерального консульства РП у Луцьку. Участь у заході взяли родичі Анни Валентинович, зокрема її внук Пьотр Валентинович. У ту мить, коли консул Тереза Хрущ та Пьотр Валентинович знімали з дошки біле полотно, мені пригадався 2008 р. Тоді я вивчав історію польського профспілкового руху, зокрема й діяльність «Солідарності», і планував писати дисертацію у Варшавському університеті. Тож ім’я Анни Валентинович та її роль у знаменитому страйку робітників корабельні імені Леніна у Гданську в серпні 1980 р. мені були відомі. Уже після катастрофи під Смоленськом, під час мого перебування в Рівному, я познайомився з Миколою Пашковцем – фізиком за освітою, але істориком і краєзнавцем за покликанням. А головне, як виявилося, він двоюрідній брат Анни Валентинович. Від нього я дізнався, що знаменита мати «Солідарності» Анна Валентинович – українка за походженням. Доля та харизма цієї діячки мене захопила. Мені захотілося, щоб про неї дізналися в Україні. Нині я працюю над книгою «Лідерка Солідарності». То хто ж вона – Анна Валентинович? Хто ця жінка, ім’я якої після 14 серпня 1980 р. ввійшло в історичну пам’ять і свідомість поляків? І чому її доля має бути цікава українцям? Анна Валентинович (у дівоцтві Любчик) народилася в селі Сінне на Волині (зараз Садове на Гощанщині) 15 серпня 1929 р. у родині протестантів. Батько Назар Любчик взяв шлюб із удовою Єфросинією (Пріською) Пашковець (у польській версії Пашковською), яка вже мала сина від першого шлюбу. Сім’я була багатодітною. Анна була улюбленицею батька. Росла кмітливою, ходила до польської школи. Коли їй виповнилося вісім років, померла мати. Згодом батько одружився вдруге, з удовою Марією, яка мала дітей від першого шлюбу. Родина стала ще більшою, але жили дружно. Війна і прихід радянської влади, а згодом німецька окупація кардинально змінили життя на Волині. Анна закінчила чотири класи і до школи більше не ходила, оскільки змушена була піти в найми до Едмунда Телесніцького. У цій родині вона доглядала за дітьми і працювала по господарству. За тяжку роботу отримувала харчі та одяг. У кінці 1942 р. на Волині активізувалася діяльність польського та українського підпілля, а також червоних партизан. Хлопці з лісу навідувалися до Едмунда Телесніцького, це змусило його покинути Волинь і виїхати із сім’єю німецьким ешелоном під Варшаву. Телесницькі прихопили із собою й Анну, сказавши, що її родина загинула. І попередили: «Якщо скажеш, що ти українка, тебе вб’ють». Довгі роки вона думала, що нікого з рідних у неї більше немає. Життя Анни Валентинович схоже на пригодницький роман. В ньому було багато випадковостей, трагізму та містики, важливих і неординарних моментів. Анна Валентинович була активною громадською діячкою, котра відстоювала права робітників у комуністичній Польщі. У 1978 р. стала співзасновницею Вільних профспілок. 8 серпня 1980 р., за п’ять місяців до виходу на пенсію, Анну Валентинович звільнили з роботи. Коли 14 серпня робітники корабельні у Гданську розпочали страйк, однією з головних їхніх вимог було повернення її на роботу. Кранівниця корабельні стала символом боротьби з комуністичним режимом, неформальною лідеркою профспілок, людиною-легендою, героїнею польського серпня, Анною Солідарність. Спецслужби неодноразово арештовували Анну Валентинович, ув’язнювали, намагалися очорнити її ім’я і навіть знищити фізично. Після виходу з тюрми вона продовжила опозиційну діяльність: допомагала сім’ям арештованих, організовувала голодування і протести. У 1983 р. на знак протесту проти репресій вона повернула Раді Міністрів ПНР свої трудові нагороди: золотий, срібний, бронзовий «Хрести Заслуги». У лютому 1985 р., через п’ять місяців після вбивства спецслужбами ксьондза Єжи Попелушка, організувала ротаційне голодування, до якого протягом понад півроку долучилася 371 особа. Мала також безкомпромісний конфлікт із Лехом Валенсою і тою частиною «Солідарності», яка, на думку Валентинович, зрадила ідеали організації та пішла на угоду з комуністами. Майже 40 років минуло від подій польського серпня 1980 р. Давно немає Радянського Союзу. Вільна демократична Польща посіла важливе місце серед країн ЄС. Президент Лех Качинський 3 травня 2006 р. вручив Анні Валентинович найвищу нагороду Польщі – Орден Білого Орла. За вклад у  боротьбу з комунізмом у 2005 р. американська Фундація пам’яті жертв комунізму відзначила її Медаллю свободи Трумена-Рейгана. Про Валентинович знімають фільми, пишуть книги. І здавалося, що в Польщі про Матір Солідарності все відомо. Але це далеко не так. У жінки була таємниця. У 1996 р. вона дізналася, що її шукають батько і рідня з України. Ця звістка для неї стала несподіванкою і шоком. Можна уявити стан людини, яка через більш ніж 50 років дізналася, що її близькі живі та шукають її. У тому ж році Анна Валентинович відвідала рідню, побувала в Садовому. На жаль, батька вже не було в живих. З того часу Анна ще кілька разів побувала в Україні. Після трагічної загибелі Анни Валентинович у 2010 р. у ЗМІ почали з’являтися відомості про її українське походження. Це стало своєрідною сенсацією, бо такий факт її біографії не був відомий у Польщі. За словами її двоюрідного брата Миколи Пашковця, Анна збиралася відкрити цю таємницю широкому загалу після повернення з Катині. Але доля розпорядилася по-іншому. У біографії Анни Валентинович уже майже немає прогалин. У Польщі усім відомо, що знаменита польська патріотка Анна Солідарність мала українське походження. Чи зменшило це любов і повагу поляків до своєї героїні? Зовсім ні. Значущість постаті Анни Валентинович в історії ще не до кінця оцінена й осмислена. На це потрібен час. Але подія, що відбулася 8 квітня 2019 р. у селі Садовому, дуже важлива. Українське суспільство відкриває для себе постать Анни Валентинович. Вірю, що пам’ять про неї в Україні буде увіковічнено і назвами вулиць, і  створенням музею, і написанням книг, і зйомкою фільмів. У Рік Анни Валентинович українцям і полякам треба ще раз зрозуміти, наскільки ми близькі, хоча й різні. Нам ще потрібно багато зробити на шляху до примирення, проявивши добру волю і мудрість. А історія життя простої української дівчинки з Волині, яка стала відомою польською діячкою, може стати одним із факторів порозуміння.

56551689_2409039652497099_6555541019201372160_o 57210698_2409036462497418_1715434470875594752_n 57272221_2409037035830694_4105873483823579136_o

Валерій КОСТЮКЕВИЧ

Фото: Wikipedia


1556300747-7133


  Шановні колеги, друзі, співробітники, однодумці, всі, хто стоїть на позиції  охорони та збереження культурної спадщини!

1


ЦЕНТР ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА

Національної Академії наук України і 

Українського товариства охорони пам’яток історії та культури

Національний історико-архітектурний музей

 «КИЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ»

 

СЬОМІ ВСЕУКРАЇНСЬКІ
ЗАРЕМБІВСЬКІ
НАУКОВІ ЧИТАННЯ

 “УКРАЇНСЬКЕ ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВО: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ”

 17 квітня 2019 року

 м. Київ

57338726_2246612862085431_4844557646272921600_o 57457027_2246619898751394_9112388836385619968_o 57484714_2246613012085416_6233099463305461760_o 57485145_2246614892085228_752573420964675584_o 57538064_2246613178752066_7458083475392823296_o

 


11 квітня 2019 р. у Центрі пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури відбулись захисти дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 26.00.05. – Музеєзнавство. Пам’яткознавство:

  • об 11-00 год. Литвиненко Я.В. Інтер’єри Ближніх і Дальніх печер Києво-Печерської лаври як об’єкти культурної спадщини України;
  • о 13-00 год. Харковенко Р.В. Формування та систематизація процесу державного обліку пам’яток культурної спадщини в Україні (1991 – 2017).
На данном изображении может находиться: один или несколько человек, люди сидят, экран и в помещении
На данном изображении может находиться: один или несколько человек, люди сидят и в помещенииНа данном изображении может находиться: один или несколько человек, люди сидят, экран и в помещенииНа данном изображении может находиться: 2 человека, люди сидят, стол и в помещении