Центру пам’яткознавства – чверть століття

IMG_7530

23 травня 2016 року виповнюється 25 років Центру  пам’яткознавства НАН України і УТОПІК

Розуміння значення виявлення, вивчення і збереження культурної спадщини на піку національного підйому наприкінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. спонукало наукову громадськість, особливо з активу Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (далі  УТОПІК), запропонувати ідею створення науково-дослідної установи з дослідження культурної спадщини, що поєднала би у своїй роботі досвід всеукраїнської громадської організації з розгалуженою структурою місцевих осередків із потенціалом фахівців академічних установ. Актуальна ідея була реалізована спільною постановою Президії АН України і Головної ради УТОПІК від 23 травня 1991 р. Так було створено Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. Велику роль у відкритті першої наукової установи в  структурі громадської організації відіграли голова УТОПІК, академік АН України, на той момент віце-президент АН України Толочко П.П., перший заступник голови УТОПІК Пархоменко М.Т. Концепцію діяльності Центру, основні напрями його роботи розробляли провідні фахівці УТОПІК. Ініціатором створення та першим директором Центру був тоді кандидат (пізніше – доктор) історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, автор монографії та навчального посібника «Українське пам’яткознавство: історія, теорія, сучасність” Заремба С.З.

     Головними завданнями Центру визначено поєднання теоретико-методичних фундаментальних наукових пам’яткознавчих і прикладних пам’яткоохоронних досліджень, проведення експертизи проектів законодавчих, нормативних, облікових документів, розробка методичних рекомендацій у сфері збереження культурної спадщини, музейної справи, створення і функціонування історико-культурних заповідників, популяризація вітчизняного і закордонного  пам’яткоохоронного досвіду, підготовка фахівців вищого рівня кваліфікації.

     У складі Центру працює два наукових відділи – історичного пам’яткознавства під керівництвом д.філософії Константинова В. О. (з сектором церковного пам’яткознавства) та культурної спадщини під керівництвом д.філософії Титової О.М. (з двома секторами – пам’яток містобудування та архітектури, а також археологічної спадщини) – та п’ять регіональних відділів (на громадських засадах): Східнорегіональний (Харківський), керівник – д.і.н. Посохов С.І., Бахмутський (Донецького регіону), керівник – д.філософії Татаринов С. Й., Кримський (Сімферопольський), керівник – д.і.н. Непомнящий А. А., Північно-Східний (Ніжинський), керівник – с.н.с. Зозуля С.Ю., Південнорегіональний (Миколаївський) керівник – д.і.н. Рижева Н.О.

↓ Читати далі…


12

Ш а н о в н і    к о л е г и!

Щиро вітаємо Вас з Міжнародним днем  музеїв!

Бажаємо музейним фахівцям натхнення, нових ідей і

найсприятливіших  умов для їх реалізації.

Зичимо всім музейним працівникам

України успіхів у трудовій діяльності,

поповнень музейних зібрань,

розширення  горизонтів наукових та професійних здобутків.

Нехай людяними стають експозиції.

 

Українське товариство охорони пам’яток історії та культури

Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК


В Киеве нашли древний дворец: опубликованы фото Источник

7Во время ремонта лестницы на углу улицы Владимирской и Андреевского спуска, столичные строители нашли часть дворца князя Владимира периода Киевской Руси. Об этом сообщает ONLINE.UA со ссылкой на “Сегодня”. “Строители сняли подпорную стенку, чтобы ее укрепить, была найдена и открытая часть фундамента южного дворца, построенного в конце Х века! Он сводился одновременно с Десятинной церковью князя Владимира. Скорее всего, здание было двухъярусным и построенным из камня”, — рассказал научный сотрудник института археологии НАН Украины Виталий Козюба. Он отметил, что пока неизвестно, для чего ее использовали, но вероятно, в этом здании принимали гостей и проводили торжества высокого уровня. “Есть большая вероятность, что там неоднократно бывал и князь Владимир”, — сказал Козюба. По его словам, фундамент дворца — очень ценный для истории Киева, поскольку объект является древнейшей каменной постройкой периода Киевской Руси в Восточной Европе, который можно увидеть. Общая площадь дворца была около 500 кв. м (длина стен — 40 на 6 м), но сохранилось только 7 м, из них открыто для просмотра 5 м. Глубина фундамента — около метра. “Мэрия и Минкультуры знают об открытии фундамента, и сейчас решается вопрос о возможности его музеефицировать. Например, часть можно обработать необходимыми веществами, чтобы не разрушалась, и поместить ее под стекло. Это могло бы стать очень интересным объектом для туристов”, — сказал Козюба. По данным издания, строители также нашли человеческие кости — 15 отдельных фрагментов. Археолог назвал это естественным, поскольку вокруг Десятинной церкви в XVII-XVIII веках было огромное кладбище. “Во время дореволюционных раскопок там было найдено около 500 захоронений, а в 2005-2011 годах — еще больше сотни, поэтому это кости от разрушенных захоронений на кладбище, которое было в три яруса”, — пояснил Козюба. Восстановление забора, которое обойдется в более 10 миллионов гривень, финансирует один из киевских меценатов, и он не против заплатить еще и за музеефикацию уникального дворца. Во сколько обойдется музеефикация фундамента, эксперты пока не уточняют, но, по предварительным подсчетам, обойдется это в несколько сотен тысяч гривень. По словам председателя общественной организации “Андреевско-Пейзажная инициатива” Марины Соловьевой, завершить восстановление забора и лестницы планируют в конце июня. Напомним, в Украину вернули историческую реликвию, принадлежавшую князю Киевской Руси Святославу Игоревичу (Храброму).

News.online.ua/742393/v-kieve-nashli-drevniy-dvorets-opublikovany-foto/?lang=ru


На месте Сенного рынка в Киеве хотят построить 14 многоэтажек

Сенна_

На месте знаменитого снесенного Сенного рынка планируют построить больше десяти жилдомов от 7 до 14 этажей. Соответствующие фото макета проекта будущего комплекса элитного жилья на ул. Бульварно-Кудрявской, 17 недавно появились в соцсетях. По мнению экспертов, строительство на месте Сенного ринка приведет к скандалу, поскольку это место относиться к буферной зоне Софии Киевской.

Об этом KV стало известно из сообщения члена комиссии по вопросам местного самоуправления Киевсовета Сергея Гусовского в социальной сети Facebook.

По его словам, макет появился на страничке одной из столичных макетных мастерскихFormat-Maket, а автором проекта выступило одно из киевских архитектурных бюро. Однако, как утверждает Гусовский, макет провисел на страничке мастерской совсем не долго, вскоре его убрали.

http://kievvlast.com.ua/news


Кому доверят сохранять культурное наследие при министре Нищуке?

НищукРечь пойдет о должности начальника Управления охраны недвижимого культурного наследия и заповедников в Министерстве культуры Украины. Обычно называют сокращенно – Управление охраны культурного наследия Минкультуры. Должность эта обладает огромным коррупционным потенциалом, что и доказали своими действиями многие руководители этого подразделения за все годы независимости Украины. До 2010 г. оно называлось Госслужбой, с 2010 по 2014 гг. – Департаментом, сегодня – Управлением.

Хочу напомнить, что все самые «страшные» для Киева проекты новых зданий на исторических, охраняемых законодательством Украины, территориях (дома на ул. Грушевского, 9а,  Мазепы, 11б, Кловский спуск, 7а, снос усадьбы Казанского и др. исторических зданий, перестройка ЦУМа),  строительство вертодрома имени Януковича в Мариинском парке, являются незаконными, но   были согласованы (обоснованы, одобрены, поддержаны) руководством этого подразделения Минкультуры. Без такого согласования объекты нельзя строить. Согласовывались и многие проблемные проекты для строительства  в других исторических городах. Госслужба, особенно Департамент, финансировали и поддерживали (согласовывали) новое строительство на территории монастыря УПЦ МП в Киево-Печерской лавре, что является  кощунством, учитывая уровень памятника, входящего в Список объектов мирового значения ЮНЕСКО.

После возвращения 14 апреля 2016 г. на должность министра культуры Евгения Нищука, был уволен с должности начальника Управления Яков Дихтярь. Здесь ничего не скажешь. Яков Яковлевич является профессионалом, имеет длинный послужной список, в котором есть особый  период –  с 2003 по 2010 гг. он работал первым заместителем Н.Кучерука – начальника Госслужбы по охране культурного наследия при Минкультуры. Многие, перечисленные выше уродующие исторический Киев объекты, пришлись на этот период, и он обязан был готовить  одобрительные документы.

Сегодня такая важная должность оказалась вакантной.  И я уверена, что новая кандидатура в нашем насквозь коррумпированном государственном управленческом аппарате станет предметом оживленных внутренних дискуссий между заинтересованными в развитии своего строительного бизнеса личностями. «Акулой» строительного бизнеса, как показали последние события в Киеве, является и киевский мэр В.Кличко. В общем, заинтересованных много.

И тут  хочется пожелать Е. Нищуку проявить свои лучшие качества, которые он уже проявлял ранее. 

В области сохранения культурного наследия в первый период прихода на должность министра культуры  (27 февраля – 2 декабря 2014 г.) команда Нищука  добилась многих положительных перемен. Прежде всего, от руководства Департаментом были отстранены его директор А.Винграновский и  первый заместитель – В.Вечерский. Оба отчаянно сопротивлялись, и их очень хотел взять к себе ставший мэром Киева В.Кличко. Но  проведенное  Е.Нищуком расследование деятельности этих чиновников (20 марта 2014 г. Министр издал указ №157/0-14 «О проведении служебного расследования») выявило такие нарушения законодательства и злоупотребления служебным положением, что дальнейшая их работа в этой сфере стала невозможной (см. вторую часть статьи «Винграновский – Вечерский»).

Кличко пришлось с этим считаться. Общественность Киева благодарна Е.Нищуку за проведенное расследование. Киевская общественность также оценила обращение Нищука  к Кличко (письмо №381/11/14-14 от 23.07.2014г.), когда тот вздумал ликвидировать как самостоятельную структурную единицу КГГА Управление охраны культурного наследия и включить его в состав  Департамента культуры и туризма, таким образом принизив его значение и возможности в сохранении исторического Киева, как столицы Украины. Кличко поступил по-своему, нарушив законодательство Украины, что не делает ему чести.

Существенным достижением команды Е.Нищука стало формирование нового состава и возможностей общественного «Научно-методического совета по сохранению культурного наследия». Этим вопросом занималась заместитель  министра – Олеся Островская –Лютая. До этого момента   совет  возглавлял начальник Департамента (на тот момент В.Вечерский), который формировал удобный для него состав совета, повестку дня и даже отмечал в ней, за какое решение как нужно голосовать. Состав совета и его работа носили формальный характер – все решения принимал лично Вечерский.

При Е.Нищуке совет получил долгожданную свободу. Члены совета сами выбирают председателя, проводят заседания, голосуют при принятии решений. Председатель совета подписывает протоколы. К сожалению, принятие нового, подготовленного членами совета Положения о совете (еще при Е.Нищуке) было заблокировано на уровне Управления, не было рассмотрено Кириленко – Лиховым и до сих пор не принято.

Члены совета надеются, что сейчас, при возвращении Е.Нищука, оно будет принято, наконец.  И есть надежда на то, что совет сможет работать эффективнее, сосредотачиваясь на самых актуальных проблемах.

Киевляне также благодарны старому-новому  министру за то, что  он в конце 2014 г. отменил решение Минкультуры (указ от 21.10. 2011 г. №912/0/16-11) об утверждении Историко-архитектурного опорного плана Киева. Указ базировался на решении Научно-методического совета по вопросам охраны культурного наследия (НМС) от 9.09.2011 г. (протокол № 48) об одобрении научно-проектной документации «Историко-архитектурный опорный план г.Киева; границы и режимы использования зон охраны памятников и исторических ареалов г.Киева».

Это стало известно в самый неподходящий для власти момент – 27 октября 2014 г., когда в Минрегионстрое должен был тайно (без оповещения киевлян) пройти совет, на котором планировалось одобрить новый генплан Киева до 2025 г. – поставить жирную точку в рассмотрении этого документа. Минрегионстрой вынужден был передать документацию по генплану Национальному союзу архитекторов Украины для рецензирования и общественного обсуждения. И снова встал вопрос о рассмотрении Опорного плана и Генплана  Научно-методическим советом Минкультуры.

Новым составом Научно-методического совета  Историко-архитектурный опорный план Киева уже в августе 2015 г. (при министре В.Кириленко) был рассмотрен и отправлен на доработку, что позволило значительно его улучшить. Сегодня остро стоит вопрос о завершении работы, т.к. и без того скудное финансирование этой работы в конце  2015 г.,  в 2016 г. было прекращено.

Кто возглавит Управление?

Этот вопрос волнует всех украинцев, которым небезразлично культурное наследие. В Украине оно огромное, и многие прекрасные сооружения находятся в аварийном или полуразрушенном состоянии. Новым строительством уродуются исторические кварталы старых городов. Остро стоят проблемы сохранения заповедников, на территории которых посягают «сильные мира сего».

Сегодня обостряется проблема политических  назначений на руководящие должности людей, не имеющих специального образования. Хотя и ранее олигархам было удобно ставить на ключевые места своих «смотрящих». В Минкультуры – это был не имеющий специального образования, но доверенный человек Партии регионов – А.Винграновский (но при нем был знающий, но беспринципный В.Вечерский). В КГГА это был не имеющий специального образования А.Вавриш (при нем имеющий образование, но такой же беспринципный С.Целовальник). Что при этом происходило, уже хорошо знают украинцы.

Нельзя допускать таких ошибок! Иначе Украина потеряет остатки того, что имеет. Нормальным и честным было бы объявить конкурс на эту должность. Но по министерству ходит информация о возможности назначения на должность начальника Управления человека, не имеющего специального образования и опыта работы в сфере сохранения культурного наследия, которого только по этим причинам не смогут принять и уважать специалисты.

Евгений Николаевич, объявите конкурс, пожалуйста! Неужели в Украине не найдется нужный специалист?!

Ирина Карманова, член научно-методического совета при Минкульте


Тренінг з написання грантів від фондів ЄС відбудеться в Києві

тренингЦентральноєвропейська Академія Навчань та Сертифікації (CEASC), Бидгощ (Польща) у співпраці із компанією Consulting Group 2027 (Лодзь, Польща) оголошують набір учасників тренінгу “Написання проектів. Фонди ЄС”, який відбудеться 20-21 травня 2016 року у м. Київ. Адреса проведення: Ярославський провулок, 1/3, Київ.

Основні теми тренінгу:
· Програмна діяльність структурних фондів ЄС та їх зорієнтованість на Україну. “Тверді” та “м’які” проекти
· Специфіка міжнародних проектів. Пошук відповідних партнерів за кордоном. Розподіл зон відповідальності та ресурсів. Партнерська угода.
· Визначення та формулювання проблеми проекту
· Визначення цільових груп проекту
· Мета, завдання та методи виконання проекту
· Розробка плану виконання проекту
· Визначення очікуваних результатів виконання проекту
· Бюджет проекту
· Оцінка та моніторинг виконання проекту
· Додатки до проектної заявки.

Тренер: Микола Смолінський – президент Фундації CEASC, консультант з написання проектів до Європейських структурних фондів.


СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ АРТЕФАКТ МЕЧ ВІКІНГА ПОВЕРНУВСЯ В УКРАЇНУ

меч13 травня в Міжнародний в аеропорт «Бориспіль» прибула  українська делегація  з міста Таллінна  із поверненим Естонською Республікою Україні середньовічним артефактом – Мечем Вікінга. До складу делегації, яка перебувала в Естонії, з метою отримання незаконно вивезеної з України середньовічної  цінності  входили начальник Управління музейної справи та культурних цінностей Мінкультури Василь Рожко , науковий співробітник Українського центру культурних досліджень, український археолог, пам`яткоохоронець Максим Левада, завідувач науково-дослідного відділу реставрації творів з металу Національного науково-дослідного реставраційного центру України Віктор Голуб.

«Вчора естонська сторона урочисто передала українській делегації Меч Вікінга у межах співпраці країн-учасниць Конвенції про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності від 14 листопада 1970 року. Поверненню цієї цінності до України ми сердечно завдячуємо естонській стороні,  яка затримала передачу меча до Росії. Зі свого боку Україна надала докази про те, що знайдений меч був незаконно вивезений з території України Важливо, що такий шляхетний  крок дружньої Естонії продовжує нашу співпрацю у час, коли ми прагнемо  до євроінтеграції» – розповів начальник Управління музейної справи та культурних цінностей Мінкультури Василь Рожко  під час короткого брифінгу.

Він також  повідомив, що надалі  раритетний меч буде переданий Національному науково-дослідному реставраційному центру України  для здійснення  експертизи  та реставраційних робіт, після чого він стане  державною частиною Музейного фонду України, і буде представлений до широкого огляду. Український археолог та  пам`яткоохоронець Максим Левада висловив впевненість, що повернений Меч Вікінга достатньо високого рангу, скоріш всього декорований сріблом, і радше всього, належав якомусь видатному воїну.

«Кожна маленька знахідка – це інформація про наше минуле. З багатьох знахідок ми складаємо таку картину  про минуле нашої країни, яке не відбилося в писемних джерелах. або ці джерела не збереглися. Тобто це окремий джерельний напрямок, ми таким чином власне вивчаємо  своє минуле», – зазначив він.

меч2Урочиста церемонія передачі-отримання Меча Вікінга відбулася 12 квітня у  Центрі української культури (м. Таллінн). Від естонської сторони у процедурі повернення взяли участь  Анне-Лі Реймаа,  Заступник Голови Естонського Комітету національної спадщини;  Лінда Лаінвоо, Генеральний інспектор Естонського Комітету національної спадщини; Кадрі Яурам, Директор Департаменту Міністерства культури Естонії; МартінРогер, Начальник Управління МЗС Естонії; Еда Ахі, куратор естонсько-українських відносин МЗС Естонії; Александер Міксюк, співробітник Податково-митного комітету Естонії. Міністерство культури України висловлює щирі подяки заступнику голови Адміністрації Президента Ростиславу Павленку, Народному депутату України Дмитру Тимчуку, Послу України в Естонській Республіці Віктору Крижанівському і першому секретарю Посольства Василю Яковенку,  Національній поліції Україні, Митній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Службі зовнішньої розвідки України,  ДПМіжнародний аеропорт «Бориспіль» та Компанії-перевізнику “Кунсттранс-Київ”, які надали широке сприяння для здійснення процедури повернення на Батьківщину археологічної та історичної  цінності.

 

http://mincult.kmu.gov.ua/


Виcтавка «Vivat, Academia!»

IMG_7664IMG_7670

12 травня  урочисто відкрито виcтавку «Vivat, Academia!» у приміщенні Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, галерея “ПЕЧЕРСЬКА”( м. Київ, вул. Лаврська, 9 корп.19).

На виставці представлені творчі роботи студентів та викладачів Інституту дизайну та реклами НАКККіМ

Виставка триватиме з 12 по 24 травня 2016 року 

IMG_7666

IMG_7662

13230110_886275351517792_766519558763842966_n


13 ТРАВНЯ ВІДБУДЕТЬСЯ БРИФІНГ З НАГОДИ ПЕРЕДАЧІ ЕСТОНСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕЛЕГАЦІЇ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО АРТЕФАКТУ – МЕЧА ВІКІНГА

13 травня 2016 року (п’ятниця ) орієнтовно о 15:40 відбудеться брифінг з нагодипередачі  Естонською Республікою українській делегації середньовічного артефакту – Меча Вікінга

Середньовічний меч, незаконно вивезений з України і затриманий естонськими митними органами при спробі нелегального переміщення через кордон, 13 травня повернеться на Батьківщину. Естонія урочисто передала Меч Вікінга українській делегації, у межах співпраці країн-учасниць Конвенції про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності від 14 листопада 1970 року.

Спікери брифінгу:

Василь Рожко – начальник Управління музейної справи та культурних цінностей Міністерства культури України

Максим Левада – науковий співробітник Українського центру культурних досліджень, український археолог, пам`яткоохоронець

Віктор Голуб – завідувач науково-дослідного відділу реставрації творів з металу Національного науково-дослідного реставраційного центру України

Місце проведення: м. Бориспіль, ДП Міжнародний аеропорт «Бориспіль», термінал D (зона прильоту)

Початок брифінгу: 13 травня 2016 року (п’ятниця )  орієнтовно о 15:40

(о 15.15 прибуття рейсу з м. Таллінна)

 Акредитація для представників ЗМІ за телефоном: (044) 234-15-36,

(067) 374- 12-44,  presa@mincult.gov.ua


ЄВГЕН НИЩУК ОБГОВОРИВ З МІСЦЕВОЮ ГРОМАДОЮ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ ПРОЕКТ МІНКУЛЬТУРИ ЩОДО ОСУЧАСНЕННЯ ЛОКАЛЬНИХ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ КУЛЬТУРНИХ ІНСТИТУЦІЙ РЕГІОНУ

image004

В рамках робочої поїздки до Івано-Франківської області Міністр культури Євген Нищуквідвідав кілька сіл Тисменицького району, де, у спілкуванні з місцевою громадою,обгововорив можливості втілення в рамках децентралізації нового проекту Міністерства культури щодо осучаснення локальних та регіональних культурних інституцій – клубів та бібліотек, створення на їх базі потужних культурно-освітніх центрів, приведення їх до відповідності з потребами громад.

Цю програму Мінкультури планує  в рамках децентралізації – як гарний приклад політики згуртування. Спільно впроваджуючи зміни, здійснюючи «реанімацію» будинків культури, можна створити комплексні, багатофункціональні центри, де  функціонували б і бібліотеки, де можна було б отримати перші ази комп’ютерної грамотності, центри допомоги літнім людям, з гуртками, дитячими кімнатами – своєрідними “бібліонянями”. – сказав Євген Нищук. – Наразі є велика потреба підтримати маленькі  українські селища та села, які завжди були колискою духовності. Саме для того, щоб не втратити молодь у селах – їх необхідно забезпечити вільним доступом до всіх культурних досягнень та інновацій».

В рамках поїздки Міністр культури Євген Нищук також проведе ряд зустрічей з керівництвом Івано-Франківської області та мистецькою громадськістю, щодо проблемних питать регіону, пошуку шляхів їх вирішення та пропозицій у реформуванні у галузі, а також  візьме участь у відкритті міжнародного фестивалю мистецтв “Карпатський простір”, підтриманого Міністерством культури.

http://mincult.kmu.gov.ua/


Некролог

Некролог

Українське товариство охорони пам’яток історії та культури глибоко сумує з приводу смерті Вадима Федоровича Рибіна, члена Головної ради Товариства, кандидата геолого-мінералогічних наук, старшого наукового співробітника Інституту геологічних наук Національної академії наук України, відомого фахівця з питань гідрогеології Києва. Вадим Федорович багато десятиліть був активним дослідником і полум’яним захисником пам’яток культурної спадщини Києва. Особливо велику увагу він приділяв об’єктам Всесвітньої спадщини – Києво-Печерській лаврі та Софії Київській. Вадим Федорович був активним учасником «круглих столів», конференцій, інших зібрань науковців і громадськості, присвячених проблемам збереження безцінних перлин історії та культури столиці України. Його глибокі знання, фаховість і небайдуже ставлення до пам’яткоохоронних проблем сприяли забезпеченню стабілізації ситуації із схоронністю Софійського собору, Андріївської та Кирілівської церков, пам’яток архітектури, печер Києво-Печерської лаври. Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким В.Ф.Рибіна. Збережемо про нього вічну пам’ять.

Колегія Головної ради

Українського товариство охорони

пам’яток історії та культури.


Ніжинський краєзнавчий музей ім. Спаського І.Г.

Північно-Східне регіональне відділення
Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК

Управління культури і туризму Ніжинської міської ради

з нагоди Міжнародного дня музеїв 

запрошують усіх, хто цікавиться історією, культурою, пам’яткознавством, старожитностями Ніжина

на презентацію випуску збірника наукових праць

7

присвяченого 125-річчю від дня народження Євгенії Спаської

18 травня (середа) 2016 р.

в історичному відділі

Ніжинського краєзнавчого музею

ім. Спаського І.Г.
(м. Ніжин, вул. Батюка, 14)

початок о 14:30


ЄВГЕН НИЩУК ВЗЯВ УЧАСТЬ У ЗАСІДАННІ ПРЕЗИДІЇ ГРОМАДСЬКОЇ РАДИ ПРИ МІНКУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

f

4 травня Міністр культури Євген Нищук взяв участь у засіданні Президії Громадської ради при Міністерстві культури України.

Темою зустрічі були основні питання діяльності Громадської ради при Мінкультури, розгляд пропозицій щодо заходів з реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України тощо. Зокрема під час зустрічі із членами Президії Громадської ради Євген Нищук окреслив основні 5 напрямів роботи Міністерства культури, на оцінку і підтримку яких він очікує від представників інститутів громадянського суспільства, які є членами Громадської ради при Мінкультури.

«Не секрет, що зараз ряд громадських організацій опрацьовують довгострокову стратегію Мінкультури. Разом з ними, і з вами ми спільно будемо це обговорювати. Щоб кожен крок йшов на користь галузі. Всі ці напрацювання і та проблематика, яку опрацьовуєте ви, як Громадська Рада – має взятися як основа до дій. Втім, важливо сказати, що поруч із загальною стратегією, концептуально пропрацьованою і у експертному середовищі, і з європейськими партнерами, що пройшла обговорення у тих чи інших регіонах України, ми не можемо забувати і про кричущі ситуації і по інших напрямах: музеях, закладах культури, бібліотеках, заповідниках тощо. Це той великий пласт роботи, які лише у плідній співпраці ми зможемо зрушити та плідно опрацювати», – зазначив Міністр культури України Євген Нищук.

2

Окремо розглядалося питання стосовно підготовки до формування нового складу Громадської ради, оскільки 8 липня 2016 року закінчується термін повноваження діючої Громадської ради при Мінкультури (2014/2016 роки), а також кандидатури, які пропонуються включити до складу ініціативної групи з підготовки установчих зборів для формування нового складу громадської ради при Міністерстві культури України.

http://mincult.kmu.gov.ua/control


У світле свято Воскресіння Христового прийміть найщиріші вітання!

Нехай Ваші душі будуть багаті на добро, як святковий стіл,

чисті, як Великодній рушник,  веселі, як українські писанки.

Хай лункі дзвони Великодня принесуть у Вашу оселю радість, віру, надію і любов,  а нашій рідній землі – благословенний мир!

100


Совет Минкультуры против коррупции

16 апреля на заседании общественного Научно-методического совета по сохранению культурного наследия Минкультуры среди прочих было два вопроса, касающихся нового строительства: Историко-градостроительное обоснование (ИГО) «Строительство многоквартирного жилого дома на ул. Обсерваторной, 4, в Шевченковском районе г. Киева». Заказчик – ООО «Лаванда плюс». Автор ИГО – Научно-исследовательский институт памятникоохранных исследований Минкультуры, разработан документ в 2014 г. коллективом под руководством А.Звиряки; Реконструкция (реставрация) жилого дома с пристройкой и строительством жилого дома с подземным паркингом на ул Червоной, 5, 7 в г. Днепропетровске (повторное рассмотрение). Заказчик – ООО «ЦЕНТР-ИНВЕСТ 2005», разработчик – ФОП ПОДУШКИНА. Первый проект отклонили, второй – одобрили.
Проект нового жилого дома на ул. Обсерваторной, 4 в Киеве должны переделать.
Проект дома по ул. Обсерваторной рассматривался по инициативе Управления охраны культурного наследия Минкультуры. Специалисты управления увидели ряд противоречий в тексте ИГО. В одном месте говорится, что в соответствии с Генпланом Киева до 2020 г., высота сооружений, строящихся в центральной планировочной зоне Киева, не должна превышать 27 метров, в выводах же утверждается, что «… на участке проектирования возможно строительство значительного по параметрам сооружения (до 12 наземных этажей), в целом же высота объекта проектирования … не должна превышать 48 метров». Т.е можно строить 16-этажный дом.

2
Как мог институт памятникоохранных исследований написать такое заключение?! Причем, в ИГО подробно описана история этой части Киева. Ул. Обсерваторная, имеющая длину всего 450 м, соединяет улицу Сечевых стрельцов (ул. Артема) с улицей Бульварно-Кудрявской (Воровского). Во времена Киевской Руси эта местность была частью торгово-ремесленного посада Копырев конец, второго по величине после Подола. Эта часть посада называлась Кудрявец. Все огромное пространство вокруг места строительства представляет собой культурный слой Копырева конца XI-XIII вв. Копырев конец был ограничен ярами и земляными укреплениями, остатки которых выявлены на Кудрявской улице.

В ИГО отмечается, что архитектурная среда вокруг участка строительства представляет собой преимущественно массив среднеэтажных (точнее – двух-четырехэтажных интересных своей архитектурой старых домов) с редкими и неожиданно (как-то обосновать их появление нормальному человеку невозможно) включенными в нее современными высотными объектами. Именно на эти диссонирующие высотные объекты, расположенные ближе всего к ул. Обсерваторной, на ул. Бульварно-Кудрявской (№№11а и 21), и шла ориентация при обосновании высотности нового дома на ул. Обсерваторной, 4.
Такой подход не нов, именно он и приводит к массовой застройке исторического центра Киева высотными сооружениями. И изменить что-то к лучшему сегодня почти невозможно – оплачивает труд по изготовлению ИГО инвестор – застройщик, который состоит в коррупционной связи с чиновниками всех видов и уровней. Обычно в выбранный чиновниками от градостроительства и инвестором двор старого района врывается строительная техника, участок ограждается забором, и потом кричи не кричи, против строительной техники и натиска застройщика киевляне бессильны.
Прокуратура и суды находятся в одной связке с чиновниками. Прокуратура может открыть дело, но затем «тянет» его ровно столько времени, сколько нужно застройщику, чтобы завершить начатое строительство. Ну а если дойдет дело до суда, то он может принять решение о том, что стоящие рядом дома вовсе не памятники, как это было с «Замком барона» на ул. Ярославов вал,1.
Планы таких застроек скрываются. Строительство этих домов можно считать преступлением против города и его жителей, так же, как снос Сенного рынка, усадьбы архитектора Казанского и др. памятников архитектуры. Однако ни одно из этих преступлений не было расследовано правоохранительными органами, и никто не был наказан.
Каждый из этих домов имеет своих «коррупционных героев», которых множество, так как в обоих случаях были нарушены градостроительное и памятникоохранное законодательство.
Кто-то обосновывал в ИГО целесообразность такого строительства, кто-то проектировал это безобразие, нарушая профессиональную этику, кто-то согласовывал проект, кто-то выдавал разрешение на строительство и т.д.
Территорию Сенного рынка в ближайшее время собираются застроить также высотными сооружениями.
Хочу отметить, что ул. Бульварно-Кудрявская соединяет Львовскую площадь с площадью Победы и изобилует прекрасными памятниками архитектуры (их более 20), построенными в 1880-90-х годах.
Высотные дома в исторических частях городов являются диссонирующими сооружениями, на которые нельзя ориентироваться при разработке ИГО. Но получается, что за деньги – можно.
Кроме всего выше описанного, Управление охраны культурного наследия Минкультуры отмечает, что объект на Обсерваторной, 4 предлагают строить в районе со сформировавшейся исторической застройкой, что приведет к ее уплотнению, а проект выполнен таким образом, что почти лишает жителей других домов придомовой территории.
Участок строительства имеет площадь 0,1928 га и углублен внутрь квартала. От себя добавлю, что подземный паркинг (дом строится на сваях) подступает вплотную к старому дому, который стоит на ленточных фундаментах, и это может угрожать возникновением трещин в его стенах, что и происходит повсеместно в Киеве в подобных случаях, поэтому жители старого дома справедливо обеспокоены новым строительством.
Теперь о самом проекте. Это огромный, все вокруг подавляющий 12-этажный объем с развитием в сторону двора. Общая площадь здания составляет более 15000 кв. м, площадь квартир – около 7500 кв. м. Квартир – 128, машиномест – 52.

Члены совета отметили, что архитектура и высотность здания для этого места не подходят – они не отвечают исторической парцелляции строений, диссонируют с окружающей застройкой. Вид торца огромного дома будет смотреться очень громоздким со стороны ул. Бульварно-Кудрявской, особенно с того места, где расположены 6-этажный Университет им. Б.Гринченко и сквер с его памятником. Ориентация на уже построенные высотки недопустима, нужно ориентироваться на рядовую застройку и памятники архитектуры.
Архитектор Иван Быков обратил внимание на то, что выделенный под строительство участок и само здание перенасыщены разного рода функциями, которые явно невозможно разместить на выделенной под застройку территории – необходимо снизить этажность и количество квартир. Члены совета рекомендовали заказчику переделать проект с учетом замечаний.
В Днепропетровске проект застройки в историческом центре переделали.
Проект реконструкции (реставрации) жилого дома с пристройкой и строительством жилого дома с подземным паркингом на ул. Червоной, 5, 7 в г. Днепропетровске уже рассматривался советом. Сложность ситуации состояла в том, что власти хотели сохранить красивое угловое здание – памятник архитектуры, которое много лет назад было брошено на произвол судьбы – жители отселены, крыша разрушилась. Таких много и в Киеве. Видимо, для Украины это общая беда. Но в Киеве эти дома не хотят сохранять, а ждут, когда сами разрушаться.
За желание сохранить памятник пришлось идти на уступки инвестору реставрации. Ему позволили внутри квартала построить 14-этажное точечное здание, а рядом с памятником встроить в пустующее вдоль улицы пространство новые сооружения вровень с памятником.
Здание во дворе не было предметом рассмотрения на совете – двор большой, считается, что оно не будет слишком видно снаружи. Рассматривались памятник архитектуры и пристройки к нему вдоль улицы.

3
На одном из заседаний совета в прошлом году к первоначальному проекту было сделано много замечаний, которые проектировщики учли и даже привезли несколько других вариантов проекта. Члены общественного совета рекомендовали остановиться на проекте реставрации с самой низкой мансардой – вариант 2, а вариант пристройки выбрать самим из двух нижних (стеклянный вариант был отвергнут). Заказчик и проектировщики согласились с этим решением.

Ирина Карманова, для “Ні корупції!”


Будівлю в Березовій Рудці, де гостював Тарас Шевченко, врятує статус музею-заповідника

Дорогою до Березової Рудки можна зустріти село з кумедною назвою Крячківка, де живе й стоголосо співає відомий на весь світ фольклорний ансамбль «Древо».

Тут також діє кобзарський цех Юрія Фединського, родина якого вийшла з України, а сам він, уродженець Сполучених Штатів Америки, після розпаду СРСР переїхав жити у затишну пирятинську Крячківку.

kolyshnye_prymishchennya_shkoly_.jpgА за цим селом — і Березова Рудка, знаменна пам’яттю про гетьмана Івана Скоропадського й родину Закревських, осяяна коханням великого Тараса Шевченка, поезією поета-пісняра Дмитра Луценка, автора прекрасних творів «Як тебе не любити, Києве мій», «Осіннє золото», «Мамина вишня»…

Та що там говорити: село з 300-річною історією — ніби захоплююча книга, яку читати — не перечитати.

На території Березоворудського сільськогосподарського технікуму, що от уже понад 86 років «квартирує» в колишньому маєтку Закревських, зберігається особлива аура спокою і благодаті. Вона ніби не хоче відпускати, розкриваючи перед гостями секрети багаторічної давнини і… благаючи про допомогу. Адже деякі споруди в розкішному колись маєтку руйнуються й занепадають.

Будівлі давно потребують капітального ремонту, для якого, як завжди, не вистачає грошей. На основі цієї садиби можна створити унікальний музейний комплекс, який притягуватиме туристів з усього світу.

Люди й так цікавляться селом та його історією, та тільки соромно буває показувати, до якого стану доведено перлину архітектурного мистецтва.

Про те, щоб у Березовій Рудці створити державний музейний комплекс, заговорили за президентства Віктора Ющенка – великого шанувальника української історії та етносу. Небайдужі люди покладали на його підтримку великі надії.

Багато статей про історичну унікальність Березової Рудки написала директор Березоворудського народного історико-краєзнавчого музею Валентина Гончар. 2009 року до Президента, міністра культури та чиновників інших рівнів звернувся редактор журналів «Музеї України» та «Нова Січ» Віктор Тригуб.

При редакції часопису, під керівництвом редактора, запрацював комітет «За створення Березоворудського музею-заповідника». Віктор Тригуб без краплини сумніву вірив у перемогу задуму, про що писав у журналі: «Справа абсолютно виграшна. Якщо переможемо, вже наступного року отримаємо прекрасний музейно-парковий комплекс, куди масово поїдуть українці та іноземці. Не почує нас влада — не біда. Почитають мандрівники, краєзнавці, туристичні агенції.

До Березової Рудки почнеться неконтрольоване паломництво. Адже подивитися там дійсно є на що. Хоч і трохи пізніше, змусимо владу створити державний музей-заповідник. Перемога – гарантована. Є лише фактор часу.

Але наступного року отримали тільки чергові президентські вибори та нового президента — Віктора Януковича… з усіма наслідками.

І тільки після того, як у державі відбулася Революція гідності й розпочалися певні зміни, громада Березової Рудки знову порушила питання про надання селу статусу музею-заповідника.

Натхненниками цієї потрібної справи стали жителі села, письменники й журналісти Тарас та Олена Завітайли, які пропагують розвиток зеленого туризму.

— Березова Рудка небезпідставно заслуговує отримати спеціальний статус і має шанс стати такою ж перлиною, як, наприклад, Умань, — переконана Олена. — У селі зберігся унікальний палацово-парковий комплекс знаменитого древнього козацько-старшинського роду панів Закревських, уже є діючий народний історико-краєзнавчий музей. Цей об’єкт, без перебільшення, всеукраїнського та міжнародного значення. Щороку Березоворудський музей відвідують понад 5 тисяч осіб, серед яких — зарубіжні делегації, туристи зі США, Франції, Німеччини, Польщі та інших країн світу. Фонди музею налічують близько п’яти тисяч експонатів.

Оце так «біографія»…

Ми вирішили дуже стисло розповісти про ті «плюси», які можна додати на користь унікальності Березової Рудки.
1717 року, за п’ять років до власної кончини, село заснував гетьман Війська Запорозького, наступник Івана Мазепи, Іван Скоропадський.

У 1752 році представники давнього козацько-старшинського роду Закревських викупили Березову Рудку в нащадків гетьмана Скоропадського й облаштували там родовий маєток. За 165 років тут змінилося п’ять поколінь. Чоловіки несли державну службу в Петербурзі чи деінде, а в родове гніздечко поверталися після виходу на відпочинок.

У селі, в гостях у Закревських, п’ять разів (у 1843 — 1846 роках) побував український поет, письменник і громадський діяч Тарас Шевченко.

«У нас чомусь поставили пам’ятник уже немолодому Тарасу, — розповідала директор народного історико-краєзнавчого музею Валентина Гончар. — А він же приїздив до нас 29-річним юнаком, якого вже добре знали, бо в 1840-му вийшов його «Кобзар». Цей візит був у липні 1843 року, коли Тарас гостював у Мар’янівці, розташованій за 35 км, у свого товариша — поета Євгена Гребінки».

А причиною візиту стало кохання з першого погляду до дружини господаря маєтку Ганни Закревської, з якою Шевченко за три дні до того познайомився на балу в Мосівці. Пізніше Тарас Григорович намалює портрети Платона Закревського та його дружини Ганни. Цей жіночий портрет визнано кращим серед усіх портретів, які написав Шевченко. У Ганниних очах багато хто помічає пристрасть.

Про піраміду-усипальницю Закревських узагалі можна писати глибоке дослідження. Ця споруда — одна із трьох пірамід у Європі: друга розташована в селі Комендантівка Кобеляцького району, а третя — в італійському Римі. В усипальниці Закревських, якій виповнилося трохи більше ста років (а вона має гірший вигляд, ніж єгипетські), цікава і сумна історія. Її побудував поблизу Свято-Троїцької церкви великий шанувальник єгипетської історії та культури Гнат Закревський. В усипальниці упокоїлися останки представників роду, які померли раніше. Тут же 1906 року знайшов свій вічний спокій і сам Гнат Платонович. А в
1917 році перевернувся світ. Селяни, піддавшись масовому революційному психозу, пограбували маєток, та все ж не чіпали усипальниці. А от червоноармійці під час прод-розверстки вирішили перевірити поховання, чи не заховані там скарби несмітні.

Скарбів, напевно, не знайшли, а останки… викинули у рів біля розташованого поруч кладовища.

Вночі знайшлися люди, які крадькома зібрали кістки й перепоховали їх у могилі з іншого боку кладовища. З покоління в покоління передавали інформацію про місце поховання, доглядали за могилою. І тільки в 1990-х роках її належно впорядкували й позначили табличкою з іменами упокоєних.

Це зробили нащадки роду Закревських, які через багато років вимушеної еміграції побували в Березовій Рудці.

У 1928 році у приміщенні Свято-Троїцької церкви, знявши з неї куполи, облаштували сільський клуб. Через 40 років дерев’яна споруда несподівано згоріла. Сільське керівництво не придумало нічого кращого, як побудувати на цьому ж місці новий Будинок культури. Усе б нічого — та за десяток метрів від нього починається кладовище. Більше того — безбожники вирішили облаштувати між Будинком культури й кладовищем ще й танцювальний майданчик. На заваді стала піраміда. Одного разу вночі до гордої споруди приїхали бульдозери, щоб не залишити від неї й каменюки. Гупало так, що здригалися хати, розташовані за кількасот метрів. Але піраміда, збудована на совість за старовинними рецептами з яєчними білками, вистояла. Та чи витримає вона випробування байдужістю? Адже всі ці майже 100 років, що минули після Жовтневого перевороту, її використовували як звичайну господарську або технічну споруду, а не доглядали як за пам’яткою архітектури.

А Будинок культури все одно занепав. Стоїть нині, світить розбитими віконницями. Письменники Тарас та Олена Завітайли переконані, що ту споруду потрібно розібрати, щоб не ганьбила села, а усипальницю, навпаки, відреставрувати максимально якісно. Можливо, навіть з поверненням єгипетських
скульптур та малюнків. Це була б справжня гордість не тільки Березової Рудки, а й Полтавщини.

zakrevs-kihДотиснемо чиновників ?

А ще Березова Рудка та її далекі околиці славляться унікальною природою.
— Природні угіддя села неймовірно багаті на червонокнижних представників флори та фауни, — розповідає Олена. — Нерідко в Березовій Рудці можна зустріти дослідника, який займається вивченням життя рідкісних птахів. Однак природа також потерпає від байдужого людського ставлення. Ліси вирубують, степові угіддя розорюють, чудові сільські ставки, розташовані каскадами, пересохли.

— Якщо в ситуацію негайно не втрутиться держава, то ми втратимо й те, що залишилось, — переконаний Тарас. — Я вперше приїхав до цього села у 1987 році. Пам’ятаю, як на річці Перевод квітло латаття, в лісі від пролісків синіло в очах, ставки були повноводними та багатими на рибу. Старий маєток на території школи мав пристойний вигляд. Але зараз я чудово розумію, що підвалини руйнації закладалися саме в ті часи. Через неправильний догляд за ставками від них нині лишилася тільки калюжа посеред села. Латаття на річці, яка швидко замулилась через осушувальні роботи, назавжди зникло з поверхні Переводу. Старий маєток коло школи поволі розсипався, бо й досі не знають, кому він належить. Зараз це аварійна споруда на території школи. Але маєток той ще можна врятувати! Чи в кожному селі є два історичних панських палаци та піраміда? Навряд чи.

От через це ініціатори надання Березовій Рудці статусу музею-заповідника та вся громада села намагаються привернути увагу якнайширшої громадськості. Після першого розголосу в засобах масової інформації на адресу подружжя Завітайлів надійшло вже кілька листів. Люди починають діяти активніше, виявляють живий інтерес
до своєї історії, яку важливо зберегти для майбутніх поколінь. Одними з перших відгукнулися голова
ГО «Туристичне село» Олена Щербань, кандидат історичних наук, докторант ПНПУ імені В. Г. Короленка Тамара Жалій, з новим піднесенням оптимізму — редактор журналу «Музеї України» Віктор Тригуб та інші небайдужі люди. Свою підтримку можна висловити листом на адресу: с. Березова Рудка, Пирятинський район, 37040. Сільська рада, депутату Тарасові Завітайлу.

Чомусь віриться, що цього разу Березова Рудка переможе і нарешті отримає довгожданий статус музею-заповідника.

Людмила Передерій, Вечiрна Полтава

http://museum-ukraine.org.ua/?p=7170


У ЦЕНТРІ СТОЛИЦІ ВІДКРИЛИ ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЕКТ ДО 30-РОКОВИН АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

Ніяких змін на цій старій землі. Лиш грім проклять, де вчора ще – осанна,

Та ж сама Єва. І той самий Змій, і тільки яблуня далеко не та сама.

Плоди солодкі. Листя ще густе. Адам освоїв найновіший трактор.

І так наївно яблуня росте, а поблизу – Чорнобильський реактор.

Тут по траві не пройдеш босоніж. І Єва плаче – яблука достигли ж!

А Змій стурбовано шипить: – Не їж-ж-ж!

Бо істину впізнати вже не встигнеш-ш-ш!

  (Оксана Пахльовська, “Сучасне дерево пізнання”) 

1

Документальна інсталяція “Під саркофагом” — це історичний проект, що мистецькими засобами ретранслює наслідки використання “мирного” атому в умовах тоталітаризму.  Ініціаторами та організаторами виставки стали Український інститут національної пам’яті, Архів Служби безпеки України та Центр досліджень визвольного руху, які у творчі образи – символічно мутовані спіралі ДНК, обрисів Атомної Станції, чи представлені експонати – розкривають моторошні цифри та факти. Не випадкове і саме місце, де розміщена інсталяція – підземний перехід під Європейською площею у Києві. Замкненість приміщення інсталяції  створює ефект перебування у просторі зони ураження, або, як говорять автори інсталяції, «створює алюзію перебування у закритому від усього світу Радянському Союзі».

 “Мистецтво здатне переосмислювати, загострювати та нагадувати. І для того молодого покоління, яке народилося пізніше, не стало свідком Чорнобильської трагедії, таке її представлення чи не найвпливовіше. Бо книжки, наукові роботи є дуже цінними для істориків, та, нажаль, їх може охопити не така велика аудиторія, як би цього хотілося. А саме через виставкове представлення, конкретні твори ми можемо донести і такі моторошні сторінки нашої історії. Силою мистецтва ми нагадуємо про цю трагедію, що принесла в Україну великі жертви, і це має стати для усіх нас, і усього світу великимуроком” – сказав на відкритті виставки Міністр культури Євген Нищук.  

В основі експозиції опрацьовані істориками УІНП раніше таємні документи КДБ, за якими стає зрозумілим – катастрофа на ЧАЕС була неминуча. Щоправда, причини її не техногенного характеру, як вчила радянська пропаганда – до 26 квітня 1986 року на Атомній Електростанції відбулося 5 аварій, 29 аварійних зупинок, 63 відмови обладнання. “Коріння ядерної катастрофи у Чорнобилі — у системі управління країною”, — говорять дослідники.

“Ці документи, а також свідчення тих людей, які перейшли через ці страшні події свідчать про одне і найважливішне – нажаль такої аварії не могло не статися, наголосив  Володимир В’ятрович  директор Українського інстутут національної пам’яті, - Нажаль трагедія була абсолютно логічним наслідком розвитку комуністичнгототалітарного режиму, побудованого на повній безвідповідальності. Документи розповідають про те, як до чергового з’їзду КПРС спішно будували перший реактор, які використовували матеріали, як приховували аварії. Документи говорять про те, як намагались приховувати масштаби аварії у квітні 1986-го від країни, що попри високий рівень загрози для життя кияни були виведені на парад”.  

2

Виставка “Під саркофагом” триватиме до 29 квітня.

28 квітня о 18:30 в Українському Кризовому медіа-центрі, що знаходиться в Українському Домі, відбудеться лекція історика Володимира В’ятровича “Катастрофаімені Леніна. Чорнобиль в документах КГБ”.

http://mincult.kmu.gov.ua/control


Виставка «Мистецтво без кордонів»

18 квітня  урочисто відкрито виcтавку «Мистецтво без кордонів» у приміщенні Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, галерея “ПЕЧЕРСЬКА”( м. Київ, вул. Лаврська, 9 корп.19).


_AVR6383

_AVR6637

Мета виставки: Показати, що мистецтво стирає кордони і сприяє добросусідським стосункам між Україною та Угорщиною. Культурна дипломатія існувала на практиці століттями. Будь яка особа, взаємодіючи з різними культурами, як в минулому так і сьогодні, сприяє важливій формі культурного обміну. Відбувається обмін ідеями, інформацією, а особливо цінностями. В процесі цього обміну формується взаємна підтримка національних інтересів, побудова відносин та посилення соціокультурного розуміння.

_AVR6642

Організатори:  Благодійний фонд “Ekste Fund”

Всеукраїнський журнал “Дипломат”.

За підтримки:  Посольства Угорщини в Україні

Товариства Україно-Угорського  дружби (м. Київ)

Товариства Угорсько -Українського партнерства (м. Будапешт)

Департаменту культури КМДА

Міжнародної Торгово-Промислової Палати України

На виставці представлені роботи:

Андрія Чебикіна – Президента  Національної Академії мистецтв України, ректора Академії образотворчого мистецтва та архітектури;

Андрія Бокотея – академіка, профессора, Народного художника України;

Дмитра Ткача - художника-кераміста, колишнього Надзвичайного та Повноважного Посла України в Угорщині, завідувача кафедри міжнародних відносин та інформації університету “КРОК”, доктора політичних наук, професора

Золтана Мички – Народного художника України;

Михайла Довганя – Заслуженого художника України;

Олександра Ольхова – Заслуженого художника України;

Шандора Андялоши –  художника, Заслуженого архітектора України;

Андраша   Іванчо – Заслуженого художника України;

Тетяни  Красной – художника;

Сергія Довганя – художника;

Олега Довганя – художника:

Аліни Славгородської – художника.

Також у виставці приймають участь майстри ГО “ Волинський обласний осередок Національної спілки майстрів України”

_AVR6317

Привітання Голови  Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Бур’янової Марини Іванівни

_AVR6315

_AVR6197

_AVR6296

_AVR6232

_AVR6678

_AVR6664

 

 

 


ІНТЕРВ’Ю МІНІСТРА КУЛЬТУРИ ЄВГЕНА НИЩУКА ІНФОРМАЦІЙНОМУ АГЕНТСТВУ “УКРАЇНСЬКІ НОВИНИ”

Міністр культури Євген Нищук: “Необхідно захищати український інформаційний простір, але я проти того, щоб звучало слово “заборонити”.

 Під час процесу формування нового Кабінету Міністрів досить довгий час зберігалася інтрига про те, хто займе крісло міністра культури. Пропонувалося лише дві кандидатури – чинного на той момент віце-прем’єр-міністра – міністра культури В’ячеслава Кириленка і “голосу Євромайдана” Євгена Нищука, який був міністром в 2014 році.

В результаті був знайдений певний компроміс – Нищук став міністром, а Кириленко залишився віце-прем’єром. Українські Новини розпитали нового міністра про його першочергові завдання на посаді, кадрові перестановки в Міністерстві культури, можливі скорочення і зміну структури відомства, а також не оминули увагою резонансну тему введення квот на трансляцію україномовних творів в радіоефірі.

Постійна адреса статті: http://ukranews.com/uk/interview/2016/04/20/745


Квітуча історія: у Запоріжжі розцвіла Груша Шевченка

1jpg
Спекотними серпневими ночами під цією грушою у альтанці ночував Тарас, коли гостив у старого козака на Запорожжі

Уже понад двісті років Груша Шевченка по-весняному вбирається у білі квіти. Й цього року цвіте рясно. Колись на цих пагорбах вздовж Дніпра, навпроти Хортиці, були зимівники козака Нешкреби. Тож і називали цей кут Нешкребівкою. А після нищення Запорозької Січі нові московські “хазяєва” перейменували сільце у Вознесенівку – відповідно до назви тутешньої церкви. Тепер тут, під самим боком нинішнього адміністративного центру Запоріжжя, пустир.

2

Стару грушу тут огородили ще в сімдесяті роки минулого століття: спочатку дерев’яним, а згодом металевим парканом. Краєзнавці стверджують, що ця груша росла на подвір’ї козака Прокопа Булата, у якого у серпні 1843 року гостив Тарас Шевченко. За переказами, через спеку Тарас ночував у альтанці під грушою. Знайшов цю це дерево запорізький краєзнавець Юрій Вілінов. Коли Вознесенку почали зносити, він намагався з’ясувати, де була хата Прокопа Булата. Звіряв місцевість зі стародавніми мапами, шукав хоч якісь залишки фундаменту, але марно. “Допомогла коза, прив’язана до старої груші”, – зізнається краєзнавець. Літня хазяйкою цієї кози виявилася тутешньою, все своє життя прожила у Вознесенівці. Вона підтвердила, що ця груша стояла саме на подвір’ї Булатів, показала, де була його хата у Перекопському провулку. Юрій визначив вік груші, виявилося – двохсотрічна.

3

Відкриття краєзнавця сподобалося просвітянам, і з того часу на Шевченківські дні під цією грушою збираються запоріжці, читають вірші Великого Кобзаря, співають. А грушу величаво називають Грушою Шевченка. Поки що дерево не є пам’яткою історії – цього ніхто ніде офіційно не визнав. Або не хоче визнавати, бо вона, певно, як більмо в оці для тих, хто націлився забудувати цю територію. Тож, як непам’ятка історії, груша не охороняється державою. Її охороняють містяни, небайдужі до історії рідного краю.

Тарас Щевченко мандрував від Катеринослава (нині Дніпропетровськ) вниз по Дніпру – до Хортиці. Коли переправився через Кічкаську переправу, на околиці Нешкребівки (нині це перехрестя вулиць Лєрмонтова і Перемоги) біля вітряків зустрів дідів, старих козаків. Серед них був і Прокіп Булат, який і взяв до себе Тараса поквартирувати. За переказами, через спеку Шевченко ночував у Булатів у альтанці під грушою. Щодня ходив на Хортицю, обійшов острів по колу кілька разів. Його супроводжував син старого козака Роман Булат, який був на два роки молодший за Шевченка. Не важко здогадатися, про що вони говорили і з ким Роман знайомив Тараса на Хортиці. За рік у листі наказному отаману чорноморських козаків Якову Кухаренку, датованому 26 листопада 1844 року, Тарас Шевченко написав: “І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися…”.

http://zp.depo.ua/ukr/zp/kvitucha-zaporizka-istoriya-u-zaporizhzhi-roztsvila-grusha-16042016100000