15 серпня на державному рівні відзначається як День археолога. Традиційно колектив Національного заповідника «Глухів» ознайомився з роботою Батуринської українсько-канадської археологічної експедиції.
На шляху до місця призначення науковці заповідника завітали до Батуринського Миколо-Крупицького монастиря, який був заснованій ще в ХІ ст. Розквіт монастиря почався з 1669 року, коли Батурин став столицею Гетьманської та Лівобережної України. Фахівці оглянул и стан збереженості пам’яток обителі ХІХ ст.: Спасо-Преображенської трапезної церкви, корпусу келій, дзвіниці.
В Батурині колектив заповідника відвідав археологічні розкопи та ознайомився з предметами, знайденими на території садиби генерального судді В Кочубея та Батуринської цитаделі. Не оминули увагою і нові музейні експонати Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», а саме три воскові фігури гетьманів України Дем’яна Многогрішного, Івана Мазепи та Пилипа Орлика.

http://nz-hlukhiv.com.ua/novini/den-arheologa-2.html

Громадська організація “Українське товариство охорони пам’яток історії та культури” і Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК щиро вітають археологів,  викладачів та студентів, які обрали цей фах, з їх професійним святом – Всесвітнім днем археолога.

Професія археолога має багатовікову історію та покликана  відтворити справжню картину розвитку людства, вивчаючи та досліджуючи залишки різних культур, досліджуючи старожитності та історичні артефакти, які дарують безцінні знання  про минулі  часи.

Люди, які присвятили своє життя цій професії, відрізняються жертовністю та  відданістю своїй справі; завдяки численним  розкопкам та кропіткій науковій праці вони вносять значний внесок  у  дослідження, збереження та популяризацію археологічної спадщини нашої країни.

Знахідки археологів є джерелом  відтворення  історичної справедливості та майбутніх досліджень, що дозволяють  відтворити  минуле та  відкривають численні таємниці стародавніх часів,  становлення  та розвитку історії світу.

Зичимо вам наснаги, яскравих знахідок та значних успіхів  у творчій дослідницькій справі!

Хтось із класиків сказав, що науку становлять знання, логічно поєднані в систему і пронизані ідеєю. Шлях у кожного свій – неоднозначний, і долати його доводиться, відстоюючи пріоритет творчих напрацювань серед конкуруючих колег.

Проте тепер призабуто, як на сторінках наукових видань висвітлювалися дискусійні питання щодо різних думок і протилежних позицій. А даремно, оскільки в гуманітарних дисциплінах переважно в дискусіях, а то й протистояннях, представників різних наукових шкіл здобувається чи відстоюється істина.

В незалежній демократичній Україні, здавалося, маємо широкі можливості для розгортання дискусійних пам’яткознавчих проблем сьогодення. Втім критичні традиції у цій культурологічній сфері, якщо не втрачені, то розвиваються надто кволо і повільно.

Стимулом замовлення цього мало б бути суспільне середовище, яке, на жаль, суттєво деформоване в умовах здичавілого капіталізму, і його духовно моральний стан бажає значно кращої гуманітарної кондиції.

Тож нерідко хто взяв за орієнтир здобувати наукову ступінь передбачливо уникає гострих і спірних питань, неузгодженості з «оступіненними» попередниками, щоб не ускладнити собі шлях проходження дисертації. Коли є ідеї і думки, їх слід своєчасно вводити у науковий обіг, а не відкладати на завтра. Мовляв, повернусь до них у майбутній книжці або докторській дисертації. Відклад, як кажуть, не йде в лад. Шансу більше може й не бути.

Однак за такої тенденції не забувають, щоб дошкульно копирснути по заслузі або за інерцією когось із заідеологізованих авторитетів радянської пори, притому не завжди критикуючи, дотримуються принципа історизма і наукової етики. Складається враження, що застосовується метод осмисленого нівелювання наукової сутності і перехід на інформативну стилістику задля фахового спокою, а не творчого експерименту, схоже «тихого життя», як у літературного персонажа Галушки [1].

І таких праць не меншає… У радянську добу в наукових колах побутувала іронічна поговірка, що вченим можеш і не бути, але кандидатом стати зобов’язаний. Не без підстави можна сказати, що вона залишається такою ж живучою і в наш, як колись писав поет, «прекрасний час! Неповторний час!»

1. Дисертаційні протяги в історичному пам’яткознавсті (неформальний відгук на автореферат)

У нашому випадку ми маємо автореферат дисертації на здобуття наукового  ступеня кандидата історичних наук Л.Бойко «Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ ст.)» 26.00.01 – теорія й історія культури, яка була виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, де на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.807.02 1 березня 2012 р. відбувся її захист [2].

↓ Читати далі…

У Київській міській державній адміністрації під час засідання секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради розглянули та підтримали представлений ескізний проект будівництва Меморіального комплексу пам’яті жертв голодомору в Україні (Печерський район,  вул. Лаврська, 3).

Згідно представленого проекту, який передбачає створення другої черги  Національного музею «Меморіал жертв Голодомору», а саме її музейної частини, заклад відповідатиме всім сучасним  міжнародним вимогам. Наразі Мінкультури поінформувало Центр Всесвітньої спадщини  ЮНЕСКО  про заплановані містобудівні перетворення та  очікує на відповідь. Адже споруда Музею повинна максимально вписуватися в ландшафт київських гір та проектується на території, що віднесена до буферної  зони об’єкту ЮНЕСКО і  не повинна впливати на визначну універсальну цінність цього об’єкту.

Нагадаємо, що офіційно старт створення Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору було дано в січні 2006 року, після ухвалення 28 листопада 2006  Закону, яким вперше в історії України на законодавчому рівні Голодомор 1932-1933 рр. визнано актом геноциду українського народу та передбачено спорудження Меморіалу.

Далі слідували ряд актів Президента та Уряду, спрямованих на спорудження Меморіалу та створено Музей “Меморіал пам’яті жертв Голодоморів” (2009 р.), якому наступного 2010 року було присвоєно статус Національного. Саме будівництво Меморіалу Урядом планувалося до 2008 року (до 75-х роковин трагедії), разом з тим, будівля Меморіалу була офіційно введена в експлуатацію лише в липні 2010 року. Офіційне ж відкриття відбулося дещо раніше – 2008 року на 75-роковини. Музейна частина комплексу так і не була реалізована. 18 травня 2017 року  під час засідання Уряду Міністр культури України Євген Нищук презентував концепцію  створення другої черги  Національного музею «Меморіал жертв Голодомору».

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245263986&cat_id=244913751

Президент України Петро Порошенко підписав законопроект №5678 «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (щодо визначення поняття «пам’ятка культурної спадщини»)».

Про це свідчить інформація на сторінці закону на сайті Верховної Ради України.

Останній етап проходження документа – повернуто з підписом від президента.

Так, основною метою прийняття законопроекту є збереження за об’єктами, які набули статусу пам’ятки до вступу в силу закону «Про охорону культурної спадщини», статусу пам’яток, шляхом уточнення визначення поняття «пам’ятка культурної спадщини» в статті 1 закону «Про охорону культурної спадщини».

Таким чином, передбачено закріплення статусу пам’яток культурної спадщини за об’єктами, які були взяті на державний облік до 12 липня 2000 року.

Нагадаємо, в кінці травня ВР підтримала за основу та в цілому законопроект №5678 «Про внесення змін до Закону України» Про охорону культурної спадщини «(щодо визначення поняття «пам’ятка культурної спадщини»)». За документ після кількох невдалих спроб проголосували 235 парламентарів, передає «РБК-Україна».

Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2017/07/31/poroshenko_pidpysav_zakon_yakyy_utochnyuie_ponyattya_pamyatka_kulturnoi_1142189

За участі заступника Міністра культури України Тамари Мазур відбулася презентація проекту реставрації церкви Спаса на Берестові та благоустрою прилеглої території.

Церква Спаса на Берестові — стародавня церква в Києві поблизу Києво-Печерської лаври,  пам’ятка архітектури XI–XII ст. Розташована за межею фортечних мурів Києво-Печерської лаври, однак входить до архітектурного ансамблю  Лаври, і разом з нею у 1990 році була включена до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.  На даний момент храм потребує реставрації.

«Церква Спаса на Берестові  – це перлина української сакральної архітектури і я рада, що нарешті розпочинається реставрація даної пам’ятки. Переконана, що це стане зародженням справжнього меценатського руху в нашій державі та стане гарним  прикладом для всіх – яким чином можна зробити свій вклад у збереження пам’яток всесвітнього значення і відкрити їх вроду всьому світу»,-  сказала під час свого виступу  Тамара Мазур.

Вона також висловила сподівання, що плани завершити реставрацію до 2018 року будуть реалізовані, і на момент чергового звітування України Центру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, ще одна  пам’ятка  зі складу Всесвітньої спадщини буде відреставрована та відкрита для огляду.

 Представляючи проект, який планується реалізувати, Тетяна Філіппова, архітектор-реставратор проекту, член-кореспондент Академії  будівництва України, співробітниця «УкрНДІпроектреставрація» наголосила, що за результатами останніх досліджень – ця пам’ятка датується періодом Володимира Великого, зокрема, стало відомо, що Церква була закладена майже одночасно з Десятинним храмом.

«Ми хочемо провести комплекс реставраційних робіт, щоб зберегти автентичні фрагменти пам’ятки. Реставрація та збереження цих стін зберігатимуть також нашу державу», – розповіла Тетяна Філіппова.

Реалізація проекту розрахована на 2 роки, загальна площа ділянки благоустрою – 19 510 кв. м., бюджет проекту  – 50 млн грн.

Меценат проекту В’ячеслав Москалевський   відзначив, що подібні акції по проведенню

реставрації та відновленню пам’яток культурної спадщини реалізовувались за його підтримки і раніше. Однак пам’ятка «Церква Спаса на Берестові» має особливе значення.

«Ця церква є символом прадавнього Києва, тому дуже важливо привести пам’ятку у  гідний стан. Мета нашого проекту не лише проведення благоустрою території, а й реставрація архітектурного ансамблю загалом, підкреслюючи таким чином  значення пам’ятки і відкриваючи її красу киянам і гостям міста», – сказав В’ячеслав Москалевський.

Довідково

Церква Спаса на Берестові – збудована наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст. у селі Берестове, поруч заміської резиденції Київських князів. В літописах вона згадується як усипальниця роду Мономаховичів. Адже тут у 1138 р. похована дочка Володимира Мономаха – Євфімія, у 1157 р. – його шостий син – Юрій Долгорукий, відомий як засновник міста Москви, а у 1172 р. – син Юрія – Гліб.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245262502&cat_id=244913751

Місто тримає під постійним контролем ситуацію з археологічними розкопками на Поштовій площі і в межах своєї компетенції сприяє роботі археологів. Зокрема, ще з моменту відкриття археологічних знахідок на Поштовій було підготовлено облікову документацію з набуття об’єктом статусу пам’ятки археології, виділено кошти з міського бюджету на консервацію та музеєфікацію артефактів. Про це повідомив виконуючий обов’язки заступника начальника Департаменту культури – начальник управління охорони культурної спадщини Олександр Никоряк під час прес-конференції в центрі археології Києва.

«Кілька років тому, коли було виявлено перші знахідки на Поштовій площі, Київська адміністрація без вагань підтримала існування музею Середньовічного Києва на Поштовій площі. За домовленостями столиця мала здійснювати фінансування науково-дослідних робіт, інвестор – фінансувати розкопки, а археологи повинні були проводити ці розкопки, консервувати та музеєфікувати знайдені артефакти. Наразі місто повністю виконує свої зобов’язання і жодних заборгованостей перед археологами в нас не має»,– зазначив Олександр Никоряк.

За його словами, з метою збереження, дослідження, консервації і музеєфікації ділянки Середньовічного Києва на Поштовій площі, КМДА передбачила на 2017 рік 27 мільйонів гривень. За результатами виконаних робіт, відповідно до актів приймання-передачі, КП «Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд» було сплачено виконавцю робіт – ТОВ «Науково-практичний центр реставрації історичного середовища», за рахунок міського бюджету, 1 254,5 тисяч гривень.

«Станом на сьогодні археологічні дослідження призупинені через технологічний процес будівництва. Так, при подальших глибинних розкопках археологами є загроза зсуву плити, на якій стоїть Поштова площа. За результатами останньої нашої наради було доручено замовнику робіт та інвестору напрацювати технології укріплення, які б забезпечили відновлення археологічних досліджень, залучивши до цього Центр археології НАН України», – повідомив виконуючий обов’язки заступника начальника Департаменту культури.

Олександр Никоряк додав, що за результатами наради також було надіслано лист до Департаменту економіки та інвестицій із пропозицією розглянути та опрацювати інвестиційний договір про виконання робіт на Поштовій площі у зв’язку із новими обставинами, а саме, набуття об’єктом статусу пам’ятки та намірів КМДА музеєфікації знайдених артефактів і створення музею.

Водночас київська влада ініціювала перед Міністерством культури відновлення засідань від відомчої робочої групи з даного питання та запропонувала розглянути можливість проведення міжнародного конкурсу з метою визначення концепції майбутнього музею.

https://kievcity.gov.ua/news/52656.html

“Приступили до реставрації останньої ділянки Мурів Софії, пам’ятки архітектури ХVІІІ ст. Остання ділянка (Ділянка №4 ) розташована від Брами Заборовського до Будинку Каракіса.
Попередні ділянки № 1,2,3, були реставровані в 2015-16 рр.”, – написал несколько дней назад на своей странице в Фейсбуке заместитель гендиректора заповедника София Киевская Вадим Кириленко.  

Следует отметить, что работа по реставрации стены кропотливая и выполнялась на протяжении последних двух лет. В целом же  все сооружения комплекса требуют постоянного внимания дирекции – все сооружения старые и очень ценные. И часто возникает необходимость во вмешательстве центральных или местных органов власти – своих денег заповеднику не хватает.

В этом блоге пойдет речь о сохранении одного из ценнейших сооружений Софии – здании Бурсы (на схеме она обозначена №5), о котором Вадима Кириленко в комментариях под его постом спрашивают другие пользователи Фейсбука.

Сразу же отметим, что, к сожалению, сохранение памятников архитектуры, кварталов и комплексов старинной застройки, красоты киевских природных ландшафтов не входит в приоритеты местной и центральной властей Украины. Все их усилия направлены на удовлетворение желаний застройщиков использовать киевские исторические территории в коммерческих целях.

Единственное, что заставляет как-то задуматься чиновников при принятии решений о новом строительстве, это наличие буферных зон вокруг памятников, включенных в Список объектов всемирного значения ЮНЕСКО, чтобы избежать позора для страны.

В Киеве это София Киевская и Киево-Печерская лавра. Но и в этом случае чиновники не очень усердны. Об этом говорят негативные решения, принимаемые по украинским памятникам Комитетом Всемирного наследия ЮНЕСКО.

7 июля вышла короткая публикация на сайте «Наш Киев»: «В ЮНЕСКО определили, что больше всего вредит Софии Киевской».  В ней говорится о том, что Комитет отметил общее удовлетворительное состояние объекта, но одновременно отмечается угроза визуальной, а вместе с ней выдающейся универсальной ценности сооружений.

Я уже писала о поддержанном еще в 2002 г. киевскими чиновниками строительстве фитнес-центра вплотную к софийскому комплексу («Ради кого Украина рискует Софией Киевской?»), который представляет опасность для памятника всемирного значения. В статье я упоминала о пострадавшем при строительстве здании Бурсы. Но в ней все внимание было сосредоточено на опасности фитнес-центра для комплекса сооружений Софии Киевской.

Позже из слов гендиректора НЗ «София Киевская» Нелли Куковальской мне стало известно о том, что в настоящее время здание Бурсы находится уже в аварийном состоянии(сработали многие факторы, в том числе невозможность проведения капитальных ремонтов).

Борьба за сохранение этого здания ведется заповедником уже давно. Его гендиректор показала мне переписку с госорганами, датированную еще 2009 г. Понятно, что за 8 лет эксплуатации здания состояние его могло только ухудшиться, (последний ремонт-реставрация производились в 1971-1975 гг). Есть и свежие документы. После возвращения на должность гендиректора заповедника Н.Куковальская в 2016 г. поручила комиссии из специалистов заповедника оценить техническое состояние Бурсы. 22 марта 2016 г. был составлен и подписан семью сотрудниками «Акт обстеження технічного стану пам’ятки архітектури Бурси, XVIII ст.», которым зафиксировано неудовлетворительное состояние памятника. Кроме того, был приглашен независимый эксперт А.Бондаренко по обследованию зданий и сооружений, имеющий лицензию на проведение таких работ, который подтвердил выводы комиссии от НЦ «София Киевская».

Проблема состоит в том, что в здании уже 50 лет (с 1967 г.) располагается Центральный государственный архив – музей литературы и искусства Украины. Архив – музей уникальный, он имеет огромное хранилище и 11 мемориальных комнат выдающихся украинцев.  Но, как у нас повелось, о таких учреждениях не очень заботятся (выгоды для чиновников никакой, одни убытки).

Новое здание для архива – музея начали строить лет 5 назад, и до сих пор строительство не завершено.
Между тем, Нелли Куковальская, начиная с августа 2015 г., заботясь о сохранении Бурсы, обращается в госструктуры, от которых зависит решение проблемы:  Фонд госимущества, Минкультуры и Минфинансов с просьбой разорвать договор аренды с архивом-музеем, предоставить им другое подходящее помещение и дать возможность заповеднику привести памятник в надлежащее состояние.

«Прижатые к стенке» госструктуры вынуждены реагировать, и сегодня архиву-музею предлагают не подходящие для него помещения в промзонах на окраинах города. И выселить их собираются в этом году – договор аренды с Фондом госимущества заканчивается в сентябре. Но остается вопрос, куда? Такие архивы – музеи должны располагаться в историческом центре. Поэтому первая мысль, которая мне пришла в голову: а почему бы не предоставить архиву-музею здание пустующего памятника архитектуры, таких в Киеве «пропадает» очень много, т.н. «собственники» безнаказанно десятилетиями доводят их до разрушения. Почему бы один из памятников не вернуть в коммунальную или госсобственность, отреставрировать и предоставить такому важному для Украины архиву – музею?! Но, понимаю, это не будет сделано – во власти сегодня люди, дружащие, а может быть, и являющиеся этими самыми «собственниками» – им в голову приходят только промзоны на окраине Киева.

Конечно, как-то решат проблему, не в ущерб себе, подозреваю.  Жаль архив – музей. Но и здание Бурсы требует срочного ремонта и реставрации. Фотографии разрушений фрагментов здания приведены в конце статьи.

БУРСА – здание уникальной ценности

Вернемся к проблеме спасения здания Бурсы. Об этом я решила поговорить с искусствоведом М.Дегтяревым – автором исследований истории и архитектуры Бурсы перед ее последней реставрацией в 1971-1975 гг. Главным архитектором проекта реставрации в то время была Валентина Ивановна Корнеева (ее уже нет с нами). Оба они работали в институте УкрНИИпроектреставрация (Украинский государственный научно-исследовательский и проектный институт “УкрНИИпроектреставрация”), который создавался советской властью с 1951 г. вначале как научно-производственная мастерская, затем, с 1980 г – как институт Укрпроектреставрация, с 2001 г. – УкрНИИпроектреставрация и за свою, почти 40-летнюю историю создал известную в Европе и России украинскую школу реставрации.
О разгроме реставрационной отрасли Украины мы поговорим позже.

М.Дегтярев 30 лет проработал в институте рядом с В.Корнеевой – занимался расследованиями памятников. Является автором (соавтором) трех книг о выдающихся киевских памятниках архитектуры: « «Андріївська церква»(1999), «Михайлівський Золотоверхий монастир» (1997), «Подільські храми Києва» (2003). В.Корнеевой созданы проекты реставрации киевских церквей – Кирилловской, Андреевской, Мыколы Притиска, ансамбля Фроловского монастыря, ряда сооружений Киево-Печерской лавры, в Харькове – Покровского и Успенского соборов, парка «Александрия» в г.Белая Церковь, Дом А.Чехова в Ялте и др. И, конечно, проект реставрации Бурсы Софийского монастыря.

Михаил Георгиевич, что это за памятник – бурса Софийского монастыря, какова его ценность для киевлян, украинцев?

Сразу скажу, что это здание имеет очень высокую ценность. Уже в начале XVIII в. при митрополите Киевском Варлааме Вонатовиче, на территории Софийского монастыря, пострадавшего от очередного пожара, вместо сгоревших зданий, начинают строиться каменные, и ко второй половине XVIII в. ансамбль монастыря окончательно сложился в том виде, в котором дошел до наших дней. Среди сооружений ансамбля, протяженный (около 108 м) двухэтажный корпус бывших монастырских келий, расположенный в глубине территории и замыкающий ансамбль с севера, обращает на себя внимание.

Разработка проекта и строительство здания были поручены Михаилу Иорасову и Филипу Папову – ученикам известного в Киеве архитектора И.Ф.Мичурина. Оба принимали участие также в строительстве Андреевской церкви, Мариинского дворца и др. киевских сооружений. Здание строилось с 1763 по 1767 гг. В первоначальном виде и в качестве келий оно использовалось до 1786 г.(кстати, часть средств на его строительство была собрана среди казаков Запорожской сечи). Затем в нем располагались митрополичьи покои. А с 1837 г. его приспосабливают под духовное училище – бурсу.

Некоторые изменения в его планировку и облик были внесены губернским архитектором А.Меленским. Под названием Бурса оно сохранилось до сих пор. К наиболее значительным переделкам можно отнести выполненную в начале 1870 г. большую пристройку к северному фасаду для увеличения размеров помещений.
В 1921 г. в здании расположили Государственный исторический архив Украины. К середине ХХ в. многочисленные перестройки привели к утрате системы внутренней планировки и ряда первоначальных элементов. С 1967 г. здание занял первый в СССР Государственный архив-музей литературы и искусства, и проведенная в 1971-75 гг. реставрация старой Бурсы в проекте приспособления учитывала потребности этой организации.

Насколько сложно было собрать материалы для выполнения проекта реставрации?

Мало кто сегодня понимает, что профессиональная разработка проекта реставрации старинного здания или сооружения и его реализация требуют больших усилий «узких» специалистов – архитекторов, конструкторов, технологов и строителей в том числе. Лично мне пришлось искать материалы в библиотеках и архивах Киева, Москвы, Ленинграда. Были проведены натурные исследования (выполнено свыше 200 зондажей и десяти шурфов), которые позволили установить первоначальную планировочную структуру и объем памятника, а архивные исследования определили этапы его исторической трансформации. Эти исследования показали, что данное сооружение по планировочным решениям совершенно уникально, и наследует принципы жилого здания украинского камерного типа.

Еще один важный момент. Археологическими исследованиями установлено, что в древности по этой части территории проходил овраг, в последствие засыпанный. Но еще в середине XVIII в. северная часть монастыря имела пересеченный рельеф, поэтому архитекторам (М. Иорасову и Ф. Папову) пришлось фундаменты под стены Бурсы выполнить уступами. Наибольшая глубина фундаментов в восточной части 5 метров. Это явилось еще одной причиной того, что здание серьезно пострадало при строительстве фитнес-центра «Софиевский» – особенности рельефа (засыпка оврага) и ступенчатые фундаменты сыграли свою роль. А рядом – глубокий котлован с огромными сваями! Я тогда (в 2002 г.) пытался говорить на эту тему с работниками Управления охраны культурного наследия КГГА, но  бесполезно.

Можно ли будет использовать проект реставрации здания, разработанный В.Корнеевой?

У меня нет уверенности в том, что он сохранился. Институт несколько раз переезжал, а архивы «любят покой». Свои материалы мне удалось сохранить. То, что произошло с институтом и корпорацией «Укрреставрация», – это катастрофа для реставрационной отрасли в целом. Она (корпорация) почти уничтожена. И если при городском голове А.Омельченко было достаточно много сделано, в основном, для воссоздания памятников (Михайловский Златоверхий собор, Успенский собор Киево-Печерской лавры, церковь Рождества Христова на Почтовой площади в Киеве), то после него у власти не было желания реставрировать памятники архитектуры. Правда, Омельченко отличился и другим – при нем в Киеве снесли памятник советской архитектуры – Сенной рынок.

Я считаю преступлениями ликвидацию корпорации «Укрреставрация» и практически ликвидацию института «УкрНИИпроектреставрация». Первая имела очень хорошую специализированную строительную базу, второй – профессиональных специалистов по проектированию. Но.. не было заказов, а затем, в 2012 г. произошло непоправимое – в Гостином дворе между корпорацией и мошенниками от клана Януковича произошла договоренность – не знаю как, но название корпорации Укрреставрация (только ПАО) присвоили себе люди, не имеющие ничего общего с этим видом деятельности, просто для того, чтобы захватить здание Гостиного двора. Институт был выселен в неподходящие для него помещения. В Гостином дворе был устроен пожар, в котором погибло много архивных материалов института. Была уничтожена школа реставрации, остались единицы, которые как-то еще держатся в этой сфере. Но я надеюсь, что подходящий для разработки проекта реставрации здания Бурсы специалист еще найдется.

Ирина Карманова, для “Ні корупції!”

Титова Олена Миколаївна – знана і відома людина в Україні. Кандидат історичних наук, доктор філософії, старший науковий співробітник, доцент, заступник голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК), директор Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, Заслужений працівник культури України, член Українського національного комітету ICOMOS, відомий учений – археолог, музеєзнавець, пам’яткознавець, краєзнавець. Не можна перерахувати усі таланти й здобутки цього знаного науковця. Знайомство з Оленою Миколаївною – це дарунок долі. Бо коли поруч у житті зустрічається така талановита людина, людина з високою громадянською позицією, невтомною енергією, прекрасна духовно, людяна і відповідальна, чудовий педагог і вмілий організатор, то віриться, що в нашому суспільстві повинно все налагодитися в галузі пам’яткоохоронної справи. Закоханість в історію рідного краю, цікава, захоплююча багатогранна наукова робота, вболівання за справу – результат непересічних здобутків. Олена Миколаївна – автор понад 300 наукових публікацій з пам’яткознавства, історії, теорії та методики охорони культурної спадщини, археології та історії доби первісності, пізнього середньовіччя, зокрема, п’яти монографій та навчальних посібників. Науковий керівник 8 кандидатів історичних наук зі спеціальності 26.00.05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство. Багато років є одним із керівників секції археології Київського відділення Малої академії наук, за що неодноразово нагороджувалася почесними відзнаками Президії НАН України. Коло наукових інтересів О.М. Титової різностороннє та різнобарвне. Це дослідження теорії та методики пам’яткознавства, проблеми теорії та методики музеєфікації пам’яток археології, збереження та популяризації культурної спадщини, історії та археології первісної доби, часу козацтва в Україні (є одним із ініціаторів та беззмінним організатором міжнародної науково-практичної конференції з історії та археології України козацької доби – «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні», що відбувається з 1991 р. щороку в УТОПІК і вважається найбільш представницьким форумом в Україні із даної проблематики). Почуття глибокої духовності, любов до історії, культури українського народу спонукають Олену Миколаївну до того, що вона бере безпосередню особисту участь у збереженні пам’яток історії та культури, готуючи відповідні довідки, запити, виступаючи на громадських слуханнях щодо культурної спадщини. Є автором близько 100 статей до Зводу пам’яток історії та культури Київської, Полтавської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської областей. Розробляє наукові засади нормативних пам’яткоохоронних документів, дослідження й охорони пам’яток археології, історії України. Починаючи з другої половини 1990-х років брала активну участь у підготовці проекту Закону України «Про охорону та використання пам’яток історії та культури», розробленого УТОПІК, обговоренні проектів Законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини». Як представник УТОПІК входила до робочої групи при Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духовності, створеної в 2003 р. для розробки змін і доповнень до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (зміни і доповнення прийняті у 2004 р.), а також підготовки проекту Закону України «Про затвердження загальнодержавної програми збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004–2010 роки». Працювала (з 1997 до 2010 р.) доцентом кафедри охорони культурної спадщини і музеєзнавства Київського національного університету культури і мистецтва. Є членом бюро Головної ради УТОПІК, Кваліфікаційної ради з проблем охорони археологічної спадщини України, Польового комітету Інституту археології НАН України, головою Експертної комісії щодо занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, заступником голови Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини, членом науково-експертної комісії Управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України, головою Вченої ради Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, а також членом спеціалізованої вченої ради зі спеціальності 26.00.05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство, що діє при згаданій академічній інституції.

О.М. Титова є головним редактором збірника наукових праць «Праці Центру пам’яткознавства», заступником головного редактора збірників наукових праць «Ніжинська старовина» та «Сіверщина в історії України», членом редакційної колегії журналу «Питання історії науки і техніки» й кількох інших наукових видань. Беззаперечний її авторитет серед пам’яткоохоронців-однодумців. Держава належним чином оцінила вклад О.М. Титової в загальну скарбницю історії та культури українського народу. За значні особисті досягнення у сфері охорони культурної спадщини, високий професіоналізм, внесок у виховання наукової молоді О.М. Титова нагороджена Почесним званням «Заслужений працівник культури України» (2003 р.), Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2002 р.), Подякою Київського міського голови (2002 р.), Почесною грамотою Київського міського голови (2004 р.), Грамотою Управління освіти Києва (1997 р.), Грамотою Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації (2003 р.), Почесною Грамотою Президії Національної Академії наук України (2014 р.), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2012 р.), Почесною Грамотою Міністерства культури України (2017 р.).

Тож побажаємо Вам, Олено Миколаївно, подальших здобутків, оптимізму, наснаги, підтримки колег, віри в майбутнє. Залишайтесь завжди молодою душею. Щасти Вам на цьому шляху!

3 – 5 липня 2017 року у місті Переяслав-Хмельницький відбувся непересічний захід – Всеукраїнський Музейний Форум. Форум було організовано з ініціативи Переяслав-Хмельницької міської ради з нагоди 1110-річчя міста. З’їхалися на нього музейники зі всіх регіонів України. Всього на сайті Форуму було зареєстровано біля двохсот осіб, переважна частина яких надіслали свої матеріали на Форум; з них більше ста двадцяти знайшли можливість безпосередньо взяти участь у різних заходах Форуму. Організаторами Форуму, крімПереяслав-Хмельницької міської ради, виступили Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», ДВНЗ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди та Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і  Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

Суттєвий внесок в організацію та проведення Форуму зробили ряд інших музеїв і заповідників нашої країни. Наприклад, варто відзначити роль Національного заповідника «Софія Київська» в організації майстер-класів, що викликали жвавий інтерес учасників. Важливу роль відіграли також деякі з громадських організацій. Нажаль, не дивлячись на неодноразові звертання організаторів,  Міністерство культури України не знайшло за можливе взяти участь в підготовці та проведенні Форуму.

В основному Форум проходив на території університету. Розпочався він з урочистого відкриття художньої виставки творів Юрія Нагулко «Код нації», що викликала значне зацікавлення учасників. Після цього в актовій залі університету відбулося урочисте відкриття Форуму, на якому виступили представники організаторів і пройшов невеликий концерт студентської художньої самодіяльності. Безпосередня робота Форуму розпочалася з пленарного засідання науково-практичної конференції, на якому були заслухані доповіді, що стосувались найбільш загальних проблем музейної справи. Наступного дня їх обговорення тривало на чотирьох секціях конференції. До речі, матеріали конференції були видані завчасно і надані учасникам.

Великий інтерес учасників Форуму викликали екскурсії. Уже в перший день вони змогли відвідати чотири надзвичайно цікаві музеї міста. При цьому усі учасники зауважили прекрасну організацію цього заходу, його планування, транспортне забезпечення, високий рівень екскурсійного обслуговування. Закінчився перший день Форуму товариською зустріччю, на якій учасники Форуму обмінялись першими – і дуже позитивними – враженнями від його проведення.

Другий день розпочався з відкриття виставки друкованої продукції музеїв та заповідників, на якій широко було представлено науковий доробок цих організацій, їх інформаційна та рекламна продукція тощо. Цей захід супроводжувався імпровізованим концертом класичної музики у виконанні інструментального ансамблю Кам’янського історико-культурного заповідника (який згодом ще й запропонував учасникам Форуму одну зі своїх літературно-музичних програм). Далі на засіданнях секцій науково-практичної конференції кожен з учасників Форуму мав змогу поділитись з колегами своїм творчим доробком, а також міркуваннями щодо важливих проблем музейної справи.

В цей день учасники Форуму відвідали ще ряд музеїв міста, а в другій половині дня взяли участь у заходах, присвячених діяльності музеїв у збереженні та популяризації історико-культурної спадщини – перш за все у різних практикумах та майстер-класах. Особливо хотілось би відзначити ті з них, котрі стосувались роботи музеїв з дітьми та реставраційних робіт. І увесь час інтенсивно йшло безпосереднє спілкування між самими учасниками Форуму.

Третій день Форуму практично був цілком присвячений відвіданню музею під відкритим небом заповідника «Переяслав». Цей чудовий витвір творчого колективу під керівництвом відомого нашого музейника, Героя України Михайла Івановича Сікорського, незмінно викликає захоплення відвідувачів. Так було й з учасниками Форуму, які до того ж могли ще й кваліфіковано оцінити не лише доброзичливість його працівників, але й їх високий професіоналізм.

Закінчився Форум підведенням підсумків його роботи і прийняттям резолюції за поданням учасників, де відзначались нагальні проблеми в галузі музейництва та надавався ряд пропозицій з їх вирішення. Після дружнього обіду на свіжому повітрі учасники Форуму полишили гостинне місто-музей Переяслав-Хмельницький, висловивши наостанок глибоку вдячність організаторам Форуму, особливо Міській раді, на яку лягла найбільша турбота про організацію цього унікального заходу, і звернувшись з проханням проводити такі заходи хоча б раз на два роки. І виявивши глибоку пошану до пам’яті М.І. Сікорського, поклавши квіти до його могили.

Співголова Оргкомітету Форуму Л. Гріффен

Фото:

Реєстрація учасників

Художник Юрій Нагулко на відкритті виставки «Код нації»

На пленарному засіданні науково-практичної конференції

Екскурсії до музеїв міст

Робота однієї з секцій

Майстер-клас з реставрації

Екскурсія у скансені

Спілка археологів України, найбільше громадське об’єднання українських археологів, змушена звернутися до органів влади, музейних установ, археологів, істориків, краєзнавців, музейників та усіх небайдужих громадян, яких турбує стан культурної спадщини України, стосовно неприпустимої практики пропаганди приватного археологічного колекціонування.

Хочемо наголосити — поява археологічних колекцій та окремих предметів у власності окремих осіб є наслідком незаконних розкопок та нелегального обігу. Жоден археологічний або «древній», як це часто називають власники колекції, предмет, за виключенням тих, що ввезені в Україну на законних підставах, не може мати легального походження.

Наслідком цього сумнівного хобі — колекціонування археологічних предметів, є десятки тисяч знищених пам’яток, свідків унікального минулого України, яке ми втрачаємо просто на очах.

Нагадуємо, що Конвенція ЮНЕСКО 1970 р. «Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності» передбачає, що кожна держава зобов’язана зберігати спадщину, яка складається з культурних цінностей, що перебувають на її території, від загроз крадіжок, прихованих розкопок та незаконного вивезення.

Звертаємо увагу, що ст. 10 згаданої Конвенції вимагає від її учасників зобов’язати антикварів під загрозою кримінальних санкції вести реєстр проданих предметів із зазначенням їх походження, прізвища та адреси постачальника, опису та вартості.

Конвенція Ради Європи 1992 р. «Про охорону археологічної спадщини» накладає на її учасників обов’язок «запобігати будь-яким несанкціонованим розкопкам або вилученню об’єктів археологічної спадщини» (ст. 3-а). Ця норма фатально ігнорується українською владою та компетентними органами фактично з моменту набуття Україною незалежності.

Вкотре наголошуємо — відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі рухомі предмети, пов’язані з такими об’єктами як городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, належать до археологічної спадщини України та повинні перебувати виключно у власності держави. А Законом України «Про охорону археологічної спадщини» визначено, що «археологічна спадщина України є невід’ємною складовою археологічної спадщини Європи і людства в цілому». В цьому контексті привласнення окремими особами будь-яких археологічних предметів або знахідок є не лише протизаконною дією, а і безпардонним аморальним вчинком.

Останнім кричущим прикладом ігнорування Україною як свого законодавства, так і міжнародних зобов’язань, стала демонстрація археологічних предметів приватної колекції «Платар» у Кіровоградському обласному художньому музеї.

Спілка археологів України неодноразово виступала проти популяризації та демонстрації цієї колекції. Востаннє це відбулося рік тому, коли виставку «Платар» було вивезено для публічного демонстрування до Польщі. Наш відкритий лист стосовно цієї акції набув великого розголосу в пресі, але був проігнорований державними органами.

Сьогодні ми з сумом змушені повторювати слова з минулорічного звернення: «Беззаперечним фактом є те, що ця хвиля руйнувань курганів, давніх поселень та міст всюди та завжди збігається з активізацією дій приватних колекціонерів, які реально фінансують ці протизаконні дії й виступають у ролі скуповувачів награбованого. Цим реально наносять величезні збитки державі».

Наш заклик був підтриманий польськими колегами. Їхнє обурення у формі офіційного Протесту Наукового товариства польських археологів, найбільшої польської фахової археологічної організації, містило, зокрема, слово на підтримку нашої позиції та турботи за наше спільне європейське минуле: «Пропаганда колекціонерського бачення археології, у якому важливішими є гарні предмети, позбавлені найважливішої для археолога інформації, є не лише введенням в оману відвідувачів виставки стосовно того, чим є археологічна спадщина і якою є мета археології як науки, але й дією, що може мати катастрофічні наслідки для археологічної спадщини — також і у Польщі. Треба зауважити, що таке явище, як грабування і знищення археологічних пам’яток в Україні є не лише внутрішньою справою сусідньої з нами країни, законодавство якої однозначно забороняє таку практику».

Саме така позиція стала однією з основних причин того, що у Польщі виставку «Платар» було закрито достроково та непомітно. Проти проведення цієї виставки у Будапешті виступили угорські археологи.

Нагадуємо, що Кодекс музейної етики ІКОМ, розроблений Міжнародною радою музеїв, зібрав етичні стандарти діяльності музеїв та загальноприйняті принципи діяльності музейної спільноти. Цей Кодекс містить визначний принцип: «Музеї повинні уникати експонування або використання іншим чином матеріалу сумнівного чи невідомого походження. Вони повинні усвідомлювати, що експонування або використання такого матеріалу може толерувати та сприяти незаконній торгівлі культурними цінностями».

У зв’язку з цим Спілка археологів України вважає, що експонування археологічних предметів, які є у приватній власності, є ганебним та аморальним явищем. Така практика фактично стимулює злочинну діяльність — нелегальні розкопки, наслідком чого вже є тисячі назавжди втрачених пам’яток.

Ми закликаємо усі музейні установи України та музейних працівників утримуватися від співпраці з колекціонерами археологічних предметів.

Ми просимо українських журналістів та власників ЗМІ звернути увагу на неприпустимість пропаганди нелегального пошуку та колекціонування стародавніх предметів, особливо коли йдеться про вільний детекторний пошук.

Ми звертаємося до всіх органів державної влади із закликом негайно звернути увагу на стан археологічних пам’яток та проблему систематичного грабунку і незаконного обігу археологічних предметів. Пропонуємо Кіровоградському обласному художньому музею негайно припинити виставку колекції «Платар» з цинічною назвою «Україна Світу». Копії цієї заяви надіслано:

Президенту України Петру Порошенку,
Прем’єр-Міністру України Володимиру Гройсману,
Міністру культури України Євгену Нищуку,
Президенту Українського комітету ІКОМ Сергію Лаєвському,
Президенту Українського комітету ІКОМОС Миколі Гайді,
Голові Музейної ради при Міністерстві культури України Василю Рожку

http://prostir.museum/ua/post/39574

На 41-й сесії Комітету  Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яка проходила у місті Кракові (Республіка Польща), було  розглянуто звіт  спільної моніторингової місії  Центру Всесвітньої Спадщини  та ІКОМОС  щодо стану  збереження об’єкту всесвітньої спадщини «Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра» (Україна)».

Про це  поінформували  члени української делегації  під час брифінгу  в Клубі Кабінету  Міністрів  12 липня – заступник Міністра культури  України Тамара Мазур, начальник управління охорони культурної спадщини Мінкультури Олександр Єпіфанов,  Генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповіднику Любомир Михайлина  та Генеральний директор  Національного заповідника «Софія Київська»  Неля Куковальська.

Заступник Міністра культури України Тамара Мазур, голова  української делегації,   повідомила, що у схваленому без обговорення проекті рішення Комітету  Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО містяться  чіткі вимоги та рекомендації державі-учасниці Конвенції, спрямовані на підвищення рівня захисту  визначної універсальної цінності об’єкту, а також розповіла, яким чином Україна буде реалізовувати це рішення.

«Рішення  Комітету є непростим для нашої держави, проте вперше за всю історію –  це рішення де вказується Київський об’єкт – є дуже конкретним і містить чіткий порядок дій: що повинна зробити держава Україна, щоб зберегти свій об’єкт. Хочу наголосити, що Київський об’єкт не внесли до списку під загрозою, – зазначила Тамара Мазур.

«Моніторингова місія відзначила зусилля держави по врегулюванню тих проблем, які є на сьогодні. Цього року вперше проект рішення не містив згадки про будь-яку конкретну адресу, тим самим Комітет всесвітньої спадщини хотів наголосити на тому, що держава повинна зосередитись на всіх забудовах, які можуть впливати на визначну універсальну цінність об’єкту, які заплановані або реалізуються в буферних зонах. Сьогодні ми вже маємо рішення, яке стосується абсолютно всіх містобудівних перетворень, які були погоджені і не реалізовані, або які плануються до погодження. Одночасно ми маємо чіткі рекомендації для держави Україна – як надалі бути з перетвореннями, в тому числі на території монастиря».

Так, зокрема,  у звіті  місії відзначено задовільний загальний стан збереження об’єкту,  а також той факт, що роботи, здійсненні Монастирем Києво-Печерської лаври не мають негативного впливу на визначну універсальну цінність об’єкту.

Генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповіднику Любомир Михайлина повідомив про результати моніторингової місії, яка відбулась навесні цього року. 

«Під час  моніторингової місії було показано абсолютно всі об’єкти, зокрема і ті, які викликали певні зауваження у громадськості, всі вони були оглянуті. Ми вже приступили до роботи щодо розробки довгострокової програми реставрації та реабілітації об’єктів, які знаходяться на території заповідника», – розповів Любомир Михайлина.

Генеральний директор  Національного заповідника «Софія Київська».Неля Куковальсказазначила, що після візиту моніторингової місії, заповідником було отримано звіт,  де відзначався  загальний задовільний стан об’єкту Софія Київська, окрім одного –  приміщення Бурси.

«Це пам’ятка XVIII століття, яка  понад 50 років перебуває в оренді  в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України і, згідно з орендними умовами, ця організація мала доглядати за пам’яткою. На превеликий жаль цього не сталося і на сьогодні пам’ятка перебуває в аварійному стані. Місія  звернула на це нашу увагу і ми будемо реагувати  вже найближчим часом. Як тільки вирішиться питання з відселенням архіву і як тільки знайдуть для нього відповідне місце – ми займемося першочерговими протиаварійними, а далі реставраційними роботами», – зазначила Неля Куковальська.

Експерти моніторингової місії наголосили, що вплив попередньої неналежної містобудівної діяльності, відсутність регулятивних норм і загального стратегічного бачення все ще становлять загрозу для ландшафту річки Дніпро, візуальної цілісності об’єкту та, відповідно, для його визначної універсальної цінності.

Комітет  Всесвітньої Спадщини вніс наступні рекомендації  Україні щодо стану збереження об’єкту  всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра» (Україна)»: фіналізувати план управління об’єктом, усунувши у тому числі недоліки в управлінні, зазначені попередніми місіями, шляхом посилення міжвідомчої координації й співпраці в управлінні об’єктом. Запровадити механізми моніторингу на пам’ятках, що перебувають під негативним впливом. Інвентаризувати  всі заплановані та погоджені у попередні роки та не реалізовані проекти спорудження висотних будівель в межах охоронних зон об’єкта всесвітньої спадщини та на його територіях, вжити заходів для припинення реалізації  цих проектів до проведення комплексної оцінки впливу на спадщину та отримання щодо них висновків ЦВС та дорадчих органів (ІКОМОС, ІККРОМ);

запровадити  жорсткі регулятивні норми з метою заборони висотних будівель в межа буферної зони, а також дотримання параметрів висотності будівель, що підлягають реконструкції;

внести зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині визначення всесвітньої спадщини;

фіналізувати Генеральний план міста Києва, складовою частиною якого включити Концепцію містобудівного розвитку  і План зонування Центральної частини міста.

Заступник Міністра культури  України Тамара Мазур відзначила, що  держава вже фактично почала виконувати ті рекомендації, які є в рішеннях: посилено режими в буферних зонах і затверджені межі буферних зон, підготовлено зміни до Закону «Про охорону культурної спадщини», складено перелік запланованих містобудівних перетворень та прийнято рішення  не видавати дозволи на проведення земляних робіт по тих об’єктах, по яких є погоджена документація, але немає висновку Центру Всесвітньої Спадщини щодо можливості реалізації проекту.

«Виконання цього рішення означатиме захист пам’яток на багато років і це означатиме, що питання включення об’єкту «Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра» до списку під загрозою вже не буде поставати.

До 1 грудня 2018 року ми маємо поінформувати Центр Всесвітньої Спадщини про те, що нами було зроблено на виконання поставлених завдань. І ми докладатимемо всіх зусиль, щоб всі рекомендації були реалізовані, держава докладатиме всіх зусиль для того, щоб мінімізувати будівний вплив на визначну універсальну цінність пам’ятки». – наголосила Тамара Мазур.

Начальник управління охорони культурної спадщини Мінкультури Олександр Єпіфановповідомив, що на виконання рекомендації  моніторингової місії  – створити перелік ділянок, на яких ведуться або заплановані будівельні роботи, зокрема, висотні будівлі в межах охоронних зон пам’яток –  Мінкультури максимально збирає і акумулює інформацію про всі раніше видані дозволи на будь-які  містобудівні перетворення в охоронних зонах  з метою уникнення неприємних моментів  у сфері збереження культурної спадщини. Так, за його словами, управлінням охорони культурної спадщини Мінкультури вже фіналізується остаточна версія регламенту та порядку  інформування ЮНЕСКО про заплановані містобудівні перетворення.

Тамара Мазур також  повідомила, що цього року Україна вирішила взяти участь у виборах до Комітету Всесвітньої Спадщини, членство в якому відкриває величезні можливості не лише в частині презентації української культурної спадщини.

«Ми маємо величезний досвід, яким можемо поділитися з іншими,  і ми готові ділитися цим досвідом. У листопаді відбудуться вибори і, сподіваюсь, ми станемо членом Комітету Всесвітньої Спадщини», – сказала заступник Міністра культури.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245258346&cat_id=244913751

Информация группы ИС о том, что прокуратура Автономной Республики Крым возьмётся за археологов-граждан РФ, проводящих незаконные раскопки на аннексированном украинском полуострове, вызвала  немалый резонанс. СМИ запестрели заголовками о «расстрельных списках Тымчука», фигуранты которых-де станут объектом атаки со стороны … СБУ (хотя я четко написал – занимается прокуратура).

Приведу свежий пример, почему эта тема является крайне важной и почему она так нервирует россиян.

29 июня 2017 г. в Государственном музее изобразительных искусств имени А.С. Пушкина (Москва) открылась выставка «Пантикапей и Фанагория. Две столицы Боспорского царства». Сюжеты об открытии этой выставки дали все центральные российские СМИ. Подробная информация о ней размещена на официальном сайте мэра Москвы.

На выставке представлены 450 экспонатов, раскрывающих историю Боспорского царства от 7 в. до н.э. до 1 в. н.э. Среди прочего, экспонируются археологические предметы из фондов Восточно-Крымского историко-культурного музея-заповедника (г. Керчь – !). В отдельную группу выделены «находки последних лет» (думаю, не надо утчонять, что имеется в виду прежде всего период с весны 2014 г, когда был оккупирован Крым).

Таким образом, мы имеем железобетонные доказательства того, что оккупанты незаконно вывезли (проще говоря, украли) из Крыма памятники, являющиеся частью Музейного фонда Украины. Это подлое и циничное нарушение международных норм. Оно ничем не отличается от преступлений гитлеровцев, вывозивших культурные ценности с временно оккупированных территорий.

Что показательно. Куратором упомянутой выставки является фигурант нашего списка – заведующий Отделом искусства и археологии Античного мира ГМИИ им. А.С. Пушкина Толстиков Владимир Петрович, который ведёт незаконные (ставшие такими после аннексии) раскопки на территории Крыма.

В официальных документах цивилизованные страны и международные институты прямо указали – деятельность, способствующая легализации оккупантов в Крыму, недопустима и будет караться. Так что я не советую расслабляться тем в РФ, кто не воспринимает данную информацию всерьёз. Все лица, причастные к вывозу предметов археологии, уже сейчас как минимум могут изучать практику жизни под международными санкциями. В перспективе можем обещать им удобные VIP-места на скамье подсудимых сразу за стройными рядами кремлевской верхушки и российских военных-палачей Донбасса.

Оккупанты и их пособники должны чётко осознавать – рано или поздно ответственность всё равно наступит. Мы рассчитываем на предельно жесткую публичную реакцию Министерства культуры, Министерства юстиции и Министерства иностранных дел Украины. В частности, эту проблему можно поднять на сессии ЮНЕСКО, которая сегодня начинается в Кракове. Попустительство в этих вопросах приведёт к тому, что всё самое ценное оккупанты под разными предлогами из Крыма вывезут.

P.S. На скриншоте из репортажа российского канала «Культура» о выставке в ГМИИ: сфагион – погребение расчлененной туши коня. Это свидетельство магического ритуала боспорцев, призванного помочь в войне со скифами, главной ударной силой которых была конница.

Данный экспонат выставки отдельно упомянут на официальном сайте ГМИИ, т.е., организаторы прекрасно осведомлены, что это за вещи, и сознательно их демонстрируют (это чтоб потом не было оправданий, мол, эти кости там случайно оказались, их кто-то подбросил).

Нашел данное погребение в 2010 г. упоминавшийся В. Толстиков, после чего оно было передано в коллекцию Керченского музея-заповедника, т.е., официально стало элементом государственной части Музейного фонда Украины.

Это такой же элемент Музейного фонда Украины, как и экспонаты выставки «Золото скифов» из крымских музеев, которые голландский суд официально признал собственностью Украины. В нынешнем контексте вывоз музейных вещей из аннексированного Крыма в Россию – это одновременно выстрел себе в ногу и явка с повинной.

http://sprotyv.info/ru/news/kiev/koordinator-okkupanty-nezakonno-vyvezli-iz-kryma-cennosti-muzeynogo-fonda-ukrainy

Дмитрий Тымчук, координатор ИС, народный депутат Украины

6 липня 2017 року у великій виставковій залі Конотопського міського краєзнавчого музею ім.О.М.Лазаревського відбулася наукова конференція «Конотопська битва – зразок козацького військового мистецтва», присвячена подіям героїчної оборони Конотопа та славетній Конотопській битві, що стала відкриттям Міського патріотичного фестивалю «Конотопська битва – 2017».

По це повідомляє відділ культури і туризму міської ради.

Події Конотопської битви зараз дуже актуальні та дедалі більше привертають увагу науковців, краєзнавців та громадськості в умовах сучасної неоголошеної гібридної війни Росії проти суверенної України.

Активну участь у науково-практичній конференції взяли краєзнавці, вчителі історії шкіл міста, науковці, представники закладів культури та освіти міста, представники громадськості та журналісти Конотопа.

З вітальним словом до присутніх звернулись начальник відділу культури і туризму міської ради Олена Шинкаренко, директор Конотопського міського краєзнавчого музею ім.О.М.Лазаревського Наталія Верба та військовий священник отець Степан.

Присутні вшанували пам’ять загиблих героїв Конотопської битви 1659 року та сучасних героїв гібридної війни з Росією хвилиною мовчання.

З науковими доповідями виступили старший науковий співробітник Центру пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Сергій Зозуля, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Національного природного парку «Деснянсько-Старогутьський» Сергій Панченко, вчитель історії Салтиковського НВК Конотопської райради Ігор Лисий, вчитель вищої категорії, вчитель-методист Конотопської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №12 Світлана Захарченко, колеги з Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», науковці Конотопського міського краєзнавчого музею ім.О.М.Лазаревського Шаміль Акічев, Микола Салюк, Валентина Шульга та Микола Ганзя.

Учасники конференції взяли активну участь у обговоренні питання щодо необхідності дослідження архівних історичних матеріалів в Україні і європейських країнах, потреби більш ґрунтовного дослідження поля Конотопської битви.

В рамках конференції відбулася презентація відомим науковцем, старшим науковим співробітником Центру пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Сергієм Зозулею наукової монографії «Охорона культурної спадщини із історико-культурними заповідниками Чернігово-Сіверщини», створеної колективом авторів цього року за його загальною редакцією.

http://konotop.in.ua/novosti/ostann-novini/kotonopska-bitva-stratuvala-foto/

Разом із Собором Святої Софії Лавра включена до переліку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Тож будь-яке будівництво в охоронній зоні потрібно узгоджувати з Міністерством культури. Попри це, перетворення тривають.

В Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури б’ють на сполох – на території заповідника Києво-Печерської лаври знищують пам’ятки архітектури та зводять нові будівлі.

За останні шість років на території заповідника перебудували або заново звели 16 об’єктів, розповідає заступник голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Микола Пархоменко. Одна з перших локацій – Південні ворота. Це в’їзна арка, яку перебудували ще у 2012 році.

“Стара, автентична арка була занизькою. Її приблизно у 2012 році розібрали, тобто знищили і побудували нову, але в тих самих формах”, – каже Пархоменко.

Наступний об’єкт р Північна брама Лаври. Це пам’ятка архітектури місцевого значення.  Її звели у другій половині ХІХ століття за проектом військових інженерів. Однак у 2015 році повністю перебудували. Праворуч від Північної брами – двоповерхова новобудова 2013 року.

“На тому місті нічого не було. Це був сад монастирський, а тепер нова будівля”, – переконують у товаристві охорони пам’яток історії.  Науковець показує й огорожу монастирського саду, яку фактично знищили, розібравши автентичну цеглу.

За останні три роки з’явилися одразу три новобудови і в кінці Ближньопечерної вулиці. Та чи не найбільш показовий об’єкт будівельного свавілля у заповіднику – лікарня з церквою, каже Микола Пархоменко. За два останні роки над корпусом у всіх на очах тут добудували церковну баню без жодних дозвільних документів.

“Ні українське законодавство, ні міжнародне не передбачає можливості надбудови або перебудови, або зміни пам’ятки. Це зміна та втрата автентичності”, – наголошує експерт.

Головний архітектор заповідника Яків Діхтяр підтверджує: порушення є. Зокрема, баню на корпусі лікарні не догледіли, бо добудовували її в неробочі дні представники Лаврського монастиря, які користуються частиною історичного комплексу.

Восени заповідник відвідали представники ЮНЕСКО. Що ж вони виявили та чи впізнаваною буде Лавра за кілька років – дізнайтеся у сюжеті:

Наталка Юрчук, Данило Буланенко, Олександр Павленко, “5 канал”

5 липня в місті Переяславі-Хмельницькому завершився Перший Всеукраїнський форум працівників музеїв приурочений до 1110-річниці першої згадки в літописі міста Переяслава.

В першій половині дня учасники музейного форуму відвідали перлину українського музейства – Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”.

Заступник міського голови Валентина Губенко та керуюча справами Валентина Гринець вручили подяки, за підписом міського голови Тараса Костіна, за підготовку та проведення форуму від органів міського самоврядування міста Переяслава-Хмельницького ініціаторам форуму – Гріффену Леоніду Олександровичу, доктору технічних наук, професору, заслуженому діячу науки і техніки України, президенту Асоціації музеїв технічного профілю, провідному науковому співробітнику Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, Коцуру Віктору Петровичу, доктору історичних наук, професору, академіку НАПН України, ректору ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький Державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Лукашевичу Олексію Михайловичу, генеральному директору Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», депутату міської ради.

Учасники форуму побували на греблі Київського водосховища, де науковий співробітник заповідника Олександр Колибенко, провів короткий екскурс затоплення водами Дніпра козацьких поселень в 60-70 роки минулого століття.

На Заальтицькому цвинтарі міський голова Тарас Костін та учасники форуму вшанували хвилиною мовчання пам’ять  та поклали живі патріотичні квіти на могилу Михайла Івановича Сікорського – Героя України, українського історика і культуролога, директора Переяслав-Хмельницького історичного музею (1951–1979), Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (1979–2008), з 2008 року почесний генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», Заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина міста Переяслава-Хмельницького.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

Всеукраїнський огляд  творчих робіт

«Забуті пам’ятки історії та культури України»

Другий тур

 ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» продовжує проведення Всеукраїнського огляду творчих робіт «Забуті пам’ятки історії та культури України».  Це буде Другий тур Огляду, якій розрахований на дітей шкільного віку та студентство. Відбуватися він буде з 19 червня по 16 грудня 2017 року за підтримки Міністерства освіти  і науки України та Міністерства культури України.

Проведений у 2016 році Перший тур Огляду  підтвердив доцільність таких заходів, викликав зацікавленість учасників Огляду у виявленні в регіонах, де вони проживають, забутих або маловідомих пам’яток історії та культури. Ними були створені цікаві екскурси в історію свого краю, описи пам’яток, наведені легенди, що  пов’язані із забутими пам’ятками, написані вірші та оповідання.

Підсумки Огляду – виставка творчих робіт, будуть підведені 16 грудня 2017року в Галереї «Печерська»  ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури».

Додатки:

1. Положення про Всеукраїнський огляд творчих робіт «Забуті  пам’ятки  історії та культури України» на 2-х стор.

2.Заявка на участь у Всеукраїнському огляді творчих робіт «Забуті пам’ятки  історії та культури України» на 1 стор.

Заявка на участь у Другому турі Всеукраїнського огляду  творчих робіт«Забуті пам’ятки історії та культури України»

ПОЛОЖЕННЯ

про Всеукраїнський огляд  творчих робіт

«Забуті пам’ятки історії та культури України»

(Другий тур)

1.Загальні положення

1.1. Всеукраїнський огляд творчих робіт «Забуті пам’ятки історії та культури України» (далі – Огляд) спрямований на залучення дітей, підлітків та студентство до участі у виявленні в регіонах, де вони проживають, забутих пам’яток історії та культури, заохочення їх до вивчення історії, походження, до охорони та популяризації пам’яток.

2.Цілі та завдання Огляду

2.1.Виховання у дітей та молоді  історичної пам’яті, формування почуття патріотизму, глибокої поваги до історико-культурних надбань українського та інших народів, що проживають на території України та за її межами.

2.2. Моральне та естетичне виховання молоді.

2.3. Виявлення творчих можливостей дітей та молоді у відображенні своїх почуттів, вражень від знайомства із знайденими забутими пам’ятками історії та культури, з історією та легендами, пов’язаними з ними, у вигляді описів, нарисів, малюнків, віршів тощо.

3.Учасники Огляду

3.1. В Огляді  можуть брати участь діти та молодь до 18 років.

4.Вимоги до творчих робіт

4.1. Джерелом  для створення творчих робіт виступають невідомі або маловідомі широкому загалу пам’ятки історії та культури України, які розташовані в регіонах проживання учасників чи поблизу них.

4.2. На  Огляд приймаються роботи, виконані тільки особисто учасником. Один учасник має право заявити до участі не більше 2-х  робіт.

4.3. Творча  робота супроводжується етикеткою, що містить наступну інформацію: назва пам’ятки, розміри, техніка виконання, номінація; прізвище, ім’я та вік (дата народження автора); назва школи, району,  області. Етикетка надійно прикріплюється до лицьової сторони роботи.

4.4. Розміри творів:

- Скульптури – висота та ширина не більше 50 см .;

- Малюнки, вишивки, панно не менше А-4.

5.Термін та умови проведення Огляду.

5.1. Огляд  проводиться  з 19 червня по 16 грудня 2017 року за наступними номінаціями:

– Опис: місце знаходження, ознаки пам’ятки, її розміри, чому присвячена пам’ятка, її історія, походження;

– Нарис: невеликий твір художньо-публіцистичного жанру, в якому зображено дійсні факти, пов’язані з пам’яткою;

– Вірші, присвячені подіям, пов’язаним з пам’яткою;

– Малюнок пам’ятки (розмір не менше А-4);

– Переказ легенди, що пов’язана з пам’яткою (якщо вона є);

– Художня вишивка, яка відображає пам’ятку;

– Казка, створена дитиною, на тему пам’ятки;

– Скульптура малих форм з глини, соломи, вербового прута, текстилю, дерева;

– тощо.

5.2. Огляд проводиться у три етапи:

I етап – представлення робіт в електронному вигляді. Особи, які бажають взяти участь в Огляді, надсилають Заявку, фото пам’ятки та своїх творчих робіт (об’ємні роботи – в декількох ракурсах, площинні – в одному ракурсі) на ел.адресу: Kult_center@ukr.net до 1 жовтня 2017 р.

II етап – відбірковий (1 по 10 жовтня 2017 р.) – члени Оргкомітету відбирають роботи за представленими фотографіями для участі в Огляді. Автори робіт сповіщаються про результати відбору по електронній пошті не пізніше 10 жовтня 2017року.

До 10 листопада 2017 року учасники, що пройшли на II етап Огляду, надсилають оригінали творчих робіт поштою або особисто на адресу: 01015, Україна, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 19, ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури»; Нова Пошта, відділення №31.

III етап – заключний, з 10 листопада до 10 грудня 2017 р. оформлюється  виставка представлених творчих робіт у виставковій залі Галереї «Печерська» ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури», 01015, Україна, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 19. Відкриття виставки – 16 грудня  2017 р.

5.3. Списки учасників Огляду розміщуються на офіційному сайті Українського товариства охорони пам’яток історії та культури: http://pamjatky.org.ua/?page_id=420

5.4. Учасники Огляду, які пройшли ІІ-й відбірковий етап, оголошуються номінантами та нагороджуються Дипломами, які вручаються на відкритті виставки творчих робіт. Вчителі, чиї учні отримали Дипломи, нагороджуються Подякою. Тим, які не змогли приїхати, Дипломи та Подяки надсилаються за місцем проживання.

5.5. Всі права на роботи, надіслані на Огляд, переходять до організаторів Огляду. Роботи не підлягають поверненню авторам і згодом використовуються в експозиційній, видавничій та благодійній діяльності.

6.Прикінцеві положення

6.1. Витрати, пов’язані з виконанням та надсиланням робіт, з отриманням Дипломів та Подяк, з проїздом на відкриття виставки  здійснюються за кошт учасників або меценатів.

————-

Голова ГО «УТОПІК»,

кандидат історичних наук,

Заслужений працівник культури України                                        М.І. Бур’янова

ГО «СПАДЩИНА ПРЕДКІВ», член Української сторони Платформи громадянського суспільства

Колегія  Головної ради ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури»

УКРАЇНСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS) ЮНЕСКО

 м.Київ                                                              29 червня 2017р.

 ОБГОВОРЕННЯ  ЗМІН ДО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ЩОДО  РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО РОЗМАЇТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ І ПОЦІНОВУВАННЯ КУЛЬТУРНОЇ ТА ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ

Присутні: Безнищенко В.К., Биков І.Ю., Бур’янова М.І., Клименко П.М., Козак С.А., Кот С. І., Кучеренко М. Й., Рутковська О.В., Семенихін С.О., Серов О.В.

Виступи:

1. ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНИ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ: ВИЗНАЧЕННЯ СПІЛЬНИХ  ПРІОРИТЕТІВ.

7-10 хв., ОЛЕНА ОЛІЙНИК, віце-президент НСАУ, кандидат архітектури, Член-кореспондент Української Академії архітектури

2. ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ: НАЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКСТІ.

10-15 хв., ОЛЕНА  СЕРДЮК, виконавчий директор НК ІКОМОС України

3.СТАН ВПРОВАДЖЕННЯ НА ЗАКОНОДАВЧОМУ РІВНІ ПОЛОЖЕНЬ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС ЩОДО ОХОРОНИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ.

12-15 хв., МАРИНА БУР’ЯНОВА,  голова ГО «УТОПІК», кандидат історичних наук, Заслужений працівник культури України.

4.ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАКОНОПРОЕКТУ  «ПРО ОХОРОНУ І   ЗБЕРЕЖЕННЯ НЕРУХОМОЇ КУЛЬТУРНОЇ   СПАДЩИНИ» від 30.12.2015 р.

10-15 хв., Ольга РУТКОВСЬКА, мистецтвознавець,член НК ІКОМОС України, заступник Голови  правління ГО «Громада Андріївський Узвіз»

5.ДІАЛОГ ЗАЦІКАВЛЕНИХ СТОРІН:  ВІДПОВІДНІСТЬ  ПАКЕТУ ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ  З МЕТОЮ   ВДОСКОНАЛЕННЯ  ПАМ’ЯТКООХОРОННОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ   ВИМОГАМ  ТА ЦІННОСТЯМ  ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА  СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ В ПИТАННЯХ:

• ДЕРЕГУЛЯЦІІ;
• ПРОЗОРІСТІ АДМІНІСТРУВАННЯ;
• ЗАПРОВАДЖЕННІ НОРМ  ПРЯМОЇ  ДІЇ;
• ПОСИЛЕННІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОШКОДЖЕННЯ ТА РУЙНАЦІЮ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ.

1 июня сайт «Киеввласть» опубликовал расследование «Народный фронт отметился в рейдерском захвате фитнес-центра «Софиевский». В нем подробно рассказывается о том, как одна украинская «элитная» группировка хочет отнять у другой, такой же, «великий шмат сала» – фитнес-центр. Кто и как борется, описано в расследовании. 3700 кв. метров площади – есть за что побороться!  Пожаловался на рейдеров и сам «Софиевский». Но и рейдеры не остались в долгу, ответили на эти публикации на сайте «Корреспондент».  Но я не об этом – пусть грызутся.

Речь пойдет о другом. Воюют они за сооружение, которого не должно было быть в этом месте априори, так как это – водяная «бомба» под Софией Киевской, способная взорваться в любой момент.

Эта история напомнила об афере, связанной со строительством фитнес-центра. В конце июня 2002 г. (можно отмечать 15-летний юбилей!) стала покрываться трещинами Крепостная стена (Муры) Национального заповедника “София Киевская” и здание Бурсы, расположенное недалеко от стены на территории заповедника. Оказалось, что с другой стороны Крепостной стены ведется строительство подземных фитнес-центра и паркинга для жителей находящихся рядом элитных жилых домов. Был вырыт большой глубокий котлован, по периметру которого плотно забивались сваи диаметром 800мм.

Что такое фитнес-центр, сегодня знают все – это, прежде всего бассейны, джакузи, бани, т.е. рядом с украинской святыней тогда планировали построить все это – заложить водяную «бомбу» (!).

Автор проекта – архитектор С.Бабушкин (он же главный архитектор Киева с 1996 по 2003гг., в настоящее время – «в бегах»). Как потом выяснилось, сооружения строились «самочинно»: участок не был оформлен, строительная документация не прошла экспертизу и согласования, разрешения на строительство не было. В этом отношении за 15 лет мало что изменилось – в Киеве и сегодня множество незаконных строек. Позже стал известен заказчик строительства – Управление жилищно-коммунального хозяйства Шевченковского района г.Киева, имя инвестора не называлось.

Тогда же киевляне забили тревогу, о стройке сообщили в ЮНЕСКО. В Киев приехали представители этой организации, и им было обещано, что котлованы сравняют с землей и строить ничего не будут, т.к. ВСЕ ПОНИМАЮТ, что строительство угрожает сохранности памятника всемирного значения. Президент Кучма дал указание прекратить строительство. Представители ЮНЕСКО уехали, а строительство продолжилось и было завершено в том виде, как планировали.

Несколько лет киевлян убеждали, что там нет водных объектов – фитнес-центр работал в закрытом режиме. Но со временем, видимо, решив, что все уже забыто, его начали активно рекламировать – напротив «Софии Киевской» (фитнес-центр же «Софиевский»!) над Владимирским проездом повесили рекламу (висела долго – сейчас ее уже нет, видимо кто-то подсказал, что это неприлично).

Но время идет, появился сайт заведения с рекламой бассейнов, бань и прочих удовольствий.  На сайте «Амбал» приведен циничный текст (хозяева «Софиевского» этого не понимают): «Исторический район старого города, в котором расположен фитнес-центр, подсказал продолжить тему древней Софии Киевской, создав с ней единый ансамбль. Именно поэтому ведущим для внутреннего убранства клуба стал византийский стиль».

Как это понимать? Опасный для существования памятника подземный фитнес-центр и всемирно известный Комплекс сооружений «София Киевская» – ЕДИНЫЙ АНСАМБЛЬ!!!

Почему опасно!

После скандала с ЮНЕСКО была создана экспертная группа, в которую вошли представители НИИСК, УкрНИИпроектреставрации, Института геологии НАН Украины, КНУСА. Возглавил группу чиновник Госстроя Украины, позже – главный архитектор Киева В.Присяжнюк (он и сейчас работает в структуре КГГА).

Из Заключения о строительстве фитнес-центра (июль 2002 г.)

Участок строительства фитнес-центра расположен во дворе дома по проулку Рыльского, 5 под Крепостной стеной, на расстоянии около 10-15 м от здания Бурсы, 80-100 м – от Софийского собора, в границах охранной зоны Национального заповедника “София Киевская”. Площадь застройки составляет 1847,5 кв. м.
Проектом предусмотрено строительство в цокольном этаже фитнес-центра специальных сооружений и оборудования: бассейнов объемом 240 м3 и 17 м3, джакузи, сауны, русской и турецкой бань, водопадов, душевых и т.п.
По геологическим условиям участок застройки на глубину 25 м заполнен лессовидными супесями и суглинками, часть из которых находится в пластичном состоянии. Подземные воды встречаются на глубине 9,5 м от поверхности. Категория сложности участка – вторая.
По конструктивному решению фитнес-центр представляет собой подземное монолитное железобетонное сооружение, имеющее два этажа (цокольный и технический). Сооружение располагается на монолитной железобетонной плите, наружные стены монолитно связаны с буроинъекционными сваями, которые проходят по контуру котлована.
1. В связи с тем, что технический этаж расположен только под частью сооружения и имеет площадь 401,3 кв. м, плита имеет разные отметки низа и заглублена от поверхности на 5,2…8,45 м. Максимальная глубина котлована с учетом бетонной подготовки (100 мм) и пластового дренажа (300 мм) составляет 8,85 м.
2. Буроинъекционные сваи диаметром 800 мм, длиной 18 м расположены с шагом 1-1,2 м по контуру котлована. Плита опирается на сваи по контуру и на грунты основания – в средней части участка. Вследствие разного заглубления и условий опирания в разных частях плита опирается на разные слои грунта: супеси лесовидные твердые; супеси мягко и текучепластичные; суглинок лессовый пластичный. Такое конструктивное решение может привести к неравномерным осадкам, повреждению водонесущих коммуникаций и неконтроливанному выходу воды.
3. В соответствии с проектом затраты воды составляют 44,2 м3/сут., в том числе потребности горячего водоснабжения – 10,24 м3/сут. Для систем оборотного водоснабжения бассейнов предусматривается использование химических реагентов: сернокислого аммония, гидрохлорида и кислоты.
4. Проектом предусмотрена, в случае возникновения аварийной ситуации, откачка воды дополнительными насосами, сток – на отмостку вокруг дома. Последнее недопустимо, – необходимо обеспечить контролированный водоотвод. Ситуация, когда одновременно отсутствует электричество, не предусмотрена, что также недопустимо.
5. Влияние строительства фитнес-цетра на сооружения заповедника “София Киевская” с позиции геотехнических и гидротехнических проблем возможно на стадии строительства и эксплуатации сооружения.
6. Геотехническое влияние уже себя проявило. При устройстве свай вдоль Крепостной стены произошла неравномерная осадка конструкций здания Бурсы, в результате чего возникли трещины. Трещины возникли также на внешней поверхности северной торцевой части Крепостной стены.

Общие выводы:
Строительство фитнес-центра влияет на окружающую геотехническую среду и гидрогеологический режим территории.
Водонесущие коммуникации окружающей территории старые и имеют затраты воды выше нормативных. Часто случаются аварийные утечки воды. Вследствие этого на территории Заповедника периодически отмечается увлажнение грунтов на уровне оснований фундаментов зданий и сооружений. Так как Заповедник расположен на лессовых проседающих грунтах, которые при увлажнении резко изменяют свои качества, существует постоянная возможность неравномерного оседания грунтов и появления трещин в сооружениях.

Повышение плотности застройки и надстройка старых зданий, которые наблюдаются в этом районе, приводит к увеличению нагрузок на старые коммуникационные водонесущие сети и увеличивает риск аварийных прорывов и утечек воды.

Отдаленные последствия негативного влияния на гидрогеологический режим территории могут быть из-за возникновения барража от часто расположенных буроинъекционных свай, которые уже выполнены при сооружении котлована фитнес-центра, в соединении с аналогичным сооружением подземного гаража, расположенного рядом.

Рекомендации: провести Государственную экспертизу проекта фитнес-центра;

обеспечить при согласовании проекта соблюдение решений относительно устройства дренажей и, главное, отвода воды из них;

предусмотреть в проекте пропуск подземных вод первого водонесущего горизонта, который перекрывается буроинъекционными сваями большого диаметра, для предотвращения поднятия уровня подземных вод через барраж свай;

создать систему скважин и осуществлять постоянный контроль за гидрогеологическим режимом на всей территории;

организовать постоянный непрерывный мониторинг за состоянием сооружений;

в случае невозможности выполнения условий, необходимых для обеспечения защиты территории и сооружений от опасных влияний нового строительства, рекомендуется перепрофилировать проект фитнес-центра с исключением “мокрых” процессов;

в проекте предусмотреть раздел с обоснованием долговечности сооружения с анализом мероприятий, касающихся непредвиденных событий.

Заключение подписали:
От НИИСК: директор института П.Кривошеев, зав. отделом И.Матвеев, зав. лабораторией Я.Червинский, главный научный сотрудник Г.Черний, ведущий научный сотрудник Г.Соловьева.

От “УкрНИИпроектреставрации”: директор института А.Антонюк, главный инженер А.Шевченко.

От КНУСА – заведующий кафедрой И.Бойко.

От Института геологии НАН Украины – ведущий научный сотрудник В.Рыбин.

Ученые слукавили – рекомендации «притянуты за уши» и не соответствуют выводам, но, видимо, кем-то из руководства страны была поставлена задача любыми способами завершить строительство.

Правильным было бы решение – фитнес-центр без «мокрых» процессов

Летом 2002 г. мне удалось поговорить с Вадимом Федоровичем Рыбиным – замечательным человеком и ученым–гидрогеологом, которого уже нет среди нас. Он высказал опасения, которые актуальны и по сей день, особенно учитывая, что со времени строительства прошло уже 15 лет, и состояние водонесущих и других инженерных коммуникаций вряд ли улучшилось.

Он сказал следующее:
“Если устраивать бассейны, джакузи, водопады, то необходимо рассчитать степень риска. Но это очень сложно. А вдруг землетрясение или другое событие, которое невозможно предугадать. (Уверена, что эту степень риска никто не рассчитывал, хотя в Киеве несколько раз ощущались землетрясения из зоны Вранча – 4 балла, например, в 1977 г. – авт.) Но у нас и без таких событий существует высокая степень риска утечки воды. Проектировщики могут все учесть в проекте, но строители и эксплуатирующие организации вносят свои коррективы. По словам некоторых специалистов, утечки в Киеве сегодня составляют 30% от водоподачи. Водоканал выдает технические условия, в которых предусматривается до 17% утечек. Это очень много. Поэтому правильным было бы принять решение – фитнес-центр без “мокрых” процессов. Там могут находится гимнастические, тренажерные залы, мини-площадки для футбола, тенниса, и другие помещения для оздоровления и ограниченное количество душевых;
– необходимо осуществлять постоянный контроль состояния грунтов на протяжении всего времени эксплуатации объекта. Специалисты должны иметь свободный допуск к объекту, они должны знать, где происходят утечки воды, а доступа к объектам, расположенным за пределами территории заповедника нет. При строительстве, ведущемся вплотную к заповеднику, охрана не допускает сотрудников заповедника на эти территории (не допускает и сейчас. – авт.). Нельзя гарантировать сохранность памятников заповедника в таких условиях;

Что может случиться со строениями на территории Заповедника, если все-таки произойдет авария?

- здание Бурсы стоит на лессовых грунтах. Если произойдет большая утечка воды, то неравномерные осадки грунта могут привести к разрушению здания. Процесс может быть очень быстрым. Например, в Киево-Печерской лавре, корпус №7 в результате утечки воды весь покрылся трещинами в течение суток. Но там не было рядом бассейна, а просто случилась обычная авария водопровода.
Что касается Софийского собора, то я надеюсь, что здание Бурсы примет на себя основной поток и явится сигналом для принятия срочных мер, т.е. выступит в качестве заложника возможной ситуации. Поэтому, прежде всего, следует оценить степень риска от всех закладываемых в проект решений – провести настоящее серьезное исследование. Но, кроме гидрогеологии, есть и другая составляющая риска – инженерно-геологические условия. Забивка свай привела к возникновению трещин в ограде Заповедника длиной до двух метров с раскрытием до 0,5 мм. Трещины возникли и в стенах Бурсы. Дома вокруг Заповедника энергично надстраиваются, что увеличивает нагрузки на грунт, что также опасно. Даже без водных процедур в фитнес-центре начались негативные явления вокруг заповедника. Все это тоже должно быть учтено при проектировании”.

Вадим Федорович говорил об этом всюду, где мог. Интервью с ним было опубликовано. Его не послушали – фитнес-центр был построен с «мокрыми» процессами.

Как обстоят дела сегодня?

По рекомендации директора НЦ «София Киевская» Нелли Куковальской я встретилась с ведущим научным сотрудником Отдела охраны памятников, кандидатом технических наук Надеждой Молочковой.

Надежда Николаевна, ведется ли наблюдение над уровнем грунтовых вод на территории ансамбля сооружений «Софии Киевской?

В 2001-2002 гг. на территории ансамбля была создана гидрогеологическая сеть Институтом геологических наук (ИГН) НАН Украины. В сеть вошли 12 наблюдательных гидрогеологических скважин за контролем уровня грунтовых вод (УГВ) и 4 гидрофизических куста за наблюдением изменения объемной влажности грунта на различных глубинах рядом с Собором и Колокольней. Сеть гидрогеологических скважин была сформирована по всей территории ансамбля: как по периметру наших Муров, граничащих с жилой застройкой города, так и непосредственно рядом с памятниками.

С тех пор сотрудниками ИГН ведется регулярный мониторинг гидрогеологических параметров. Многие годы эту работу возглавлял В.Ф. Рыбин. Нужно отметить, что при значительном подъеме УГВ складывается чрезвычайно опасная гидрогеологическая ситуация по всей территории ансамбля, поскольку в основании всех памятников залегают лессовидные супеси мощностью 10-12 м, которые при замачивании меняют свои физико-механические свойства и способны проседать. Это может повлечь появление неравномерных деформации оснований, трещин и разломов в зданиях, несущие конструкции которых не рассчитаны на работу в условиях неравномерных деформаций.
Очень важно, чтобы грунтовые воды не поднялись до лессового проседающего слоя. В настоящее время до подошвы проседающих грунтов осталось 4-6 метров. В годы, когда УГВ на территории ансамбля были высокие (2006, 2010-2011, 2013-2014 гг.), УГВ находился ниже лессовых грунтов всего на 1,5-3 метра. Поэтому подъем УГВ для нас очень опасен.

Наблюдались ли техногенные причины подъема грунтовых вод?

Да, такие были. В 2006 и 2013гг. фиксировался подъем грунтовых вод в районе Георгиевского проулка из-за аварии на водонесущих коммуникациях. На это указывает резкий подъем УГВ (до 2 м) в скважинах, ближайших к проулку, специфический химический состав и повышенная температура воды. Окружающие территорию заповедника примерно столетние здания, в основном, имеют старые коммуникации, прорывы и утечки на которых не редкость. Влияет на подъем УГВ и окружающая новая застройка. Так по расчетам В.Ф. Рыбина строительство фитнес-центра и паркинга по проулку Рыльскому только за счет барражного эффекта повлекло за собой стабильный общий подъем УГВ на 35 см в северо-восточной части заповедника, а после строительства гостиницы Хайат – до 10 см на юго-восточном участке. С 2014 г. начался более засушливый период, поэтому по всем скважинам наблюдается общий спад УГВ. При этом, в апреле-мае 2015 г. на скважине 11 рядом с фитнес-центром УГВ резко поднялся на 1,06 метра. Мы заподозрили аварию в коммуникациях и сообщили в КГГА – УГВ довольно быстро снизился (мы не ошиблись). В 2016 г. с августа по сентябрь произошло небольшое повышение УГВ в той же скважине. С начала этого года на фоне общего снижения УГВ по всем скважинам, в скважине 11 УГВ поднялся в общей сложности на 70 см. Видимо придется нам опять обращаться в КГГА.

Есть ли у вас прямая коммуникация с владельцами (владельцем) фитнес-центра?

У нас нет с ними контакта. Мы для них просто не очень удобные соседи. Мне сотрудники рассказывали, что в 2002 г., когда только начиналось строительство, были попытки поговорить, узнать, что именно происходит за стеной заповедника, однако их встретили вооруженные автоматами охранники. Поэтому мы вынуждены по любому поводу обращаться к чиновникам КГГА. Мы также не раз обращались к “нашим соседям” за помощью по ремонту памятника архитектуры Национального значения – Муры XVIII в. (стена, длиной около 5 метров, между фитнес – центром и софийским комплексом), но наши просьбы не были услышаны. Ремонт был проведен заповедником в 2016г. за государственные (налогоплательщиков) деньги. На этом фрагменте Муров и ограде, которая была вновь возведена вместо упавшей в 2002 г. после рытья котлована, проходят трещины, что свидетельствует об их деформации и влиянии фитнес-центра на прилегающую территорию. Буквально в 10 метрах от ограды находится другой памятник архитектуры Национального значения XVIII в. – Бурса, трещины в которой начали проявляться сразу после рытья котлованов фитнес – центра и паркинга. Бурса сейчас находится в неудовлетворительном состоянии, часть конструкций близка к аварийному, наблюдается появление новых трещин и расширение существующих как на восточном фасаде, так и на северном.

И все же, насколько опасным для памятника Всемирного наследия является этот фитнес-центр?

Я согласна с Вадимом Федоровичем Рыбиным. Очень опасный, совершенно непредсказуемый объект, к которому нет доступа специалистам, эксплуатацию которого невозможно проконтролировать. Огромный риск для ансамбля сооружений «Софии Киевской». Зачем и для чего (кого?!) Украина рискует своей святыней, своей гордостью, мне не понятно.

Ирина Карманова, для “Ні корупції!”