Приблизно 30 раритетів виявили у скіфському кургані некрополя Скоробір на найбільшому в Європі Більському городищі, що в Котелевському районі. Їхній вік за оцінками спеціалістів — майже 2700 років. Ця знахідка найбільша за всю історію розкопок стародавньої фортеці. Про це повідомив директор комунальної установи «Історико-культурний заповідник «Більськ» Полтавської обласної ради Ігор Корост.

За його словами, здійснити таке відкриття пощастило науковцям Музею археології та етнографії Слобідської України при Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна спільно з експедицією заповідника «Більськ». Серед знайдених речей, які датують VІІ століттям до нової ери, — багато місцевої ліпної кераміки, зокрема вцілілі миски, кухоль, а також уламки різноманітного посуду. З інших знахідок — бронзове вістря стріли пелопоннеського типу з шипом.

Спеціалісти сходяться на думці, що поховання, в якому виявили раритети, належало шляхетній жінці. Про це свідчить весь супутній інвентар. Зокрема було знайдено золоті бляшки у формі квітки, схожої на ромашку, і частина золотої підвіски у вигляді крапельки, які нашивали на одяг як прикраси. Археологи викопали також великі бронзові бляшки завбільшки із сірникову коробку із зображеннями тварин.

Усі цьогорічні дорогоцінні знахідки передали науковцям харківського університету для опрацювання. Їх там відреставрують, потім передадуть на постійне зберігання у фонди заповідника «Більськ».

У курганах Більського городища й раніше знаходили скіфські вироби із золота. 2001 року полтавські науковці з Центру охорони та дослідження пам’яток археології Ірина Кулатова та Олександр Супруненко знайшли в тамтешньому могильнику золотий перстень-печатку із зображенням грецького бога вина Діоніса на колісниці. Його експонують у Полтавському краєзнавчому музеї.

http://ukurier.gov.ua/uk/news/na-poltavshini-arheologi-znajshli-skifski-cinnosti/

У Міністерстві культури України відбулася зустріч співголів Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей – Першого заступника Міністра культури України Світлани Фоменко та екс-статс-секретаря Міхаеля Янсена.

На зустрічі також були присутні Мартіна Верт-Мюль, співробітниця Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, Даніель Лісснер, керівник відділу культури, освіти і меншин Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні.

Перший заступник Міністра, Світлана Фоменко зазначила, що співробітництво з Німеччиною є досить активним, і Міністерство культури України проводить багато спільних культурних, мистецьких та освітніх заходів. Вона також зазначила, що Україна високо цінує зусилля Німеччини, яка відіграє ключову роль у врегулюванні конфлікту на Донбасі й бере послідовну участь у просуванні діалогу з його мирного вирішення.

Зі свого боку, німецька сторона запросила провести ХІ засідання Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей у м. Берлін на початку листопада 2016 року.

Перший заступник Міністра культури проінформувала, що українською стороною з метою визначення сучасного вектору двосторонньої співпраці з Німеччиною з питань повернення культурних цінностей, а також на виконання домовленостей, зафіксованих в Протоколі Х засідання Змішаної українсько-німецької комісії, здійснено низку напрацювань щодо змін до українського законодавства, що регулюватиме процедуру повернення культурних цінностей.

«В Українській державі виробляються нові підходи та нова політика щодо реституції, і взагалі ставлення до культурних цінностей. Так, наприклад, військовий конфлікт, який продовжується в нашій державі на Донбасі, а також незаконна анексія Криму, змусила звернути нашу увагу до стану справ в наших музейний архівних, бібліотечних фондах, до поводження з культурними цінностями і змусила переглянути те, що вже відбулося в реституційних рамках. На жаль, маємо констатувати той факт, що ті об’єкти, які були передані в тому числі Німеччиною після Другої світової війни і потрапили до Радянського Союзу, не завжди поверталися в Україну, а залишилися на території Російської Федерації. Тому для нас надзвичайно важливим є вивчення передачі таких культурних цінностей», – сказала Світлана Фоменко.
Під час зустрічі було обговорено питання щодо більш детальної і предметної двосторонньої співпраці у питаннях повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей. В тому числі, щодо візиту німецьких експертів до низки провідних музейних закладів України, можливості здійснення бібліотечного обміну книжками, що мають цінність для сторін, візит українських експертів до Німеччини тощо.

«Нам необхідно досягти завершення у всіх питання з огляду на нове правове регулювання. Для мене важливо, щоб розвивалися хороші двосторонні стосунки. І нам треба спільно докласти зусиль, щоб усунути перепони на цьому шляху. Це власне думка нашого Уряду», – зазначив Міхаель Янсен.

Довідково
Співробітництво у сфері повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей регламентується Угодою між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про культурне співробітництво від 15 лютого 1993 року.
Співпраця з окресленого питання між Україною та Федеративною Республікою Німеччина здійснюється у межах діяльності Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей (далі – Комісія), утвореної 1993 року на виконання вищезгаданої Угоди. Відбулося десять засідань Комісії під спільним українсько-німецьким головуванням. Останнє Х (десяте) засідання Комісії проведено у період 15-18 жовтня 2013 року у м. Одесі.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245140076&cat_id=244913751

Починаючи з 2010 р. що два роки в Ніжині та Батурині відбувається вже гарно знане, насамперед у вітчизняних наукових колах, вельми представницьке зібрання – міжнародні Спаські читання, до участі в яких залучаються провідні вчені, а також наукова молодь (аспіранти, здобувачі, студенти-магістранти) – як з України, так і закордонні спеціалісти в галузі пам’яткознавства, музеології, історичної регіоналістики, етнології, церковної історії тощо. Щоразу такий захід на теренах Ніжина й Батурина силами співорганізаторів (а їх цього разу аж 18 установ і організацій, у т.ч й закордонні!) – серед котрих Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, а також Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК – перетворювався на загальноміську культурно-освітню подію, адже кожні Спаські читання присвячувалися певним подіям з історії Чернігівського краю.

ІV Міжнародні Спаські наукові читання, що мають відбутися 21–23 вересня 2016 р., не є в цьому винятком – вони присвячені 125-річчю від дня народження представника широко відомої ніжинської родини вчених, релігійних і громадських діячів Спаських – Євгенії Юріївни Спаської (1891–1980), вітчизняного вченого-етнолога, музейника, мистецтвознавця, представниці покоління української інтелігенції сумно відомого «розстріляного відродження», що змушена була через сталінські репресії провести майже половину життя у вигнанні, далеко від рідної домівки. І хоча широкої відомості як науковець Є.Ю. Спаська набула вже проживаючи в Києві, проте свій довгий шлях у науку вона розпочала саме в Ніжині, більше того – основною тематикою її наукових студій українського періоду життя були старожитності якраз Українського Лівобережжя, зокрема Південної Чернігівщини. Також дані наукові читання присвячені 50-річчю від часу заснування Ніжинського краєзнавчого музею, започатковуючи таким чином низку заходів до цієї дати, основна частина з котрих має відбутися вже у наступному 2017 р.

Цьогорічні Спаські читання, як і попередні, вкотре зберуть на Ніжинській і Батуринській землі низку вчених, з-поміж котрих будуть гарно знані українські науковці – з надісланих майже сотні заявок щодо участі кілька надійшло від докторів наук, ще близько півсотні – від кандидатів наук; географія представництва учасників також вельми різноманітна – Харків, Суми, Чернігів, Глухів, Батурин, Переяслав-Хмельницький, Кривий Ріг, Київ, Миколаїв тощо; очікуються також гості з далекого Казахстану – другої батьківщини Є.Ю. Спаської (як вона сама називала цю далеку країну в спогадах), де на засланні вона жила й продовжувала наукову діяльність упродовж майже 50 років. Найбільш очікуваним гостем читань має бути приїзд онуки Є.Ю. Спаської, що нині проживає в Санкт-Петербурзі.

Урочисте відкриття ІV Спаських читань заплановане на 22 вересня – о 10 ранку в приміщенні Ніжинської міської ради. Очікується поважний «десант» гостей із наукових, педагогічних установ і громадських організацій із Києва, Чернігова, Батурина, Глухова тощо. Програма читань передбачає, крім наукової складової, широку екскурсійно-пізнавальну програму, зокрема презентацію новітньої ніжинознавчої літератури, екскурсії Ніжином та місцевими музеями. Планується також участь учасників читань у засіданні круглого столу, організованого НДУ імені Миколи Гоголя та Ніжинською єпархією УПЦ, щодо проблем вивчення, охорони та збереження сакральної спадщини Північно-Дніпровського Лівобережжя (цей захід приурочений 300-річчю від часу заснування Ніжинського Благовіщенського чоловічого монастиря). Справжньою родзинкою читань має стати того ж 22-го вересня урочисте відкриття художнього витвору мистецтва меморіальної дошки Є.Ю. Спаській авторства миргородського скульптора, члена Національної спілки художників України Андрія Бібка, котра має бути встановлена на фасаді колишньої жіночої гімназії П.І. Кушакевич, де свого часу навчалася відома ніжинка.

Усе це, без сумніву, пропагуватиме історію Чернігівщини, її багату культурну спадщину, сприятиме подальшому формуванню її іміджу як потужного наукового, освітнього й культурного центру України.

План заходів у межах проведення ІV Міжнародних Спаських наукових читань:

21 вересня 2016 р. (м. Ніжин)

13.00 – 15.00

Оглядова екскурсія історичним середмістям Ніжина
(початок від історичного відділу НКМ ім. І.Г. Спаського, вул. Якова Батюка, 14)

15.00 – 17.00

Участь у роботі круглого столу «Актуальні проблеми вивчення, охорони та збереження сакральної спадщини Північно-Дніпровського Лівобережжя», присвяченого 300-річчю від часу заснування Ніжинського Благовіщенського чоловічого монастиря
(Гоголівський корпус НДУ імені Миколи Гоголя, вул. Графська, 2, ауд. 215)

17.00 – 18.00

Екскурсія до Музейного комплексу Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (Гоголівський корпус НДУ імені Миколи Гоголя, вул. Графська, 2, ауд. 201–207)

22 вересня 2016 р. (м. Ніжин)

10.00 – 12.00

Урочисте відкриття наукових читань, пленарне засідання
(велика зала засідань Ніжинської міської ради, пл. Івана Франка, 1)

12.15 – 14.00

Продовження пленарного засідання, презентаційна частина
(велика зала засідань Ніжинської міської ради, пл. Івана Франка, 1)

15.00 – 18.00

Урочисте відкриття меморіальної дошки, присвяченої Є.Ю. Спаській, на фасаді колишньої Ніжинської жіночої гімназії П.І. Кушакевич і екскурсія до музею ЗОШ № 7 м. Ніжина
(вул. Миколи Гоголя,15)

23 вересня 2016 р. (м. Батурин)

09.00 – 12.00

Секційні засідання, підведення підсумків і закриття наукових читань
(відділ історії Гетьманства, НІКЗ «Гетьманська столиця», вул. Гетьманська, 74)

13.00 – 16.00

Екскурсія музеями НІКЗ «Гетьманська столиця»

Принагідно оргкомітет ІV Міжнародних Спаських наукових читань висловлює щиру вдячність спонсорам і меценатам за організаційну та матеріальну допомогу в підготовці до їх проведення, зокрема:

Парафії Кафедрального собору Всіх Святих УПЦ КП (настоятель – о. Сергій (Чечин))

Ніжинській громадській організації Ліга-клуб «Ділова жінка» (голова – Т.М. Стратілат)

Готелю «Ніжин» (директор – О.Г. Борисенко)

Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН України (директор – Ю.В. Ткалич)

Магазину українських сувенірів і канцприладдя «Лелека» (директор – Л.В. Мамедова)

ПТ «Партнер» (директор – О.С. Болбат)

Ресторану «Автограф» (директор – Л.В. Мамедова)

ТОВ «Ніжинський хлібобулочний комбінат» (директор – С.В. Кот)

та приватним підприємцям В.Х. Мамедову та М.М. Лисенку

Медіа-партнерами проведення ІV Міжнародних Спаських наукових читань є:

Всеукраїнська науково-популярна газета «Ніжинські старожитності» (головний редактор – С.Ю. Зозуля)

Газета НІКЗ «Гетьманська столиця» «Слово «Гетьманської столиці» (редактор – Л.Г. Кіяшко)

Газета НЗ «Глухів» «Соборний майдан» (редактор – С.П. Жукова)

Ніжинська міська газета «Вісті» (редактор – В.І. Кичко)

Офіційний сайт Ніжинської міської ради (http:// www.nizhynrada.org)

Пам’яткоохоронний Інтернет-ресурс «Відлуння віків» (www.pamjatky.org.ua)

Кабінет Міністрів України вніс зміни до Порядку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Відповідну постанову було прийнято на засіданні Уряду 14 вересня.

Представляючи проект акта на засіданні Уряду, Міністр культури України Євген Нищук зазначив, що розроблений Мінкультури документ був розглянути та схвалений на засіданні урядового комітету, а також доопрацьований із спеціалістами Секретаріату Кабінету Міністрів України.

«Майже два роки Мінкультури не поповнює Державний реєстр нерухомих пам’яток України, хоча на сьогодні Експертною комісією схвалено рішення та скеровано відповідні рекомендації про занесення до Реєстру понад 1500 пам’яток за статусом місцевого значення та понад 350 – за статусом національного», – відзначив під час свого виступу Євген Нищук.
Головна проблема в тому, що за останні роки сформувалася негативна судова практика, відповідно до якої об’єкти нерухомої спадщини, які мали статус пам’яток місцевого значення були виключені із Держреєстру через відсутність в обліковій документації на момент прийняття відповідного рішення Мінкультури довідки про майнову цінність об’єкта. У Києві, наприклад, це об’єкти на вул. Хорива,2 та вул. Грушевського, 4б. Цим самим створено судовий прецедент, цілком реальним наслідком якого може стати масове виключення з реєстру тих об’єктів, які за своєю сутністю мають історичну цінність, є пам’ятками, проте через порушення формальної процедури внесення до Реєстру можуть втрати свій охоронний статус і навіть бути зруйнованими фізично».

Міністр культури інформував, що пропонованим актом в існуючий Порядок вносяться наступні зміни: з переліку облікової документації, яка є обов’язковою для занесення об’єкту до Державного реєстру, виключається паспорт на пам’ятку, довідка про майнову цінність об’єкта та встановлюється трирічний термін для ініціювання компетентними органами перед міністерством питання про внесення щойно виявленого об’єкта культурної спадщини до реєстру.

Результатом реалізації цього проекту буде удосконалення нормативного забезпечення сфери охорони культурної спадщини, упорядкування процедури занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та об’єктивне зменшення витрат з державного і місцевого бюджетів на виготовлення облікової документації.

«Що стосується трирічного терміну для щойно виявлених об’єктів – ми намагаємося обмежити зловживання з боку місцевих органів охорони культурної спадщини, які безпідставно включаючи об’єкти до переліку щойно виявлених пам’яток, тим самим їм надають тимчасовий охоронний статус, який згодом «за відповідну нагороду» знімають», – сказав Євген Нищу.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245137693&cat_id=244913751

15 вересня 2016 р. провідні співробітники Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК прийняли у стінах приміщення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури студентів І-го курсу  факультету «Культорологія» кафедри «Музеєзнавства та пам’яткознавства» Київського національного університету культури і мистецтв з лекцією «Вступ до фаху музеєзнавство та пам’яткознавство».

Директор Центру Титова О.М. виступила з вітальним словом. Ознайомила студентську молодь з провідними фахівцями Центру пам’яткознаства.

Провідний науковий співробітник Центру Гріффен Л.О. розкрив основні напрями науково-дослідної роботи Центру та підкреслив, що головними завданнями Центру визначено поєднання теоретико-методичних фундаментальних наукових пам’яткознавчих і прикладних пам’яткоохоронних досліджень, проведення експертизи проектів законодавчих, нормативних, облікових документів, розробка методичних рекомендацій у сфері збереження культурної спадщини, музейної справи, створення і функціонування історико-культурних заповідників, популяризація вітчизняного і закордонного  пам’яткоохоронного досвіду, підготовка фахівців вищого рівня кваліфікації.

Учений секретар Центру Горькова А.О. розкрила  зміст і характер періодичних наукових видань Центру. Зазначила, що наукові дослідження, які виконуються за фундаментальними і прикладними темами, зазвичай, оприлюднюються у публікаціях підготовлених фахівцями статей, монографій, брошур, навчальних посібників, довідників, науково-популярних видань. Більшість з них є серійними чи періодичними і часто здійснюються спільно з іншими пам’яткознавчими організаціями, в першу чергу, з УТОПІК.

Старший науковий співробітник, завідувач аспірантурою  Центру Сенченко Н.М. ознайомила з роботою аспірантури,повідомила, що результатом роботи став захист дисертацій 35 здобувачів наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю «Музеєзнаство. Памяткознавство», що становить 90% усіх фахівців такого рівня в Україні.

На завершення співробітники Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК презентували студентам збірки своїх періодичних наукових видань та висловили щиру підтримку та готовність сприяти науковій діяльності молоді.

12 вересня у Міністерстві культури України відбулося друге засідання конкурсної комісії з конкурсного добору на посаду генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

Свої презентації проектів програм розвитку Заповідника на один і п’ять років представили кандидати, які подали свої документи для участі у конкурсному доборі на посаду генерального директора мистецького закладу та були допущені до другого етапу конкурсу.

Першим виступав Павло Довгошия, презентуючи свій проект він акцентував увагу на перетворенні Переяслава у «місто-музей», з обов’язковим покращенням супутньої інфраструктури та приєднання до системи ICOM.
Його опонент, Анатолій Ізотов, на перший план поставив вирішення нагальних проблем музею, таких як проведення робіт для поліпшення умов збереження пам’яток, прокладання нових туристичних маршрутів, питання безпеки та залучення студентів для проходження практики у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав».
Олексій Лукашевич, окрім презентації нового проекту, загострив увагу присутніх на діючій ситуації в заповіднику, проте не забув про нову програму розвитку, в якій урахував усі недоліки, виявлені ним за час виконання обов’язків генерального директора господарства.
Завершував презентацію проектів Віктор Ткаченко з програмою, спрямованою на створення умов для наукових досліджень, приділенні уваги студентам та школярам районних навчальних закладів та інформаційній рекламі заповідника.
Заслухавши усі проекти розвитку від кандидатів та поспілкувавшись з ними на цей рахунок, після презентацій, Конкурсна комісія більшістю голосів визнала переможцем конкурсного добору на посаду генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Лукашевича Олексія Михайловича.

Втім, презентації кандидатів Павла Довгошиї та Олексія Лукашевича викликали бурхливе обговорення як серед членів комісії, так і серед присутніх на засіданні представників громадськості та ЗМІ. Так, один з членів Комісії Олесь Пошивайло, провідний науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України прокоментував рішення Комісії так: «Це ганьба! Завдяки ретрограду – Голові конкурсної комісії – обрали того, хто знищує національну культуру!»

Натомість переможець конкурсу Олексій Лукашевич запевнив, що робитиме все від нього залежне, щоб Заповідник гідно представляв культурно-мистецьке надбання краю.
«Я передбачаю виконати всі ті плани і проекти, викладені в програмі розвитку Заповідника. І надалі докладатиму зусиль, щоб цей заклад, який дійсно є флагманом заповідної справи в Україні, популяризував культурні надбання Переяславщини», – сказав він.

Голова Конкурсної комісії Богдан Кожушко прокоментував перебіг конкурсного процесу та вибір більшості членів Комісії: «Було надзвичайно важко зробити вибір, адже в самому Заповіднику, у колективі досить напружена ситуація. Але, на мою думку, було прийнято правильне рішення, прийнято авансом. До представленого паном Лукашевичем проекту розвитку Заповідника було висунуто багато критичних зауважень, однак члени комісії відзначили і позитив – здійснену ним роботу у закладі. На мою думку наше рішення правильне».

Один із претендентів на посаду генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Анатолій Ізотов рішення Комісії розглядає, як звичайний конкурсний процес, головне, на його думку, це розвиток Заповідника.
«Конкурс є конкурс. Будь- хто, хто прийде на цю посаду, має вирішувати глобальні проблеми господарської частини, власне збереження пам’яток, здійснювати інтеграційний процес міста до Заповідника, а Заповідника до міста. Тому ті напрацювання, які в мене є в цьому напрямку,я обов’язково передам новому директору», – поділився своїм баченням Анатолій Ізотов.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245136597&cat_id=244913751

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

3-5 липня 2017 року в місті Переяслав-Хмельницький вперше в Україні відбудеться всеукраїнський музейний Форум, на якому планується обговорити актуальні питання розвитку музейної справи в нашій країні. Форум організується Переяслав-Хмельницькою міською радою разом з рядом інших організацій на ознаменування 1110-ї річниці міста на базі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький Державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди», а також Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК.

В програмі Форуму передбачаються науково-практична конференція, круглі столи та панельні сесії, присвячені основним питанням музейної справи, майстер-класи, презентації музеїв та їх виставки, екскурсії, товариські зустрічі і т. ін. Більш детальну інформацію про Форум можна отримати на сайті http://museum-forum.info.

Запрошуємо працівників музеїв, науковців, аматорів – усіх, кому не байдужі проблеми музеїв нашої країни, взяти участь у підготовці та проведенні Українського Музейного Форуму. Чекаємо ваших пропозицій на сайті Форуму!

 Оргкомітет

7 вересня, у приміщенні Українського інституту національної пам’яті (вул. Липська, 16) конкурсною комісією було обрано генерального директора Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. Ним став — Ігор Пошивайло, в.о. генерального директора Музею Революції Гідності.

Під час фінального етапу добору кандидати, Павло Москаленко та Ігор Пошивайло, представили по 2 стратегії розвитку Музею– на 1 та 5 років. За кандидатуру І. Пошивайла проголосували вісім членів конкурсної комісії з дев’яти (не голосував Володимир Панченко, т.я. був відсутній на другому засіданні). На думку комісії, презентація цього кандидата вразила системністю, чіткістю постанови цілей і задач і високим професійним рівнем. Згідно його стратегічного бачення, основними напрямками програми розвитку меморіально-музейного комплексу є іміджевий, інфраструктурний, управлінський, соціальний та фінансовий. Організаційно цей заклад базується на трьох взаємопов’язаних функціональних елемента з умовними назвами: Меморіал Героїв – Музей Майдану – Дім Свободи, стратегічними активами якого є ПАМ’ЯТЬ, яку він зберігає; Люди, яких він шанує, Колекції, за які він дбає та ІДЕЇ, які він генерує.

У найближчому майбутньому цей заклад має стати багатофункціональним музейним комплексом, що розкриває особливості боротьби українців за права та свободи; авторитетною динамічною інституцією нового покоління, що базується на подіях минулого і спрямовується у майбуття. Музей зберігає пам’ять про події, пов’язані з боротьбою українців за права та свободи людини, свободу як цінність і цивілізаційний вибір. Музей покликаний бути відкритим форумом і платформою для дискурсу і поширення ідей гідності та незалежності, сприяння активізації громадських ініціатив, консолідації та розвитку суспільства і формування відповідальності за майбутнє.
Комісію конкурсного добору очолювала Ганна Бондар («Агенція культурних стратегій»). До її складу також увійшли Тимур Бобровський («Агенція культурних стратегій»), Анастасія Гайдукевич (начальник відділу музейної справи Українського інституту національної пам’яті). Ігор Гурик (голова громадської організації «Родина Героїв Небесної Сотні»), Олександр Зінченко (історик, автор і ведучий програми «Розсекречена історія» телеканалу UA:Перший, член робочої групи «Музей Майдану / Музей Свободи»), Вікторія Колеснікова («Конгрес активістів культури»), Ольга Мельник (начальник відділу розвитку музейної справи Мистецького арсеналу), Володимир Панченко (черговий головуючий Ініціативної групи «Першого грудня»), Василь Рожко (член робочої групи «Музей Музей Майдану / Музей Свободи»).

Довідка:

Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції гідності – музейна науково-дослідна, культурно-освітня та науково-методична державна інституція, що належить до сфери управління Українського інституту національної пам’яті.

Музей створено розпорядженнями Кабінету Міністрів України «Про утворення державного закладу «Меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей гідності» від 18 листопада 2015 р. №1186-р та «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 р. №1186» від 23 листопада 2015 р. №1230-р.
Пошивайло Ігор Володимирович народився 1967 року в м. Полтава в родині відомих опішненських гончарів Пошивайлів.

Етнолог, керамолог, музеолог, кандидат історичних наук, заслужений діяч мистецтв України, голова правління громадської організації «Музей Майдану», голова Київського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, голова експертної комісії з нематеріальної культурної спадщини при Мінкультури.

Екс-заступник з наукової роботи генерального директора Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», екс-голова Музейної ради при Мінкультури, член Громадської ради з музейної справи при Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духовності, голова комісії з присудження премії в галузі народного мистецтва ім. Петра Верни Київської обласної державної адміністрації.

Дослідник у сфері культурної спадщини та музейної справи, автор керамологічного бестселера «Феноменологія гончарства: семіотик-етнологічні аспекти». Упорядник багатотомного альбому Івана Гончара «Україна й Українці». Куратор низки культурно-освітніх міжнародних проектів.
Фулбрайтівський стипендіат (Смітсонівський інститут), стипендіат ДеВос інституту арт-менеджменту Центру Кеннеді, експерт Фонду мистецтв у культури і Східній і Центральній Європі (США), учасник і тренер навчальних програм з безпеки культурної спадщини Міжнародного центру вивчення питань збереження та відновлення культурних цінностей – ІККРОМ, член виконавчого комітету національної системи ІККРОМ.

Один із ініціаторів проекту «Музей Майдану», член робочої групи зі створення Концепції музеєфікації Революції Гідності при Мінкультури і КМДА, член ініціативної групи «Музей Майдану / Музей Свободи».

З повагою,

Прес-службаНаціонального меморіального комплексу

Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності

maidanmuseum@gmail.com

У Дніпровському районі міста Києва, на вул. І.Миколайчука, 5 (Колишній Серафимовича), відбулося урочисте відкриття скверу та закладка каменя на місці майбутнього пам’ятника видатному українському акторові, режисеру та сценаристу Івану Миколайчуку, якому б цьогоріч виповнилося 75 років.
В урочистій церемонії взяли участь Міністр культури України Євген Нищук, директор Департаменту культури КМДА Діана Попова, голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач та дружина Івана Миколайчука – Марія Миколайчук.
«Іван Миколайчук справді великий геній світового кінематографу, який своїм творчим спадком ідентифікував Україну як кінематографічну країну перед усім світом. Це справді видатна постать. На мистецькому прикладі та напрацюваннях Івана Миколайчука необхідно будувати навчання майбутніх і сценаристів, і режисерів, і акторів. Адже це особистість надзвичайного і багатогранного таланту, через його кіно, через сценарії, через його кадри, через його очі особливо сприймається чарівний світ кінематографу», – сказав під час виступу Міністр культури України Євген Нищук.
Відкриття пам’ятного знаку саме у Дніпровському районі міста Києва є дуже символічним, оскільки саме там працював та жив Іван Миколайчук.
«Я дуже вдячна і мерії міста і Міністерству культури за те, що ви влаштували сьогодні свято біля будинку, де Іван жив. Це для мене дійсно неймовірне свято. Ви знаєте, я настільки збентежена і радію тому що Іван є визнаним символом дійсно українського кіно, я настільки тішуся цим, що важко передати. Іван був істинним патріотом України, повірте мені, я знаю», – схвильовано поділилася своїми враженнями Марія Миколайчук.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245134779&cat_id=244913751

НІЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ НІЖИНСЬКА ЄПАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ ЗАПРОШУЮТЬ НАУКОВЦІВ, ВИКЛАДАЧІВ ТА КРАЄЗНАВЦІВ

21 ВЕРЕСНЯ 2016 р. до міста Ніжина

на КРУГЛИЙ СТІЛ «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ, ОХОРОНИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ САКРАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ ПІВНІЧНОГО ЛІВОБЕРЕЖЖЯ»,

присвячений до 300-річчя освячення Благовіщенського собору та заснування Благовіщенського чоловічого монастиря м. Ніжина, 300-річчя перенесення Іржавської ікони Божої Матері та 100-річчя канонізації свт. Іоанна Тобольського (Максимовича).

Орієнтовна тематика: – Історія культових архітектурних споруд та комплексів Лівобережної України – Монастирі та чернече життя на Лівобережній Україні у ХVІІ – ХХ ст. – Сакральний вимір української історії. – Церковні старожитності України від козацької доби до сучасності – Історія релігійної освіти в Україні.

Заявки на участь надсилайте до 17 вересня 2016 року за адресою: 16602 вул. Графська, 2, Чернігівська обл., тел. 066-5153360 (Кривобок Олександр Павлович) м. Ніжин історико-юридичний факультет електронна пошта: nizhyn-ist-fak@ukr.net НДУ імені Миколи Гоголя

На засіданні Національної ради реформ було схвалено рішення про створення Культурного фонду України. Концепцію проекту Закону України «Про Культурний фонд України» презентували  Міністр культури України Євген Нищук  і Заступник Глави Адміністрації Президента України Дмитро Шимків.

Євген Нищук під час свого виступу зазначив, що в представленій презентації Концепції проекту  Закону України «Про Культурний фонд України» прописана програма дій  – нових для держави.

«Для багатьох словосполучення «державна політика у сфері культури і мистецтва» все ще асоціюється з ідеологічним патерналізмом, радянською системою та цензурою.

Але ми, як учасники цих процесів, прагнемо систематизувати роботу з реформування життя, переосмислити механізми взаємодії державного та недержавного секторів. Доля подарувала мені можливість тривалої практичної діяльності в сфері культурі саме в недержавному її секторі, а тому я на собі роками відчував певну несправедливість, знаю ситуацію з середини і саме ці речі прагну змінити», –  сказав під час презентації Євген Нищук. «Зараз ми пропонуємо прописану програма дій – нових для держави. Адже багато яскравих подій сучасної культури та мистецтва дотепер не мали належної державної підтримки, а саме вони впливають на розвиток суспільства».

Окремо Міністр культури зупинився  на поточному стані у сфері культури та навів приклади  культурних проектів недержавного сектору. Він також зазначив, що Концепція Українського культурного фонду та відповідний законопроект були розроблені робочою групою у складі експертів і фахівців у сфері культури і мистецтва, представників Мінкультури, Кабінету Міністрів України та фахівців Адміністрації Президента України. Створення Фонду має сприяти модернізації та підтримці українського мистецтва, відповідних умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості й суспільства, забезпечення широкого доступу до культурних надбань, підтримку культурного різноманіття та інтеграції української культури у світовий культурний простір.

«Фокус діяльності  запропонованого Фонду  має бути  на культурі та мистецтві. Саме це відрізняє його від інших вже зареєстрованих законопроектів. Фонд має бути самостійним у прийнятті рішень у своїй сфері. А також необхідно чітко визначити важелі впливу на його політику з боку органів державної влади. Ми маємо на меті кардинально змінити методи  взаємодії  з мистецьким середовищем. По суті – це втілення декомунізації в сфері культури»,- відмітив Євген Нищук.

Він також зазначив про необхідність залучати до відбору культурно-мистецьких проектів виключно представників  висококваліфікованого експертного середовища і сформувати високий рівень довіри  до Фонду з боку потенційних донорів і меценатів. Також в рамках презентації на Раді Реформ було запропоновано систему управління Фондом, яка забезпечуватиме збалансованість політики та прозорість його діяльності, означено що органами управління  Фонду буде Наглядова рада, Дирекція та Виконавчий директор. При цьому Наглядова Рада, що здійснюватиме свої повноваження на громадських засадах,  складатиметься із 9 осіб: 2 з яких пропонуватиме Міністерство культури, 2 – Президент, 2 – громадські об’єднання у галузі культури, 2 – заклади культури, також за посадою до неї увійде  Голова Ради. Її основними повноваженнями стануть затвердження норм та регламентів, а також напрямків використання коштів,  звітів, тощо. На виконавчу дирекцію фонду буде покладена функція затвердження проектів, відібраних експертною радою, а також здійснення управління поточною діяльністю Фонду. Відбір проектів здійснюватиметься Експертними радами на професійній основі. Джерелами наповнення фонду на нинішньому етапі стануть кошти державного бюджету, які зараз виділяються Мінкультури на фінансування заходів, а також добровільні внески фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних та інші доходи, що не заборонені чинним законодавством.

Також  законом передбачений чіткий механізм контролю за використанням коштів, зокрема: щорічний аудит рахунковою палатою (за зразком державного бюджету) та один раз на 3 роки – аудит міжнародною аудиторською компанією. Так само передбачено систему звітності, яка забезпечуватиме прозорість використання коштів фонду.

«Чому ця модель є кращою, навіть якщо збільшені адміністративні витрати? Тому що фонд дозволить акумулювати інші кошти, не лише з держбюджету, в тому числі закордоні. Розподіл здійснюватиметься професіоналами і прозоро. І таким чиномМінультури позбудеться невластивої йому функції – івент-агенства, визначення проектів та розподілу коштів» – відмітив Міністр.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245128264&cat_id=244913751

На Байковому кладовищі, напередодні 75-річчя з дня народження відкрили пам’ятник видатному українському акторові Богдану Ступці. На церемонії відкриття  скульптури були присутні родичі, колеги, а також численніпоціновувачі безсмертного таланту Богдана Ступки.

«Час – він дуже жорстокий, він стирає багато чого, в тому числі і в людській пам’яті, але цей пам’ятник тут на могилі, ці палаючі коріння, цей хрестоподібний свічник буде нагадувати всі ті неповторні образи, які були створені Богданом Ступкою. І просто спливає на думку – завтра йому було б тільки 75 років, саме в цей рік коли три ювілейні дати стосуються трьох велетів української сучасної культури – Миколайчука, Іллєнка, Ступки. Все не випадково, всі вони несли дивовижну епоху, ідентифікацію України – акторську, кінематографічну, народну»,-  сказав Міністр культури України ЄвгенНищук

Автор пам`ятника – одеський скульптор Михайло Рева. Він товаришував з Богданом Ступкою понад 15 років і бачив у ньому свого духовного наставника. Також він є хресним батьком онука актора – Богдана.

 “Я не хотів робити щось банальне: маску чи руку. Богдан Ступка міцно пустив коріння в українську землю , був і є невід’ємною частиною України“, – розповів Михайло Рева.

Пам`ятник, встановлений на могилі Богдана Ступки  висотою приблизно 130 см – це дерево з бронзи, а платформа  з чорного граніту – на ній колаж з образами Богдана Сильвестровича  у графіці Сергія Якутовича. Також на  ній  вилиті старовинна гуцульська свічник-трійця та хрестик – точна копія натільного хрестика, який носив на грудях Ступка.

 За українською традицією, коли людина народжувалася, садили дерево. А коли помирала – це дерево зрізали і ставили корінням догори. Таким чином, показуючи неперервність  зв’язку людини з Богом.  Ця ідея Михайлу Реві прийшла, коли він був у рідному селищі Ступки – Куликові (Львівська область). Він знайшов там дерево і по ньому вже зробив макет.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245126839&cat_id=244913751

В Луцьку (Волинська область) відбувся 22-й фестиваль дзвонового мистецтва «Благовіст Волині». Три десятки дзвонарів демонстрували свою майстерність на дзвіниці старовинного замку Любарта. Серед них була і глухівчанка Ірина Колтакова, яка виступала разом із онуком Іваном. Вони разом із іншими учасниками отримали «Подяки» від Луцького міського голови Миколи Романюка, директора фестивалю Галини Марчук (голова Волинскьої обласної організації Українського товариства охорони памяток історії та культури) та ексклюзивні дзвіночки волинського майстра Миколи Шавули.

В рамках фестивалю вже вшосте зібрались науковці на конференцію «Дзвони в історії і культурі народів світу», щоб обговорити актуальні питання в галузі кампанології. Цього року в ній взяли участь представники України, Польщі та Росії.

Роботи українських кампанологів, зокрема Ірини Колтакової по дослідженню дзвонів храмів Глухівщини і дзвонів Глухівського гарматного двору, зацікавили представників Інституту мистецтв Польської академії наук у Варшаві і їм було запропоновано долучитись до спільного проекту по дослідженню дзвонової спадщини. Учасники фестивалю вдячні його директору Галині Марчук за чудову організацію, гостинність і невтомну діяльність в справі пропаганди дзвонового мистецтва в Україні.

http://kourier.in.ua/712-festival-dzvonariv-ochima-gluhivchanki-vdeo.html

17 августа прошло первое заседание обновленного состава Научно-методического совета по охране недвижимого культурного наследия (НМС) Минкультуры Украины. Об учредительном заседании совета, которое состоялось 6 июля, на сайте «Ні корупціі» рассказывалось в статье «Новый состав совета Минкультуры не будет ручным». В ней же говорилось об основных новациях проекта нового Положения о совете.

Согласно новому Положению о совете, инициировать рассмотрение спорных вопросов имеют право общественные организации и отдельные специалисты.

Одним из важнейших вопросов заседания 17 августа стало рассмотрение проекта Положения о Научно-методическом совете по вопросам охраны культурного наследия Министерства культуры Украины». Предыдущий документ безнадежно устарел – он создавался с целью жесткого управления чиновниками действиями совета. Только чиновники имели право составлять повестку дня совета, председателем совета также был чиновник, и состав совета подбирался также им. Понятно, что и решения совета им же контролировались. Результаты такой деятельности совета особенно ярко проявились в Киеве. Это согласование всем известных проектов высотных зданий в историческом центре Киева (элитный жилой комплекс на ул. Грушевского, 9а, небоскреб на Кловском спуске 7а, строительство ТРЦ над станцией метро «Театральная» – сейчас Музей истории Киева и др.). Так продолжалось многие годы.

Хочу напомнить, что члены совета работают на общественных началах, их работа не оплачивается, хотя нагрузка бывает значительной (заседания проводятся примерно раз в 3 недели и длятся минимум 5 часов, перед заседаниями специалисты знакомятся с проектами). Новое Положение коренным образом меняет систему работы совета, видимо, по этой причине оно долгое время не принималось руководством министерства.

Новое Положение об МНС разрабатывалось обновленным в июле 2014 г. составом совета на протяжении полугода, так как каждый член совета вносил свои замечания и дополнения, которые затем обсуждались. Делалось это в первый приход Е.Нищука на должность министра культуры, положительную роль в новой организации работы совета сыграла замминистра О.Островская-Лютая (сегодня ее место заняла Т.Мазур), а затем председатель совета О.Пламеницкая, в разработке Положения о совете – зампредседателя совета Е.Линева. Затем единогласно утвержденный советом документ был передан в Управление охраны культурного наследия министерства, где пролежал без движения до сегодняшнего дня (более года!).

Напоминания чиновникам о существовании проекта нового Положения о совете не давали результатов.
И вот, наконец, 17 августа 2016 г. рассмотрение проекта Положения опять попало в повестку дня работы уже следующего обновленного состава совета. И опять Положение о совете было рассмотрено и утверждено членами совета с незначительными и непринципиальными правками. Теперь его обязано рассмотреть Управление охраны культурного наследия и заповедников и передать на утверждение министру. Будем надеяться, что чиновники справятся со своими обязанностями, и новое Положение о совете будет, наконец, принято.

Почему я так много внимания уделяю Положению о совете? В новом документе инициировать рассмотрение спорных и «больных» вопросов на совете могут председатель и члены совета, а также общественные организации. Спорных вопросов, связанных с незаконной новой застройкой исторических территорий, только в Киеве накопилось множество. Одновременно киевской властью в этом году из 27 млрд грн городского бюджета на ремонт и реставрацию всех памятников архитектуры выделено около 4 млн грн. При этом, на строительство светомузыкального фонтана рядом с Оперным театром было выделено почти 1 млн грн. Это говорит об отношении власти к наследию.

Несмотря на то, что принятие нового Положения в последний год блокировалось руководством министерства, совету удавалось рассматривать вопросы, которые вносились в повестку дня членами совета и некоторыми специалистами – не членами совета. Такими, например, были вопросы о необходимости срочной реставрации (хотя бы консервации!) Гостиного двора и о конкурсе на благоустройство Контрактовой площади, проведенного С.Целовальником в Киеве. Рассмотрен был вопрос о реставрации Дома киевского архитектора Меленского на Подоле.

Ощущая потребность в привлечении профессиональной общественности и активистов протестных движений к работе совета (а не только чиновников), совет намерен активнее использовать их предложения. У специалистов совета, наблюдавших многие годы варварские застройки киевских исторических территорий высотными дисгармонирующими и уродующими город зданиями, есть желание «быть ближе к народу».

На заседании совета 17 августа три вопроса из повестки дня были фактически инициированы общественными организациями Киева.

ВЫДАЮЩЕЕСЯ МЕСТО «ОБСЕРВАТОРНАЯ ГОРКА»

Первым вопросом повестки дня было рассмотрение научно-проекной документации «Режимы использования территории комплексного памятника местного значения «Выдающееся место «Обсерваторная горка». Охранный №343-кв (Приказ Министерства культуры и туризма Украины от 16.06.2007 г. №662/0/16-17).

Квартал ограничен улицами Воровского (Бульварно-Кудрявская), Гоголевская, Юрия Коцюбинского и Обсерваторная. Кадастровый квартал 91:187.
Документ разработан в дополнение к паспорту памятника, который был разработан для этой территории в 2007 г. Автор разработки – ГП «Всеукраинский научно-методический и исследовательско-информационный центр архитектурного наследия Минрегионстроя Украины» (руководитель – член совета Т.Манифасова).

Работа выполнена бесплатно по просьбе общественных организаций, которые, начиная с 2003 г. (выделение земли под новое высотное строительство!) ведут борьбу за сохранение уникальной исторической территории.

Представители «Общественного совета по защите Обсерваторной горки и Павловского сквера» и ОО «Андреевско-Пейзажная инициатива» присутствовали на заседании совета и давали свои пояснения.

Поводом для разработки документа послужило настойчивое желание застройщиков возвести почти в центре квартала жилой (клубный) дом для киевской «элиты». О первом разработанном проекте есть сведения на сайте Архюнион бывшего гл. архитектора Киева С.Бабушкина.

28.07.2004 – ПРОЕКТ СТРОИТЕЛЬСТВА ЖИЛОГО ЗДАНИЯ ПО УЛ. ГОГОЛЕВСКОЙ, 32-34 В ШЕВЧЕНКОВСКОМ РАЙОНЕ
Проектная организация: ПЦ ПГ «Познякижилстрой»
Заказчик: МВД Украины
ГАП: Носенко О. Б.
Докладчик: Носенко О. Б.

Участок, отведенный под строительство дома, расположен в глубине квартала. Окружающая его застройка представляет собой различные по стилю здания. По предварительным расчетам, максимальная этажность возводимого здания была ограничена 14-ю . . .

Сегодня известно, что земельный участок под элитный дом в 2003 г. был передан в аренду на 25 лет ЗАО «Авиакомпания «Вита», принадлежащему бывшему (в команде Януковича) секретарю СНБО В.Сивковичу. В 2007г. эта территория под давлением общественности получила охранный статус, при котором новое строительство здесь невозможно, а лишь реставрация или реконструкция в существующих объемах исторических зданий.

Несмотря на охранный статус территории, в 2008 г. были разработаны предложения по строительству на территории квартала (ул. Гоголевская, 32-В) 8-этажного Клубного дома. Согласно выполненным Архитектурно-строительной компанией «Жежерин» расчетам, дом может «принести инвестору доход порядка 11 603 000 долларов США при годовой рентабельности собственных средств 69%». Неплохо.

В июле 2015 г. земельная комиссия Киевсовета остановила право пользования ЗАО «Авиакомпания «Вита» этим земельным участком. В октябре 2015 г. суд оштрафовал компанию, основанную Сивковичем, за незаконное строительство в Павловском сквере.

Тем не менее, у общественности, имеющей опыт участия в судебных разбирательствах, остается страх принятия судами неправедных решений.

В начале августа к министру культуры обратилась с письмом научный сотрудник Института им. Рыльского НАН Украины Алина Артюх. Она призвала министра не оставаться равнодушным и помочь общественности, которая уже более 10 лет противостоит стройке Сивковича. Она напомнила Е.Нищуку, что при первой его каденции министерство уже подавало в суд на инвестора (ЗАО «Авиакомпания «Вита»), так как были начаты земляные работы, которые причинили большой вред историческому ландшафту этого квартала.

«Режимы использования территории комплексного памятника местного значения «Выдающееся место «Обсерваторная горка» должны поставить жирную точку на всех планах нового строительства на территории очерченного квартала. Все члены совета проголосовали за утверждение этого документа.

ОБНОВЛЕННОЕ ИГО «СТРОИТЕЛЬСТВО МНОГОЭТАЖНОГО ЖИЛОГО ДОМА НА ОБСЕРВАТОРНОЙ, 4» И ПРОЕКТ НЕ БЫЛИ ПОДДЕРЖАНЫ СОВЕТОМ

В конце апреля этого года совет уже рассматривал Историко-градостроительное обоснование (ИГО) и проект строительства жилого дома на ул. Обсерваторной, 4.

Поводом для рассмотрения послужило то, что общественность, люди, которые живут в домах, окружающих стройку, начали активно против нее протестовать – они лишались придомовой территории, старые дома, расположенные рядом со стройкой, могли бы серьезно от нее пострадать (как это уже часто в Киеве бывает).
Тогда совет не принял представленную работу, а посоветовал ее доработать.

«Члены совета отметили, что архитектура и высотность здания для этого места не подходят – они не отвечают исторической парцелляции строений, диссонируют с окружающей застройкой. Вид торца огромного дома будет смотреться очень громоздким со стороны ул. Бульварно-Кудрявской, особенно с того места, где расположены 6-этажный Университет им. Б.Гринченко и сквер с его памятником. Ориентация на уже построенные высотки недопустима, нужно ориентироваться на рядовую застройку и памятники архитектуры.
Член совета архитектор Иван Быков обратил внимание на то, что выделенный под строительство участок и само здание перенасыщены разного рода функциями, которые явно невозможно разместить на выделенной под застройку территории – необходимо снизить этажность и количество квартир. Члены совета рекомендовали заказчику переделать проект с учетом замечаний».

Замечания не были учтены, хотя была попытка изменить конфигурацию здания. Но этого оказалось недостаточно для того, чтобы одобрить работу.

СОВЕТ ХОЧЕТ РАССМОТРЕТЬ ИГО И ПРОЕКТ ЗАСТРОЙКИ ТЕРРИТОРИИ СЕННОГО РЫНКА В КИЕВЕ

Территория (около 2 га) бывшего Сенного рынка расположена на границе буферной зоны памятника ЮНЕСКО «София Киевская» (в нескольких десятках метров проходит ул. Ярославов вал), в центральном историческом ареале столицы. В связи с тем, что ее застройка приобретает все больший резонанс среди профессиональной общественности и общественных организаций Киева (есть обращения к совету и есть письма непосредственно к министру Е. Нищуку), члены совета обратились к начальнику Управления охраны культурного наследия и заповедников А.Епифанову и замминистра культуры Т.Мазур с просьбой предоставить на рассмотрение совета Историко-градостроительное обоснование и проект застройки этой территории.
А.Епифанов признал, что он уже согласовал ИГО и проект, а замминистра Т.Мазур – его утвердила. Этого документа не хватало застройщику для того, чтобы развернуть строительные работы, что он уже и делает.
Члены совета надеются, что Епифанов и Мазур предоставят эту важную для киевлян документацию на рассмотрение совета.

Программа развития НЗ «София Киевская» на 2016-2020 гг. была одобрена

Программу развития Национального заповедника «София Киевская» на 2016-2020 гг. докладывала гендиректор заповедника Н.Куковальская. Программа была одобрена единогласно. О планах и проблемах заповедника будет отдельная публикация.

Ирина Карманова, член НМС Минкультуры, для “Ні корупції!”

Від колективу Центру пам‘яткознавства НАН України і УТОПІК та Українського товариства охорони пам‘яток історії та культури сердечно вітаємо вас зі святом — Днем незалежності України!

Ця визначна дата навіки увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті нашого народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

Від усієї душі зичимо вам, вашим рідним та колегам міцного здоров’я, щастя, добра, достатку, миру, щедрої долі, подальших успіхів в усіх справах і починаннях заради процвітання незалежної України, добробуту її народу.

Бажаємо, щоб ваша важлива праця на благо рідної Батьківщини та українського народу завжди була плідною та натхненою і дарувала вам лише радість та задоволення.

Голова Товариства Бур’янова М.І.

та

Колектив Центру пам‘яткознавства НАН України і УТОПІК

10-20 июля прошла 40 сессия ЮНЕСКО в Стамбуле. Киевским чиновникам удалось в очередной раз отбиться от назойливых экспертов – Украину не внесли в «черный список» стран – нарушителей правил и требований по сохранению всемирного наследия – «Софии Киевской» и Киево-Печерской лавры. И нужно отметить, что чиновники старались, как могли. Но долго так продолжаться не может. Осенью Киев опять посетит мониторинговая миссия ЮНЕСКО. И что опять увидят эксперты?

СТРОЙКА НА УЛ. ГОНЧАРА, 17-23

Речь вновь пойдет о строительстве огромного, не соразмерного исторической застройке, элитного дома под названием Фреско София (!) в охранной зоне Национального заповедника «София Киевская».

Два месяца назад (14 июня) заместитель В.Кличко Алексей Резников заявил, что если застройщик сам не остановит строительство, киевская власть демонтирует забор вокруг стройки и арестует строительные материалы, находящиеся на площадке строительства. Строительство не остановилось. 20 июня забор снесли. Об этом важном событии шла речь в статье«Ограждающий коррупционную стройку забор разобрали. Что дальше?» на сайте «Ні корупції!».  Застройщик через некоторое время соорудил новый забор из подручных материалов, но строительство не возобновил.

Остановка строительства явилась результатом работы Временной контрольной комиссии Киевсовета (ВКК), в состав которой вошли депутаты Киевсовета и представители общественности. Комиссия заседала не один раз и разобралась во всех деталях событий, сопровождавших эту 10-летнюю стройку, которая много раз то останавливалась, то возобновлялась и по которой прошло множество судебных разбирательств.

В последней остановке стройки сыграла свою роль предстоящая сессия ЮНЕСКО, на которой мог быть в очередной раз поставлен вопрос о внесении Украины в «черный список» стран, находящихся под угрозой исключения объектов из Всемирного наследия ЮНЕСКО.

После остановки строительства по инициативе В.Кличко Государственная архитектурно-строительная инспекция совместно с Департаментом городского благоустройства провела проверку документации на строительство по ул. Гончара, 17-23, которая выявила множество нарушений. Было аннулировано разрешение на строительство. 8 июля (накануне открытия сессии ЮНЕСКО) появилось сообщение об этом.

40-я сессия ЮНЕСКО в этом году прошла в Стамбуле с 10 по 20 июля. В ее работе приняла участие и группа представителей от Украины, в составе которой находился и А.Резников. После возвращения из Стамбула он сообщил «ЕСПРЕСО», что вопрос строительства элитного дома на ул. Гончара, 17-23 (внесение изменений в проект в соответствии с требованиями ЮНЕСКО), продолжает оставаться актуальным для ЮНЕСКО. Осенью в Киев приедет мониторинговая комиссия, которая будет проверять все застройки в буферной зоне объекта “Киев: Собор Святой Софии и прилегающие монастырские сооружения, Киево-Печерская Лавра”. Если нарушения не будут устранены, то на 41 сессии, которая состоится в следующем году, будет вновь поднят вопрос о включении Украины в список стран, которые находятся под угрозой попадания в «черный список». Благодаря усилиям группы украинских представителей, этот вопрос был временно снят с повестки дня сессии.

14 июля (в разгар работы 40 сессии ЮНЕСКО) на сессии Киевсовета было принято решение, которое обязало застройщика по ул. Гончара, 17-23 (ООО «Инвестиционно-строительная группа») в месячный срок привести здание в соответствие с требованиями ЮНЕСКО (не выше прилегающей застройки – 25 м и парцелляцией фасада, соответствующей окружающей домам). Это означает, что снести необходимо минимум 2 этажа, и с фасадом нужно что-то делать. Если застройщик этого не сделает, Киевсовет расторгнет договор аренды земли, и владелец объекта лишится возможности ввести его в эксплуатацию.

УМЕНЬШАТЬ ВЫСОТУ ЗДАНИЯ НА УЛ. ГОНЧАРА ЗАСТРОЙЩИК НЕ СОБИРАЕТСЯ, БУДЕТ СУДИТЬСЯ. ОПЯТЬ?

Прошел месяц, строительство объекта не ведется, но и требования киевской власти застройщиком не выполняются. Мало того, он развил бурную деятельность по отбеливанию своей репутации, используя сайт «КиевВласть», на котором заявляет, что сносить этажи не намерен, и планирует завершить это строительство с теми безобразиями, за которые проект критикуют эксперты ЮНЕСКО.

На сайте «КиевВласть» вышло также большое интервью с застройщиком, в котором было много неправдивой информации, например, о том, что Украинское общество охраны памятников истории и культуры (УООПИК) согласовало проект. Да, был момент, когда глава Киевской организации УООПИК Л.Афанасьева согласовала проект, но затем этот вопрос рассматривался на коллегии УООПИК, на котором я присутствовала. Проект был категорически отвергнут, а Л. Афанасьевой сделано порицание, о чем был составлен протокол и направлен в КГГА.

Представитель застройщика также утверждал, что ЮНЕСКО поддерживает строительство этого дома, ссылаясь на давнее заключение одного из российских экспертов. Заключение было, однако ЮНЕСКО не приняло его во внимание как непрофессиональное. И т.д. Учитывая то, что мониторинговая миссия ЮНЕСКО приедет в Киев этой осенью, киевской власти и ВВК следовало бы срочно продолжить свою работу и потребовать от застройщика разработать проектные предложения с учетом понижения высоты здания и возможностей изменения парцелляции фасада. На мой взгляд, застройщик должен быть заинтересован в решении этой задачи, а власть – настойчива в своих требованиях. Судебные разбирательства, в которые застройщик собирается опять втянуть все структуры власти и активистов, ни к чему не приведут. Это уже было много раз. Правда, с судебной реформой еще не все в порядке!

СТРОЙКИ НА ТЕРРИТОРИИ И В БУФЕРНОЙ ЗОНЕ КИЕВО-ПЕЧЕРСКОЙ ЛАВРЫ

В своем интервью «ЕСПРЕСО» 14 июля А.Резников обратил внимание на то, что ЮНЕСКО также очень беспокоит строительство на территории и в буферной зоне Киево-Печерской лавры. Он упомянул безобразный небоскреб на Кловском спуске, 7а, на который «ложится» панорама Лавры. Снести верхние этажи этого здания – сложная задача, хотя, при современных технологиях, решить ее возможно.

Но в буферной зоне Лавры есть другие объекты, которые могут навредить памятнику и попасть в панораму со стороны Днепра. Некоторые уже строятся, другие – планируется построить.

Хочу обратить внимание на 2 объекта: на ул. Лаврской, 6 и на ул. Лейпцигской, 13. На ул. Лаврской, 6 может появиться высотный гостинично-офисный центр с подземным паркингом (кстати, общественность уже обращалась в КГГА и Минкультуры по поводу этого объекта), на ул. Лейпцигской, 13 – жилой комплекс.

На самой территории Нижней Лавры рядом с дальними пещерами также ведется новое строительство УПЦ МП, что чревато разрушением пещер.

Ирина Карманова, для “Ні корупції!”

У понеділок, 22 серпня, о 15:00 в Українському кризовому медіа-центрі (Український Дім на Європейській площі, вул. Хрещатик, 2) відбудеться дискусія на тему «Декомунізація в Україні: між законом і реальністю».

Мета дискусії:
– обговорення у колі фахівців поточної практики впровадження «законів про декомунізацію»
– знаходження можливих способів правового врегулювання конкретних кейсів
– розгляд демонтажу барельєфів на фасаді Українського дому.

Запрошуємо до розмови фахівців – держслужбовців, пам’яткоохоронців, мистецтвознавців, правовиків, містян та ЗМІ.

УЧАСНИКИ:
Юрій Стельмащук – директор ДП Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»
Аліса Ложкіна – мистецтвознавець, головний редактор журналу ART Ukraine, заступник генерального директора Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Музейний Арсенал»
Назар Білик – скульптор, онук Валентина Борисенка, автора барельєфів на Українському домі
Олена Мокроусова – головний фахівець Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій
Ганна Бондар – в.о. директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради
Іван Іванущак – представник Державного управління справами
Сергій Груздо – начальник Управління охорони культурної спадщини Київської міської ради
Михайло Кальницький – історик, києвознавець
Михайло Копил – головний спеціаліст управління охорони нерухомої культурної спадщини Міністерства культури України
Модератор – Владислава Осьмак, керівник Центру урбаністичних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Ініціатори дискусії: Мистецький напрямок Українського кризового медіа-центру, Центр урбаністичних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія»

https://www.facebook.com/events/287471581631825/

Міністр культури України Євген Нищук провів зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Королівства Нідерланди в України Кейсом Кломпенхаувером. Під час розмови розглядалося питання щодо ініціативи спільного проекту по реконструкції карильйону у Національному заповіднику “Софія Київська”. Кейс Кломпенхаувер висловив готовність сприяти створенню спеціального комітету у Нідерландах для пошуку меценатів та проведення інформаційної кампанії щодо культурної близькості двох країн. Також був розглянутий намір організувати візит до Києва експертів з Нідерландів для обговорення технічних деталей реалізації проекту у Національному заповіднику. Зі свого боку Євген Нищук підтвердив зацікавленість у реалізації такого проекту та готовність надати всебічне сприяння, зокрема у частині оформлення дозвільних та супровідних документів.
“Активна співпраця України з європейськими державами а надто у контексті мистецтва – є тим важливим напрямком культурної дипломатії, який у нинішній складний для України час, може слугувати важливим об’єднавчим фактором – сказав Міністр. Реконструкція карильйону у Софії – нашій святині в самому серці Києва – захід знаковий та символічний. Передзвін, що лунатиме з Софії, після проведення робіт, певен, стане справжньою окрасою міста, надихатиме та захоплюватиме як українців, так і численних туристів”.

Також під час розмови Міністр наголосив, про цікавість у контексті підготовки України до пісенного конкурсу Євробачення залучення досвіду Нідерландів у будівництві та обладнанні концертних залів та проведення масштабних творчих заходів із великою кількістю гостей з усієї Європи.

Довідково: Карильйон (фр. carillon — «дзвін в усі дзвони») — ударний музичний інструмент, що являє собою набір точно налагоджених дзвонів керованих спеціальною паличковою клавіатурою, яка називається «фламандською педаллю». Назва інструменту походить від латинського quadrillion – набір з чотирьох (дзвонів). Нині, за статутом Всесвітньої федерації карильйону, кількість дзвонів у карильйоні має бути не меншою ніж 23. Виключення стосовно кількості дзвонів можливе лише для інструментів, створених до 1940 року. Такі інструменти вважаються «історичними карильйонами». Великий внесок у розвиток світового карильйонного мистецтва зробила нідерландська фабрика «Петіт енд Фрітсен» і особисто її останній власник Франк Фрітсен.

Найпершим в Україні є збудований 2001 року карильйон Михайлівського Золотоверхого собору. Карильйон на Софійській дзвіниці було встановлено у 2008 р.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245124150&cat_id=244913751

Головам (заступникам голів) 

обласних (міських) організацій Товариства

Шановні колеги!

Нині в організаціях Товариства триває звітно-виборча кампанія. Активісти Товариства підводять підсумки пам’яткоохоронної діяльності не тільки за останні 5 років з моменту проведення Х з’їзду, а і за всі 50 років славної історії нашої всеукраїнської громадської організації. Триває складний і відповідальний процес, який вимагає єднання, згуртування та дотримання чіткої громадянської позиції.

Принагідно повідомляє про недружню по відношенню до Товариства діяльність Київської міської організації, яку очолює член Головної ради і Колегії Товариства Сердюк Олена Михайлівна.

Після усунення з посади директора заповідника «Софія Київська» у 2015 році за недоліки у роботі(події, пов’язані з руйнуванням частини стіни Заповідника) вона впродовж 1,5 років веде судові тяжби з Міністерством культури України за відновлення на посаді і ніде не працює.

За час обрання її головою Київської міської організації Товариства у 2012 році зацікавилась громадською роботою лише після звільнення з «Софії».

Але вся діяльність Сердюк О.М. і нинішнього активу організації (переважна більшість членів ради Колегії, обраних на попередній звітно-виборчій конференції, давно відійшла від неї) почала спрямовуватись на боротьбу з Головною радою і Товариством загалом. Після невдалої спроби посісти місце Голови Товариства або хоча б заступника (на черговому пленумі Товариства у грудні 2015 р при голосуванні її підтримали лише четверо членів Головної ради) невелика група маловідомих активістів на чолі з нею заснували цілий ряд нових організацій, метою яких задекларована пам’яткоохоронна діяльність. Одна з них – ГС «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» створена як двійник Товариства і без згоди і навіть без відома Головної ради, зареєстрована за юридичною адресою самого Товариства (вул. Лаврська, 9, корпус 19).

Метою так званої ГС «КМО УТОПІК» є діяльність, спрямована на підрив авторитету Товариства, позбавлення його права користування  приміщеннями 19-го корпусу, залучення на свій бік його обласних організацій.

У зв’язку з цим Головна рада застерігає від можливих контактів і перемовин з Сердюк О.М. Колегія Головної ради від 30 червня 2016 р. дала належну оцінку її провокаційної діяльності і засудила її. Ми переконані, що так само «подвижницьку» роботу Сердюк О.М. оцінить і наступний з’ізд Товариства.

З повагою

Голова Товариства,

кандидат історичних наук,

заслужений працівник культури України                         М.І.Бур’янова 

12 серпня о 15.00  у виставкових залах Центрального будинку художника НСХУ (м. Київ, вул. Січових Стрільців,1-5 ) відбудеться відкриття  масштабного мистецького проекту – виставки до 25 річниці Незалежності України , яка представить  творчі здобутки сучасних українських художників з усіх регіонів України.

До цьогорічної експозиції увійшло понад 400 творів живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва.  Виставка продемонструє  розмаїття художньої стилістики, образно-пластичних уподобань авторів, характерні творчі риси як окремих мистецьких осередків так і кожного автора.

Виставка діятиме з 12 по 28 серпня.