Архів за Травень 2017


РЕЗУЛЬТАТИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПАМ’ЯТКООХОРОННОЇ ТОЛОКИ «ДОГЛЯНУТА СПАДЩИНА» В АПОСТОЛІВСЬКОМУ РАЙОНІ

1 квітня Апостолівська районна громадська організація «Правозахисне козацьке товариство «Базавлуцька Січ» разом з Апостолівською організацією ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури»  зібралися на старому кладовищі в с. Мар`янське, (колишній Козацький Зимівник Тернівка), щоб підняти з землі дідівські хрести.


ПРЕЗЕНТАЦІЯ МОНОГРАФІЇ «ОХОРОНА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИМИ ЗАПОВІДНИКАМИ ЧЕРНІГОВО-СІВЕРЩИНИ»

Монографія_210715 травня, у понеділок, о 12.00 відбудеться презентація монографії «Охорона культурної спадщини історико-культурними заповідниками Чернігово-Сіверщини» у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (у Колегіумі, на Валу).

Книга видана під грифом Північно-Східного регіонального відділення Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК видавцем Олегом Філюком. Розділи монографії висвітлюють пам’яткоохоронну діяльність Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», Національного історико-культурного заповідника «Качанівка», Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі, Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» (м. Батурин), Національного заповідника «Глухів» та Історико-археологічного музейного комплексу «Древній Любеч».

У колективній монографії висвітлюється історія й основні напрями діяльності історико-культурних заповідників, що знаходяться на території Чернігово-Сіверщини. Особлива увага акцентується на пам’яткоохоронній діяльності заповідників і популяризуванні пам’яток культурної спадщини, що знаходяться в їх підпорядкуванні.

Підготовлено видання колективом авторів: Буренко В.М., Жукова С.П., Заліський О.С., Заліський С.В., Зозуля С.Ю., Кербут Т.В., Кіяшко Л.Г., Коваленко О.Б., Малик Є.І., Непотенко І.В., Руденок В.Я., Сторчака Н.І., Титова О.М., Тупик С.В., Федорченко А.А.

За загальною редакцією С.Ю. Зозулі

Видання розраховане як для науковців, дослідників українського пам’яткознавства та музеєзнавства, так і для широкого кола читачів, що цікавляться вітчизняною історією та старожитностями.

http://oldchernihiv.com/prezentatsiya-monografiyi-ohorona-kulturnoyi-spadshhyny-istoryko-kulturnymy-zapovidnykamy-chernigovo-sivershhyny/


Міжнародний симпозіум кампанологів

SAM_231824-25 квітня в Польщі у містечку Тачишув пройшов Міжнародний симпозіум кампанологів, організований Художнім інститутом Польської Академії Наук, фондом «Testimonia» та власником ливарні дзвонів Збігневом Яном Фельчинським, на який були також запрошені члени Науково-методичного центру дзвонового мистецтва Волинської обласної організації  УТОПІК.

SAM_2366Кампанологи-науковці Польщі, Чехії, Німеччини, Білорусії, Литви говорили про спільну ініціативу вирішення питань, що стосуються розвитку історичних досліджень в галузі дзвоноливарного мистецтва, визначення можливих колективних завдань, потреби об’єднання професійних дослідників в рамках певного інституту. З прямих переговорів і відносин випливає, що дослідницьке співтовариство бачить нагальну необхідність спробувати розширити свою діяльність шляхом її інтенсифікації, обміну результатами досліджень між науковими центрами, а в кінці кінців прийняття основних рішень, таких як підготовка кампанологічної бібліографії та дослідження кампаноциду (нищення дзвонів), складання термінологічного словника з питань дзвоноливарного мистецтва і словника творців дзвонів, що діють в центральній Європі, підготовка стандартних інвентаризаційних описів, призначення централізованого цифрового архіву, створення і функціонування порталу, присвяченого тематиці дзвонів. Учасники симпозіуму говорили про те, що вищезгадані недоліки заважають у повсякденній роботі по розробці детальних дослідних тем і блокують можливість появи більш широких монографічних робіт.

На симпозіумі кампанологічні дослідження Волинського центру дзвонового мистецтва, тенденції розвитку, перспективи міжкультурної співпраці та останні публікації Центру презентувала маґістр Галина Марчук. Історіографічний аналіз досліджень дзвонового мистецтва в Україні зробила к.і.н., секретар ВОО УТОПІК Оксана Сущук. Історик, заступник голови ВОО УТОПІК Іраїда Майданець охарактеризувала історичні мотиви народної кампанологічної практики. Також в рамках цього заходу відбулася презентація нової книги про Луцькі дзвони «Мідний голос віків» Галини Марчук у співавторстві з Надією Севрюковою.

18198112_1825582577706994_1492449600_n(1)18217125_1825582481040337_1115791012_n

Спадкоємний   ливарник  Збігнев Фельчинський запросив учасників на свій завод, що веде історію  лиття дзвонів з 1802 року. Науковці з цікавістю оглядали виробництво і слухали розповідь про сам процес виготовлення дзвонів та мали можливість на восковці залишити свій автограф для майбутнього дзвона, що буде відлитий на згадку про симпозіум.

маґістр Галина Марчук, голова ВОО    УТОПІК, керівник

Науково-методичного центру.


ГОСТИНЫЙ ДВОР В КИЕВЕ ПРЕВРАЩАЮТ В РУИНУ: СУД ТРЕБУЕТ ДОКАЗАТЕЛЬСТВ

1История Гостиного двора на Контрактовой площади в Киеве становится все более драматичной. Это уникальное здание за последние 5 лет пережило несколько потрясений. Оно было построено (воссоздано) по проекту 1809 г. петербургского архитектора Луиджи Руска в стиле классицизм выдающимся украинским архитектором-реставратором Валентиной Шевченко в 80-х годах прошлого столетия. Много лет в нем располагались нужные киевлянам и Украине учреждения: Государственная корпорация «Укрреставрация», институт «УкрНИИпроектреставрация», Государственная архитектурно-строительная библиотека им. В.Заболотного, театр. Это, прежде всего, общественное здание. Были мечты расположить в нем так и не состоявшийся на ул. Б.Хмельницкого Музей истории Киева.

Но наступил роковой момент (2011 г.!), когда кому-то из людей правящей «элиты» Януковича захотелось использовать его для коммерческих целей, превратив в утилитарный остекленный со всех сторон торговый центр. В журналистских расследованиях процесса «захвата» здания Гостиного двора вначале фигурирует фамилия главы Государственного управления делами при президенте А.Кравца и некая оффшорная компания, затем имена Д.Фирташа и Ю.Бойко, пару лет назад речь шла уже об Р.Ахметове.

Для осуществления намеченного в 2012 г. была создана фальшивая организации – ПАО «Укрреставрация», которая разместилась в Гостином дворе вместо Государственной корпорации «Укрреставрация»,  бедствовавшей из-за отсутствия заказов. Чиновники всех уровней хитроумно обосновывали нарушение законодательства и выстраивали схему воровства здания (будем говорить откровенно!).

Почти 2 года назад в «Ні корупції» вышла статья «Янукович и сегодня в Киеве – в Гостином дворе».  Несмотря на постановочный спектакль о суде над Януковичем, который начался в мае 2017 г., и недавнюю показательную конфискацию наворованных им огромных сумм денег, и сегодня можно сказать, что Янукович (члены его клана – ПАО «Укрреставрация») продолжают находиться в Гостином дворе и делать свое дело с помощью нынешних чиновников. Как-то не стыкуется: в одном месте конфискуют, в другом – позволяют воровать дальше!

Немного о стоимости Гостиного двора. Проектные и строительные работы на Гостином дворе в 1976-1990 гг. выполнялись специализированными научно-проектными и реставрационно-производственными организациями, подведомственными Госстрою УССР, по специальным расценкам. Объект в статусе памятника архитектуры национального значения был сдан в эксплуатацию в 1990 г. На выполнение всех работ было потрачено 6,351 миллиона рублей из госбюджета. По инициативе Украинского общества охраны памятников истории и культуры (УООПИК), члены общества собрали на тот период значительную сумму – около 100 тыс. рублей – это был взнос от общественной организации в осуществление проекта. Изначально было принято, что Гостиный двор будет в ведении Фонда государственного имущества (ФГИ). В Киеве – регионального (киевского) отделения ФГИ.

2

14 августа 2012 г. общественность обратилась в Службу безопасности и Генпрокуратуру Украины с заявлением о преступлении и с просьбой возбудить уголовное дело, найти и привлечь к ответственности виновных лиц по признакам совершения преступлений, предусмотренных ч.1 ст. 14, ч. 5 ст. 191 (присвоение, растрата или завладение чужим имуществом путем злоупотребления должностным лицом своим служебным положением в особо крупных размерах или организованной группой), ч. 2 ч. 3 ст. 298 (умышленное незаконное уничтожение, разрушение или повреждение памятников–объектов культурного наследия; памятников национального значения (ч.2), совершенные должностным лицом с использованием служебного положения (ч.3) Уголовного кодекса Украины. Понятно, что реакции на это обращение не было.

В марте 2013 г. депутатам от «Батьківщини» удалось вияснить, что согласно договору аренды между ФГИ и ПАО «Укрреставрация», арендатор ежемесячно платит за аренду здания, площадью около 9000 кв. метров, немного более 100 грн. Стоимость здания оценивалась в 21 тыс грн.  Понятно, что у «семьи» были планы его приватизировать. Для этого была реализована другая афера.

3 августа 2012 г. президент В.Янукович разрешил приватизировать Гостиный двор, подписав закон “О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно содействия ипотечному кредитованию”. Казалось бы, при чем здесь Гостиный двор, как он связан с ипотечным кредитованием? Но с подачи депутата от «НУ-НС» А.Клименко закон был дополнен странным пунктом об исключении Гостиного двора на Контрактовой площади, 4 в Киеве из перечня памятников культурного наследия, не подлежащих приватизации. «Януковичи» спешили, депутаты проголосовали.

Из всего вышеизложенного следует, что уродование и копеечная приватизация Гостиного двора (именно так планировали, думаю, что и планируют сейчас) являются преступными. ФГИ является одним из звеньев схемы.
Как показало время, нынешняя власть (центральная и киевская) помогают остаткам прошлой власти реализовать свои намерения относительно Гостиного двора. Хотя В.Кличко до событий Революции Достоинства и даже некоторое время после избрания его мэром делал вид, что находится на стороне киевлян. Помощь эта выражается в трехлетнем полном бездействии (после событий Революции Достоинства и остановки реконструкции), что способствует разрушению изувеченного «реконструкторами» Гостиного двора. Минкультуры также не интересуется проблемой сохранения Гостиного двора, хотя здание внесено в Госреестр памятников архитектуры. Надо полагать, что и в ФГИ есть тоже «свои» люди. И в судах.

ПАО «Укрреставрация» крепко вцепилось в лакомый объект – ведь столько сил потрачено… и денег! По поводу происхождения последних почему-то нет расследований (а ведь можно было бы тоже конфисковать!). Стоимость реконструкции Гостиного двора под торговый центр в 2012 г. оценивали примерно в 110 млн грн.

Осуществить намеченное старой и поддержанное новой властью уже пять лет мешают профессиональная общественность и неравнодушные к творимому безобразию киевляне. Огромную роль в возвращении Гостиному двору статуса памятника архитектуры, которого его незаконно лишили чиновники Минкультуры Винграновский и Вечерский, а затем – премьер-министр Азаров, сыграла адвокат Марина Соловьева. В настоящее время она от ОО «Андреевско-Пейзажная инициатива» активно помогает, вынужденно прозревшему ФГИ, разорвать договор аренды с ПАО «Укрреставрация».

Депутатом Киевсовета В.Кустовой вместе с депутатами Е.Ескиной и В.Дворниковым и др. еще в середине 2014 г. была создана группа по спасению (хотя бы временной консервации) здания Гостиного двора, им помогали специалисты КНУСА и УкрНИИпроектреставрации. Активную принципиальную позицию по спасению памятника архитектуры продолжает занимать еще с 2012 г. депутат ВР Игорь Луценко. Но дело продвигается очень медленно, сопротивление огромное. Консервация конструкций не проводится, здание продолжает разрушаться.

Судебные разбирательства между ФГИ и ПАО «Укрреставрация

Несмотря на критическое состояние Гостиного двора, его собственник – ФГИ периодически формально только журил арендатора.
17 декабря 2015 г. под нажимом общественности на заседании специально созданной комиссии из чиновников и общественности (инициировал Игорь Луценко) Киевское отделение ФГИ приняло решение разорвать договор аренды здания Гостиного двора с ПАО «Укрреставрация». Тогда представитель ПАО «Укрреставрация» пообещал заняться консервацией конструкций, но не сделал этого до сих пор.
Между тем, группой В.Кустовой почти год назад до этого события было получено заключение о состоянии конструкций Гостиного двора от Испытательного центра строительных конструкций Киевского национального университета строительства и архитектуры (КНУСА):
Из-за отсутствия покрытия над всей площадью здания значительно снижена несущая способность конструктивных элементов. Каждый арочный проем деформирован и подлежит усилению.
Отсутствует пространственная жесткость строения.
Вокруг здания нет отмостки, при этом понижен уровень грунта с наклоном в сторону стен здания. Это приводит к накоплению воды и ее дренированию под фундаменты и в сторону линии метрополитена.
Грунты под фундаментами проседают, что приводит к деформациям стен. Влага попадает также на электрооборудование метрополитена, что может привести к чрезвычайной ситуации с непредсказуемыми последствиями.
КП «Киевский метрополитен» в течение 10 месяцев неоднократно предупреждало об угрозе безопасной перевозке пассажиров из-за создания на территории Гостиного двора котлована размером 16Х15 метров, глубиной 2,5 метра, в котором накапливается в течение года вода, а зимой – снег.

С целью ликвидации влияния атмосферных осадков КНУСА был разработан проект консервации здания Гостиного двора для минимизации влияния влаги и ее отвода, но проведению этих работ мешало ПАО «Укрреставрация».
Группе от киевской профессиональной общественности пришлось констатировать: несмотря на то, что согласно договору аренды, заключенному между ФГИ и ПАО «Укрреставрация», арендатор обязан обеспечить хорошее состояние здания и его безопасное функционирование,  кроме пяти писем в течение года с напоминанием о необходимости заключения охранного договора на памятник архитектуры (Приказ министра культуры №869 от 15.10.2014 г, охр. №947-Кб), требованием провести консервационные работы и угрозы разорвать договор аренды, ничего не происходит.
29 марта 2016 г. Киевское отделение ФГИ обратилось в Хозяйственный суд с исковым заявлением о расторжении договора аренды здания Гостиного двора с ПАО “Укрреставрация” в связи с невыполнением условий договора аренды.  При этом на сайте была выставлена фотография московского(!) Гостиного двора. Неужели сотрудники ФГИ никогда не были на Контрактовой площади и не знают, как выглядит киевский Гостиный двор? Ничего себе собственники!

В Фонде госимущества подчеркнули, что они получали и продолжают получать многочисленные сообщения чиновников, журналистов и активистов о ненадлежащем содержании и возможном разрушении памятника архитектуры «Гостиный двор» его арендатором. ФГИ, наконец, констатирует аварийное состояние здания.
С целью поддержки усилий ФГИ активизировалась общественность. 27 июля 2016 г. была проведена акция против разрушения Гостиного двора и его реконструкции, за расторжения договора аренды с ПАО «Укрреставрация».

Не отстали и специалисты. К сентябрю 2016 г. (на 27 сентября было намечено заседание суда) в дополнение к ранее полученному заключению КНУСА, ими был подготовлен «Акт огляду будівлі «Гостиного двору» за адресою: Контрактова площа, 4 у Подільському районі м.Києва».

3

29 сентября 2016 г. Хозяйственный суд Киева ОТКАЗАЛСЯ расторгнуть договор аренды между ФГИ и ПАО «Укрреставрация». Решение приняла судья К.Головина.
Гневную реакцию на решение суда высказал в ФБ Игорь Луценко.

Главные выводы: суд принял такое решение, так как не ЗАМЕТИЛ (НЕ УВИДЕЛ), что Гостиный двор разрушен! Суд считает, что со зданием все в порядке и арендатор обращается с арендной собственностью как положено, поэтому нет повода для расторжения договора аренды.
При этом суду была предоставлена экспертиза состояния конструкций Гостиного двора с фотофиксацией, выполненная специалистами УООПИК (еще один документ в дополнение к ранее названным! – авт.), которая свидетельствует о разрушении здания и невыполнении взятых на себя обязательств ПАО «Укрреставрация». На суде ПАО «Укрреставрация» заявило, что продолжает вести строительные работы, хотя разрешения на них нет.

От себя хочу добавить, что судья (К.Головина) могла бы подъехать на объект и убедиться в достоверности экспертизы и принять справедливое решение, т.к. разрушение здания налицо, но она этого не сделала. От адвоката Марины Соловьевой (ОО «Андреевско-Пейзажная инициатива») я узнала, что судья Хозяйственного суда г. Киева отказалась, несмотря на просьбы общественности, назначить проведение экспертизы состояния здания в КНИИСЭ (Киевский научно-исследовательский институт судебной экспертизы), ничем это не мотивируя. Странное, нелогичное поведение судьи требует разъяснений. По словам М.Соловьевой, судья могла также принять окончательное решение о расторжении договора по на основании экспертизы УООПИК.

31 октября 2016 г. Киевским апелляционным судом была принята апелляционная жалоба на решение Хозяйственного суда г.Киева от 29.09.2016 г. от Киевского отделения ФГИ к ПАО «Укрреставрация». По просьбе ОО «Андреевско-Пейзажная инициатива» в рассмотрение дела вступила также прокуратура Киева «с целью защиты интересов государства». В этот же день судом была принята к рассмотрению апелляционная жалоба от прокуратуры Киева.

21.12.2016 г. судом было принято решение о проведении судебной строительно-технической экспертизы КНИИСЭ и приостановлено рассмотрение дела до получения результатов экспертизы. Этому способствовали действия прокуратуры.
Последние новости. 28 апреля 2017 г. Киевским апелляционным судом получено ходатайство эксперта КНИИСЭ о предоставлении материалов, необходимых для проведения экспертизы. Рассмотрение ходатайства назначено на 10 мая.

В заключение я хочу сказать, что, несмотря на предпринимаемые шаги ФГИ по спасению здания (в искренность ФГИ не верю – подвластная структура!), ПАО «Укрреставрация» пока активно противодействует (откуда взялось непонятное решение судьи К.Головиной?!). Дело затягивается на неопределенный срок. Сбор необходимых материалов и экспертиза КНИИСЭ могут затянуться на полгода, а то и больше.

Суды тоже никуда не спешат – заседают редко, а могут еще реже… так недалеко и до зимы. Еще одну зиму без консервации конструкций Гостиный двор может не выдержать.

Киевский градоначальник полностью самоустранился, и это понятно – Кличко, Фирташ, Левочкин…. И что тогда?!

Ниже приведены фотографии Гостиного двора, которые не желает видеть судья К.Головина, считающая, что здание находится в нормальном состоянии, и договор аренды расторгать не следует.
Апрель 2017 г. По всему периметру наружных стен Гостиного двора образовались водяные подтеки с грибком, происходит расслоение кирпичной кладки. Консервация конструкций не производится.4jpg

http://nikorupciji.org/2017/05/10/hostynyij-dvor-v-kyeve-prevraschayut-v-ruynu-sud-trebuet-dokazatelstv/


ЗАЯВА МІНКУЛЬТУРИ ЩОДО ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ РФ, ЯКІ ЗАВДАЮТЬ АБО МОЖУТЬ ЗАВДАТИ ШКОДИ КУЛЬТУРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНИ НА ТЕРИТОРІЇ АР КРИМ

Міністерство культури України висловлює стурбованість ситуацією, яка відбувається з археологічною спадщиною на території Кримського півострова у зв’язку з протиправними діями країни-окупанта Російської Федерації, які завдають або можуть завдати шкоди культурній спадщині України на території півострова.

З відкритих джерел Міністерству культури України стало відомо, що на території Кримського півострова у процесі видобутку піску відбувається знищення археологічних об’єктів античного Городища Артезіан. Під загрозою знаходяться 450 квадратних метрів некрополя з античними гробницями перших століть нашої ери, а також 20 курганів.

До того ж, Міністерству культури України стало відомо, що на території АР Крим, на пам’ятці архітектури національного значення Мечеть і медрессе Хана Узбека у м. Старий Крим проводяться незаконні реставраційні роботи, які несуть загрозу знищення пам’ятки. Станом на сьогодні роботи, що проводяться на пам’ятці архітектури національного значення Мечеть і медрессе Хана Узбека (охороний № 276), з Міністерством культури України у встановленому законодавством порядку не погоджені, проводяться за відсутності відповідної дозвільної документації, чим порушуються вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також Конвенції ЮНЕСКО 1972 року.

Мінкультури вважає згадані дії незаконними та такими, що суперечать нормам міжнародного законодавства. Зокрема, Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини, ратифікованою Україною 10 грудня 2003року, визначено що кожна держава-член зобов’язується запровадити за допомогою діючих у відповідній державі процедур систему охорони археологічної спадщини, а саме запровадити процедуру видання попереднього спеціального дозволу на розкопки та інші види археологічної діяльності. Державою учасницею вказаної Конвенції також є РФ.

Окрім цього, відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, якими підтверджується суверенітет і територіальна цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів, а також рішень Виконавчої Ради ЮНЕСКО «Моніторинг ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)», ухвалених протягом 2014-2017 років, Російська Федерація як держава, що здійснює тимчасову незаконну окупацію українських територій, має забезпечити виконання своїх зобов’язань згідно з міжнародним правом. До того ж, відповідно до положень «Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту» держава, що здійснює окупацію, зобов’язана забезпечити належну охорону культурних цінностей та повагу до них.

Міністерство культури України наголошує, що проведення будь-яких археологічних досліджень на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь без відповідних дозволів держави Україна є порушенням норм національного та міжнародного законодавства.

З огляду на норми міжнародного й вітчизняного законодавства Міністерство культури України звернулось до Генерального директора ЮНЕСКО Ірини Бокової, Директора Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць (ІКОМОС) Марі-Лор Лавенір, Президента Міжнародного комітету ради музеїв (ІКОМ) Саей Аксой з проханням вжити заходів щодо нагадування РФ про необхідність неухильного дотримання норм міжнародного законодавства та проханням утриматися від протиправних дій, які завдають або можуть завдати шкоди культурній спадщині України на території АР Крим. Крім того, Мінкультури звернулось  до Прокуратури Автономної Республіки Крим із заявою про вчинення злочину та проханням вжити заходів реагування, спрямованих на встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245238566&cat_id=244913751


З А Я В А

Громадської організації 

«Українське товариство охорони пам’яток історії та культури»

щодо незаконного будівництва на землях, які відносяться до зон охорони «Національного Музею народної архітектури та побуту України» (Пирогово)

Враховуючи сучасну містобудівну та пам’яткоохоронну ситуацію, Громадська організація «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» (далі – Товариство), відзначає реально існуючу загрозу знищення ландшафту та традиційного середовища  комплексу пам’яток  Національного Музею народної архітектури та побуту України (Пирогово) на території Голосіївського району м. Києва, що суперечить інтересам громади м. Києва та  є грубим порушенням законодавства України щодо  збереження  національного культурного надбання.

Національний Музею народної архітектури та побуту України (Пирогово) є унікальним комплексом пам’яток дерев’яної народної архітектури (ХVI-XX ст.), розташованим просто неба на території історичного ландшафту. В історичній місцевості Пирогово, що бере свою назву від однойменного села під Києвом, музей почали створювати в другій половині 60-х років ХХ століття. Довкілля музею, сформоване діяльністю численних поколінь, багате на пам’ятки археології доби палеоліту, трипільської, зарубинецької та давньоруської доби і зберігає виразний історичний ландшафт.

Ідея створення цього комплексу належить академіку Петру  Троньку. Саме завдяки його діяльності в Пирогові друге життя одержали перевезені до музею дерев’яні церкви — унікальне явище світової архітектури. На території музею представлено практично всі регіони України: Надніпрянщина,  Слобожанщина, Полісся, Поділля, Південна Україна та Карпати з характерним одягом, предметами побуту, архітектурними традиціями. На території розміщено близько 300-т споруд, а фондова збірка музею складає понад 70 тисяч експонатів. Безцінна колекція музею існує майже 50 років і зберігає кераміку, скло, тканини,  одяг, дерево, метал, живопис, значну кількість унікальних музичних інструментів: ліри, скрипки, вівчарські ріжки з берести, бандури.

Національний Музей народної архітектури та побуту України розташований в межах Південного історичного ареалу міста (історико-містобудівний опорний план, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 у складі генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року). У межах Південного історичного ареалу без дозволу відповідних органів охорони культурної спадщини забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові та земляні роботи. Не дозволяється прокладання транспортних комунікацій, інженерних мереж, які порушують підземні частини будівель, споруд або гідрологічний режим території, влаштування повітряних ліній електромереж, обладнання, благоустрій, які не відповідають вимогам охорони культурної спадщини та збереження традиційного характеру середовища.

В порушення законодавства України та  історико-культурного призначення комплексу пам’яток Пирогово, біля музею планується зведення комплексу багатоповерхових будинків, що знищить традиційне середовище та історичний ландшафт. Забудова історичної місцевості Пирогово, нанесе непоправної шкоди не тільки археологічній, історичній та природній спадщині Києва, а й призведе до  руйнації духовного і сакрального осередку столиці.

Звертаємось до усіх відповідальних осіб, які приймають рішення щодо забудови охоронної зони комплексу пам’яток Пирогово, закликаємо усіх небайдужих дослухатись до думки професіоналів і діяти в рамках законодавства. Товариство закликає зупинити любі дії з будівництва в охоронній зоні «Національного Музею народної архітектури та побуту України (Пирогово).

Голова ГО «УТОПІК», 

кандидат історичних наук, Заслужений працівник культури України

М.І. Бур’янова

 

 

 


vitaemo_z_mizhnarodnim_dnem_muzejiv

Шановні колеги! Шановні працівники музеїв!

Прийміть сердечні вітання з нагоди Міжнародного дня музеїв!

Ми високо цінуємо ваші щоденні творчі зусилля, спрямовані на дбайливе збереження та популяризацію самобутнього спадку рідного народу. Музеї є безцінними джерелами пізнання, які освячують наше долучення до культурно-історичних цінностей і духовних реліквій.

Твердо віримо, що самовіддана праця музейних працівників і надалі вирізнятиметься високим професіоналізмом, подвижництвом, сприятиме примноженню духовних надбань.

Щиро бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, добра і нових професійних та життєвих успіхів!

 

ГО “Українське товариство охорони пам’яток історії і культури”

Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК


Засідання виїзної колегії УТОПІК, яка пройшла на території Китаєво.

Засідання виїзної колегії УТОПІК, яка пройшла на території Китаєво.
Замкова гора з містом Пєрєсєчень.
Місто, територія якого була приблизно 40 га, що давало можливість зараховувати його до 10 найбільших міст Древньої Русі. Як місто воно функціонувало за 100 років до початку будівництва Софії Київської.
На сьогодні це едина з уцілілих земляних фортець в Європі.
На території городища (9 – 13 сторіччя), могильників та курганів (1 тисячоліття. до н.е.- 18 ст. н.е.) скандально відомий забудовник, пан Пилипишин Віктор Петрович, вирішив побудувати житловий район з 24 поверховими будинками.
Необхідно, як можна скоріше ставити питання охорони та дослідження археології на найвищому рівні.

 

 


НСЖУ.Прес-конференція «Знищення ландшафту Національного музею «Пирогово»

16 травня о 14.30 у Національній спілці журналістів України (НСЖУ, вул.Хрещатик, 27-А) відбулась прес-конференція «Знищення ландшафту Національного музею «Пирогово» і охоронної зони нацпарку «Голосіївський» через житлову забудову – злочин чиновників Київради».


У Чернігові презентовано монографію «Охорона культурної спадщини історико-культурними заповідниками Чернігово-Сіверщини»

15 травня, напередодні Всесвітнього Дня музеїв, у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» презентовано колективну монографію «Охорона культурної спадщини історико-культурними заповідниками Чернігово-Сіверщини».

Нове видання представляли історикам, архітекторам, археологам та краєзнавцям генеральний директор «Чернігова стародавнього» Юрій Соболь, старший науковий співробітник Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сергій Зозуля, видавець книги Олег Філюк.

У монографії висвітлюється пам’яткоохоронна діяльність Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», Національного історико-культурного заповідника «Качанівка», Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі, Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» (м. Батурин), Національного заповідника «Глухів» та Історико-археологічного музейного комплексу «Древній Любеч».

Підготовлено видання колективом авторів: Буренко В.М., Жукова С.П., Заліський О.С., Заліський С.В., Зозуля С.Ю., Кербут Т.В., Кіяшко Л.Г., Коваленко О.Б., Малик Є.І., Непотенко І.В., Руденок В.Я., Сторчака Н.І., Титова О.М., Тупик С.В., Федорченко А.А. За загальною редакцією С.Ю. Зозулі.

У Чернігові про завдання та зміст новоствореного видання розповіли його автори: Інна Непотенко (кандидат історичних наук, молодший науковий співробітник Національного заповідника «Чернігів стародавній») та Володимир Руденок (завідувач наукових досліджень печер та пам’яток археології заповідника).

Монографія ілюстрована кольоровими світлинами, вона розрахована як для науковців, дослідників українського пам’яткознавства та музеєзнавства, так і для широкого кола читачів, що цікавляться вітчизняною історією та старожитностями.

7

???????????????????????????????

???????????????????????????????

???????????????????????????????


11

http://oldchernihiv.com/u-chernigovi-prezentovano-monografiyu-ohorona-kulturnoyi-spadshhyny-istoryko-kulturnymy-zapovidnykamy-chernigovo-sivershhyny/


СТРОЙКА НА УЛ. ГОНЧАРА, 17-23 В КИЕВЕ: В СХВАТКЕ ВНОВЬ ЛИДИРУЕТ ЗАСТРОЙЩИК?

Общественность Киева, которая в июне 2016 г. искренне радовалась принятому киевской властью решению об остановке строительства и понижении высоты доходного дома на ул. Гончара, 17-23 с наглым названием «ФРЕСКО СОФИЯ», может в который раз разочароваться. Сегодня в десятилетнем противостоянии застройщик – общественность (и периодически – киевская власть), опять лидирует застройщик. Украинский суд выдал очередное постановление в пользу застройщика.

Пример того, к чему приводит беспринципность сменяющих друг друга чиновников – временщиков, которые в нарушение законодательства вначале подписывают, затем под давлением общественности отзывают согласования проектов, затем вновь подписывают и вновь отзывают…, то разрешают строить, то запрещают. Это дает повод для манипуляций застройщикам и судьям.

Суд поддержал застройщика. Окружной административный суд г. Киева под председательством судьи А.Федорчука признал противоправным решение Государственной архитектурно-строительной инспекции Украины (ГАСИ) от 8 июля 2016 г. об аннулировании разрешения ООО «Инвестиционно – строительная группа» (застройщик) на начало выполнения строительных работ от 6 июня 2008 г. по строительству жилого комплекса на ул. Гончара, 17-23 и призвал его восстановить.

В длинном, трудно читаемом тексте перечисляются все положительные решения, принятые в прошлые годы чиновниками по этому строительству. КГГА подала апелляцию на это решение суда. 10 мая 2017 г. Апелляционный суд начал ее рассмотрение и, узрев неточности в обосновании решения Окружным судом, обязал его их исправить. Следующее заседание Апелляционного суда состоится 22 мая. «Схватка» продолжается.

Я не завидую застройщикам. В погоне за наживой, занося мешками деньги то в одно чиновничье логово, то в другое, находясь в постоянном стрессе и нервном поиске, кому же еще нужно занести, они не всегда имеют гарантии того, что афера пройдет гладко, деньги потрачены не зря. Коррупцию среди чиновников подтверждает и Конфедерация строителей Украины. Но афера есть афера, в ней принимают участие как те, так и другие.

Застройщики рискуют, но в Киеве эти риски все же в большинстве случаев оправдываются – исторический центр Киева с нарушением всех градостроительных норм уже уродливо застроен – ИМ удалось. Места нет не только для зданий, но и для проезда транспорта – улицы узкие, а в «элитных» домах каждому нужен автомобиль. Дворы застроены, зелени почти нет, и вокруг тяжелый смог.

Местные жители неэлитных домов оказались в ловушке. Когда-то исторический центр был комфортным. Сегодня над старыми домами нависают новые, лишая людей света, солнца и воздуха. Такова реальность. Но, судя по всему, это насилие над городом и киевлянами будет продолжаться, пока не будет застроен каждый квадратный метр центра – КАРАВАН ИДЕТ.

ФРЕСКО-СОФИЯ-1-768x1145

На сегодняшний день есть лишь два примера победы киевлян – это отказ власти от застройки Пейзажной аллеи и снос двух этажей на офисном монстре над фундаментами дворца Кн. Владимира по Десятинному переулку, 3-5. Построено же и продолжает строиться множество огромных незаконных жилых комплексов. Достаточно вспомнить строительство ЖК «Подол Градъ» в урочище Гончары – Кожемяки и ЖК «Ярославов Град» на территории бывшего Сенного рынка. Оба ЖК активно строятся. Последний, даже несмотря на решение ГАСКа об остановке строительства, продолжают строить. Для столицы коррупционное строительное насилие – это обычная практика.

Работа контрольной комиссии Киевсовета

Протест против «ФРЕСКО СОФИЯ» уникален. Небольшая группа от общественности держит «оборону» против этого действительно огромного и не подходящего (вокруг старинные здания!) для этой части Киева сооружения почти 10 ЛЕТ (!) и заставляет власть периодически принимать радикальные решения, которые застройщик, тем не менее, не выполняет, и строительство продолжается в коротких промежутках между «схватками». Возникает вопрос: почему целый год киевская власть не реагирует на саботаж застройщика? Но, оказывается, реакция есть, просто чрезвычайно медленная.

По словам Ирины Никифоровой, члена Временной контрольной комиссии Киевсовета по вопросам изучения и регулирования строительства и использования земельных ресурсов (ВКК) от общественности, ВКК рассматривала вопрос стройки на ул. Гончара, 17-23 в течение года более пяти раз.

Ответ-Комиссии-Киевсовета-1

Ответ-комиссии-Киевсовета-2-1-комиссии-Киевсовета-3-e14950491199402 ноября 2016 г. ВКК получила подробную информацию о стройке на ул. Гончара, 17-23 и нарушениях строительных норм от Департамента государственной архитектурно-строительной инспекции в г.Киеве. Ниже приведен текст ответа на запрос.

1 февраля 2017 г. в газете «Крещатик» был опубликован отчет ВКК о своей работе по объекту на ул. Гончара, 17-23 (Решение Киевсовета от 22 декабря 2016 г.

14 февраля 2017 г. ВКК выдала заключение по объекту на ул. Гончара, 17-23, которое подписал В.Кличко. В нем, в частности, настойчиво предлагается ООО «Инвестиционно-строительная группа» добровольно выполнить рекомендации ИКОМОС, решения 39 сессии ЮНЕСКО (2015г.) и ВКК относительно снижения высоты «ФРЕСКО СОФИИ». В случае невыполнения этого предложения предлагается Киевсовету в судебном порядке разорвать договор аренды земельного участка площадью 2454 кв.м, на котором возводится здание. Это предусмотрено решением Киевсовета «Про врегулювання питань використання земельних ділянок по вул. О.Гончара у Шевченківському районі м.Києва»», поддержанном на пленарном заседании Киевсовета 14 июля 2016 г.

ВВК-1

ВВК-2ВВК-3Еще год назад свой профессиональный взгляд на строительство монстра на ул. Гончара, 17-23 высказал Национальный союз архитекторов Украины. Запрос поступил от депутата Киевсовета О.Балицкой. Главные выводы:
«1. Оголосити негайний мораторій на будівництво по вул.. Гончара 17-23. Будь-які будівельні роботи слід негайно припинити.
2. Будівництво на території охоронної (буферної) зони об’єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО має бути підпорядковане виключно вимогам збереження і розвитку історико-культурної спадщини, а висота не повинна перевищувати висоту традиційної забудови, тобто 12 метрів.
3. Фасад будівлі повинен бути співмасштабним оточенню.
4. Стратегія розвитку міста Києва повинна базуватися на засадах збереження культурного ландшафту міста в цілому, а не тільки окремих памяток.
5. Збереження і розвиток історико-культурного потенціалу м. Києва повинні бути визнані єдиною і пріоритетною метою розвитку міста і коригування його Генерального плану».

Однозначным является то, что киевские специалисты и чиновники в настоящее время выступают единым фронтом за снос этажей на «ФРЕСКО СОФИИ».

Почему Минкультуры отправил в ЮНЕСКО сфальсифицированный отчет?

Полной неожиданностью для защитников Старого города явилось «открытие» англоязычного перевода официального отчета Украины в ЮНЕСКО о состоянии Объекта 527 Списка всемирного наследия «Киев: Собор святой Софии с прилегающими монастырскими сооружениями, Киево-Печерская лавра», в котором ОТСУТСТВОВАЛИ некоторые тексты оригинала – официального отчета на украинском языке, опубликованные Минкультуры на ведомственном  сайте.

Об этом казусе рассказал в своем блоге депутат ВР Игорь Луценко, который давно выступает против стройки на ул. Гончара.
Он отмечает, что при внимательном прочтении текста становится видно, что оригинал отчета и его перевод резко отличаются друг от друга.  Видимо, «переводчик» предполагал, что никто из украинцев его читать не станет (-авт.)?

Вместо текста о проблемной стройке на ул. Гончара, 17-23, который полностью исключен, приводится текст о другой проблемной стройке – небоскребе на Кловском спуске, 7а (причем, в двух местах отчета). Исчезли также тексты о реализованном ОО Андреевско-Пейзажная инициатива” проекте восстановления трассировки фундаментов Десятинной церкви с соответствующими фотографиями.

Игорь Луценко высказывает предположение, что вычеркнуть любое упоминание об “Андреевско-Пейзажной инициативе” хотели бы многие, но исчезновение информации о строительстве на ул.Гончара выгодно, в первую очередь, его заказчику – ООО «Инвестиционно-строительная группа».

Кто же именно внес изменения в официальный международный документ (или дал такое распоряжение) – остается вопросом. Это уже к министру культуры Е.Нищуку. Но станет ли он расследовать факт фальсификации отчета?! Лично я уверена, что не будет. Опыт показал, что на критику деятельности чиновников министерства, касающуюся защиты (охраны) культурного наследия,  министр не реагирует.

Между тем, эта история нашла свое продолжение во время визита делегации ЮНЕСКО в Киев. Так как состав делегации часто меняется, а в официальном отчете не была упомянута проблемная стройка в буферной зоне Софии Киевской на ул. Гончара, 17-23, делегация не поинтересовалась судьбой скандального объекта и не посетила его (как это бывало всегда раньше). Случилось то, к чему много лет стремился застройщик: стройка для ЮНЕСКО вроде бы перестала существовать.
Но она не перестала существовать для украинской профессиональной общественности, киевлян и, как показывают последние события, для Киевсовета и лично для В.Кличко. В заключение хочу пожелать успеха всем, кто борется с незаконной коррупционной стройкой. Снос верхних этажей очень важен как пример для других строительных комбинаторов.

Ирина Карманова, для “Ні корупції!”

http://nikorupciji.org/2017/05/19/strojka-na-ul-honchara-17-23-v-kyeve-v-shvatke-vnov-lydyruet-zastrojschyk/


IMG_4497

23 травня 2017 р. у Ніжині відбулася презентація колективної монографії «Охорона культурної спадщини історико-культурними заповідниками Чернігово-Сіверщини», виданої під грифом Північно-Східного регіонального відділення Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК за загальної редакції знаного історика, пам’яткознавця, керівника згаданого відділення С.Ю. Зозулі, який, власне, й представляв нове видання. У книзі йдеться про пам’яткоохоронну діяльність Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», Національного історико-культурного заповідника «Качанівка», Державного історико-культурного заповідника в м. Путивль, Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», Національного заповідника «Глухів» й Історико-археологічного музейного комплексу «Древній Любеч». Видання готував потужний авторський колектив – відразу 15 науковців, співробітників згаданих заповідників, а також Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК узяли участь у цьому проекті – написанні основних розділів, передмови й післяслова, додатку (переліку пам’яток, що підпорядковані заповідникам) тощо.

IMG_4483

Дізнаючись із нової книги про діяльність історико-культурних заповідників, що розташовані на території Чернігово-Сіверщини (а Ніжин, як відомо, також належить до цього історичного регіону), стає зрозумілим: забезпечення охорони й збереженості національної культурної спадщини найбільш ефективно забезпечується саме такими закладами культури. Адже історико-культурні заповідники водночас забезпечують наукове вивчення пам’яток (і не тільки йому підпорядкованих, але й історико-культурного середовища свого населеного пункту загалом), їх ремонтування й реставрацію, популяризують пам’ятки, вирішують питання найбільш ефективного їх використання, наглядають за дотриманням чинного пам’яткоохоронного законодавства власниками і орендаторами споруд, які мають статус пам’яток.

У цьому розрізі презентована книга є своєрідним дороговказом для Ніжина, позаяк у місті концентрація пам’яток чи не найвища у регіоні – їх понад 300 загалом, але технічний стан більшості залишає бажати кращого, використовуються також не найліпше – декотрі, наприклад, цілком можна було б музеєфікувати; та й посилити контроль над використанням ніжинських пам’яток не завадило б… І здійснювати це в межах діяльності в Ніжині історико-культурного заповідника – мабуть найкращий варіант.

Якраз темі створення в Ніжині історико-культурного заповідника й була присвячена дискусія, що виникла під час презентації. Розповідаючи про презентовану книгу, зокрема про історію створення мережі історико-культурних заповідників на теренах Чернігово-Сіверщини, С.Ю. Зозуля зазначив, що ідеї створення заповідника в Ніжині вже кілька десятків років – з кінця 1970-х років уже тричі вона звучала: спершу як ініціатива Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, потім на початку 1990-х років навіть було розроблено відповідну документацію – але до логічного завершення справу не довели; третя спроба триває нині вже більше 5 років – виготовлено нову документацію, яку погоджено з різними столичними інстанціями, крім головної – немає згоди Міністерства фінансів України (й Кабінету Міністрів України потому), оскільки з березня 2014 р. діє урядова заборона на створення нових бюджетних робочих місць до «покращення економічної ситуації» в Україні.

Наріжним каменем дискусії було питання – як ніжинцям надалі добиватися створення заповідника? (Адже щодо необхідності його створення зараз у місті вже ні у кого не викликає сумнівів – і присутність на презентації міського голови, кількох його заступників і керівників управлінь міської ради, а також науковців із місцевого університету та краєзнавчого музею тільки підтверджують це твердження). У цьому сенсі варта уваги думка директора Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського Г.М. Дудченка: варто залучити більш широко громадськість, ініціювати звернення до керівництва держави від різних організацій, знаних і шанованих державних діячів, науковців (насамперед, пов’язаних із Ніжином) тощо; з іншого боку – не припиняти порушувати клопотання про створення в Ніжині історико-культурного заповідника з боку місцевої влади.

IMG_4479Той факт, що презентована колективна монографія спричинила подібну дискусію, свідчить про її актуальність і потрібність, адже головне завдання будь-якої  книги – заставляти читача думати, ставити запитання, шукати на них відповіді. Загалом, видання розраховане не лише на науковців – вона буде цікавою будь-кому, хто цікавиться історико-культурною спадщиною Чернігово-Сіверського краю.