Архів за 26 Тра 2017


IMG_4497

23 травня 2017 р. у Ніжині відбулася презентація колективної монографії «Охорона культурної спадщини історико-культурними заповідниками Чернігово-Сіверщини», виданої під грифом Північно-Східного регіонального відділення Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК за загальної редакції знаного історика, пам’яткознавця, керівника згаданого відділення С.Ю. Зозулі, який, власне, й представляв нове видання. У книзі йдеться про пам’яткоохоронну діяльність Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», Національного історико-культурного заповідника «Качанівка», Державного історико-культурного заповідника в м. Путивль, Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», Національного заповідника «Глухів» й Історико-археологічного музейного комплексу «Древній Любеч». Видання готував потужний авторський колектив – відразу 15 науковців, співробітників згаданих заповідників, а також Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК узяли участь у цьому проекті – написанні основних розділів, передмови й післяслова, додатку (переліку пам’яток, що підпорядковані заповідникам) тощо.

IMG_4483

Дізнаючись із нової книги про діяльність історико-культурних заповідників, що розташовані на території Чернігово-Сіверщини (а Ніжин, як відомо, також належить до цього історичного регіону), стає зрозумілим: забезпечення охорони й збереженості національної культурної спадщини найбільш ефективно забезпечується саме такими закладами культури. Адже історико-культурні заповідники водночас забезпечують наукове вивчення пам’яток (і не тільки йому підпорядкованих, але й історико-культурного середовища свого населеного пункту загалом), їх ремонтування й реставрацію, популяризують пам’ятки, вирішують питання найбільш ефективного їх використання, наглядають за дотриманням чинного пам’яткоохоронного законодавства власниками і орендаторами споруд, які мають статус пам’яток.

У цьому розрізі презентована книга є своєрідним дороговказом для Ніжина, позаяк у місті концентрація пам’яток чи не найвища у регіоні – їх понад 300 загалом, але технічний стан більшості залишає бажати кращого, використовуються також не найліпше – декотрі, наприклад, цілком можна було б музеєфікувати; та й посилити контроль над використанням ніжинських пам’яток не завадило б… І здійснювати це в межах діяльності в Ніжині історико-культурного заповідника – мабуть найкращий варіант.

Якраз темі створення в Ніжині історико-культурного заповідника й була присвячена дискусія, що виникла під час презентації. Розповідаючи про презентовану книгу, зокрема про історію створення мережі історико-культурних заповідників на теренах Чернігово-Сіверщини, С.Ю. Зозуля зазначив, що ідеї створення заповідника в Ніжині вже кілька десятків років – з кінця 1970-х років уже тричі вона звучала: спершу як ініціатива Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, потім на початку 1990-х років навіть було розроблено відповідну документацію – але до логічного завершення справу не довели; третя спроба триває нині вже більше 5 років – виготовлено нову документацію, яку погоджено з різними столичними інстанціями, крім головної – немає згоди Міністерства фінансів України (й Кабінету Міністрів України потому), оскільки з березня 2014 р. діє урядова заборона на створення нових бюджетних робочих місць до «покращення економічної ситуації» в Україні.

Наріжним каменем дискусії було питання – як ніжинцям надалі добиватися створення заповідника? (Адже щодо необхідності його створення зараз у місті вже ні у кого не викликає сумнівів – і присутність на презентації міського голови, кількох його заступників і керівників управлінь міської ради, а також науковців із місцевого університету та краєзнавчого музею тільки підтверджують це твердження). У цьому сенсі варта уваги думка директора Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського Г.М. Дудченка: варто залучити більш широко громадськість, ініціювати звернення до керівництва держави від різних організацій, знаних і шанованих державних діячів, науковців (насамперед, пов’язаних із Ніжином) тощо; з іншого боку – не припиняти порушувати клопотання про створення в Ніжині історико-культурного заповідника з боку місцевої влади.

IMG_4479Той факт, що презентована колективна монографія спричинила подібну дискусію, свідчить про її актуальність і потрібність, адже головне завдання будь-якої  книги – заставляти читача думати, ставити запитання, шукати на них відповіді. Загалом, видання розраховане не лише на науковців – вона буде цікавою будь-кому, хто цікавиться історико-культурною спадщиною Чернігово-Сіверського краю.