Архів за 15 Вер 2017


Відкритий лист до Міністерства культури України

Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» (далі  – Товариство)  з  80-х років знаходиться в одному з корпусів (корпус №19) на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (далі – Заповідник).

Впродовж тривалого перебування на території Заповідника ми мали можливість, як ніхто інший, безпосередньо спостерігати за діяльністю багатьох його керівників і можемо не заангажовано оцінити їхню роботу. Нам добре відомі пам’яткоохоронні, музейні та інші проблеми Заповідника. Ми не один раз пропонували, як керівництву Держави, так і директорам Заповідника реальні та конкретні шляхи їх вирішення. На жаль, в більшості випадків нас не почули. Вважаємо, що саме тому нинішня ситуація із знищенням історичного середовища новими забудовами на території пам’ятки Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО стала неконтрольованою і була предметом розгляду на трьох останніх сесіях Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Товариство протягом двох останніх років приймало з цього приводу ряд Постанов Колегії Головної ради ГО «УТОПІК», які належним чином були надіслані до Мінкультури та Заповідника.

На сьогодні не на жарт розгорілися пристрасті довкола проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Заповідника. Нас надзвичайно хвилює подальша доля Заповідника, забезпечення його успішної діяльності, відновлення злагодженої співпраці між нашими інституціями. На нашу думку, в проведення конкурсу втрутилася політична складова, яка, до того ж, почала домінувати. Водночас, основне пріоритетне завдання Заповідника – збереження і охорона культурних цінностей, організація доступу для ознайомлення з ними  широких верств населення, як першочергова професійна вимога до майбутнього керівника Заповідника – відійшло на задній план.

Ситуація ускладнилася  недолугістю  окремих норм Закону України «Про культуру», в першу чергу тих, які  регулюють участь громадських організацій у формуванні конкурсної комісії для реалізації процедури конкурсного добору на посаду керівника закладу культури. Саме через це до участі в жеребкуванні було допущено понад 50 громадських організацій, більше половини від яких були не профільними для напрямків діяльності Заповідника. Нам стало відомо, що в  Комітеті з питань культури і духовності ВР України в найближчий час очікується розгляд законопроекту №  6768 від 19.07.2017 щодо вдосконалення конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури, який передбачає внесення суттєвих змін до існуючих статей 211 – 215 згаданого вище Закону. Сподіваємося, що після прийняття законопроекту, суперечливі моменти конкурсу буде усунуто.

Підтримуємо не просте рішення Міністерства культури України щодо призначення на посаду виконуючого обов’язки генерального директора Заповідника особу, яка не бере участі в конкурсі на заміщення вакантної посади.  Це повинно посприяти об’єктивному проведенню конкурсу і забезпечити перемогу найдостойнішому кандидатові.

Голова ГО «УТОПІК», кандидат історичних наук, Заслужений працівник культури України

М.І. Бур’янова


Некролог

OM_ (1)

Громадська організація “Українське товариство охорони пам’яток історії та культури” глибоко сумує з приводу смерті українського вченого – кандидата історичних наук, професора з музеології Юрія Андрійовича Омельченка.

Вчений народився 16 червня 1937 р. у Києві. У 1963 р. закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Відтоді упродовж майже 40 років його науково-педагогічна діяльність була так чи інакше пов’язана з кафедрою археології та музеєзнавства цього закладу. У цей період він водночас працював спершу учителем історії у фізико-математичній школі-інтернаті при КДУ та лаборантом на історичному факультеті (1963 – 1966 рр.); потім – науковим співробітником науково-методичного відділу Державного історичного музею УРСР (далі – ДІМ) та старшим науковим співробітником відділу музеєзнавства Міністерства культури УРСР (1967 – 1972 рр.). Саме тоді він ініціював створення у складі науково-методичного відділу ДІМ спеціального підрозділу (пізніше – відділ охорони пам’яток), що здійснював обстеження, облік і паспортизацію пам’яток історії та культури, розробляв нормативні документи.

OM_ (2)

У 1972 р. Ю. А. Омельченко очолив один із відділів Києво-Печерського історико-культурного заповідника (нині – Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник Києво-Печерська), а через 5 років – сектор шкільних та педагогічних музеїв Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР.

На другу половину 1960-х – початок 1970-х рр. припадають дослідження вченого маловідомих сторінок з історії музейництва України першої половини ХХ ст. Результатом проведених вишукувань стала підготовлена кандидатська дисертація «Історія музейного будівництва в Україні 1917 – 1932 рр. (на матеріалах музеїв історичного та краєзнавчого профілів»), яка успішно захищена ним у 1972 р.

OM_ (3)

У 1970 – 1980-х рр. вчений приділяв увагу висвітленню історії музейної справи у роки Великої Вітчизняної війни, проблемам збереження пам’ятних місць, пов’язаних з тими подіями, а також організації відповідних експозицій.

Юрій Андрійович на початку 1990-х років підтримав ініціативу академіка НАН України, директора інститута проблем міцності НАН України Г. С. Писаренка зі створення у Києві Політехнічного музею.

У 1977 р. Ю. А. Омельченко при НДІ педагогіки УРСР створив експозицію «Розвиток народної освіти і педагогічної науки в УРСР» (1917 – 1977 рр.), пересувні виставки до 90-річчя А. С. Макаренка, 60-річчя В. О. Сухомлинського, VI з’їзду Педагогічного товариства УРСР та педагогічної виставки, присвяченої IV з’їзду вчителів УРСР (1977 р.). Це стало основою створення ним у 1977 р. як самостійної установи педагогічного музею України при НДІ педагогіки УРСР, перша експозиція якого булла відкрита 1986 р.

З 1990-х рр. вчений поглиблює дослідження з теорії музеології.

ВсOM_ (4)ім, хто слухав лекції Юрія Андрійовича, він запам’ятається як чудовий педагог. Окрім Київського національного університету імені Тараса Шевченка він викладав у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», Київському національному університеті культури і мистецтв, Київському славістичному університеті, Київському інституті соціальних зв’язків ім Святої княгині Ольги та Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Також Ю. А. Омельченко керував виробничою практикою студентів на базі музеїв Києва, Ленінграду (нині – Санкт-Петербург) та Москви, а також проводив екскурсії по музеям різного профілю. Він читав наступні спецкурси з музеології: «Музеєзнавство», «Основи музеєзнавства», «Музеєзнавство та пам’яткоохоронна діяльність», «Етнографічне музеєзнавство», «Історичний досвід, сучасна теорія і практика музейної справи», «Музейна справа», «Зміст та методика науково-фондової роботи музеїв», «Система обліку та наукової обробки музейних фондів, її понятійний апарат», «Методика експозиційної роботи музеїв», «Організація виставкової діяльності», «Методика науково-просвітньої роботи музеїв», «Методика музейної роботи у школі», «Екскурсійна справа», «Музейне джерелознавство». Також викладав курси «Теорія та історія культури», «Краєзнавство», «Слов’яно-Руська археологія». По всім цим дисциплінам Ю. А. Омельченком підготовлені відповідні програми, деякі з них можна розглядати як невеликі посібники та конспекти лекцій .

Учні Юрія Андрійовича продовжують його справу. Серед них: Л. А. Гайда, Л. О. Данилова, Н. М. Будзинська, Н. Ф. Писаренко, Л. Г. Самойленко, О. В. Харченко.

Дослідження Ю. А. Омельченка у галузі музеології знайшли визнання не тільки в Україні, але і в інших державах Європи. Вчений першим у вітчизняній науці заклав підвалини теорії музеології та її структурних елементів. Його творчий доробок складає 200 праць – монографії, наукові статті, навчальні програми для вищих навчальних закладів, методичні розробки з музеєзнавства, краєзнавства, пам’яткознавства, слов’яно-руської археології.

Головна Рада ГО “УТОПІК”


ДНІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПАДЩИНИ 2017

У вересні 2017року  українські заповідники, музеї та національні парки приєднуються до ініціатив Ради Європи та Європейської комісії  «Днів європейської спадщини» (EHDs), які цьогоріч об’єднанні  єдиною тематикою “Спадщина і природа: простір можливостей». Особливу увагу буде приділяється важливості природної спадщини та навколишньому середовищу. Протягом місяця  в пам’ятних та історичних місцях України триватимуть тематичні заходи та екскурсії.

«Тема цього року Спадщина і природа: простір можливостей» спонукає громадян краще придивитися до світу навколо нас, цінувати його красу, шукати натхнення та знаходити нові цінності природи. Це чудова можливість допомогти людям зрозуміти, як культура людини формує навколишнє середовище, та як природні процеси змінюють культуру», – прокоментував цю подію  Тібор Наврачіч, Комісар ЄС з питань освіти, культури, молоді та спорту.

Довідково

Дні європейської культури (EHDs) (http://www.europeanheritagedays.com/) – спільна ініціатива Ради Європи та Європейської комісії – найпопулярніші культурні заходи, що спільно проводяться різними країнами Європи. Загальноєвропейський характер подій сприяє об’єднанню громадян в європейському вимірі та акцентує увагу на цінності культурної спадщини в 50 державах, що підписали Європейську культурну конвенцію. Щорічно з кінця серпня до початку жовтня організовується понад 70 000 заходів, що допомагають підвищити рівень обізнаності про спільну спадщину Європи та постійну потребу в її захисті, а також створювати спільну культурну спадщину, сприяти інтеграції та сприяти креативності та уяві.

Більше інформації за посиланнями:

European Heritage Days Portal: www.europeanheritagedays.com

Council of Europe: http://www.coe.int/en/web/portal/european-heritage-days

European Commission: https://ec.europa.eu/programmes/creative-europe/actions/heritage-days_en

Facebook: www.facebook.com/EHDays

Twitter: @JEP_EHD #EHDs

Instagram: @europeanheritagedays #EHDs #JEP