Архів за 30 Січ 2018


До Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесено 8 об’єктів культурної спадщини національного значення

630_360_1516893949-3467

До Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесено 8 об’єктів культурної спадщини за категорією національного значення. Відповідну постанову схвалено на засіданні Уряду 25 січня.

А саме, це: 4 об’єкти культурної спадщини у м. Києві – Будинок музею древностей і мистецтв (вул. Грушевського, 6, нині Національний художній музей України), Будинок іподрому (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9А), Кенаса караїмська (вул. Ярославів Вал, 7), Будинок, в якому мешкав видатний авіаконструктор І. Сікорський з родиною (вул. Ярославів Вал, 15б); Будинок міської садиби XIX століття, де народилась О. П. Блаватська і жила династія Фадеєвих у місті Дніпро (вул. Князя Ярослава Мудрого, 11); Будинок для спостереження за рухом по Дніпру (друга половина XVIII століття) у м. Кременчук Полтавської області (вул. Гоголя, 2); Будинок держпромисловості (ДЕРЖПРОМ) у місті Харкові (пл. Свободи, 5 А7, А9, А13) та Дозорна (оглядова) башта (1880—1890 роки)  у с-щі Веселе Херсонської області (вул. Свиридова, 6).

Нагадаємо, що у 2017 році Міністерством культури України було розблоковано наповнення Державного реєстру нерухомих пам’яток, упродовж  року до нього було  занесено 15 пам’яток за категорією  національного значення та 1419 за категорією місцевого значення. За останні роки рішення про занесення до Держреєстру пам’ятки за категорією національного значення приймалось лише двічі – в 2009 та в 2012 році. Наразі в реєстрі перебуває 906 пам’яток за категорією національного значення.

https://www.kmu.gov.ua/ua/news/do-derzhavnogo-reyestru-neruhomih-pamyatok-ukrayini-vneseno-8-obyektiv-kulturnoyi-spadshini-nacionalnogo-znachennya


Королева твісту родом із Волині

1
Вечір-портрет польської співачки українського походження ХЕЛЕНИ МАЙДАНЄЦ

Плине час, міняється мода на пісні та виконавців. Про деяких з них, які були в свій час зірками, з  певних  причин ми дізнаємося набагато пізніше.

23 січня 2018 р. в мистецькій вітальні Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки в рамках проекту “Місто різних – місто рівних” спільно із ГО «ВОО УТОПІК» відбулася імпреза, присвячена життю і творчості польської співачки українського походження Хелени Майданєц. Її місцем народження було маленьке село Мильськ (нині – Рожищенського району на Волині), де вперше побачила світ 5 жовтня 1941 року у родині Лідії та Філімона. 1946 року родина, що складалася з трьох дітей та батьків, була репатрійована у Польщу, в місто Щецін.2

 Співоча кар’єра майбутньої зірки польської естради розвивалася стрімко – відтоді, як уперше виступила на сцені місцевого Щецінського академічного театру „Ельф” у  фестивалі молодих талантів 1962 року. Пізніше був хор технічного університету, далі – гурт „Кліпси”, студентський клуб „Піноккіо”. Брала участь у легендарних фестивалях в Щеціні, Ополє. Увійшла до складу славетної групи „Червоно-чорні”. Її пісні в рок стилі не знали кордонів. Молода співачка виступала в концертному залі Олімпії в Парижі. Справжніми хітами стали пісні «Рижик», «Чорний Алібаба» та ін. Вона отримала почесне звання  «Королеви твісту». В 60-х роках минулого століття пісні співачки звучали всюди.

 З 1968 до  1991 року Хелена Майданєц жила у  Парижі, де на неї звернула увагу Марлен Дітріх. Виступала на естраді, працювала на французькому радіо і телебаченні. Гастролювала в Болгарії, Чехословаччині, США, Канаді, Швейцарії, Німеччині, СРСР,  та інших країнах.

3

У листопаді 1991 року повернулася до Польщі, де їй судилося прожити більше, ніж 10 років. Остання її телепередача відбулася 16 січня 2002 року. 18 січня вона раптово померла в своєму будинку в Щеціні.

Іменем співачки названий Літній театр в Щеціні. На стіні будинку, де вона жила, в 2013 році  відкрито меморіальну дошку на її чест Іраїда Майданець.

Під час мистецького вечора ділилися спогадами про свою родичку Хелену «королеву польсько твісту» представники сім’ї Майданців із Волині – краєзнавець Іраїда Майданець з с. Жидичин Ківерцівського району та двоюрідна племінниця Хелени – Людмила. Були вперше презентовані зворушливі світлини, зокрема, датовані 50-ми роками ХХ століття, коли Панас Майданець із Мильська побував у родині Майданців у Щеціні. Теплоти атмосфері мистецької зустрічі додали виступи Галини Марчук, голови Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури; Світлани Осипчук, директорки Рожищенської ЦБС. На заході був присутній консул Генерального Консульства Республіки Польща у Луцьку Кшиштоф Савіцкі.

Ведуча – Тетяна Бурмістрова, завідувач відділу літератури з питань мистецтва. Присутні мали змогу насолодитися архівними відеозаписами вокальних виступів неперевершеної польської виконавиці.

Оксана Сущук, член Ради ГО «ВОО УТОПІК»


Цю виставку повинен відвідати кожний український етнограф!

Прекрасно, що науковці Національного музею народної архітектури і побуту України оперативно згуртувалися і зробили таку потужну акцію!

Виставка –  “Музей моя доля”, присвячена  діяльності видатного вченого-етнографа, заслуженого працівника культури України, активного громадського діяча – Олексія Долі відкрилася в Нацмузеї в Пирогові.

Це наш колега!З 1987 по 2008 рік  Олексій Доля  працював у Національному музеї народної архітектури та побуту України, досліджував  фольклор, народні ремесла, брав участь в організації етнографічних експедицій, зробив величезний внесок у розбудову музею, активно займався науковою діяльністю. – розповіла Оксана Теодозіївна Повякель – В.о. генерального директора НМНАПУ.-Після роботи в НМНАПУ Олексій Доля  працював  Директором Центру фольклору і етнографії, був доцентом кафедри фольклористики Інституту філології. Видатний етнограф  активно популяризував історико-культурну спадщину нашого народу як в Україні, так і за її межами.

З початком бойових дій на Сході України  Олексій Доля активно займався волонтерством. 30 листопада 2017 року був відзначений премією громадської організації «Євромайдан SOS» – «Волонтер року».

4  грудня 2017 року на 54 році життя  Олексій Доля пішов із життя  після тривалої хвороби.

Виставка працює в експозиції  «Українське село 60-х – 70-х років ХХ ст.»  (садиба з с. Кагамлик Глобинського району Полтавської обл.) .

-Я знав Олексія Долю багато років. Завжди захоплювався його енергією, патріотизмом, професіоналізмом, – зазначив екс-президент України Віктор Ющенко під час відкриття виставки. – Саме на таких людях тримається Україна!

Виставку відвідала група студентів-журналістів Інституту філології і масових комунікацій Університету “Україна”. Ми оглянули експозицію, поспілкувалися з директором музею Оксаною Повякель, Президентом В.Ющенком, науковцями… Було дуже цікаво! Спасибі!

Велика подяка заступнику Генерального директора музею Вадиму Логвінову за розкішну екскурсію закладом! Мали нагоду побувати в таких місцях, куди не пускають туристичні потоки…

Ось як описується історія музею на офіційному сайті закладу: Формування експозиції майбутнього музею Пирогів  почалося ще1969 року, автором ідеї створення музею був Петро Тимофійович Тронько.

Перша черга експозиції музею була відкрита 1976 року, друга – 1982року.

Відомий дослідник народного будівництва В.Самойлович за підтримки провідного етнографа К. Гуслистого розробив досконалу на той час етнічно-мистецьку концепцію та тематичний план музейного комплектування. У конкурсі на найкращий ескізний проект музею, що представляв на архітектурному факультеті Художнього інституту відомий архітектор П.Костирко, здобув перевагу проект архітектора В.Романова, який є автором експозиції «Середня Наддніпрянщина».

Жодний навчальний заклад не готував у той час фахівців для створення такого музею. За цю справу взялися справжні ентузіасти, які любили й цінували народну культуру: В.Баранько, С.Верговський,  Л. Гура, Н. Зозуля, В.Красенко, І.Мусатова, Л.Орел, В.Романов, Р.Свирида, С.Смолінський, С.Щербань та інші.

Урочисті закладини першої пам’ятки відбулися 17 квітня 1971 року. Це хата із с. Красна Попівка з Луганщини. На покуті замуровано таблицю з списком працівників муз

ею, які зводили цю хату.

У 70-і роки минулого століття політична ситуація в Україні була складною. Іноземні гості цікавились українським селом, його побутом, проте їх майже не пускали в села, натомість інтуристів із Києва возили в показове с. Ксаверівка.

На момент відкриття музею Пирогово в 1976 році його територія становила 120 га, на яких було розміщено більше 150 споруд – пам’яток української архітектури та побуту. Усі вони були згруповані в 5 експозицій: Середня Надніпрянщина, Полтавщина,Слобожанщина, Полісся і Поділля. Центром музею є розташована на узвишші шоста експозиція – група вітряків. Друге життя одержали також перевезені до музею дерев’яні церкви — унікальне явище світової архітектури.

У процесі формування фондів музею експонати доводилося збирати по всій території України. Через те що в музеї спочатку планували створити окремі експозиції, які б передавали особливості архітектури та побуту історичних регіонів України, то виникли складності, пов’язані з підбором експонатів, характерних для конкретного історичного регіону. Так вдалося знайти і доставити до музею унікальну українську хату 16 століття, найдавнішу на сьогоднішній день в усій Україні.

Колектив музею виконав грандіозну експедиційно-пошукову роботу зі створення архітектурних і мистецько-побутових фондів та експозиції у стислі терміни до відкриття у 1976 році.

До музею також були перевезені дерев’яні церкви, вітряки й інші пам’ятки архітектури та побуту.

Деякі експонати, необхідні для створення експозицій, знайти не вдалося, тому вони були відновлені під керівництвом істориків з усіма деталями. Але основний фонд музею складають збережені до цього часу архітектурні споруди, які були створені українцями багато століть тому.

У Пирогові нині дуже красиво! Свіжий сніг, дзвінке морозне повітря, тиша. Ідеальне місце!

Найбільший скансен Європи чекає гостей! Не гайте час – найближчими вихідними поїдьте!

Ростислав Тригуб, студент Університету “Україна”

Цікава стаття. Стаття добра про достойних людей, про спадщину, про історичну пам’ять і майбутнє. Да й Пирогово необхідно відвідати в найближчий час, запрошую всіх. Пирогово це найбільший в Європі скансен. Автор сказав, що “…формування експозиції майбутнього музею Пирогів почалося ще 1969 року, автором ідеї створення музею був Петро Тимофійович Тронько..”. Про одне автор забув нагадати, про те що на той час академік П.Т.Тронько був головою ГО “Українське Товариство Охорони Пам’яток Історії та Культури””. Більш того, Національний музей народної архітектури та побуту України створено за кошти саме цього товариства, відповідно за наші з вами коштиі, бо членами цього товариства було близько 20.000.000 громадян України.

Анатолий Фролов


Головна Рада ГО  “Українське товариство охорони пам’яток історії та культури” підтримує думку старшого наукового співробітника Музею Української революції 1917-1921 років НМІУ, члена Головної Ради ГО Олену Спицьку щодо інциденту, що відбувся 30 січня 2018 року у Будинку вчителя. Сьогодні обвалилася частина історичного паркану біля будівлі Цeнтральноі Ради. Цe сталося під час зйомок шeдeвру украінського кінeматографу – “Слуги народу”.  У 2017 році  КМДА нe дала провeсти жодного урочистого засідання до 100-річчя Украінської рeволюції в історичній залі Цeнтральноі ради. Посилалися на аварійний стан будівлі. Разом з тим концeрти і грандіозні зйомки відбувались у самому приміщeнні. Вважаємо, що нeобхідно тeрміново передати цю історчну будівлю в дeржавнe управління і зробити дійсно Національний історико-культурний цeнтр “Будинок “Цeнтральної Ради”. Цeй будинок налeжить нe тільки Києву, цeй будинок налeжить всій Украіні. На жаль, КМДА нe зможe забeзпeчити дeржавницький підхід до рeставраціі і налeжного функціонування в майбутньому цієі пам’ятки історії та архітектури!27545491_1625924060825673_3722081647778615514_n 27336265_1625924150825664_8725446562205427012_n