Архів за Лютий 2019


Шановні пам’яткоохоронці України!

Українське товариство охорони пам’яток історії та культури  щиро і сердечно вітає вас і дирекцію Національного музею народної архітектури та побуту України зі славним 50-річним ювілеєм  одного із найкращих  народних музеїв нашої держави та славетних скансенів світової культурної спадщини.

Ми пишаємось здобутками Музею, як ті, що мають безпосереднє відношення до його створення.

Невеликий екскурс в історію, яка свідчить, що в кожній сфері суспільного життя є люди, котрі за будь-яких пануючих систем чи режимів чесно робили і роблять свою справу не оглядаючись  на кон’юктуру моменту, на зміни політичних векторів, бо працюють на Державу, на народ і їм не потрібно перебудовуватися чи випрошувати індульгенції у нової влади.

Таких людей визначний український поет Борис Олійник називав Добротворцями. Саме вони – Добротворці, в середині 60-х років XX ст. переймалися створенням найпотужнішої і найавторитетнішої громадської організації країни – Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, створеного в 1966 році. До його заснування причетний справжній цвіт української нації. Досить сказати, що у витоків Товариства стояли видатні державні діячі, вчені, етнографи, архітектори, археологи, історики  –  Тронько П.Т., Толочко П.П., Брайчевський М.Ю., Гончар І.М., Логвин Г.Н.; відомі українські письменники Максим Рильський, Микола Бажан, Олесь Гончар, Павло Загребельний; талановиті артисти і художники  Наталія Ужвій, Гнат Юра, Платон Майборода, Андрій Штогаренко, Михайло Дерегус та багато інших.

Ідея створення Музею архітектури та побуту належить Троньку Петру Тимофійовичу, який тоді був заступником Голови Ради Міністрів  і за розподілом обов’язків опікувався також і сферою охорони історико-культурної спадщини та очолював новостворене Товариство.

На виконання постанови Ради Міністрів України  від 6 лютого 1969року №105  Виконком Київської міської ради депутатів трудящих Рішенням №824 від 27 травня 1969 року відвів земельну ділянку для будівництва першої черги музею в с.Пирогові в Московському районі м.Києва.

З усіх кінців України звозилися до Києва унікальні садиби, окремі будівлі, церкви, вітряні млини, вироби народних майстрів.

Будівництво самого Музею здійснювалося  Спеціальним будівельно-реставраційним управлінням – структурною одиницею Товариства, Будівництво, всі роботи з відбору, обстеження, закупівлі, проведення  проектних робіт та встановлення архітектурних експозицій Музею фінансувалося  Товариством за власний кошт.

В серпні 1976року будівництво першої черги Музею Товариством було завершено і Рада Міністрів України Постановою від 10.09.1976 року №440  «Про завершення будівництва Музею в с.Пирогів» визначила порядок будівництва другої черги Музею. Для цього Рішенням Виконкому Київради від 21.04.1988року №383 Товариству було відведено земельну ділянку площею 35 га і запропоновано відселити з ділянки відводу громадян в кількості 92 родини с.Пирогів.

З 1988 року по 1991 рік за рахунок коштів Товариства було відселено 38 родин із 19 будинків.

Таким чином, будівництво першої черги Музею та інші витрати, пов’язані з підготовчими роботами, з будівництвом другої черги Музею, Товариство профінансувало за рахунок власних коштів в сумі понад 50 млн.крб.

Бюджет Товариства формувався  за рахунок членських внесків. Якщо на день I-го Зїзду в Товаристві було 9 млн. осіб, то на кінець 80-х років XXст. в ньому нараховувалося  понад 20 млн. індивідуальних і колективних членів, які платили внески, що давало можливість не тільки далі будувати Музей, але й утримувати дирекцію Музею.

З 1992 року по 2003 рік у зв’язку із змінами соціально-економічних умов у державі  на утримання Музею Товариству було надане  фінансування з державного бюджету. У 2003 році фінансування Музею з держбюджету відповідно до Бюджетного кодексу України було припинено у зв’язку з тим, що Музей належав до громадської організації.

Після того, як всі спроби забезпечити фінансування не дали результатів, Товариство змушене  було звернутися з пропозицією до Кабінету Міністрів України передати Музей у відання НАН України без зміни форми власності. Це сталося у липні 2004 року, пізніше Музей був переданий Міністерству культури в сферу управління.

Такий короткий огляд втілення в життя наймасштабнішого проекту, здійсненого Українським товариством охорони пам’яток історії та культури в минулі десятиліття, результатом якого стало створення Національного музею народної архітектури та побуту України, на площі 150 га з встановленими понад 300 архітектурними об’єктами і фондами, де зберігаються близько 80 тис. експонатів.

Вважаємо за необхідне в день славного 50-річчя від імені всіх памяткоохоронців низько вклонитися працівникам  – корифеям Музею, які ще серед нас і продовжують дбати про його славу. Це – Лідія Орел, Світлана Щербань, Надія Зяблюк, Раїса Свирида, Сергій Верговський, Тамара Василенко, Віра Максим та й багато інших. Вони багато зробили і роблять  для того, щоб Музей в Пирогові  став рідним для кожного українця.

Новій дирекції Музею побажаємо бути гідними послідовниками творців Музею і успіхів у щоденній роботі.

Голова Товариства, кандидат історичних наук, Заслужений працівник культури України

М.І. Бур’янова


В ефірі телеканалу Еспресо Ольга Рутковська – мистецтвознавець, представник України в міжнародній пам’ятково-охоронній організації ІКОМОС, член Головної ради ГО “УТОПІК”; Віталій Білецький – член ініціативної групи Музей На Поштовій, засновник ГО “Громада Андріївський Узвіз”, член Головної ради ГО “УТОПІК”. Тема розмови: Збереження археологічної знахідки на Подолі.

http://pamjatky.org.ua/?p=15087


МІНКУЛЬТУРИ ЗАТВЕРДЖЕНО ЗМІНИ ДО ПОРЯДКУ ОБЛІКУ МУЗЕЙНИХ ПРЕДМЕТІВ В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ

Наказом Міністерства культури України від 12.12.2018 № 1092 затверджено зміни до Порядку обліку музейних предметів в електронній формі». Наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08 січня 2019 року за № 15/32986.

Затвердженими змінами спрощуються умови для створення та ведення інформаційної системи електронного обліку в музеї. Зокрема, скасовується вимога про те, що інформація в інформаційній системі музею повинна оброблятися із застосуванням комплексної системи захисту інформації  з підтвердженою відповідністю (КСЗІ). Також  врегульовано механізм  надання  музею унікального п’ятизначного коду, який є складовою частиною  унікального ідентифікаційного номера, що присвоюється  кожному музейному предмету при першій реєстрації в інформаційній системі музею. Унормовано порядок обліку музейних предметів в електронній формі відповідно до етапів обліку (вводяться нові додатки 5,6,7 до Порядку обліку музейних предметів в електронній формі).

Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування в «Офіційному віснику України»  № 8 від 29 січня 2019 року  та  внесення до Єдиного Державного реєстру нормативних актів.

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245454137&cat_id=244913751


Дорогі друзі!

Ви маєте шанс побачити виставку унікальних музичних інструментів «Вернісаж гармонії», яка відкрилася 14 лютого 2019 року
у галереї «Печерська» у приміщені ГО “Українське товарсивто охорони пам’яток історії та культури” (вул. Лаврська, 9, корп. 19)
до 50-річчя заснування Національного музею народної архітектури та побуту України.
Давні експонати музейної колекції розкривають яскраві сторінки історії музичної культури українського народу.
На виставці відвідувачі познайомляться з клавішними та автоматично запрограмованими музичними інструментами кінця ХІХ – середини ХХ ст., які експонуватимуться вперше. Серед представлених музичних інструментів: клавішні: роялі, фісгармонії, концертино, бандонеон, гармоні, цимбали, баяни; автоматично запрограмовані: шарманки, піаноли, концерто, грамофони, патефони. Унікальною можливістю для відвідувачів стане шанс почути звучання більшості інструментів.
Виставка розрахована на широке коло відвідувачів різного віку, фахівців та дослідників музичних галузей, усіх зацікавлених історією та культурою України.

Виставка працюватиме до 14.03.2019 р.
Графік роботи: пн.. – сб. з 11:00 до 18:00, вихідний день – неділя

51709385_2042980862424070_2297173411568287744_n 51861041_2312848745421333_3528013512779497472_n 51973045_2042982502423906_9125343810665054208_n 51987107_2312848945421313_2284379919469248512_n 52134314_2312848895421318_3153903311334146048_n 52281293_2312848688754672_7970901337879609344_n


52104941_2668820279797703_9065142095890612224_o

16 лютого 2019 року в рамках проекту «Всеукраїнський конкурс на кращу ідею Історико-культурного, туристичного центру «Річкова брама тисячолітнього Києва» на Поштовій площі Національний заповідник «Софія Київська» відвідала група дітей родин учасників АТО, які на одному із етапів конкурсу виграли подарункові квитки на екскурсію до Заповідника. Подарункові квитки безпосередньо перед екскурсією дітям вручив Міністр культури Євген Нищук.


Обговорення Глухівських статей Дем’яна Ігнатовича

15 лютого 2019 р. у Національному заповіднику «Глухів» було велелюдно. На круглий стіл, присвячений 350-й річниці обрання гетьманом Лівобережної України Дем’яна Ігнатовича і підписання Глухівських статей, зібралися провідні фахівці у сфері сучасної української академічної історіографії та суспільно-політичної історії, наукові співробітники історико-культурних заповідників, учителі історії загальноосвітніх шкіл, студенти Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка і Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. Захід відбувся за сприяння Центру пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка, Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, Центрального державного історичного архіву України м. Києва, Глухівського міського краєзнавчого музею.

Програма круглого столу була складена таким чином, щоб присутні змогли з’ясувати не тільки політичні передумови підписання Глухівських статей і їх значення у врегулюванні стосунків між Гетьманщиною і Московією, а й розібратися у наслідках цього договору. Як зауважив доктор історичних наук, професор, завідувач відділу актових джерел Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко, для того, щоб бути об’єктивним, треба відкинути всі нашарування, що відклалися у цьому питанні за радянську добу і подивитися на цю подію очима сучасників Дем’яна Ігнатовича.

   

Аналіз Глухівських статей, зроблений доцентом кафедри історії, правознавства та методики навчання ГНПУ ім. О. Довженка Валерієм Бєлашовим, поклав початок науковому дискурсу, який тривав упродовж двох годин на одному подиху. Доктор історичних наук, доцент, завідувач кафедри історії України, професор Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Євген Луняк зробив акцент на передумовах підписання статей, а коментарі Віктора Брехуненка, як і знайомство з його книжками «Братня» навала. Війни Росії проти України ХІІ–ХХІ ст.», «Війна за свідомість. Російські міфи про Україну та її минуле», що органічно уплелися в контекст обговорюваного питання, все розставили по своїх місцях.

   

Свої наукові напрацювання на круглому столі представили і співробітники Заповідника. Перш за все, присутні змогли ознайомитись з електронною версією списку Глухівських статей (зробленого, очевидно, вже у ХVІІІ ст.), замовленою у Центральному державному історичному архіві України (м. Київ). А головне – Юрій Коваленко, завідувач науково-дослідного відділу, вивчаючи топографію Глухова ранньомодерної доби, не тільки установив точне місце підписання Глухівських статей, а й зрежисував історичну реконструкцію цієї події, чим не тільки здивував учасників круглого столу, а й логічно його завершив.

   

Значення Глухівських статей 1669 року ще не до кінця з’ясоване і поціноване сучасною історичною наукою. Їх обговорення проходило упродовж 4-х днів – найдовше, у порівняльному хронометражі всіх рад, після Хмельницького і до Скоропадського. Підготовка до підписання Глухівських статей тривала 5 місяців. Незважаючи на затятість сторін у веденні перемовин та їх складність, українській дипломатії вдалося одержати певну перемогу. Умови співіснування Гетьманщини і Московії покращилися, а українська держава проіснувала ще майже 100 років.

http://nz-hlukhiv.com.ua/novini/obgovorennya-gluhivskih-statej-dem-yana-ignatovicha.html