Архів за Червень 2019


Повноліття «Сіверщини в історії України»

   

Упродовж трьох днів, з 29 по 31 травня 2019 р., у Національному заповіднику «Глухів» було велелюдно. На чергову вісімнадцяту науково-практичну конференцію «Сіверщина в історії України» з’їхалися науковці, пам’яткознавці, музейники з 11 областей України (Львівська, Хмельницька, Вінницька, Київська, Чернігівська, Полтавська, Черкаська, Харківська, Січеславська, Одеська) і закордонні учасники (Канада (м. Торонто, Росія (м. Москва, м. Брянськ), які поділилися результатами власних історичних досліджень, обговорили проблеми охорони та збереження об’єктів культурної спадщини в історико-культурних заповідниках і історичних населених місцях, обмінялися думками з актуальних питань розвитку музейної справи.

   

Традиційно до початку роботи конференції був виданий однойменний збірник наукових праць (№ 12), включений до переліку фахових видань з історичних наук. Цього року він став ще більш об’ємним і змістовним: у ньому опублікували свої дослідження 7 докторів наук, 40 кандидатів наук, 67 працівників музейних установ та історико-культурних заповідників, аспірантів і краєзнавців. До збірника увійшло 105 авторських робіт, які стануть у нагоді всім, хто цікавиться проблемами регіональної історії та пам’яткознавства.

   

Вітали учасників наукового зібрання генеральний директор Заповідника Ірина Мошик, керуюча справами виконавчого комітету Глухівської міської ради Олена Гаврильченко, директор Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» Олена Матюк, директор Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі Сергій Тупик. Перед відкриттям пленарного засідання Сергієм Зозулею, старшим науковим співробітником відділу історичного пам’яткознавства, керівником Північно-Східного регіонального відділення Центру пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури було презентовано наукове видання, яке щойно вийшло з-під друкарського верстата – «Архів ранньомодерної Української держави» – Т. 2: Документи Ніжинського полкового суду 1736–1747 (Серія: Документи полкових та сотенних судів і канцерярій) (упорядник Іван Синяк).

   

Першу частину пленарного засідання, присвячену пам’яткоохоронним і пам’яткознавчим питанням, відкрила доповідь кандидата архітектури Віктора Вечерського, у якій був зроблений акцент на проблему комплексного збереження нерухомих пам’яток культурної спадщини та традиційного характеру середовища в історичних містах України і на наявність такого професійного інструментарію пам’яткоохоронців, як науково-проектної документації (історико-архітектурних опорних планів, визначення меж і режимів використання історичних ареалів та зон охорони пам’яток). Наступні виступи Анни Звіряки, Олександра Романченка, Ольги Вечерської, протоієрея Олександра Чурочкіна стосувалися різних аспектів збереження культових пам’яток і містобудівної спадщини. А далі слово мали історики, джерелознавці, архівісти, музейники, які упродовж двох днів ділилися з колегами своїми науковими здобутками. Важко відзначити, який із напрямків роботи конференції був представлений краще, адже за кожним дослідженням її учасників стоїть і власна біографія, і здобутки колективів, які вони представляли.

  

Культурна програма також виявилася насиченою: екскурсія Глуховом, огляд експозицій постійно діючих виставок Національного заповідника «Глухів» («Миттєвості великої війни», «З історії стрілецької зброї»), відвідування Спасо-Преображенського собору і Городка у м. Путивлі, екскурсія до Спадщанського лісу і його музейного комплексу.

   

31 травня були підведені підсумки роботи 18-ї конференції «Сіверщина в історії України», яка, за словами її учасників, цього року отримала своє повноліття. Днями проведення наступної 19-ї конференції визначені 27–29 травня 2020 р.

https://nz-hlukhiv.com.ua/novini/povnolittya-sivershhini-v-istoriyi-ukrayini.html


На місці усипальниці родини Скоропадських створено заповідник “Державотворці Сіверщини”

На Сумщині відтепер буде функціонувати державний історико-культурний заповідник “Державотворці Сіверщини”.

Постанову про створення заповідника, до якого увійшов комплекс пам’яток архітектури cела Гамаліївка та міста Шостки Сумської області, з віднесенням його до сфери управління Мінкультури, ухвалено на засіданні Кабінету Міністрів України напередодні, повідомляє прес-служба Сумської обласної державної адміністрації на офіційному сайті.

“Заповідник стане туристичною перлиною Сумщини та історико-культурним брендом Шосткинщини”, – зазначив, коментуючи це рішення, міський голова Шостки Микола Нога.

В свою чергу начальник відділу промоції та туризму Сумської ОДА Юрій Гладенко висловив переконання, що створення цього заповідника дасть змогу розширити на території Сумщини локацію заповідних зон, вартих уваги і збереження свого первісного стану, та привабити до них як вітчизняних, так й іноземних туристів.

Архітектурний комплекс усипальниці родини Скоропадських – Гамаліївський монастир – та інші пам’ятки архітектури, про які йдеться, мають колосальне історичне значення для України. Гамаліївський Харлампіївський монастир – пам’ятка архітектури національного значення. Це один із останніх монастирів-фортець, побудованих в Україні. Тут розміщено усипальницю двох гілок родини Скоропадських. Це єдине захоронення гетьманів в Україні.

Враховуючи виняткове історичне значення цінності усипальниці гетьманської родини Скоропадських – комплексу пам’яток архітектури національного значення «Ансамбль Гамаліївського монастиря» в с. Гамаліївка Шосткинського району та пам’яток архітектури м. Шостка було ухвалене рішення внести їх до сфери управління міністерства культури. Попереду нас чекає багато кропіткої та цікавої роботи – розробка плану організації території та ідейної концепції заповіднику, реставрація історичних об’єктів, проведення археологічних досліджень на території Гамаліївського монастиря. Глибоко переконаний: наш заповідник стане туристичною перлиною Сумщини та історико-культурним брендом Шосткинщини, пише The Sumy Post.

https://day.kyiv.ua/uk/news/200619-na-misci-usypalnyci-rodyny-skoropadskyh-stvoreno-zapovidnyk-derzhavotvorci-sivershchyny


Все про Київ, давній і сучасний: картинки з виставки

29 травня 2019 року у приміщенні Музею книги і друкарства України відкрилася виставка  “Язик до Києва доведе…Спалахи часу”  ,  яка висвітлює знакові події міста Києва з  найдавніших часів до сьогодення.

Київ – одне з найстаріших міст світу, творіння великої плеяди зодчих.

Величні храми Києва, а також видатні пам’ятки архітектури та знакові події, пов’язані  з ними, представлені на виставці багатьма  світлинами та роботами відомих  художників. Так, заслуговує на увагу відвідувачів гравюра народного художника України В.Лопати  “В’їзд Б.Хмельницького в Київ 1648 року через древні Золоті ворота”.

Про Київ, його прадавню історію згадано у віках багато. Початок виставки зустрічає відвідувачів великим банером з висловом  Оноре де Бальзака з нарису “Лист про Київ” (1847 р.): “Київ- столиця України – святе місто…Заснований раніше Москви…Побувавши у католицькому Римі, я гаряче бажав побачити Рим православний. Петербург –  місто-дитя, Москва – доросла людина, а Київ –старець, чий вік вічність.”

Структурно виставка розміщена на обмеженому просторі і складається з окремих розділів за хронологічним принципом, що відображають найбільш вражаючі віхи життя міста. Це – Київ X-XIII ст.; Київ козацької доби; Київ –губернське місто; Київ у вирі революцій 1917-1920 рр.; Київ “соціалістичний”; Київ 1941-1943 рр. та деякі замальовки про київські  мости, історію міського транспорту, пам’ятники, театри, музеї.

Серед експонатів виставки відвідувачам, на нашу думку, буде цікаво ознайомитись з мапою Києва X-XIII ст.(реконструкція 1972 р.), яка є по суті графічною моделлю стародавнього Києва, а також з  унікальними рідкісними виданнями XVI-XXст. До них, зокрема, належать: “Тератургима” ченця Києво-Печерської лаври Атанасія Кальнофойського (1638 р., перевидана у 2013 р.), де вперше була надрукована гравюра із схематичним планом Києва та Києво- Печерського монастиря.

До світових каталогів особливо цінних і рідкісних видань занесено “Києво-Печерський патерик” (1661 р.), який є першим друкованим виданням церковно-слов’янською мовою. Своєрідною енциклопедією тогочасного життя є “Требник” Петра Могили (1646 р.). Чільне місце в експозиції належить книзі Павла Щербича “Право міське магдебургське” (1581 р.). Вказане право було надане Києву 1497 року  і скасовано царським указом 1834 року.

На виставці  вперше експонується  раритетне видання дослідника історії м.Києва Максима Берлінського “Короткий опис Києва.” Автор вперше визначив та систематизував відомості з історичної топографії міста. На роботу М.Берлінського  посилались найвідоміші дослідники історії  Києва – Микола Закревський, Михайло Максимович та інші.

Зацікавити відвідувачів виставки можуть  часописи і газети, що видавались у Києві в XIX ст., зокрема, перша українська газета «Киевские губернские ведомости”  (1853 р.) , літературний альманах “Киевлянин» (1840 р.).

Експонується низка альбомів з краєвидами Києва кінця XIX – початку XX ст., виданих в друкарнях С.Кульженка,  акціонерного товариства Гранберга     (Стокгольм, 1913 р.), календарі початку XX ст., поштові листівки з видами Києва кінця XIX – XX ст.

Добі національно-визвольних змагань в експозиції присвячено низка  видань про керівників УНР, зокрема,  до 140-річчя від дня народження Симона Петлюри.

Київ 1941-1943 рр. відображений в замальовках живого свідка цих подій  відомого художника Георгія Малакова.

Серед експонатів сучасного Києва слід відзначити Національний атлас України, в якому надрукований Акт  проголошення незалежності України, а також монографію Дмитра Степовика “Володимирський собор”(2018 р.).

На виставці оригінально використані елементи декору: фриз, що прикрашає стіни зали зі збільшеними світлинами видів Києва початку XX ст., козацький одяг,  туалетний столик зі старовиною світлиною, шкатулкою, підсвічником.

Окрасою відкриття виставки був чудовий концерт (з цікавою розповіддю) народного артиста України Тараса Компаніченка та виступ відомого вченого зі світовим ім’ям Дмитра Степовика, який зазначив, що  виставка – це своєрідна ода нашій дорогій столиці – Києву, ода в фотографіях і документах.

Організатори виставки Хамаза Л.А, Зюзіна Д.І.

 


Градостроительное преступление: как «осваивают» деньги на строительстве мемориала Голодоморов в Киеве

Сегодня активно ведется строительство второй очереди Мемориала памяти жертв голодоморов в Парке Славы рядом с Киево-Печерской лаврой (первая очередь – Свеча памяти — там же). Специалистов и киевлян удивляет многое: нарушение законодательства об охране культурного наследия – склоны Днепра, историческая местность (охраняемая ЗУ зона); строительство ведется в буферной зоне Киево – Печерской лавры (охраняемая ЮНЕСКО зона), инженерная геология участка строительства (слабые оползнеопасные водонасыщенные грунты) и, конечно, стоимость строительства – около 1, 4 млрд грн.

Площадь сооружения 15086 кв. метров. Стоимость 1 кв. метра общей площади подземного трехэтажного здания составляет около 92,8 тыс грн. (в элитных клубных домах в центре Киева – 3,5 – 4 тыс. грн). Еще один вопрос: насколько было необходимо разворачивать дорогостоящее строительство при огромном количестве плохо обеспеченных людей в стране? Кому нужно это строительство? Создается впечатление о циничном «освоении» чиновниками денег из госбюджета.

Три этажа под землей – так будет выглядеть Мемориал жертвам голодоморов на поверхности. Для того, чтобы не раздражать ЮНЕСКО сверху крыша покрывается дерном. Вид со стороны Свечи памяти.

Задумывая строительство второй очереди Мемориала памяти жертв голодоморов, автор проекта архитектор Миргородкий вначале 2017 года сообщал о сумме 500 млн грн, но высказывал мысль о возможном увеличении стоимости из-за строительства на склонах.  21 ноября 2017 года премьер-министр Украины Владимир Гройсман в эфире телеканала «Прямой» сообщил, что стоимость второй очереди Мемориала памяти жертв голодомора обойдется в 700 миллионов гривен. В декабре 2018 г. Кабмин увеличил финансирование строительства до 1 млрд 183 млн грн. Еще 175, 5 млн было выделено на реконструкцию «Свечи памяти» (первая очередь мемориала). Сегодня уже известна сумма в 1 млрд 400 млн грн. Думаю, что это не конец.

СТРОИТЕЛЬСТВО «СВЕЧИ ПАМЯТИ» — ОПЫТ НИЧЕМУ НЕ НАУЧИЛ

Строительство Свечи памяти (первой очереди строительства Мемориала) с обширным подземным помещением (т.н. «склепом») для демонстрации фильмов сопровождалось коррупционными скандалами: в 2008 г. (начало строительства) было обнаружено повышение стоимости строительных работ и операций с бюджетными средствами на сумму 3 млн. грн.  В конце ноября 2011 г. «Обозреватель» опубликовал статью «Мемориал жертвам голодомора: ни дня без скандала».
Статья все о том же: о значительном превышении сметы, о хищениях государственных средств.
Счетная палата Украины заявила, что на строительство памятника было потрачено в 5 раз больше средств, нежели это предусматривалось проектной документацией и запланированными бюджетными ассигнованиями. Кроме воровства, увеличению стоимости строительства способствовали очень сложные геологические условия – слабые обводненные оползнеопасные грунты. Строить тяжелые массивные сооружения на склонах нельзя! Это очень дорого и опасно.

Предостережения об опасности оправдались. Сегодня Свеча памяти и подземное помещение под ней находятся в аварийном состоянии. Стены пропитаны влагой, на них развился грибок, людям находиться в помещениях нельзя. Так что выделение 175,5 млн грн на реконструкцию оправдано – другого способа сохранить памятник нет.

Свое мнение о месте строительства второй очереди Мемориала высказал в 2009 году ученый — гидрогеолог Института геологии НАН Украины Вадим Рыбин: «Особую опасность представляет участок, расположенный ниже по склону, на котором планируют возвести здание музея (вторая очередь Мемориала – авт.)  Он находится в т. н. оползневом цирке. При этом собираются вырубить удерживающие склон деревья. Я уверен, что даже комплекс гидрогеологических сооружений не сможет остановить оползневый процесс. Строить что-либо на этих склонах категорически нельзя — это чревато серьезными последствиями.
Однако все же в случае строительства здания музея на склоне ниже Свечи его придется капитально укреплять, а такие работы вполне могут потянуть на миллиард гривен без каких-либо гарантий того, что ступени лестницы не поплывут сразу же, и здание простоит долго. Правильнее было бы выбрать для сооружения музея другую, не такую сложную в оползневом отношении площадку».

Рыбин назвал предполагаемую сумму затрат только на укрепление склонов, без гарантий устойчивости склонов и самого здания при курсе доллара к гривне 7.7 — почти 130 млн долларов. Сегодня, при курсе доллара 26.1 суммы в 1 млрд 400 млн грн (54 млн долларов) явно не хватит на то, чтобы удержать здание в оползнеопасном цирке. Сегодня понятно: если мемориал построят, то затем ежегодно начнут выделять деньги из госбюджета на укрепление того, что построили.

После выхода в свет в октябре 2016 г. Постановления Кабмина № 754  о начале подготовительных работ к строительству второй очереди мемориала, киевская власть быстро откликнулась выделением Киевсоветом 22 ноября 2016 года  огромного по размерам (4,42 га) земельного участка для его строительства.

В пояснительной записке были перечислены все охранные статусы участка, но на это никто не обратил внимания. Детальный план территории отсутствовал.

Депутаты проголосовали «за».

ОТВЕТ ЮНЕСКО НЕ ОДНОЗНАЧНЫЙ

Отведенную ему роль сыграло и Министерство культуры. В ЮНЕСКО была направлена информация о планировании строительства рядом с Киево-Печерской лаврой второй очереди мемориала. Министр Нищук сообщил прессе о том, что все условия экспертов министерством выполнены. Я попросила Минкультуры прислать мне текст ответа ЮНЕСКО.

Представители ЮНЕСКО постоянно напоминают Киеву, что в охранной зоне памятника мирового наследия — Киево-Печерской лавры не следует строить сооружения, нарушающие хрупкое равновесие днепровских склонов и «конкурирующие» с сооружениями лавры в панораме города. В проекте Миргородского здание «утоплено» в ложбине, а крыша покрывается дерном – не конкурирует. Но что будет со склонами?!

Я не знаю, что именно (какие документы, чертежи) послал министр культуры в ЮНЕСКО, но ответ на послание не такой однозначный, как это представлено Нищуком. В разделе «Оценка и комментарии» текста ответа отмечается, что масштаб поданной документации не дает возможности ИКОМОС (Международный совет по сохранению памятников и достопримечательных мест) полностью и детально оценить архитектурное качество запланированного строительства (использование конструкций, материалов, систему обслуживания зеленых насаждений и др.). Было бы целесообразно иметь изображения фасадов зданий (значит, их нет – авт.) и что очень важно, вид сверху — крышу следует рассматривать как пятый фасад. Далее указывается, что наличие подземных сооружений может привести к необходимости строительства специальных объектов (труб, вытяжек и др.). Как они будут выглядеть, не ясно. В заключительной части выводов, ИКОМОС предлагает Украине до реализации проекта предоставить ИКОМОС дополнительные чертежи и технико-экономические расчеты, а местным органам власти уделить особое внимание, как самому проекту, так и его реализации. К сожалению, в документе ничего не сказано о «хрупком равновесии днепровских склонов». Но у меня есть сомнения в правильности и полноте присланного перевода.
Наши чиновники восприняли ответ ИКОМОС как одобрение и быстренько взялись за дело. Но киевские склоны могут разрушить это сооружение, как и «склеп» Свечи памяти.

НЕМНОГО ОБ ИСТОРИЧЕСКОМ ЗНАЧЕНИИ ТЕРРИТОРИИ ПАРКА СЛАВЫ

Территория Парка Славы – это место расположения древнего села Берестове, в котором располагалась загородная резиденция Князя Владимира. Историки сообщают, что князь жил в двухэтажном каменном доме. Впоследствии здесь располагались резиденции и усыпальницы многих киевских князей, в том числе основателя г. Москвы Юрия Долгорукого. Каменная Спасо-Преображенская церковь была построена в конце XI – начале XII столетия. Сегодня она называется Церковь Спаса на Берестове. Церковь — выдающееся произведение киевской архитектурно-строительной школы времен Руси и один из пяти древнейших храмов Киева.

Вся территория Парка Славы должна оставаться охраняемой ЗУ и неприкосновенной. Но, для чиновников, не ценящих историю, это место является ценным ресурсом для самопиара и «освоения» денег.

Строительство второй очереди Мемориала ведется полных ходом, но ничего не слышно об археологических раскопках. Если они были, то неужели археологи ничего не нашли?!

«Освоение» денег из бюджета (местного и государственного) на строительстве различного рода сооружений часто практикуется в Украине и является чудовищным проявлением коррупции государственных и местных органов власти.

Примером масштабного «освоения» денег госбюджета является строительство автомобильно-железнодорожного «Моста Кирпы», когда в 2004 г. под выборы для Януковича было открыто финансирование и строительство по проекту, не прошедшему госэкспертизу, что привело к возведению 7 аварийных опор. Строился (и ремонтировался) мост около 9 лет. Периодически открывался премьер-министром Азаровым. Мост до сих пор не принят госкомиссией в эксплуатацию. Стоимость его фантастическая – около 11 млрд грн (примерно 1 млрд евро), при этом его невозможно нормально эксплуатировать. Максимум, что может по нему передвигаться – это иногда 5 вагонов электрички на медленном ходу и легковые автомобили. Вопрос был всеми правительствами «замят». Журналист Денис Казанский сравнил стоимость строительства уникального Виадука Мийо во Франции, проложенного через долину реки Тарн и «Моста Кирпы». Виадук Мийо стоит 400 млн евро.

Строительство Подольско-Воскресенского моста в Киеве из этой же серии. Оно ведется уже много лет. Периодически выделяются деньги, которые «пропадают».

Недавний пример – строительство ускоренными темпами веломоста Кличко между двумя старинными парками – Владимирской горкой и Крещатым киевскими чиновниками и застройщиками из городского бюджета за 470 млн грн. Сейчас госэкспертиза пытается выяснить, откуда взялась такая сумма? В 2017 году, говоря о строительстве веломоста, чиновники сообщали о стоимости строительства в 70 – 80 млн грн. Мост не введен в эксплуатацию, но уже открыт для посетителей. Внизу на склонах под мостом остались не убранными части железобетонных конструкций с открытой арматурой. Разрушается лестница, ведущая к памятнику Крещения Руси (Магдебургскому праву).

Интересно, откуда возьмутся огромные средства на строительство (на медицину, образование, зарплаты бюджетникам и пенсии их нет), и что дальше ждет проект строительства второй очереди Музея Голодомора, который собираются открыть примерно через год – к 85 годовщине трагических событий? Поживем – увидим. Интересно будет потом прочесть выводы Счетной палаты. Жаль живописные склоны – изуродуют же. И все «для освоения» средств.

Ирина Карманова

https://dengi.informator.ua/2019/06/25/gradostroitelnoe-prestuplenie-kak-osvaivayut-dengi-na-stroitelstve-memoriala-golodomorov-v-kieve/ fbclid=IwAR16AcQFq_9jje49tJ5IWALU9fMzRJVIPlQ_j7ZaVr1nDZ-4OP2uYE1bfZs


Резолюція Круглого столу, присвяченого темі «Розвиток урочищ Китаєво, Болгарське, Самбурки з погляду громади, її інтересів та перспективи розвитку міста»

Громадська організація

Спадщина КИТАЄВА

Тел. +380 050 854 36 46                     korbuddecor@gmail.com

Ми, учасники круглого столу, усвідомлюючи важливість збереження культурної, історичної, природної спадщини, якими є вищеозначені урочища. А також занепокоєні тим, що на даний час відсутня чітка державна політика щодо збереження і розвитку даної території, 

Дійшли висновків:

  1. Прискорити розробку, погодження та затвердження облікової документації на об’єкти (городище, курганні могильники, печери, а також територію посаду площею 35 га, Свято-Троїцький монастир).
  1. Ініціювати створення Робочої комісії для розроблення Програми сталого розвитку урочищ Китаєво, Болгарське, Самбурки на основі та з урахуванням історико-культурного, природного потенціалу територій та інтересів громади.

  1. Звернутись з клопотанням проти забудови до вищеозначених урочищ, поки Комісія не підготує висновки і не будуть проведені громадські обговорення.

  1. Провести загальні збори місцевих громад щодо створення Асоціації громадських організацій і об’єднань самоврядування Голосіївського району з подальшим розширенням членів.

  1. Підготувати клопотання у вигляді Додатку про сприяння римсько-католицькій громаді Києва у вирішенні справи щодо відродження храму-костьолу св. Миколая у м. Києві.

  1. Кожному з представників присутніх організацій надати свої пропозиції, а також призначити своїх представників для Робочої комісії згідно з п.2 в якості Додатків до 20.07.19р.

Прийнято 20 червня 2019 року

Учасники круглого столу:

  1. Настасенко О.Г – голова Голосіївської РДА

  1. Поживанов М.А – громадський діяч.

  1. Миколаєнко Ю.І – керівник міського штабу ПП «Сила і честь».

  1. Прокопів В.В – заступник міського голови, секретар КМР, депутат Київради VII–VIII скликань.

  1. Парцхаладзе Л.Р – заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКХ.

  1. Полуйко В.Ю – заступник міністра екології та природних ресурсів.

7.Мальований А.М – начальник управління екології та природних ресурсів.

8.Епіфанов О.В – начальник управління охорони культурної спадщини.

  1. Никоряк О.Д – директор Департаменту охорони культурної спадщини.

  1. Чабай В.П – директор Інституту археології НАН України.

11.Олейник О.П – віце-президент Національної спілки архітекторів.

  1. Муха В.В – голова Комісії КМР з питань культури, туризму та інформаційної політики.

  1. Міщенко О.Г – голова Комісії КМР з питань містобудування, архітектури і землекористування.

  1. Свістунов О.В – директор Департаменту містобудування і архітектури.

  1. Бур’янова М.А – голова ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури.

  1. Ізотов А.О – керівник відділу регіональних досліджень архітектурної та містобудівної спадщини та розвитку історичних територій «УкрНДІпроектреставрація».

  1. Чорнобров О.Ю – в.о. директора НПП «Голосіївський».

  1. Фролов А.О– голова КМЦ Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

  1. Дюжев С.А – архітектор, розробник Генплану 2020.

  1. Сердюк О.М – директор ГС «КМО Українського товариства охорони пам’яток історії та культури».

  1. Погребинський М.П – кореспондент в газеті «Сільські вісті» та Всеукраїнський журнал «Корупціонер в Україні», голова ГО «Екозагін».

  1. Хрутьба А.А – еколог.

  1. Могильний Г.- громадський діяч.

24 .Дегтярук В.І – голова ОСН «Вуличний комітет «Вулиця Ягідна (Самбурки)»

  1. Дерипапа В.В –голова ГО «Китаєве».

  1. Сєров О.В –археолог.

  1. Корженевський С.В – голова ГО «Спадщина Китаєво»

Коментарі і додатки від учасників круглого столу.

 Додаток 1

Коментарі, археологічний аспект:

Китаївське давньоруське місто являє собою досить складну поселенську структуру. Городище займає поверхню та відроги китаївської гори з ділянками пласких верхівок, оточеної з півночі та північного заходу та заходу улоговиною Китаївського струмка, з півдня та південного заходу – глибокими ярами, а зі сходу долиною р. Дніпро. Дослідники ототожнюють городище з містом Пересічен, яке згадується у літописі під 1154 та 1161 р. З півдня та південного заходу від городища знаходяться дві курганні групи поховань, які являли собою некрополь цього давньоруського міста. На початку ХVІІІ ст. навпроти городища на іншому березі струмка виникає Свято-Троїцька Китаївська пустинь, печери якої розташовані на схилі городища з його західного боку. Інша група печер знаходиться в ур. Виноградному за 0,65 км на південний захід від городища.

         Біля підніжжя городища на протилежному лівому березі струмка (зараз його перетворено на каскад ставків, що впадає у Дніпро), розташоване селище-посад. У 1960–70-х рр. експедицією Інституту археології під керівництвом І.І. Мовчана тут було закладено розвідкові шурфи, які дали можливість визначити наявність культурного шару давньоруського часу. Встановлено, що на значній площі селища-посаду товщина культурного шару сягає близько 50 см. Археологічні розвідки 2017 р. на північному-заході та заході від городища підтвердили думку про те, що саме тут розташовувався неукріплений посад давньоруського Пересічена. Досліджено залишки житлових та господарських споруд, зібрано велику колекцію артефактів давньоруського часу, в тому числі хрест-енколпіон та молівдовул. Встановлено чіткі межі розповсюдження культурного шару на поселенні.

З археологічної точки зору, вказаний посад разом з городищем та курганними могильниками є складовою частиною великого археологічного комплексу, пов’язаного с функціонуванням давньоруського міста Пересічен.

Необхідне скласти відповідну облікову документацію, яка окрім пам’ятки археології національного значення «Китаївське городище і курганний могильник» (постанова КМУ № 928 від 03.09.2009, охоронний № 260026-Н), буде включати всі археологічні пам’ятки Китаївського археологічного комплексу (городище, два курганних могильника, поселення, печерні комплекси тощо). Для цього необхідно провести масштабні археологічні розвідки по всій території, зазначеній в резолюції.