Некролог

OM_ (1)

Громадська організація “Українське товариство охорони пам’яток історії та культури” глибоко сумує з приводу смерті українського вченого – кандидата історичних наук, професора з музеології Юрія Андрійовича Омельченка.

Вчений народився 16 червня 1937 р. у Києві. У 1963 р. закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Відтоді упродовж майже 40 років його науково-педагогічна діяльність була так чи інакше пов’язана з кафедрою археології та музеєзнавства цього закладу. У цей період він водночас працював спершу учителем історії у фізико-математичній школі-інтернаті при КДУ та лаборантом на історичному факультеті (1963 – 1966 рр.); потім – науковим співробітником науково-методичного відділу Державного історичного музею УРСР (далі – ДІМ) та старшим науковим співробітником відділу музеєзнавства Міністерства культури УРСР (1967 – 1972 рр.). Саме тоді він ініціював створення у складі науково-методичного відділу ДІМ спеціального підрозділу (пізніше – відділ охорони пам’яток), що здійснював обстеження, облік і паспортизацію пам’яток історії та культури, розробляв нормативні документи.

OM_ (2)

У 1972 р. Ю. А. Омельченко очолив один із відділів Києво-Печерського історико-культурного заповідника (нині – Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник Києво-Печерська), а через 5 років – сектор шкільних та педагогічних музеїв Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР.

На другу половину 1960-х – початок 1970-х рр. припадають дослідження вченого маловідомих сторінок з історії музейництва України першої половини ХХ ст. Результатом проведених вишукувань стала підготовлена кандидатська дисертація «Історія музейного будівництва в Україні 1917 – 1932 рр. (на матеріалах музеїв історичного та краєзнавчого профілів»), яка успішно захищена ним у 1972 р.

OM_ (3)

У 1970 – 1980-х рр. вчений приділяв увагу висвітленню історії музейної справи у роки Великої Вітчизняної війни, проблемам збереження пам’ятних місць, пов’язаних з тими подіями, а також організації відповідних експозицій.

Юрій Андрійович на початку 1990-х років підтримав ініціативу академіка НАН України, директора інститута проблем міцності НАН України Г. С. Писаренка зі створення у Києві Політехнічного музею.

У 1977 р. Ю. А. Омельченко при НДІ педагогіки УРСР створив експозицію «Розвиток народної освіти і педагогічної науки в УРСР» (1917 – 1977 рр.), пересувні виставки до 90-річчя А. С. Макаренка, 60-річчя В. О. Сухомлинського, VI з’їзду Педагогічного товариства УРСР та педагогічної виставки, присвяченої IV з’їзду вчителів УРСР (1977 р.). Це стало основою створення ним у 1977 р. як самостійної установи педагогічного музею України при НДІ педагогіки УРСР, перша експозиція якого булла відкрита 1986 р.

З 1990-х рр. вчений поглиблює дослідження з теорії музеології.

ВсOM_ (4)ім, хто слухав лекції Юрія Андрійовича, він запам’ятається як чудовий педагог. Окрім Київського національного університету імені Тараса Шевченка він викладав у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», Київському національному університеті культури і мистецтв, Київському славістичному університеті, Київському інституті соціальних зв’язків ім Святої княгині Ольги та Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Також Ю. А. Омельченко керував виробничою практикою студентів на базі музеїв Києва, Ленінграду (нині – Санкт-Петербург) та Москви, а також проводив екскурсії по музеям різного профілю. Він читав наступні спецкурси з музеології: «Музеєзнавство», «Основи музеєзнавства», «Музеєзнавство та пам’яткоохоронна діяльність», «Етнографічне музеєзнавство», «Історичний досвід, сучасна теорія і практика музейної справи», «Музейна справа», «Зміст та методика науково-фондової роботи музеїв», «Система обліку та наукової обробки музейних фондів, її понятійний апарат», «Методика експозиційної роботи музеїв», «Організація виставкової діяльності», «Методика науково-просвітньої роботи музеїв», «Методика музейної роботи у школі», «Екскурсійна справа», «Музейне джерелознавство». Також викладав курси «Теорія та історія культури», «Краєзнавство», «Слов’яно-Руська археологія». По всім цим дисциплінам Ю. А. Омельченком підготовлені відповідні програми, деякі з них можна розглядати як невеликі посібники та конспекти лекцій .

Учні Юрія Андрійовича продовжують його справу. Серед них: Л. А. Гайда, Л. О. Данилова, Н. М. Будзинська, Н. Ф. Писаренко, Л. Г. Самойленко, О. В. Харченко.

Дослідження Ю. А. Омельченка у галузі музеології знайшли визнання не тільки в Україні, але і в інших державах Європи. Вчений першим у вітчизняній науці заклав підвалини теорії музеології та її структурних елементів. Його творчий доробок складає 200 праць – монографії, наукові статті, навчальні програми для вищих навчальних закладів, методичні розробки з музеєзнавства, краєзнавства, пам’яткознавства, слов’яно-руської археології.

Головна Рада ГО “УТОПІК”