Ніжинці можуть згадати свою молодість, відвідавши музей «Homo sovieticus»

1 лютого у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя відбулося відкриття музею “Homo sovieticus”.

Homo soveticus – критична або іронічна назва радянської людини. Неологізм складається з латинського homo (людина) і латинізованого епітета «советский – радянський». Вираз популяризований письменником А. Зінов’євим в книзі «Гомо советикус» .

Радянська епоха минула, але її вплив на долі людей важко переоцінити. Тому викладацький колектив Ніжинського державного університету вирішив створити музей  з радянською тематикою. Як зазначають самі ініціатори, музей створений для ознайомленні і пам’яті про нелегкі часи, а не з туги за ними. Натхненники проекту: доктор історичних наук, завідувач кафедри історії України Євген Луняк, кандидати історичних наук, доценти кафедри історії України Євгенія Страшко та Максим Потапенко; професор, завідувач кафедри слов’янської філології, компаративістики та перекладу Григорій Самойленко; декан філологічного факультету, кандидат педагогічних наук Олександр Забарний та директор музейного комплексу Анна Парубець.

14-768x861

                  Зазирнути за лаштунки

Журналісти сайту «Нежатин» прийшли до початку офіційного відкриття, що дало змогу зробити  невеликий      екскурс в минуле разом з завідувачем кафедри історії України Луняком Євгеном. Зокрема він звернув увагу на такі «знайомі до болю» кожному радянському громадянину речі, як бабінний магнітофон, касетний відеомагнітофон, ватяний дід мороз і чорно-білий телевізор, для якого не вистачає лише плоскогубців, щоб переключати канали. Інтимного життя в СРСР не було , а методи контрацепції були. Таку знахідку можна було побачити в інсталяції присвяченій студентській кімнаті в гуртожитку, прямісінько в шухлядці тумби лежав невеличкий прямокутничок радянського виробництва. Також в кімнаті студента тихенько на поличці стояв  кубок Ніжинського державного педагогічного інституту за змагання з легкої атлетики 1951 року, вийшовши з нашого рідного університету(тоді інституту) він повернувся до рідної домівки. Євген Луняк також вніс свою краплю в наповнення колекції музейної кімнати.

18-768x512

За словами одного з ініціаторів проекту Максима Потапенка музей спочатку був звичайною архівно-музейною практикою, в ході якої студенти вчаться підбирати і опрацьовувати експонати. До створення радянської атмосфери приєдналися не лише студенти, але й викладачі та техперсонал   університету: «Близько шести років ми збирали матеріал і готувалися до відкриття музею. Сумнозвісні події на сході зробили оприлюднення матеріалів музею в минулі роки досить недоречними, і тому лише зараз ми презентуємо наші надбання. Головна ідея кожної інсталяції, це не стільки побут, скільки людина, яка вийшла з кімнати, але в будь який момент може повернутися.  Це наша історія і нікуди від неї не подінешся.»

34-e1517560257341-768x415

 Декілька важливих слів

Ректор університету Олександр Самойленко зазначив: «Це не зовсім традиційний музей, це перш за все науковий простір, який спрямований на освітній процес. На базі музейної кімнати будуть проходити заняття для студентів, які будуть вивчати різнопланові сторінки української історії.»

28-768x512

Серед присутніх був секретар Ніжинської міської ради Валерій Салогуб, який наголосив: «Дивлячись на музейну кімнату, спостерігається в першу чергу науковий підхід, ретельність з якою підібрані експонати. Годинник, який зараз висить позаду мене на стіні нагадує мені шкільні роки, саме такий висів в нашій школі і відраховував час на уроки і перерви. У тих роках, які сьогодні представлені, є і великі досягнення, і великі втрати, які ми не маємо права забувати. Студенти, що не знають тих років,  мають змогу поринути у минуле, відчути і побачити його!»

                                     Живі манекени

Несподіванкою для всіх присутніх були танцюючі експозиції музею. Студенти Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя переодягнулися в костюми минулої епохи і відтворили невеличкі події, яскраві моменти життя. Танцювали та читали творчі доробки,  співали під акомпанемент гітари. Це створило неперевершену атмосферу, справжню машину часу, яка перенесла всіх присутніх у минуле країни, якої вже немає на карті.

http://www.nezhatin.com.ua/news/%D0%BD%D1%96%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%96-%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C-%D0%B7%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%8E-%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%81%D1%82/