Канівський музей Тараса Шевченка здійснить комплекс реставраційних робіт в рамках національного проекту “Велика реставрація”
В рейтинговому списку, затверденому Міністерством культури й інформаційної політики України –
у 2021 році передбчено фінансування реставрації пам’ятки історії місцевого значення
“Будинок музею Т. Г. Шевченка” в Каневі.
Шевченківський національний заповідник (місто Канів, Черкаської обл.) – створений відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №287 від 21.11.1989 р. на базі існуючого Канівського державного музею-заповідника Т.Г.Шевченка з метою дбайливого збереження шевченківських меморіальних місць і навколишнього природного середовища в м.Каневі.
Заповідник об’єднує території історико-культурного та природно-заповідного фонду загальною площею 45 га. На його території знаходяться пам’ятки археології, архітектури, історії, мистецтва та природи: Могила Т.Г.Шевченка (1939 р., скульптор М.Манізер, архітектор Є.Левінсон); Державний музей Т.Г.Шевченка (1933-37, 1939; арх. В.Кричевський, П.Костирко); Могила І. Ядловського, довголітнього хранителя Шевченкового меморіалу (1884 – 1933 рр..); Багатошарове поселення Пилипенкова гора. Біля музею розташовані чавунний пам’ятник-хрест, що стояв на Шевченковій могилі (1884- 1923; академік архітектури В.Сичугов), та чавунний пам’ятник-погруддя, встановлений 923 (скульптор К.Терещенко). Неподалік від могили Шевченка знаходиться пам’ятний знак на місці самоспалення українського патріота з м.Калуша О.Гірника (1912-78).З 2004 року засновано премію імені Олекси Гірника. 18 січня 2007 року указом Президента України (N28/2007) О.Гірнику присвоєно звання Героя України (посмертно). 21 січня 2009 року відкрито пам`ятний знак на місці самоспалення О.Гірника (скульптор Адріан Балог, м.Київ). До складу Заповідника входить перший народний музей Шевченка – “Тарасова світлиця” (1884; демонтований 1936 у зв’язку з будівництвом сучасного музею; відтворений 1989-91, відповідно до постанови Ради Міністрів України від 13.11.1987 №372 “Про додаткові заходи по благоустрою місць, пов’язаних з життям і діяльністю Т.Шевченка”) та паркові комплекси: парк, закладений поряд з могилою Кобзаря в 60-х рр. ХХ ст. з нагоди 100-річчя з дня смерті та 150-річчя від дня народження поета. На території нижнього парку споруджено пам’ятний знак українському гетьману І.Підкові (2007; скульптор П.Кулик, архітектори В.Блисюк, К.Малярчук, І.Ренькас), страченому у Львові, а пізніше перевезеному та похованому у Канівському монастирі.
Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув улітку 1939 із встановленням на могилі поета величного бронзового пам’ятника і спорудженням літературно-меморіального музею. Початок будівництву поклала постанова Ради Народних Комісарів УРСР від 10.03.1931 ”Про відзначення 70-х роковин з дня смерті Т.Г.Шевченка”, якою ухвалили перетворити територію Шевченкової могили біля Канева на культурно-освітній осередок. Для здійснення цього передбачалось побудувати новий пам’ятник і музей, відкрити бібліотеку і читальню, а також продовжити роботи по озелененню Тарасової гори. Проектування музею Наркомпрос України замовив архітекторам В.Кричевському та П.Костирку.
Їх пропозиції полягали у тому, що будівництво музею, реставрацію могили, спорудження пам’ятника, упорядкування сходів, зелені насадження потрібно вирішувати в комплексі єдиним архітектурним проектом, щоб зберегти історично-природний образ місцевості, характер гори та рослинність на ній, не змінюючи при тому домінуючої ролі могили Т.Шевченка.
В 1933 році проект було виконано і розпочато підготовчі роботи до будівництва: дослідження грунту, прокладання системи тимчасового водопостачання, електропостачання, спорудження підйомника матеріалів (фунікулера). 11 березня 1934 року відбулися урочисті закладини Національного музею-пам’ятника Т.Г.Шевченка (так у той час називалася майбутня споруда), а через три роки приміщення музею в цілому було закінчено. В.Кричевський та П.Костирко розробили проект зовнішнього та внутрішнього оформлення музею, в основу якого покладено мотиви народної творчості.
Але через брак коштів та ідеологічні перешкоди авторам довелося суттєво змінити первісний проект та відмовитись від художнього оздоблення будівлі, що призвело до її спрощення та незавершеності.
Авторами пам’ятника на могилі Шевченка в результаті ряду конкурсів стали ск. М.Манізер та арх. Є.Левінсон. Працюючи над проектом пам’ятника, вони виходили з художнього оформлення всієї Тарасової гори та необхідності збереження традиційної з 1867 форми могильного кургану. Сучасний пам’ятник і літературно-меморіальний музей урочисто відкрили 18 червня 1939 з нагоди 125-річчя з дня народження Шевченка.
1977 збудовано меморіальний комплекс сходжень на Тарасову гору (арх. А.Мошенський, О.Добродієв). Архітектори підійшли до його створення як до цілісного ансамблю, який мав гармонійно поєднати новітній комплекс сходжень із меморіалом, зведеним у 1930-х, і зберегти унікальну природу. До комплексу входить нижній парк з басейном, монументальні гранітні сходи з майданчиками та павільйонами для відпочинку екскурсантів, фонтаном, верхня широка алея з оглядовим майданчиком та павільйон приплаву „Тарасова гора”.
