УТОПІК
  • Menu Canvas
    • ПРО НАС
      • Історія товариства
      • Правління Товариства
      • Статут
    • ПУБЛІКАЦІЇ
    • НАША ДІЯЛЬНІСТЬ
      • Колегії
      • Круглі столи
      • Конкурси
      • Огляди
    • НОВИНИ
    • ДЛЯ ТУРИСТІВ
    • РЕСТАВРАЦІЯ КОНСЕРВАЦІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ
    • УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА
    • РЕГІОНАЛЬНІ ВІДДІЛЕННЯ
УТОПІК
  • ПРО НАС
    • Історія товариства
    • Правління Товариства
    • Статут
  • ПУБЛІКАЦІЇ
  • НАША ДІЯЛЬНІСТЬ
    • Колегії
    • Круглі столи
    • Конкурси
    • Огляди
  • НОВИНИ
  • ДЛЯ ТУРИСТІВ
  • РЕСТАВРАЦІЯ КОНСЕРВАЦІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ
  • УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА
  • РЕГІОНАЛЬНІ ВІДДІЛЕННЯ

Палац, який іще можна врятувати і зберегти. Житомирщина, село Червоне.

Головна Новини Палац, який іще можна врятувати і зберегти. Житомирщина, село Червоне.
Новини

Палац, який іще можна врятувати і зберегти. Житомирщина, село Червоне.

30.08.2021
Автор: Товариство
0 Коментарів
645 Переглядів

Цей палац на Житомирщині ще можна врятувати від руйнування, але заважає те, що маєток – у приватній власності. Якщо порівняти збереженість Червоненського палацу з іншими будівлями Терещенків на Житомирщині, то його ще можна врятувати – на відміну, скажімо, від залишків маєтку в Денишах. Ситуація з маєтком, який належав родині відомих промисловців і меценатів, нині непроста. Свого часу місцевий цукровий завод передав його у власність єпархії УПЦ (МП). Через це Червоненська територіальна громада не може шукати спонсорів або грантові кошти на його відновлення.

Палац у 1861 році побудував Адольф Грохольський, чий герб і досі красується над головним входом до палацу. Після смерті власника дружина продала маєток Артемію Яковичу та Федору Артемійовичу Терещенкам, а потім він належав Федору Терещенку-молодшому (сину Федора Артемійовича). Вдова – Ванда, і походила з шанованого роду Нарбутів. Батько Ванди Грохольської був одним з провідників польського антиросійського повстання 1831 року. Новий власник розбудував цілу мережу цукрових заводів на цих землях, що дало змогу цій родині простих селян придбати панські палаци в Червоному, Андрушівці та Івниці і побудувати свої резиденції в Турчинівці і Денишах. 
Сам палац – це триповерхова будівля у неоготичному стилі з просторим балконом, високою вежею і великими вікнами.
У Червоному розвивалася цукрова промисловість, а молодший Федір Терещенко створив там завод для будівництва літаків. Утім, на фоні подій Жовтневого перевороту Терещенки емігрували до Франції. Після приходу більшовиків із палацу забрали цінні речі й облаштували там сирітський будинок, а згодом – фабрично-заводське училище, де готували фахівців для цукрової промисловості. Навчальний заклад припинив існування у 1991 році, а в будівлі вирізали труби та зірвали підлогу. У 2001 році у частині палацу створили жіночий монастир.

Що ж спонукало старшого Терещенка обрати Червоне, оселитися там і побудувати цукровий завод, який уже півтора століття невпинно працює у містечку?
Триповерхова будівля у неоготичному стилі з просторим балконом, високою вежею і великими вікнами одразу заворожує. Хоча на фасаді видніються тріщини, але стіни ще міцно стоять, і залишається тільки здогадуватися, які спогади береже кожна цеглинка. На балконі палацу зображений герб родини Терещенків із викарбуваними словами «Стремление к общественным пользам». На жаль, тепер тільки з усних розповідей відомо, що всередині величної будівлі були мармурові сходи та люстри з венеціанського скла.
Маєток площею 58 гектарів був обгороджений муром, і на його території, окрім палацу, свого часу розташовувалися будинки для прислуги, озера, а ще – парк із липами, кедрами та корковими деревами. 
Широкими сходами на одному із входів до палацу потрапляємо у театр. Від оздобленої ліпниною зали з балконом, великою сценою, кімнатою для акторів тепер залишилася лише тінь із понівечених стін. Підлогу тут зірвано, а замість розкішних люстр нині лише легкі проблиски сонця. 
Терещенки, які проживали у Червоному, так само як і інші їхні родичі, з повагою ставилися до мистецтва. З спогадів Грохольських відомо, що в вестибюлі були сходи з білого мармуру, а у бальній залі зі стелі звисали жирандолі венеціанського кришталю. Також була мистецька колекція Франциска Ксаверія Грохольського та його сина Яна, що складалася з  мармурових статуй та картин голландських художників. 
Федір Федорович дуже любив музику, він захоплювався грою на фортепіано, театром, кіно. До маєтку запрошував друзів, і в театрі вони оглядали вистави й перші кінострічки. Кажуть, що з цієї сцени навіть лунав голос Шаляпіна. Молодший Терещенко часто організовував удома пишні бали. Усім гостям вистачало місця, адже в палаці на той час було 50 спалень, які опалювалися.
Федір Федорович Терещенко прославився ще і як авіабудівник. Навчаючись у Київському політехнічному інституті, він був членом товариства повітроплавання, з часом його захоплення переросло у професійне заняття. У Червоному Федір Терещенко-молодший побудував авіамайстерні та аеродром і залучив до роботи закордонних майстрів та робітників із навколишніх сіл. Цікаво, що випробувачем літаків у Терещенка була Любов Голанчикова (одна з перших жінок-льотчиків, перша жінка-випробувач). Відомо, що Федору допомагали Ігор Сікорський та Петро Нестеров. Молодший Терещенко навіть отримав замовлення на виготовлення військового літака, – так із майстерень поступово виріс завод.

Проте історія та політика внесли свої корективи в долю Терещенків, їхнього маєтку та авіації. Після жовтневої революції родині довелося емігрувати за кордон. Завод спочатку перевезли до Росії, а потім у Францію. Самі ж власники маєтку оселилися на Лазурному узбережжі. Палац стояв замкнутий, і ні в кого з місцевих жителів навіть думка не виникала виламувати двері, аж поки у Червоному не з’явилися більшовики. З маєтку винесли чимало цінних речей, а що залишилося, вже забрали по домівках люди. У містечку розповідають, що навіть у 1990-х роках тамтешні господині пригощали гостей із посуду Терещенків. 
Просторий палац довго порожнім не стояв. Спочатку в ньому оселився сирітський будинок. У 1927 році в одній із частин будівлі виникла пожежа. Понівечене приміщення відреставрували на радянський манер у 1946 році. Тоді ж із палацу зникла тераса, на місці якої облаштували їдальню, а замість художньо оздоблених перил встановили металеві конструкції. Згодом у палаці функціонувало фабрично-заводське училище, де готували фахівців для цукрової промисловості. Навчальний заклад залишив по собі слід на даху маєтку, на якому білою фарбою видніється великий неестетичний напис «ФЗУ 1970». 
Життя в архітектурній пам’ятці припинило вирувати у 1991 році, коли її стіни залишило училище, і хтось зухвало повалив на землю неоготичні ворота Терещенків. Тоді й повторився сценарій початку ХХ століття, коли до маєтку прийшли люди, вирізаючи труби та зриваючи підлогу для власних потреб. Навпроти центрального входу в палац замість фонтуну тепер височіє тільки хрест, бо бронзові рибки хтось демонтував на металобрухт. 
На одній з дверей палацу табличка «Не заходити». Саме в тій частині будівлі на двох поверхах проживають черниці. Аби облаштувати приміщення для монастиря, у центральному корпусі полатали дах і встановили металопластикові вікна. Поруч розташований Храм царських мучеників і монастирська трапезна на другому поверсі маєтку. 
Збереглася ще одна цікавинка маєтку Терещенків -чавунна копія скульптури «Три грації». Її оригінал, виготовлений у ХVI столітті скульптором Жерменом Пілоном, зберігається у Луврі. Скульптуру відтворили на замовлення Терещенка, стилізувавши її під фонтан. Раніше вона стояла біля палацу, а тепер прикрашає майданчик навпроти колишнього інституту шляхетних дівчат, побудованого Терещенками. 
У 2000 році в ЗМІ з’явилася інформація про те, що керуючий Житомирською єпархією УПЦ (МП) митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим (Віктор Горенко) проводив перемовини про продаж палацу Терещенків у Червоному. Зазначається, що він звертався до народного депутата Юрія Павленка та одеського бізнесмена Бориса Кауфмана з проханням допомогти знайти покупця не просто будівлі, а пам’ятки архітектури. На сайті єпархії було вказано, що 20 вересня 2000 року Житомирське єпархіальне управління УПЦ(МП) та ВАТ «Червоненський цукровик» уклали угоду про безкоштовну передачу у власність єпархії УПЦ (МП) садиби колишнього власника Червоненського цукрового заводу. Вже за рік там розмістили жіночий монастир. У державному реєстрі прав власності на нерухоме майно є інформація про те, що Свято-Різдва Христового Червоненський жіночий монастир Житомирської єпархії Української православної церкви перебуває у приватній власності, до якої належать нежитлова будівля монастиря загальною площею 2802,4 кв.м та дві господарські будівлі по 1264,7 і 394,5 кв.м.

Мішель Терещенко, ексмер Глухова, про долю та сьогоення палацу його праотців: «Нашій родині неймовірно боляче спостерігати за тим, як вся унікальна спадщина, яку створювали кілька поколінь наших пращурів, спочатку за безцінь протиправно відчужується у держави, а потім свідомо доводиться до руйнування недобросовісними власниками без жодної відповідальності з боку останніх. Викликає величезний подив, чому такий прекрасний палац – перлину не лише Житомирщини, а й всієї країни, цінний не тільки своєю неперевершеною архітектурою, а й важливою історією, який належав спочатку моєму прапрадідусеві Ніколі Артемійовичу Терещенку (володів маєтком в Андрушівці й міг приїздити до брата у Червоне), а потім переданий ним Федору Терещенку, держава навіть і не думає охороняти. Куди подівся охоронний статус палацу? На якій підставі він переданий на баланс приватного підприємства, яке не проводило жодних робіт з його реставрації, а потім – Московському патріархату? Вважаю, що держава має негайно втрутитися, повернути цей унікальний об’єкт культурної спадщини, надати йому статус пам’ятки архітектури та історії, здійснивши повний комплекс робіт з його реставрації. Інакше його не врятувати. Впевнений, що ймовірним покупцем палац буде спотворений та перетворений на черговий комерційний об’єкт – готель чи розважальний комплекс. Московський патріархат не купував палац Терещенків, а тому не має жодного права його продавати», – каже Терещенко.
Він зазначає, що Червоненська громада зверталася до нього, і він пропонував всіляке сприяння з подальшої реставрації палацу та залучення коштів. Цьому можуть сприяти Фундація спадщини  Терещенків, а також із задоволенням долучаться нащадки родини, які проживають за кордоном. Терещенко наголошує: оскільки палац перебуває у приватній власності, то поки що нічого не можливо зробити в цьому напрямку. «Фундація спадщини Терещенків підготувала листи до президента України як гаранта виконання Конституції України у частині збереження культурних цінностей, до міністра культури України та інших високопосадовців, а також низку запитів для з’ясування юридичних підстав протиправного відчуження палацу та відсутності охоронного статусу», – резюмував пан Терещенко.
Але, як бачимо, ці звернення лишилися без належного реагування.

Приклад Червоного змушує задуматися, наскільки захищені в нашій державі пам’ятки архітектури, та хто відповідає за те, що вони руйнуються людьми і часом. Де гарантія, що балансоутримувачі контролюють їхній стан і дбають про збереження? Червоне може стати прецедентом повернення пам’яток до культурного життя громади та всього суспільства шляхом реновації, дбайливого збереження та перетворення його на туристичну перлину.

Публікація підготовлена з використанням інформації ресурсу УКРІНФОРМ та їх світлин.

 

Article by Товариство


Previous Story
Пам’ятку Гостинний двір взято під державну охорону
Next Story
Одна з найвеличніших святинь католицької України іще може бути врятована від руйнування

Related Articles

Привітання с днем музеїв

Шановні друзі, колеги, однодумці! Українське товариство охорони пам’яток історії та...

Привітання

Шановні члени Колегії, керівники структурних підрозділів,члени Головної ради Товариства, дослідники,...

Останні записи

  • НАШ ДУХОВНИЙ СКАРБ, ЖИВИЙ КЛАСИК – ЛІНА КОСТЕНКО Четвер, 19, Тра
  • Привітання с днем музеїв Четвер, 19, Тра
  • «СВІТ МЕНЕ НЕ ВПІЙМАВ…» Середа, 18, Тра
  • П’ятниця, 29, Кві
  • Привітання Субота, 23, Кві

Теги

Благодійність Новини Освіта Події
Copyright ©2021 УТОПІК. Всі права захищено
SearchPostsLoginCart
Четвер, 19, Тра
НАШ ДУХОВНИЙ СКАРБ, ЖИВИЙ КЛАСИК – ЛІНА КОСТЕНКО
Четвер, 19, Тра
Привітання с днем музеїв
Середа, 18, Тра
«СВІТ МЕНЕ НЕ ВПІЙМАВ…»
П’ятниця, 29, Кві
Субота, 23, Кві
Привітання
Понеділок, 18, Кві
Шановні члени Колегії, керівники структурних підрозділів, члени Головної ради Товариства, дослідники, знавці стародавньої історії нашої землі, пам’яткоохоронці!

Welcome back,