Церква Покрови Пресвятої Богородиці в с.Пархомівка Володарського району Київської області
В історії України духовним символом боротьби народу за свободу і незалежність стали храми Покрову Пресвятої Богородиці. І природньо, що в Україні їх часто будували для захисту від ворогів і бід. Помічено фахівцями, що будівництво Покровських церков має свою особливу закономірність. Храми з’являлися в певному регіоні, за часів особливого напруження історичних обставин.
Церква Покрову Пресвятої Богородиці в с.Пархомівка Володарського району Київської області стала будуватися в розпал подій першої російської революції і помічено, що після її освячення політична обстановка в районі нормалізувалася. Дослідники стверджують, що цей район став найспокійнішим в соціальних перетвореннях в період революційних подій. І не випадково, незважаючи на політичні уподобання революцій, лихоліття воєн, зміни соціальних формацій, Храм не був стертий з лиця землі. Правда йому довелося пройти через багато випробувань: по ньому стріляли, його підпалювали, засипали отрутою, намагалися принизити байдужістю і забуттям. Але він вистояв, не згорів, не зруйнувався і зберігся як видатний архітектурний ансамбль і як унікальний витвір мистецтва!
Пархомівська церква побудована на 2500 віруючих. На освяченні церкви, яке відбулося 24 серпня 1907 року, були присутні більше чотирьох тисяч чоловік. Освячення виконали митрополит Флавіан і два єпископи – Сергій і Володимир. На освяченні був присутній камергер Її Імператорської Величності Лев Голубєв зі своєю дружиною Олександрою Степанівною, дочкою відомого флотоводця адмірала Макарова. У Храмі було сказано дуже багато слів подяки творцям Храму: архітектору Володимиру Покровському, художнику Миколі Реріху, мозаїчисту Фролову і, звичайно, меценатам і організаторам створення Храму-сім’ї Голубєвих.
Архітектура Храму унікальна, і, як вважають фахівці, за монументальністю форм споруда є унікальною в Україні. Ансамбль, створений в Пархомівці, був типовим для нео-російського стилю і пошуками синтезу архітектури, живопису, елементів декору, використанням техніки монументального живопису. Все це мало глибокий філософський зміст, що полягав в утвердженні вічних ідеалів добра і краси.
В єдиному стилєвому ключі, що було властиво творчості її архітектора Володимира Олександровича Покровського, виконані не тільки Храм, а й кам’яна огорожа і брама, будинок священика і сторожка.
Мозаїки Миколи Реріха, розташовані по фасаду будівлі, по праву вважаються шедевром мистецтва світового рівня. Мозаїка була виконана в майстернях знаменитого мозаїчиста Фролова. Фахівці 20 століття вважали, що мозаїки, виконані в його майстерні, по якості й красі набагато перевищують знамениті венеціанські і берлінські мозаїки. У Пархомівських мозаїках використовувалася нешліфована смальта (за зразками мозаїк 11 -12 століть). У своїй монографії про Реріха Сергій Ернст зазначив, що мозаїки в Пархомівці натхненні візантійськими зразками.
Практично, всі мозаїки, які робилися за ескізами Миколи Реріха, загинули. Всього збереглося два храми в Україні, прикрашені реріховськими творами мозаїчного мистецтва: у Почаївській лаврі (Тернопільська область) та Пархомівці (Київська область). Вони представляють величезний інтерес для цінителів мистецтва Реріха не тільки України, а й світу.
З огляду на викладене, вважаємо, що Пархомівська церква представляє величезний інтерес як об’єкт унікальної культурної спадщини, гідний стати об’єктом, що охороняється ЮНЕСКО.
Чинний храм сьогодні приймає своїх парафіян. Але замість запланованих 2500 тисячі, його відвідують лише десятки місцевих парафіян. Невеликий прихід підтримує храм в чистоті, але вони не в змозі реставрувати ні унікальні мозаїки, ні загублені фрагменти фрескового розпису, ні відновити напівзруйнований будиночок священика.
Такий стан Пархомівського комплексу все більше привертає увагу громадськості. Нещодавно газетою «Економічні новини» було порушено питання про порятунок мозаїк Пархомівської церкви і відправлений запит до Міністерства культури і інформаційної політики України за № 3-110 від 20.10.2020, (регістр.№31005 / 20.1111-20 від 21.10.20). Відповідь Міністерства газеті за № 13946 / 13.1 від 16.11 20 г. був такий: «…відповідно до статті 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” організація охорони, реставрації та використання пам’яток історії і культури, архітектури належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. При цьому, згідно із пунктом 1 статті 24 Закону України “Про охорону культурної спадщини” власник або уповноважений ним орган, користувач зобов’язані утримувати пам’ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.». В результаті Міністерство перенаправило Звернення газети до Київської обласної держадміністрації.
Товариство планує об’єднати зацікавлені, профільні державні та громадські організації, небайдужих до культурної спадщини громадян для вирішення питань, пов’язаних із станом та реставрацією пам’яток.
Щодо Церкви Покрову Пресвятої Богородиці в с.Пархомівка, то Товариству треба провести роботу по пошуку власника або уповноваженого по об’єкту та з ким укладено охоронний договір, визначити, хто є банасоутримувачем, чому Церкви-пам’ятки Національного значення немає в Державному реєстрі та інші питання. При перевірці земельного кадастру, виявилося, що і земля, на якій знаходяться будівлі Храму, ні за ким не закріплена. Треба провести обстеження мозаїк для складання переліку робіт по їх реставрації та Будиночка священика для подальшого планування реставраційних робіт з відтворення його первісного вигляду і створення в ньому виставкових площ. Вжити заходів для включення об’єкта до плану реставраційних робіт Президентському плану «Велике будівництво».
Настав час нам проявити свій громадянський обов’язок і допомогти Храму відродити колишню велич, щоб з цією перлиною храмової архітектури змогли познайомитися туристи не тільки України, а й усього світу.
