Пішов з життя Олег Валентинович Сєров

4 Липня 2021 року на 67-му році життя після тяжкої хвороби пішов  з життя Сєров Олег Валентинович – чудова людина, вчений, археолог, невтомний дослідник і захисник культурної спадщини України,  люблячий чоловік і батько, турботливий син і дідусь.

Олег Валентинович народився 21 листопада 1954 року в сім’ї  інженерів заводу Укркабель.  Лук’янівка і Сирець – це місцевість, де він виріс, це його батьківщина. Любов і прихильність до батькової землі з часом розширюється  до меж Києва, Київщини, усієї України.

Навчався в школах №24 і №70, після закінчення – вступив до Київського педагогічного інституту на історичний факультет. Олег Валентинович з першого курсу стає членом археологічного гуртка факультету, а згодом його незмінним старостою. Починає працювати в Обухівській студентській експедиції Київського педагогічного інституту під кервництвом Надії Михайлівни Кравченко. І з цього часу історія і археологія стають захопленням усього його життя.  За наставництва Надії Михайлівни він розпочинає свої перші наукові розвідки, виступає з доповідями на республіканських та всесоюзних археологічних  студентських конференціях.

Після закінчення інституту  недовгий час працвав вчителем історії середньої школи №61, а згодом був призваний до лав армії і проходить строкову службу у військовій  частині повітряних сил УРСР в місті Чернігові. Олег Валентинович навіть під час служби не полишає археологію, бере участь в розкопках під керівництвом Володимира Коваленка.

Подальша професійна діяльність Олега Валентиновича була пов’язана з Інститутом археології Академії наук України, з  дослідження Змієвих валів під керівництвом Михайла Петровича Кучери. Навчання в аспірантурі і написання кандидатської дисертації стали успішною віхою в його науковому житті. Саме в експедиції з вивчення Змієвих валів він познайомився з Галиною, яка стала коханням усього його життя. З нею він створив чудову сім’ю і прожив майже 40 років у щасливому шлюбі.

На початку 90-х років Олег Валентинович починає працювати у сфері захисту і збереження об’єктів історико-культурної спадщини та історичного середовища.  Проводить охоронні розкопки та працює над складанням каталогу археологічних пам’яток київської області.  У той же час веде археологічний гурток у Палаці дітей та юнацтва, організовує дитячі експедиції, які відкрили шлях в захоплюючий світ археології багатьом юнакам і дівчатам.

У 1996-2002 роках Олег Валентинович працював на держаній службі в Міністерстві культури України у відділі охорони пам’яток історії і культури, продовжуючи   працювати в археологічних експедиціях на Київщині, відкривав нові пам’ятки та розпочав нове дисертаційне дослідження.

Складні часи змусили Олега Валентиновича полишити Міністерство і заробляти протягом наступних років гроші для родини у комерційних структурах.

Наступним етапом професійної діяльності Олега Валентиновича стала робота у Національній академії державного управління при Президентові України.

У 2016 році Олег Валентинович завершує роботу в Академії і в 2017 році стає Головою  Київської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культуриі. Саме справі Товариства він віддав останні роки свого життя. Тут він також проявив себе відповідальним, талановитим керівником, грамотним фахівцем і відданим  захисником культурної спадщини.

Оглядаючи пройдений життєвий шлях Олега Валентиновича  з впевненістю можна сказати, що де б і з ким він не працював, він робив свою справу сумлінно і якнайкраще. Він заслужено користувався повагою і любов’ю своїх колег, більшість з яких стали його друзями.

Він любив життя, мав різнобічні захоплення, любив і вмів проводити екскурсії, був чудовим співбесідником,  грав на гітарі, виконував бардівські пісні і був душею компанії.

У Олега Валентиновича залишились немічні батьки, дружина Галина, син Володимир, донька Катерина та троє оуків- Данило, Мар’яна, Дарій.

Українське товариство охорони пам’яток історії та культури висловлює глибоке співчуття рідним і близьким, друзям і співробітникам Олега Валентиновича у звязку з такою непоправною втратою.

У наших справах нам бракуватиме Олега Валентиновича, але пам’ять про нього як про прекрасну людину, невтомного і творчого співробітника, талановитого керівника, відданого пам’яткоохоронця збережеться в наших серцях.

Українське товариство охорони пам’яток історії та культури