Львівщина. Сколе. Палац баронів Гредлів має можливість бути відреставрованим та стати центром туристичного розвитку

заставка1
Пам’ятку архітектури місцевого значення в місті Сколе на Львівщині – палац баронів Гредлів, збудований у стилі необароко, –рішенням Сколівської районної ради в червні 2020 року  передано в оренду на 49 років НПП «Сколівські бескиди». 

Коротка історична довідка: палац баронів Гредлів – пам’ятка архітектури місцевого значення у місті Сколе, в історичному районі Демня. Збудований у стилі необароко. Має два поверхи. Палац і парк заклав барон Еугеніуш Кінскі в середині XIX століття. Австрієць Барон Гредель 1886 року купив палац і місцеві ліси. З підприємцем Вільгамом Шмідтом заснували фірму “Брати-барони Гредлі”. У місті її називали просто “Гредлі”. Свого часу барон був найбільшим власником лісів на Сколівщині.

     Процес переговорів, погоджень, підготовки та прийняття рішень щодо оренди палацу Гредлів тривав майже два роки і завершився на користь можливостей здійснення реставраціно-відновлюаних робіт задля збереження цієї пам’ятки. У будівлі палацу планують створити візит-центр національного парку, розмістити музей, наукові лабораторії та офісні приміщення. Але це все трохи згодом, бо сьогодні палац потребує суттєвої реставрації. Адміністрація парку сподівається отримати фінансову підтримку від міжнародних донорів, своїх постійних партнерів, місцевої влади. Також є сподівання, що австрійці (земляки баронів Грендлів) також долучаться до відновлення палацу.
      Нові власники палацу та місцеві органи влади готують всі необхідні документи для подання цього об’єкту в програму «Велика реставрація» і сподіваються, що не лише історичні преференції, а й активні туристичні маршрути та санаторно-лікувальні особливості регіону стануть перевагою в їх бажанні увійти до об’єктів амбітного державного проєкту «Велика реставрація».
      Відновлений палац зможе стати не лише сучасним туристичним центром, а й місцем відпочинку завдяки чудовому парку, який зберігся до цього часу. У  парку досі іще є гарний фонтан, досить добре збереглися ковані хвіртки та огорожі.
     Біля палацу ростуть рідкісні види дерев, що перебувають під особливою охороною: гінкго дволопатеве, тис ягідний, тюльпанове дерево та 5 видів столітніх дубів. Таким чином, парк може бути чудовою можливістю для включення його до еко-туристичних маршрутів Сколівщини.

Трохи історії самого палацу і парку, які тісно переплетені з персоналіями, традиціями (як в позитивному, так і в сумно-негативними контексті), кліматичними умовами регіону.

      Як відомо, палац і парк у Сколе були закладені бароном Еугеніушем Кінскі в середині XIX століття після того, як він придбав сколівські землі у графа Потоцького.
      Наприкінці XIX століття палац перебудували в стилі необароко. Єврейська родина братів баронів Гредлів, які контролювали місцеву промисловість і придбали палац у його власників, зробили інтер’єри палацу такими, якими вони дійшли до нашого часу. Лише на деяких старих фотографіях немає куполу над центральною  частиною будівлі, оскільки у 1915 році палац горів і центральний купол після пожежі не відновлювали.
     Гредлі розвивали в цьому регіоні свій бізнес  деревообробну промисловість, збудували в горах вузькоколійку, гідроелектростанцію, тартак, на якому працювало тисяча (!) робітників, каменоломню, провели водогін з керамічними трубами, який працює в місті й зараз, і, що особливо цікаво може бути сьогодні –  розвивали тут туристичний бізнес. За часів австро-Угорської імперії у Сколівських бескидах діяли 22 курорти  (уявляєте, яким цікавим та насиченим може бути контент майбутнього музею, створеного в цьому палаці!)
     
     Щоб перспективно й успішно розвивати свій деревообробний бізнес, барони засаджували гори новими лісами. Вони будували лікарні та школи, де лікування й навчання для робітників, які працювали на баронів, були безоплатними. Це при тому, що платня у їх працівників була найвищою в повіті. Дослідники стверджують, що місячної платні висококваліфікованого працівника Грьодлів вистачало, щоб купити п`ять корів. Дійсно, не лише у дітей, а й у дорослого населення був стимул навчатися безоплатно в школах, побудованих бароном. А що це давало баронам? Звісно – довкола них фомувався соціум освічених, а отже – культурних людей, які мали певні, досить високі, вимоги до власного побуту, життя, поведінки, побутової культури.
     У вересні 1937 року маєток гостинно приймав онука цісаря Франца Йосифа І князь Віндіш-Грац. Збереглися світлини, на яких аристократ гордо позував перед палацем з розкішними оленячими рогами. В жовтні 1938 р. з своїми трофеями полювання –  також оленячими рогами –  позували перед фотографами граф Лімбург та барони Віктор Кьонігсвартер і Улльман.

      Після того, коли на  Сколівщині з’явилися радянські війська, наприкінці вересня 1939 в палаці був розміщений відділ НКВС, який повернувся сюди у серпні 1944 і діяв до 1948. Власне, це і є свідченням «своєрідної» тоталітарно-репресивної «традиції», яка торкнулася і цього палацу. Про те, що відбувалося в ньому у ті часи, які виконувалися накази і видавалися циркуляри, варто дослідити історикам та місцевим краєзнавцям, бо це також є сторінкою життя не лише палацу як об’єкту, а й людей, які в цій місцевості жили, працювали, навчалися, виховували дітей, вимріювали та планували своє майбуття.

     З 1956 палац використовується для школи-інтернату на 260 дітей. Розташування в ньому школи-інтернату внесло певні зміни в елементи декору та інтер’єрів, але назагал архітектурні особливості споруди залишилися незмінними, що дуже важливо для роботи реставраторів та фахівців-пам’яткоохоронців, які будуть його відновлювати.

Більше зображень палацу Гредлів та парку, які передають їх красу та сучасний стан, можна подивитися на FaceBook-сторінці Товариства. Перейти на цю сторінку можна по клавіші “Приєднатися“, яка розміщена на головній сторінці цього сайту під словами-гаслом Товариства “Збережемо спадщину – збрежемо Україну”.

В підготовленому матеріалі використано інформацію з ресурсів «Маловідома Україна», EspresoTV, «Твоє місто», УкрІнформ.
Використано світлини з ресурсів «Твоє місто» та «Маловідома Україна».

Рекомендовані публікації