Цей об’єкт позначено під номером “2” у Переліку пам’яток, визначених МКІП для фінансування реставраційних робіт за програмою “Велика реставрація” вже у 2021 році. Онуфріївська вежа – пам’ятка архітектури національного значення. Вона є цінним зразком оборонної архітектури початку 18 століття, була споруджена в 1701 році на кошти гетмана України Івана Мазепи.
За кошти гетьмана Івана Мазепи у 1690-1700-х роках будувалися оборонні стіни Києво-Печерської лаври. По кутах, відповідно до вимог тогочасної форти фікаційної науки, споруджувалися сторожові вежі. З Онуфріївської вежі вартували підступи ворогів до східної частини фортечних мурів. У випадку облоги з вежі можна було вести фланкуючий вогонь.
Вежа з церквою в ім’я Святого Онуфрія замикала вісь, що проходила від Троїцької брами в сторону Дніпра. На момент закінчення будівництва Онуфріївська вежа мала три яруси, які збереглися до нашого часу.
Чотири гранчасті об’єми вежі, що утворюють у плані хрест, нагадують зруби українських дерев’яних храмів. Посередині покрівлі вежі — двох’ярусний купол із флюгером у вигляді прапора.
Перший поверх має висоту до рівня бойових майданчиків суміжних оборонних мурів, напевне був арсеналом. На другому поверсі — безстовпна, однобанева, хрестоподібна у плані церква, з стінами товщиною стін 2,2 метра. Завершувала споруду баня в стилі характерному для цього періоду, увінчана хрестом. До пожежі 1718 року вежа використовувалася як церква. Баня церкви після пожежі не відновлювалася.
Впродовж років вигляд вежі та її призначення (використання) дуже змінювлися.
18 століття. Прослідкувати як змінювався вигляд башти у 18 столітті можна за її зображеннями на гравюрах та кресленнях. На гравюрах другої половини 18 ст. вежа зображалася з первісною банею. На кресленні 1780 року зображена вежа з бароковим барабанчиком і банею. А вже на кресленні 1784—1798 років на Онуфріївській вежі відсутнє завершення, показано похилий дах покритий металевими листами.
19 століття. Під час ремонтних робіт у 1828 році покрівля вежі була перекладена залізними листами. Приміщення церкви стало використовуватися для зберігання провіанту, тому вона отримала другу назву — Палатна. У довідці складеній генерал-майором Арнольді в 1831 році, сказано саме про таке використання.
20 століття. На початку 20 ст. до вежі були прибудовані двоповерхові будинки: до південного фасаду прибудовано контрфорс, до північного — будинок набірної. Внаслідок цього вона втратила як функції вежі, так і вигляд архітектурного витвору митців-фортифікаторів XVII ст. У 1906 році вежу капітально відремонтували з облицюванням цеглою, у 1907 році вікна було заґратовано. У 1918 році під час обстрілу Києва, який з особливою жорстокійстю проводився російськими військами Муравйова, Онуфріївсська вежа зазнала руйнувань. Також пошкодження її внаслідок обстрілів та бомбардувань сталися у 1942—1943 роках. У другій половині 1940-х років історична пам’ятка використовувалася як овочева база.
У 1952 році було проведено обміри вежі і за проектом архітектора І.Шмульсона було замінене втрачене дерев’яне перекриття залізобетонним. Стіни були укріплені залізобетонними конструкціями, влаштовано систему вентиляції, водяного опалення та енергопостачання. Церкву на вежі було відбудовано, але дах та звершення відновлено в довоєнному вигляді, що вже не відповідало первісному.
Всі ці роботи, які змінили історичну цілісність та архітектуру вежі, проводилися у зв’язку з її пристосуванням під лабораторію спецсплавів Інституту металознавства АН УРСР, а також використовувалася для інших потреб інституту. Звісно, таке пристосування та подальше використання не сприяло збереженню пам’ятки.
У 1975—1978 роках вежу орендувала, як склад поліграфічної продукції, організація «Союздрук», а в 1978—1980 роках —дивовижно з точки зору злочинного факту зневажливого ставлення до пам’яток та їх використання, але Міністерство культури УРСР не знайшло нічого іншого, як використовувати вежу, споруджену на кошти Івана Мазепи, під склад будівельних матеріалів.
На сьогодні Онуфріївська вежа зберегла свої основні архітектурні риси до нашого часу, хоч від первісного вигляду інтер’єру не залишилося майже нічого.
Через незадовільний стан вежі Інститутом «Укрпроектреставрація» в 1980—1985 роках були проведені науково-дослідні роботи та розроблено проект реставрації пам’ятки. Планом було передбачено пристосування приміщень під музейні експозиції. Через припинення фінансування робіт в 1989 році об’єкт законсервовано.
Нові роботи по вивченню Онуфріївської вежі розпочалися в 2002 році. Були проведені інженерно-геологічні дослідження, які виявили наявність тріщин і просідання південної частини вежі через зволоження ґрунтів основи. У серпні 2003 року розпочалося проведення чергових ремонтно-реставраційних робіт, що дозволило стабілізувати технічний стан споруди.
Під час шурфування, що проводилося для вивчення стійкості фундаментів, праворуч від входу на глибині близько 3,5 м було виявлено отвір. Через нього спостерігалася частина цегляної підземної склепінчастої споруди. Доступні обміри показали, що вона йде в південно-західному напрямку на відстань приблизно 2,5 м. Інші роботи по її вивченню не проводилися. Найімовірніше підземна галерея використовувалася для складування боєприпасів, оскільки при спорудженні вежі перший поверх був арсеналом.
Через відсутність фінансування ремонтно-реставраційні та дослідні роботи на Онуфріївській вежі були призупинені в січні 2005 року. Нині пам’ятка перебуває в законсервованому стані.
При підготовці публікації були використані матеріали https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BD%D1%83%D1%84%D1%80%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B5%D0%B6%D0%B0
