Наказом МКІП № 337 від 18.05.2021 року визначено перелік об’єктів, які будуть в рамках програми
“Велике будівництво” відреставровані у 2021році.
Серед них під номером 8 визначено
“Протиаварійні ремонтно-реставраційні роботи будівлі
Національного художнього музею України –
“будинку музею старожитностей та мистецтв, 1897 – 1900 р.р.”
– пам’ятки архітектури та містобудування національного значення
(http://pamjatky.org.ua/proekt-velika-restavraciya-plani-na-2021-rik/)”.
Національний художній музей України – один з найулюбленіших музеїв киян та гостей столиці. Його називають «музеєм з левами» за осболиву відмінність фасаду. Розташований він у будівлі, яку створив за проектом Петра Самійловича Бойцова http://(http://esu.com.ua/search_articles.php?id=36165) у 1899 році архітектор Владислав Владиславович Городецький http://(https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)
спеціально для першого в Києві Міського музею. Але по суті – це була переробка проєкту архітектора Петра Бойцова, якому уряд не дав ліцензію на практичне будівництво.
Споруда витримана у неокласичному стилі. Скульптурними оформленням головного фасаду займався італійський скульптор Еліо Саль http://(https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D1%96%D0%BE_%D0%A1%D0%B0%D0%BB%D1%8F). На будівництво було витрачено 249 тис. карбованців, з яких лише 100 тис. дав уряд і 100 тис. — родина меценатів Терещенків http://(https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B8_(%D1%80%D1%96%D0%B4).
Роботу з організації й спорудження музею здійснило створене у 1897 році Київське товариство старожитностей і мистецтв http://(https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9_%D1%96_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2), створене на основі Товариства заохочення мистецтв, яке мало на меті «збирання пам’яток в інтересах науки, а також для розвитку естетичного смаку і художньої освіти».
Офіційне відкриття й освячення приміщення музею відбулося 23 грудня 1904 року. Тоді музей одержав назву Київський художньо-промисловий і науковий музей імператора Миколи Олександровича. Одночасно вживалися неофіційні назви Музей старожитностей і мистецтв та Київський міський музей. Фактично він став першим загальнодоступним музеєм міста Києва.
28 грудня 1910 року у перебудованому підвальному приміщенні міського музею відкрився Військово-істоичний музей Київського відділу Російського військово-історичного товариства http://(https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%BE-%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9).
1 січня 1918 року міський музей підпорядкували Секретаріату освіти УНР (згодом Наркомату освіти УСРР, потім Головному управлінню в справах мистецтва і національної культури). 27 липня 1918 перейменували на Національний музей України, який створювався на базі Київського художньо-промислового і наукового музею і одержав статус автономної установи. З початку 1919 року підпорядковувався ВУКОПМИСу.
23 червня 1919 року декретом уряду УСРР музей оголосили державною установою з назвою «Перший державний музей». До фондів музею перейшло багато націоналізованих приватних колекцій, зібрань громадських, навчальних музеїв.
У 1924 році музей одержав назву «Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Шевченка».
У 1930-1932 роках музей реорганізовано. Замість колекційного, систематичного принципу побудови експозиції почалася перебудова всієї структури за марксистською історичною схемою, відповідно до соціально-економічних епох.
У 1934 році на базі історичної та археологічної колекцій створили Державний історичний музей (нині Національний музей історії України). У будинку на вул. Грушевського, 6 залишилися художні колекції, на основі яких виник Київський державний музей українського мистецтва (з 1964 року. — Державний музей українського образотворчого мистецтва, тепер — Національний художній музей України).
1954 року — збірку народного декоративного мистецтва виокремлено в самостійний музей.
1967-1972 років музей добудували, завдяки чому експозиційні площі збільшилися майже вдвічі. Але на цьому збільшення необхідних для музея площ припинилося на тривалий час і лише зараз музей знову отримав можливість відреставрувати свої приміщення і саму будівлю.