Ми продовжуємо публікацію про об’єкти, що потрапили до рейтингового списку національного проекту “Велика реставрація”, фінансування яких запланоано на 2021 рік. Серед визначених робіт:
-обстеження технічного стану та розробка науково-проектної документації на реставраційний ремонт по об’єктах культурної спадщини, що входять до комплексу споруд фортеці XIII-XVIII ст. м. Хотин-пам’ятки архітектури національного значення (охор. № 803), а саме: Міст № 1 Південної (В’їзної) башти замку XVII-XVIII ст.;
-протиаварійні роботи по об’єктах культурної спадщини, що входять до Комплексу споруд фортеці XIII-XVIII ст. м. Хотин-пам’ятки архітектури національного значення (охор. № 803).2. Додаткові роботи “Протиаварійні роботи по об’єктах культурної спадщини, що входять до Комплексу споруд фортеці XIII-XVIII ст. м. Хотин-пам’ятки архітектури національного значення (охор. № 803)” Коригування;
-ремонт (реставраційний) дерев’яних дахів об’єктів культурної спадщини, що входять до Комплексу споруд фортеці XIII-XVIII ст. м. Хотин-пам’ятки архітектури національного значення (охор. № 803). Робочий проект.
Хотинська фортеця – одна з найяскравіших історичних та архітектурних пам’яток України. Її появі передував форт, створений у 10 ст. за князя Володимира Святославовича. А вже кам’яна фортеця постала на місці цього форту пізніше. Завдяки королю Данилу Галицькому і сину Леву. Протягом століть твердиня змінювала свій вигляд. Її добудовували, перебудовували і розбудовували.
Сучасного вигляду фортеця набула у 15 столітті. Тоді територія фортеці була розширена, а рівень двору підвищений. Така реконструкція відбулась у час правління Стефана Великого. Тоді молдавський правитель збудував стіну заввишки 40 метрів і товщиною 6 метрів, аби фортеця встояла від гарматного вогню. Саме у той час з’явилися незвичайні символи. Вони добре помітні навіть зараз. Ці символи християнські. Вони двох видів – так звані вавілони (символи зодчої мудросі) та голгофи (символи святої гори). І саме їм приписують могутню силу, яка допомагала фортеці встояти. У замку був водогін. Вода по керамічним трубам подавалася з колодязя до житлових приміщень замку. Була і каналізація. До речі, про колодязь. Він теж заслуговує на увагу. Особливо його глибина. А то не якихось 10 метрів, а цілих 62 метри. Бо фортеця споруджена на скелі і добратись до води було непросто. У 18ст., коли фортеця належала туркам, було споруджено нову фортецю. Тоді ж постав мінарет.
А сама фортеця у 19 ст. втратила статус воєнного об’єкта. Відтоді почався період занепаду. А бойові дії двох світових воєн лише поглибили руйнацію. 1941-го червоноармійці підірвали мінарет.
При підготовці матеріалу використано ресурс https://vidviday.ua/blog/khotynska-fortetsia/
